Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-04-2005
Юрко КОСМИНА: Як "лідер опозиції" відвідав наметове містечко (репортаж з натури)
rep.in.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113473251.html

Візиту Віктора Януковича до наметового містечка на підтримку Бориса Колєснікова мешканці наметів і партійна інфраструктура, яка роздавала команди по раціях, чекали з напругою і нетерпінням. Перед імпровізованою сценою в Маріїнському парку, на якій мав би виступати захисник знедоленого арештанта вишикувались чоловік 30-40 його прихильників – дівчата з біло-блакитною символікою та фотоапаратами (переважно – одеські «боделанівки»), хлопці в спортивних костюмах та столичні бабці, які прийшли вживу послухати «отця пенсій» Віктора Федоровича.


Над невеличким натовпом майорів самотній прапор, який тримали кілька дивних довгокосих молодиків із пірсінгом та в шкіряних штанях і «косухах». Як виявилося, таку уніформу носять представники Слов‘янської партії Базилюка. Щоправда, побачити самого педагога-інтелігента Олександра Філімоновича в такому вбранні не довелося – екс-кандидат у президенти, як пояснили його прихильники, вже відбув до Донецька.


Янукович, який і так ніколи не відзначався пунктуальністю, ще й успадкував від Ющенка професійну звичку лідера опозиції – запізнюватися. Натовп із нудьги почав дискутувати з «помаранчевими» киянами, що прогулювалися парком. Розбурхала уяву млявого натовпу дивна немолода парочка, яка раптово з‘явилася на алеї. Чоловік, демонструючи свою супутницю і ксерокопії якихось матюкливих написів, почав розповідати про те, як «нашисти» намагалися повісити дочку маршала Рокоссовського і скинули її з електрички. Якби охорона мітингу знала, на що ця парочка здатна і що буде далі, стареньких би від гріха подалі одразу відвели геть від місця подій…


Нарешті радісний гомін сповістив про те, що «Янека ведуть!». І справді, Віктор Федорович з‘явився не там, де його очікували, а зайшов із тилу наметового містечка. В оточенні журналістів, охорони, соратників та прихильників лідер опозиції почав поволі просуватися алеями містечка. Швидкість просування, попри невеликі розміри поселення, складала метр на п‘ять хвилин – народ жадав автографів! Фігурам поменше – депутатам «Регіонів», що складали кортеж, теж діставалася увага – щоправда, якщо прихильникам не вдавалося пробитися крізь охорону до самого Дона. «Спасибо Вам, что Вы тоже здесь, с нами», – кричала якась немолода пані Тарасові Чорноволу. «А де б я міг іще бути?» – зі скромною посмішкою героя-мученика відповідав Тарас.


Коли кортеж дійшов до сцени, людей тут уже побільшало – додалися і «помаранчеві», і просто зацікавлені дійством перехожі. Янукович розпочав промову:


– Замість того, щоб вирішувати нагальні соціальні проблеми, влада нині ще продовжує виборчу кампанію. Тільки ця кампанія – вже не президентська, а парламентська. І мета цієї кампанії – дискредитувати опозицію. Бєспрєдєл почався ще під час виборів!

… Людей ділять на перший і другий сорт… Ми не віримо, що ця влада зможе підняти економічний стан народу… Тому щойно наша фракція «Регіонів України» на своєму засіданні вирішила, що ми не можемо бути осторонь і маємо створити широку коаліцію опозиційних сил!


Пообіцявши мешканцям наметового містечка, що депутати будуть разом із ними і ні за що не кинуть, Янукович подякував «тим, хто прийшов казати і захищати правду» і оголосив, що низько вклоняється їм до землі. Після чого трохи хитнувся вперед, демонструючи свій «низький уклін». Захисники Колєснікова зустріли цей жест гарячими аплодисментами. Обов‘язкову програму було відкатано, і Віктор Федорович, поглянувши на Віталія Хомутинника, який під час промови опинився на «сцені» поруч із ним, запропонував висловитися всім, хто цього бажає. Це була стратегічна помилка.


На сцену миттю вискочив «чоловічок із першого акту», який протягом усього виступу Януковича намагався звернути його увагу на ксерокопії, що тримав у руках.


– Я хочу розповісти про нашистську заразу, яка виганяє людей із магазинів та ринків за те, що вони голосували за Вас, Вікторе Федоровичу! – промовив оратор, і Віктор Федорович поблажливо всміхнувся.


Чоловік відчув підтримку і продовжив:


– Ось тут присутня жінка – дочка маршала Рокоссовського – яку тиснуть, репресують, убивають нашисти! 26 грудня вона їхала сюди (сама жінка, як вдалося взнати І-Репортеру, з Ірпеня) голосувати за нашого президента Віктора Федоровича Януковича. І нашисти, взнавши це, викинули її з електрички! Сталося це на станції метро «Арсенальна»…


Обличчя лідера опозиції потроху почало хмарніти. Він уже відчував, що коїться щось не те. Але оратора вже було не спинити:


– Її поклали в лікарню Петра Запорожця. Вона три дні пролежала в цій лікарні на ліжку, і до неї жодного разу не підійшли лікарі! Вони не давали їй їсти і пити, навіть ложку не принесли – так і сказали: це за те, що вона голосувала за Януковича. А на третій день, коли вона поросила стакан води, їй сказали: піди і в унітазі напийся!


Віктор Федорович уже зовсім перестав посміхатися – він просто, не мигаючи, дивився в одну точку – десь у небі, там, де не було чути «тієї страшної правди», яку треба говорити і слухати на мітингах лідеру опозиції. Віталій Хомутинник зробив спробу перебити правдолюбця, але Панса-Марченко дочки маршала Рокоссовського не звернув на молодого депутата жодної уваги.


– Міліція відмовилася розслідувати цю справу. Але це ще не все – дев‘ятого числа до її будинку прийшли два бандита від «Нашої України», принісши зашморг, щоб її повісити. Вони сказали: «Ми уб‘єм тебе, москальска суко!» і перестрибнули через паркан. Але вона – жінка бойова, тому вона їх розгромила, і тепер завжди ходить із трубою і каже: «Януковичі не бояться!»


У цей момент Віталію Хомутиннику нарешті вдалося відтіснити мужичка зі сцени. Він перевів подих і з полегшенням сказав:

– Я бачу, що в багатьох із вас наболіло…


Але більше нікому слова не надав, натомість запропонувавши всім нарешті запросити Януковича до наметового містечка.

– Тому що дехто тут говорить, що в наметах студенти сидять за гроші. Ось я і Томенка запросив сюди… – сказав Хомутинник, наче намагаючись довести безсрібництво протестувальників самому Януковичу.


Судячи з виразу обличчя Віктора Федоровича, такого удару він не чекав – адже одна прогулянка містечком уже відбулася. Проте робити було нічого – лідер опозиції з почтом рушив у бік наметів. Через журналістів зробити це одразу не вдалося, і затримка дорого коштувала Дону. Повторивши телерепортерам усе те, що щойно говорив на мітингу, Янукович зробив крок… і потрапив в обійми самої дочки маршала Рокоссовського. Ті хвилин десять, що жінка читала йому свій монолог («я этими руками нашистскую мразь била!» тощо), Віктор Федорович дивився в небо. Але цього разу на його обличчі явно читався той вираз, який злетів із його вуст у передвиборному Коростені.


Коли жіночка нарешті відпустила Януковича, охорона намагалася більше її до тіла не підпускати – хоч набридлива парочка й чатувала на свого улюбленця на кожному повороті, прорватися дочці маршала Рокоссовського вдалося лиш раз, та й то ненадовго. «Щось ці тілохранителі так сильно переживають, – іронізував один дідусь, якому не вдалося підкрастися між охоронцями, щоб послухати гостя. – В Івано-Франківську теж так уже слідкували… І все одно – кинули в чєловєка желізяку…»


Під час другого обходу Віктором Федоровичем містечка наплив любителів автографів не зменшився, а навпаки – зріс. Але якщо тоді шанувальники Януковича переважно висловлювали свою подяку і захват діями свого лідера, то тепер, певно, скориставшись прикладом своїх двох екзотичних попередників, люди почали ділитися своїми проблемами.

– Я сама з Полтави, тут сержант солдатів б‘є, а в одній сім‘ї стеля в квартирі обвалилася. А цей президент Ющенко хоч би вухом повів – їздить собі по заграницях… – оповідала жіночка.


Янукович вислуховував скарги та доручав розібратися з ними Хомутиннику. Хомутинник переправляв ходоків до іншого «регіонала» з наказом тому все занотувати та перевірити. У наймолодшого депутата на такі справи не було часу – Віталій то з чарівною лагідною посмішкою фотографувався зі своїми прихильницями, то, подалі від дівочих поглядів, вичитував місцевим координаторам: «Если бы ты, б…, работал здесь так, как надо, то и не было бы так, как получилось!».


Останнім пунктом променаду стала «духовна частина» містечка – огорожена ділянка газону, на якій «православний актив» (незмінний супутник усіх акцій «блакитних») установив дерев‘яний хрест і дві корогви, щоб молитися за Бориса Колєснікова. Януковича провели до хреста, і жінка в чорному – лідер «активу» – виголосила добре відрепетирувану промову «для православного президента»:

– А цей Ющенко – чому він не з‘їздить по наших колгоспах, не дивиться, як на землі працюють, а все по цих америках їздить? Ось Папа в них помер – а він туди їде. Чого ти туди прешся – він же не наш, помер собі та й помер. Ти про наших подумай. А Юля ця – не треба нам її м‘яса по десять гривень, ми якось і хлібом переб‘ємося, але м‘яса її їсти не будем. Ним уже й так наших дітей на Майдані нагодували. А потрібен нам наш справжній православний президент, Віктор Федорович. Дай Боже Вам усіх благ, моє сонечко! Терпи!


Віктор Федорович із неприхованим задоволенням вислухав цей чи то дифірамб, чи то молитву, перехрестився і пішов цілувати «колєсніківський» хрест. Так-сяк примірившись, він цмокнув його один раз, трохи розігнувся і спробував повторити вище. На цей раз хрест дав здачі, й лідер опозиції, боляче вдарившись об дерево, кілька секунд, скривившись, кліпав оком. Втретє, за канонічною традицією, «православний президент» підступатися до символа віри не ризикнув.


Перш ніж Янукович залишив гостинне містечко, один із його прихильників поставив йому запитання, яке, певно і стало найголовнішим за весь день – принаймні, Віктор Федорович вислухав його з тривогою і виглядав дуже стурбованим. Немолодий чолов‘яга поскаржився лідеру опозиції:

– Ну чого в нас так погано проводиться агітаційна, провокаційна робота? Чому вони весь час нас випереджають? Чому ми завжди і в усьому йдемо ЗА ними, ПІСЛЯ них?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113473251.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua