Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 05-04-2005
С.Тарканов: Богдан Губський. Об'єднане минуле помаранчевого неофіта.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112705324.html


Якщо відкинути років десять життя і почати відлік з «нульової крапки» — моменту проголошення президентом Віктора Ющенка, то може навіть виявитися, що 90% українських політиків, олігархів і всіх інших непересічних громадян усе життя свято боролися за перемогу демократії і Віктора Андрійовича. І немов не було політичних баталій на виборах, мордобою у ЦВК, взаємних обвинувачень, що переходять часом в образи, і всього того, чим переповнене політичне життя України. Як, утім, і не було десятиліття правління Кучми, перерозподілу народної власності і тотальної «олігархізації» усіх галузей української економіки.

Предметом нашого сьогоднішнього дослідження є в минулому «безпартійний» народний депутат, а нині лідер партії «Єдина Україна» і однойменної фракції у ВР Богдан Губський.

«Депутат, бізнесмен, меценат, вчений і взагалі — добра людина», що знайшла у собі сили з дрімучих нетрів проянуковичскої парламентської більшості стати мало не соратником Ющенка й учасником «помаранчевої революції».
Але шлях Губського до Ющенка був довгий і тернистий. Одним із перших він з’явився на фуршеті, що давав майбутній президент для своїх соратників у ніч третього туру виборів. Наче й не було нічого, Губський разом зі своїм колегою по колишній парламентській більшості, ще одним «заєдистом» Єдіним прийшли привітати Віктора Андрійовича з перемогою. Шок соратників Ющенка Губського аніскільки не турбував. Ющенко, мабуть, з почуття природної толерантності, мовчки прийняв вітання Губського. Євген Червоненко так згадує цю забавну історію: «Знаєте, я вийшов із себе... Я поганий політик, але коли 26 грудня вночі Губський, Єдін та Імас перед людей, що харкали кров’ю на революції, біжать цілувати Ющенка — я не витримав. Я запропонував кожному піти. А хто не згодний з моїм рішенням — вийти і поговорити по-чоловічому...» Для ющенківців учинок Губського був не інакше як рідкісним лицемірством людини, яка ще кілька місяців тому стояла на трибунах мітингів за спиною Януковича і завзято боролася за його перемогу. Для своїх колишніх соратників Богдан Губський по логіці мав стати ренегатом.

Однак... незабаром він привезе в Україну булаву і клейноди Хмельницького, щоб на цих реліквіях, привезених меценатом, майбутній президент склав присягу. Але Ющенко, проходячи повз встановлену в коридорі Ради броньовану скляну вітрину, лише на мить зупинив свій погляд на древніх предметах. Може бути, хтось із соратників-знавців розтлумачив президенту певну сумнівність твердження, що ці предмети дійсно належали Богданові Хмельницькому? Шоу і тріумфу Губського в тіні «помаранчевого» президента тоді не вийшло. Довелось йому тільки задовольнитися театралізованою демонстрацією реліквій перед журналістами. Причому Богдан Губський нарочито надяг по такому випадку хірургічні гумові рукавички...
Але давайте все-таки проаналізуємо шлях від колишнього соратника по політиці і бізнесу Григорія Суркіса та Віктора Медведчука до мецената і «майже симпатика» «помаранчевої революції».

Сліди трудової і політичної кар’єри 42-річного випускника факультету кібернетики Київського університету Богдана Володимировича Губського ідуть у початок бурхливих 90-х. Тоді в Києві почала формуватися так звана «київська фінансово-політична група», що одержала умовну назву «чудова сімка» по кількості бізнесових компаньйонів, що до неї входили.

ЗМІ відзначають, що бізнес-історія «київської групи» почалася зі створення в 1992 р. через офшорні фірми, у тому числі «Берлі менеджмент» і «Ньюпорт менеджмент», багатопрофільного концерну АТ «Національний інвестиційний фонд «Омета XXІ століття». Структурними підрозділами концерну стали «Омета-траст», «Омета-інвест», «Омета-інстер» та «Омета-прайвіт». Б. Губський виконував функцію заступника глави Спостережної Ради страхової компанії «Омета-інстер» (саму Спостережну Раду очолював Г. Суркіс).
У число засновників «Омети» увійшла міжнародна адвокатська компанія «Бі-ай-ем». У свою чергу, за даними ряду інтернет-медіа (www.compromat.ru), у списку засновників «Бі-ай-ем» значаться розташована в Хайфі (Ізраїль) адвокатська контора «Бен-Ісраель», а також українські громадяни Віктор Медведчук, Григорій Суркіс, Ігор Суркис, Валентин Згурський, Юрій Карпенко, Богдан Губський і Юрій Лях. Власне, ці ж особи і становлять «чудову сімку»...

Одним із найбільш прибуткових напрямків бізнесу була в ті роки торгівля продуктами нафтопереробки. У 1992 р. київська ФПГ виходить на ринок нафтопродуктів. Зокрема, структури групи займалися імпортом в Україну нафти, що перероблялася на вітчизняних підприємствах і реалізовувалася на внутрішньому ринку. Віктор Медведчук у «Дзеркалі тижня» у березні 2002 року так згадував той період: «Наші структури, починаючи з 1991-92 рр., брали кредити в іноземних банках під закупівлю нафти, яку переробляли протягом 4-5 років в Україні. Заробляли на цінах на нафтопродукти і тим самим одержували шалені прибутки... Ми покривали 10-12% ринку нафтопродуктів».

На початку 1993 р. «Омета XXІ століття» випускає цінні папери на загальну суму 400 тис. карбованців. Прибутковість по них досягала 1000%! До середини 90-х бажання стати акціонерами «Омети» мали близько 12 тисяч осіб. Але незабаром їх чекало жорстоке розчарування: у 1995 р. концерн припинив виплату дивідендів, чим викликав обурення тисяч своїх дрібних акціонерів.

Губський, на думку аналітиків, був представником т.зв. «молодшого покоління» бізнесменів й одним із мозкових центрів «сімки». Офіційним місцем його роботи з 1992 по 1998 р. був Український кредитний банк, що посідав важливе місце в структурі «київської групи». Газета «Дзеркало тижня» у 2002 році писала: «Саме Губському деякі джерела приписують авторство одного з головних проектів «сімки» — Українського кредитного банку».

Ще один напрямок, куди Губський докладав чималих зусиль — Національна асоціація бірж, де він є президентом. У 1993 р., після того, як клуб очолив Григорій Суркіс, Богдан Володимирович стає першим віце-президентом АТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ».

У 1994 р. комерційні структури «сімки» утворять ЗАТ «Промислово-фінансовий концерн «Славутич». Багатопрофільне підприємство працює на ринках енергоносіїв, нафтопереробки, зерна, цукру, металу й ін. Губський стає главою Ради директорів концерну, президентом — Суркіс. У «Славутичі» Богдан Володимирович, на думку журналістів інтернет-сайту elіtprofі.com.ua, «зав’язував на себе дві основні сфери бізнесових інтересів — фінансові потоки і нафтові справи».

Зростання економічних апетитів групи спонукає її лідерів інтенсифікувати діяльність по входженню в кабінети державної влади. Григорій Суркіс стає радником тодішнього президента України Леоніда Кравчука з економічних питань, а Віктор Медведчук одержує можливість давати главі держави поради з питань податкової політики. Незабаром керівник фірми «Бі-ай-ем» стає також членом Ради роботодавців і товаровиробників при президентові і членом Комітету по боротьбі з організованою злочинністю. Розвиток кар’єри Богдана Губського укладається в цю тенденцію: у 1993 р. він — член Комісії з питань фінансової стабілізації при президентові Кравчуку.

На виборах 1994 року бізнес-група зробила ставку на Кравчука і програла. Наслідком поразки стала необхідність «піти в тінь»: у нового глави держави Леоніда Кучми були свої фаворити, і київська ФПГ не вписувалася в нові схеми відносин влади і великого бізнесу. У листопаді 1994-го Кучма різко висловився з приводу того, що «монопольки» київської бізнесу-групи з їх «мізерними статутними фондами» мали в обороті мільярди доларів. Було створено спеціальну комісію з перевірки діяльності «Славутича», робота якої припинилася через деякий час тихо і малопомітно. І «лихоліття» для «чудової сімки» минули до 1995 р., коли її лідерам удалося налагодити стосунки з Кучмою. Паралельно в цей самий час створюється і починає бурхливо розвиватися політична партія СДПУ(о).

Тим часом Богдан Губський продовжує активно займатися бізнесом. У 1996 р. він очолив новий проект під назвою «Українська аграрна біржа»: тут об’єднали зусилля концерн «Славутич», асоціація «Інтерагро» і АТ «Украгробізнес». На думку аналітиків, діяльність, пов’язана з переробкою сільгосппродукції, стає одним із найважливіших напрямків підприємницької діяльності Богдана Губського. У 1996 р. він обійняв посаду заступника глави Держкомісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Пріоритетною для Губського аналитики називають цукропереробну промисловість. На теперішній час, на думку наших експертів, на території тільки Черкаської області Губський контролює принаймні два цукрових заводи — у Шполянському і Жашківському районах. Діяльністю цих підприємств, за нашою інформацією, сьогодні активно цікавляться правоохоронні органи.

Експерти відзначають, що заняття бізнесом не вплинуло на інтерес Губського до наукової діяльності. Очевидне прагнення Богдана Володимировича не позбуватися статусу «діючого» вченого. У 1998 р. Губський захистив докторську дисертацію по темі «Інвестиційні процеси в умовах глобалізації». На його «особистому рахунку» — понад 60 наукові праці з проблем кібернетики й економіки.

У середині травня 2003 р. Губський спробував стати членом-кореспондентом Національної академії наук України, але його кандидатура не набрала необхідної кількості голосів при таємному голосуванні в НАНУ: 160 голосів «за» при необхідних 215.

У березні 1998 р. Богдан Губський став народним депутатом України під №9 за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Але поступово бізнесмен починає виявляти прагнення дистанціюватися від групи Медведчука-Суркіса. Однак через певні особливості характеру Губський робить це м’яко і практично непомітно для зовнішнього спостерігача. За деякими даними, йому вдалося досягти негласної угоди з лідерами об’єднаної соціал-демократії: Губський не стає членом СДПУ(о), але й відмовляється від публічних виступів не на користь есдеків.

Цікаво, що прагнення до більшої самостійності Гунського стосується переважно політичної сфери. У бізнесі ж Богдан Володимирович, як і раніше, близький до «сімки». Коментуючи ці тенденції, в інтерв’ю «Українській правді» Костянтин Григоришин у грудні 2004 року скаже про нього: «Губський — слабка людина, він ніколи не зможе піти від Суркіса, він боїться. Він міг би піти від Суркіса, але тільки голий і босий. І ще залишився б винен…».

Губський на початку 2000 р. ініціює створення Фонду інтелектуального співробітництва «Україна — XXІ століття». Присутнє в назві «XXІ століття» можна вважати своєрідним особистим «вензелем» Губського. Збіг у цій частині з назвою більш раннього проекту «Омети» свідчить про амбіційне прагнення бізнесмена рано або пізно побудувати свою імперію, у назві якої неодмінно буде присутнє те саме «XXІ століття»... Ймовірно, спочатку планувалося, що Фонд має стати майданчиком для дискусій еліт і напрацювання пропозицій для державної влади, своєрідною «фабрикою думок». Однак, за свідченням очевидців, Губський був збентежений холодною байдужістю до його ідеї з боку тих самих еліт, унаслідок чого діяльність Фонду звелася до благодійництва і проведення PR-акцій.

Примітно, що в парламентських виборах 2002 року Губський бере участь уже як «незалежний» і безпартійний кандидат. Багато в чому перемога у виборах на 196-му Золотоніському виборчому окрузі стала можливою саме завдяки цьому. Під час виборчої кампанії «безпартійному» Губському був створений образ чи не політика з антипрезидентського табору. Адже в той період у протестній Черкаської області саме це позиціонування давало більше шансів заручитися підтримкою виборців. Приналежність Губського до СДПУ(о) і зв’язок з її лідерами ретельно приховувалися від виборців. Однак, до розчарування багатьох, що дійсно повірили в «опозиціонера Губського», у день голосування на окрузі зненацька з’явилися автобуси з київськими студентами, і підтримувана адмінресурсом «карусель» фальсифікації виборів закрутилася по повній програмі. Губський набрав близько 34% голосів виборців.

У нинішньому парламенті Губський не увійшов у фракцію СДПУ(о). Він віддав перевагу створенню альтернативного депутатського об’єднання: 20 червня 2002 р. у ВР була зареєстрована група «Народовладдя», одним із лідерів якої був Губський. Утім, «Народовладдя», на думку політологів, було негласним сателітом фракції СДПУ(о). Саме за таких умов Губський міг забезпечити своєму бізнесу режим сприяння.

У відносно спокійному 2003 році фракція Губського всіляко підтримувала PR-ініціативи Богдана Володимировича й активно брала участь у всіх задумах тодішніх пропрезидентських «більшовиків». У 2004 році Губський, як і багато українських політиків із провладного табору, став мимовільним заручником тривалої інтриги по визначенню єдиного кандидата від влади. З висуненням Віктора Януковича Губський починає виявляти ініціативи по зближенню з прем’єром і, на думку нашого джерела, прагне очолити негласний виборчий штаб Януковича в Черкаській області. Ми вже писали про те, що цей задум Губського зазнав фіаско, і йому залишилося виявити себе лише на рівні власного округу — своїми людьми, структурами і, як стверджує наше джерело, грішми кувати перемогу прем’єра.

Під час візиту Януковича в Черкаську область Губський активно брав участь у всіх мітингах на підтримку кандидата і всіляко намагався потрапити в об’єктиви фото- і телекамер. Тоді він не міг навіть припустити, що Янукович програє?

Приблизно в той же період «Народовладдя» Губського реорганізується у фракцію партії «Єдина Україна». Губський порахував, що йому як нікому іншому підходить бренд прокучмівської «Єди» і, абсолютно не маючи до неї ніякого стосунку, зареєстрував партію з назвою однойменного блоку на виборах-2002. Нова «Єда-2» Губського повинна була забезпечити своєму лідеру кар’єрне і політичне зростання після перемоги Януковича.

У черкаській обласній і золотоніській пресі починають з’являтися PR-публікації, у яких Богдан Володимирович, відверто «тиснучи» своїм авторитетом, закликає виборців віддати голоси за Януковича. Наприклад, у золотоніській «Дніпровій зірці» під рубрикою «Президентські вибори: за кого віддати свій голос?» з’являється стаття «Народний депутат свій голос віддає за Віктора Януковича». Після довгого перерахування своїх заслуг перед жителями округу й опису картинок щасливого майбутнього Губський просить виборців віддати голоси за Януковича, тому що той «вміє і знає, як підтримувати ті високі темпи економічного росту, що були на той момент, і забезпечить реальне збільшення доходів громадян, у співробітництві з яким будуть легше і швидше вирішуватися місцеві проблеми». В офіціозній районній газеті «Вісник Золотоніщини» 16 жовтня з’являється матеріал «Чому я буду голосувати за Віктора Януковича?». Автор — Б.Губський, народний депутат України, голова партії «Єдина Україна». Підшивка газети «Златокрай» за той період узагалі рябіє заголовками типу «Мій вибір — Віктор Янукович, і я поясню, чому», де практично всі досягнення в комунальній і соціальній сфері Золотоніщини пов’язуються з ім’ям тодішнього прем’єра. Хоча багато матеріалів були лише калькою один і одного, їхня поява мала переконати жителів округу в безальтернативності вибору.

На початку жовтня 2004 року з’являється заява керівників фракцій парламентської більшості, підписана в числі інших і Губським, у якому «більшовики» настійно рекомендують Ющенкові зняти свою кандидатуру з президентських виборів. «Ми вважаємо, що Ющенко, по-перше, може вибачитися перед українським народом. По-друге, як демократичний політик, що поважає себе і опинився в центрі подібного скандалу, він повинен був за нормами цивілізованого демократичного суспільства зняти свою кандидатуру з передвиборного марафону» — було заявлено в тім зверненні. До речі, наше джерело стверджує, що підпис Губського під цим посланням з’явився чи не останнім — на думку джерела, якийсь керівник фракції, з’явившись до Віктора Медведчука, заявив, що він підтримає звернення лише після того, як голова президентської адміністрації забезпечить йому підтримку у вирішенні одного «делікатного» питання. А саме в боротьбі за «Черкасигаз». Нагадаємо, що все це відбувалося на тлі підготовки до зборів акціонерів підприємства, що мали відбутися наприкінці жовтня. Ми про це докладно писали кілька тижнів тому. Стверджувати, що Губський у такий спосіб шантажував Медведчука, ми не беремося, але все-таки...

Після скандального першого туру президентських виборів під час прямого ефіру на «Громадському радіо» Богдан Губський сказав, що «заяви про серйозні порушення роботи ЦВК — це заяви авантюрного, провокаційного характеру...». Тоді він ще сподівався на перемогу «соціальних технологій» у другому турі виборів? Тоді Губський ще не соромився своєї причетності до «злочинного» режиму.

Мине кілька місяців, і він забуде свою колишню «прихильність» до колишнього прем’єра. Недаремно ж кажуть, що від любові до ненависті — один крок... Раритети Хмельницького, привезені в Київ, у випадку перемоги Януковича були б запропоновані йому для присяги. А ще через місяць у розпал скандалу з «Черкасигазом» бізнес-інтереси Губського будуть відстоювати якісь громадяни під прапорами «Ющенко — так!». Ось так, дотепно...


Стас ТАРКАНОВ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112705324.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua