Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 07-04-2005
Ярослав Білик: В театр Лесі Українки приїхав ревізор

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112872641.html

В театр Лесі Українки приїхав ревізор

Генпрокуратура оцінила безгосподарність керівництва в мільйон гривень




В Україні з’явилася нова дивна мода – скаржитися на політичні переслідування. Хтось нарікає на те, що його позбавили посади, когось відрізали від бюджетних дотацій, декого, скажімо, голову антимонопольного комітету Костусєва, вперше за 12 років раптом перевірили контролюючі органи. Невдахи пояснюють свої біди стандартно: вони грали за іншу політичну команду, і тепер зазнають несправедливих принижень. Ця тактика стає дедалі популярнішою, і слідом за депутатами та екс-міністрами про політичний тиск заявляють ті, хто до політики не має жодного відношення.
П’ятого квітня в ефірі вітчизняних телеканалів вийшли репортажі про „політичний скандал” довкола театру імені Лесі Українки, представники якого звинуватили владу у зведенні з ними політичних рахунків. Мовляв, на президентських виборах директор та художній керівник Михайло Резнікович підтримував Віктора Януковича, за що його тепер нещадно переслідують. У дуже емоційному відкритому листі до Віктора Ющенка представники театру скаржаться, що після президентської кампанії „накопичений десятиліттями гнів виривається назовні. Однак – і ми це вже бачимо – жага помсти затьмарює почуття справедливості”.

„Переслідування” актори вбачають у тому, що вперше за 80 років слідчі Генпрокуратури завітали не на спектакль, а з перевіркою. Через це, заявляють служителі Мельпомени, вони „не можуть спокійно виходити на сцену”, адже чекають на звільнення і „бояться втратити стабільність”, яку їм дав чинний керівник. Акторам дійсно не позаздриш: отримання розрахунку в касі залежить від „стабільності” керівника, а це більш тонка сфера, аніж – це майстерно розіграна побутовщина між Отелло й Дездемоною. Але чи справді є підстави для хвилювань?

Складається враження, що учасники цього спектаклю дещо „переграли”. Генеральна прокуратура – не відділ кадрів, і звільняти нікого не буде. Правоохоронці стверджують, що мимоволі стали героями мистецького скандалу, виконуючи свої професійні обов’язки. Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки є державним підприємством, тому не варто дивуватися, що держава провела ревізію свого майна. А те, що попередня влада дивилася на безгосподарність крізь пальці, не може бути аргументом проти перевірок.

До речі, виявлені прокуратурою факти пояснюють, чому керівники театру так негостинно поставилися до ревізора. Як з’ясувалося, керівництво театру перейняло таланти не лише Курбаса та Мейерхольда, а й Остапа Бендера. Чотири роки тому дирекція надала в оренду комерційній структурі гуртожиток в самому центрі Києва. Ціна угоди (принаймні, офіційна) була занижена настільки, що втрати держави сягають 300 тисяч гривень.

Ще більше шкоди принесло державі інше починання театралів, які розпочали будівельні роботи по вулиці Богдана Хмельницького без погодження необхідних документів. Як наслідок – на театр накладено фінансове стягнення на 777,5 тисячі гривень. Окрім мільйона збитків, прокуратура також знайшла факти підробки документів, і змушена була порушити кримінальну справу. Відповідну постанову 4 квітня підписав заступник прокурора Шевченківського району.

Як бачимо, жодних ознак політики в цьому конфлікті годі шукати. Зовні це схоже на спроби прикритися брендом славетного театру і перетворити банальне шахрайство на політичну трагедію. А славетних акторів використано у якості масовки, за якою директор театру намагається сховатися від відповідальності.

Ярослав Білик

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112872641.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua