Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 13-04-2005
Віктор Трубін: Два уряди одного Президента

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113373834.html

Досить швидко після кінця режиму Кучми громадськість почала „й на сонці бачити плями” – помічати в діях нової влади помилки, на які б не звернула уваги раніше, коли вони згубилися серед нагромадження вад, гріхів і злочинів попереднього режиму. До нинішньої влади, яку народ сам вніс у владні кабінети, вимог більше. І це, напевно, добре.

За час нової влади заявлено багато правильних намірів, і навіть уже дещо зроблено. Проте, очевидно, що в Україні поки зберігається проблема з якістю управління. Тим, що міністри просто пообіцяли не красти, проблема хорошого менеджменту не вирішується, а до того ж це не факт.

У державі фактично створено систему з двома центрами виконавчої влади – Урядом на чолі з Юлією Тимошенко і Радою національної безпеки і оборони з її секретарем Петром Порошенком. Скажімо, більшість кадрових рішень на рівні заступників і перших заступників міністрів приймаються через пряме лобіювання РНБОУ. У результаті, з одного боку, справді, уникається загроза формування міністерських „вотчин” у міністерствах. Проте, з іншого боку, у міністерствах подекуди створюється ситуація некерованості і нездатності до конструктивної роботи. На сьогодні фактично заблоковано укази про реформування ключових міністерств, зокрема економіки, фінансів, надзвичайних ситуацій, соціальної політики та праці тощо. Всі ці укази вже по кілька місяців лежать в РНБОУ, де їх ретельно „вивчають” на предмет відповідності питанням національної безпеки. І це попри доручення Президента на одному з давніх засідань РНБОУ щодо швидкого вирішення цієї проблеми.

Відтак, той же міністр економіки Сергій Терьохін через прискіпливість РНБОУ, яка відмовляється погоджувати структуру його міністерства, не може змінити жодного зі своїх заступників. І в міністерствах, і навіть в райдержадміністраціях через таку політику не призначено тисячі нових спеціалістів. За такої ситуації з установ з міністерств ідуть кращі працівники, на підготовку яких держава витратила чималі гроші. Лишаються ті, які звикли працювати за кримінальними схемами. Адже згадані міністерства за режиму Кучми були чи не найбільш корумпованими, а тому кожен день зволікання віддаляє перспективу їхньої деолігархізації та наведення там порядку. Вже сьогодні у каламутній воді починають відновлюватися давні корупційні оборудки. Подейкують, що металургійні та трубні олігархи вже призвичаїлися вирішувати проблеми за допомогою чималої валізи, подарованої впливовому чиновнику в уряді.

Сьогодні конкуренцію між РНБОУ і Урядом можна розглядати як змагання між інтересами олігархів і політиків. Причому і частина міністрів відверто грають у цьому конфлікті проти урядової політики. Скажімо, секретар РНБОУ разом із першим віце-прем‘єром Анатолієм Кінахом, міністром юстиції Романом Зваричем, головою Держмитслужби Скомаровським виглядають лобістами інтересів промислових та олігархічних кіл. Так, скажімо, Зварич та Червоненко грудьми захищали право окремих структур на реекспорт нафти, Кінах виступав проти політики уряду щодо скасування пільг для технопарків та заборони вільних економічних зон. Особливо рельєфно конфлікт між політиками та олігархами в уряді позначився у питанні підняття тарифів на вантажні перевезення залізницею всередині України. Мета уряду - збільшити надходження до бюджету та змусити металургійні комбінати, основних "потерпілих" у цій справі, працювати в ринкових умовах, використовуючи сучасні технології для зменшення собівартості, а не зменшувати собівартість за рахунок лобіювання своїх інтересів на шкоду бюджету. Натомість РНБОУ та окремі урядові лобісти, схоже, наполягатимуть на перегляді Урядом свого рішення про підвищення тарифів на вантажні перевезення. До речі для міністра транспорту Євгена Червоненька рішення про зниження тарифів на перевезення продукції металургів стане тестовим. Якщо це станеться, можна вважати, що вітчизняні мільярдери з Донецького і Дніпропетровського регіонів усвідомили, що їхній колега зі Львова засидівся у рядових мільйонерах...

Загалом така ситуація створює нездорову атмосферу, у якій чільні працівники РНБОУ та урядовці левову частку свого часу й енергії приділяють боротьбі з „конкурентами” у владі, а не вирішенню проблем держави. Відтак посилюється олігархізація нової влади, проти чого категорично протестував Майдан. До речі, передумови для „двох урядів” було створено ще під час виборчої кампанії, коли існували паралельні штаби, офіс і т. д. У результаті, до фактичного об‘єднання роботи цих структур під керівництвом Юлії Тимошенко на початку вересня минулого року, кампанія була значною мірою провалена.

Така схема „двох урядів” може мати деяку доцільність, коли керівництво держави не впевнене в якості своїх кадрових рішень. Лише тоді має сенс постійний обопільний нагляд, перестраховка і контроль, масове „паломництво” представників обох таборів до найвищих кабінетів і т. д.

Однак, більш доцільно було б цілком віддати виконавчу владу одному центрові (і, головне, покласти на нього всю відповідальність). Вочевидь, таким центром має бути уряд. За іншим центром (РНБОУ) варто залишити контроль і вироблення рішень у галузі національної безпеки. Тобто слід діяти так, як, власне, й записано в законі про РНБОУ. Однак сьогодні згідно указу про РНБОУ його секретар може виконувати окремі функції Президента за його письмовим дорученням. Це розв’язує руки Порошенку, Мартиненку, Третьякову та іншим персонажам з бізнес-оточення Президента і дозволяє їм диктувати уряду свою волю у стратегічних питаннях. Показовим можна вважати заслання Єханурова на Дніпропетровщину. Це призначення помітно послабило політичну групу в оточенні Ющенка, яка займається розбудовою партії влади, зокрема її урядову частину.

Як визнав сам президент Віктор Ющенко, після революції головним його розчаруванням стало кадрове питання. На місцях досі не сформовано керівництво сотень райдержадміністрацій. У результаті неминучої в такому випадку активізації інтриг якість кадрових рішень різко впала.

Чомусь для керівництва держави уладнання таких суперечок стало більш важливим, ніж якість кадрів та ефективність політики на місцях. Нова влада вже давно мала б визначити конкретний перелік оптимальних кандидатур, виходячи з досвіду виборчої кампанії, необхідності забезпечення максимально високої якості кадрів та авторитету нової влади на місцях.

Населення майже всієї території країни радо підтримало б більш рішучу кадрову політику центральної влади, в разі її вивіреності, ефективності та очевидності її мотивацій.

Між тим, пара чи навіть пара десятків ображених політиків – дрібниця у порівнянні з необхідністю встановлення максимально ефективної влади.

До того ж, у нової влади виникли проблеми з опозицією та конструктивною критикою – "вчорашні" виявилися малоздатними до політичної боротьби в умовах "переважаючих сил супротивника", і "здаються в полон" цілими загонами.

Протистояння між цілими владними структурами ще й по такій оригінальній лінії, а також незчисленні випадки неузгоджених заяв представників влади як у питаннях внутрішньої, так і, що значно серйозніше, зовнішньої політики, скидається на плюралізм думок в одній голові. А це вже певний діагноз.

Проте, на щастя, діяльність нової влади все ще викликає в населення значно більше позитивних емоцій, ніж негативних. Про це свідчить підтримка понад половиною громадян дій президента та прем‘єр-міністра, яку фіксує соціологія.

Телекартинка "з-за грат" з ненависними народу персонами, досі недосяжними для правосуддя, швидко може піднести популярність демократичної влади до ще більш рекордних і небувалих висот. Проте, навіть наявність такого ресурсу не нівелює значення помилок, яких вже припустилася нова влада і може припускатися далі. Якщо Президент більш чітко не артикулює своєму бізнес-оточенню на необхідності жити за загальними правилами, він почне торувати політичний шлях Кучми. Водночас і нинішні фаворити мають пам’ятати долю своїх попередників, яких рано чи пізно Кучма викидав на смітник, заміняючи іншими, ще нахабнішими кадрами.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113373834.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua