Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 19-04-2005
типовий випадок: Чому необхідно докорінно реформувати судоустрій (історія #1001)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113941590.html

Чому необхідно докорінно реформувати судоустрій (історія #1001)

Ця історія вражає цинізмом людей, що мали б стояти на сторожі права та інтересів нещасної жінки, що втратила сина, а натомість - з якихось (ми підозрюємо, що небезкорисливих) спонукань роблять все, щоб забрати в неї останнє майно та якнайглибше занурити в безодню зневіри та безнадії - може, “не випливе”?

Отже:
“””
Я, мешканка Києва Людмила Семенівна Абрамова, мала сина Дмитра Анатолійовича Назаренка. Разом зі співмешканкою Ганною Михайлівною Шпіляковою він проживав у власному будинку в місті Дніпропетровську У 2003 році в стосунках співмешканців щось не склалося, і Назаренко вирішив покинути Шпілякову. Через деякий час за нез’ясованих обставин Назаренко нібито “послизнувся на сходах”, впав і розкроїв собі череп. 18 травня 2003 року, через декілька днів після цієї події, він помер у лікарні, не приходячи до тями. Я впевнена, що смерть мого сина - не простий нещасний випадок, а банальне вбивство з корисливих спонукань, скоєне Шпіляковою та її дружками, але усі мої спроби ініціювати кримінальну справу з цього приводу зіткнулися з повним небажанням правоохоронних органів проводити розслідування. Справу декілька разів то порушували, то закривали, і зрештою нещодавно закрили остаточно. Прокуратура Ленінського району міста Дніпропетровська мотивувала це тим, що єдиною версією смерті Назаренко залишився нещасний випадок - тому що опитані правоохоронцями пані Шпілякова та її друзі “нібито довели” слідству свою непричетність до інциденту. Ще б пак - дивно було б, якщо б люди, які вбили задля заволодіння майном, прибігли в прокуратуру із сльозми каяття та визнали вину!... Наразі з моменту смерті Дмитра минуло майже два роки, але докази провини вбивць все ще є, тим більше, що правоохоронним органам і на думку не спадає це робити.

Спадок померлого склали: квартира у місті Києві по вулиці Червоноармійській, в якій проживаю я, будинок у місті Дніпропетровську та автомобіль „Опель Аскона”. Єдиною спадкоємицею цього майна є також я, як мати померлого.(крім того існують документи, які підтверджують факти що це майно придбала у свій час я або моя мати) В передбачений законом 6-місячний термін я подала до нотаріальної контори заяву про бажання успадкувати синове майно. Однак за чотири дні до закінчення піврічного терміну та оформлення спадщини з’ясувалося, що колишня співмешканка сина Шпілякова подала до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська позовну заяву з вимогою визнати її спадкоємицею половини квартири на Червоноармійській та чверті будинку у місті Дніпропетровську (оскільки половина цього будинку належала померлому згідно договору дарування, а друга половина - на підставі договору купівлі-продажу). Свої вимоги Шпілякова мотивувала тим, що була співмешканкою з 1996 року (насправді син лише в 2001 році розлучився зі своєю справжньою дружиною), а тому має право спадкувати на правах дружини!!! Мушу зазначити, що Шпілякова жила з моїм сином ще під час дії “старого” Кодексу про шлюб та сім”ю, в ст. 13 якого чітко та недвозначно вказано, що “права та обов”язки подружжя породжує лише шлюб, укладений в державних органах запису актів громадянського стану”. Незважаючи на це, а також на те, що заяви до суду подаються за місцем проживання відповідача, суддя Ленінського райсуду Дніпропетровська Л.А.Черненкова прийняла цю заяву від Шпілякової і наклала арешт як на будинок у Дніпропетровську, так і на квартиру у місті Києві. А чого соромитись? Пані Шпілякова, гидливо посміхаючись, заявила мені, що у неї є “прекрасний юрист”, що суддя - “в долі”, і що справа тягтимуть або поки я не “здохну”, або поки “не забудеться” “старий кодекс”!!!

Довідавшись про арешт квартири у Києві, я звернулася до судді Черненекової, щоб дізнатися про підстави арешту. У відповідь суддя Черненкова винесла ухвалу про призначення судово-будівельної експертизи “з метою з’ясування дійсної вартості будинку в Дніпропетровську та квартири в Києві” Справа разом з ухвалою була передана до експертної установи міста Дніпропетровська і перебуває там з грудня 2003 року, тобто вже півтора роки!!! Як з”ясувалося, експертиза, яку мала оплатити позивачка Шпілякова, оплачена не була. Більше того, експерт Харченко Віталій Володимирович за увесь цей час жодного разу не звернувся до позивачки з приводу оплати. Зате висловив намір провести експертизу безкоштовно, з тим, аби потім судові органи стягнули її вартість зі Шпілякової. Повертати до суду справу без виконання експертизи в зв”язку з неоплатою експерт не хоче, а отже, перебувити тій справі на експертизі вічно...

Стосовно авта мого померлого сина з”ясувалися ще більш цікаві обставини. Пані Шпілякова спільно зі своєю подругою Король Іриною Юріївною буцімто знайшли на дніпропетровському ринку шахраїв (яких співробітники міліції так і не спромоглися знайти), що згодилися звернутися до нотаріуса з приводу оформлення доручення на право керувати і розпоряджатися автомобілем „Опель Аскона” на пані Король. З паспортом Назаренка шахраї звернулися до нотаріуса, завідуючої (!)6-ї Дніпропетровської державної нотаріальної контори пані Черненко Ірина Миколаївни. Пані Черненко підписує доручення, незважаючи на те, що означені шахраї, за дружним свідченням Шпілякової та Король, зовні зовсім не були схожі на померлого Дмитра, фото якого було у паспорті. Такми чином, з”явилося доручення від імені мого померлого 18 травня 2003 року сина, датоване... 21 липня того ж року(!). Після того Король І. Ю чи то продає, чи то дарує автомобіль Шпіляковій Г. М.

Стосовно незаконного заволодіння машиною мені вдалося добитися порушення кримінальної справи. Було порушено кримінальну справу з приводу шахрайського заволодіння машиною проти нотаріуса Черненко, пані Шпілякової та її подруги пані Король. Було проведене розслідування та висунуто обвинувачення усім трьом шахрайкам. Однак після цього у справу втрутилися місцеві органи юстиції. Начальник обласного управління юстиції В.Б.Єремеєв дав чудову характеристику Черненко - мовляв, вона вже 34 роки працює в нотаріаті і ніколи не була помічена в незаконній діяльності. Подейкують також, що нотаріус Черненко є родичкою колишнього високопосадовця з Міністерства юстиції. Сама Черненко наполягла на тому, що прийняла шахрая за Назаренка Д. А., факт смерті якого був їй невідомий. Слідчий, який провадив цю справу, відмовився її закрити та припинити кримінальне переслідування пані Черненко. Після цього прокурор Дніпровського району міста Дніпропетровська пан Сеїн сам виніс постанову про припинення кримінального переслідування. Справа йде до суду вже без Черненко, при цьому пані Шпілякова продовжує користуватися чужим автомобілем, який передали їй “на зберігання”, незважаючи на мої численні скраги з цього приводу. В кабінеті прокурора Сеїна стоїть портрет Ющенка. Коли на фоні цього портрету Сеїн розказував мені, як це дійсно негарно вийшло - віддати шахрайці “на зберігання” предмет її злочинних посягань - мене чомусь охопило стійке почуття “дежа вю”...

Отже, справа за позовом Шпілякової навічно “застрягла” в експертизі, а суддя Черненкова жодного разу не звернулася із запитом, що відбувається зі справою. Справа не потрапить до суду, доки експертиза не буде проведена, а вона, вочевидь, не буде проведена ніколи, оскільки ніхто не збирається її оплачувати. Навіть якщо припустити, що експертиза буде проведена безкоштовно, висновок експерта без оплати ніхто до суду не віддасть. Шпіляковій вигідно, щоб справа і далі перебувала в “підвішеному стані”, бо весь цей час вона живе в чужому будинку та їздить на вкраденій машині. Навіть дитині зрозуміло, що має місце змова між позивачкою, суддею, експертом та прокуратурою, хоча довести це важко. Увесь цей час я живу у заарештованій квартирі, якою не можу розпорядитись на власний розсуд. Пані Шпілякова пропонувала мені “домовитись” - передати їй будинок Дмитра та машину, за що вона забере позов із суду. Невідомі регулярно телефонують мені до Києва і застерігають не їздити до Дніпропетровська, де зі мною, мовляв, може статися нещасний випадок, як і з моїм сином.

В таку ситуацію може потрапити кожна матір чи батько, бо шпілякових навколо - скільки завгодно. Але не всім шпіляковим дружньо допомагають суди, прокуратури, нотаріуси та експерти. Особистість Шпілякової - то окрема тема. Роботу вона кинула ще в 1997 році і з того часу жила, як то кажуть, “на утриманні”, про що свідчить її трудова книжка. Не була вона також і приватним підприємцем. Питання про те, звідки пані Шпілякова могла взяти свою частину “сумісних коштів”, про які вона згадує у своїй позовній заяві, на придбання квартири у Києві, половини будинка в Дніпропетровську та автомобіля, правоохоронні органи не цікавить.

Висновок: позовну заяву було подано виключно з метою “затягнути час” та подивитись, як воно обернеться - чи писатиму я скарги, чи боротимусь, чи наполягатиму на своїх правах, чи вимагатиму покарання шахраїв та вбивць. Шпілякова та її “покровителі” нічого не втрачає - у неї самої наякогог майна немає, отже, і взяти з неї нічого. Але при будь-якому “розкладі” вона вже два роки живе в чужому будинку та “вбиває” чужу машину, причому не сама, а, за словами сусідів, “у співмешканні” з якимось міліціонером та його “колегами”. То чи не звідси “ростуть ноги” у цієї справи? Причому всі учасники оборудки нібито ні в чому і не винні...

З приводу моєї історії у мене є декілька запитань до деяких державних діячів.

Запитання до Міністра юстиції пана Романа Зварича:

1) Чи передбачена “благодійність” з боку держави у вигляді проведення безкоштовної експертизи? Скільки часу можна тримати справу в експертній установі, якщо особа, на яку покладені витрати за проведення експертизі, ці витрати не сплачує?

2) Чи буде експерт Харченко В.В. нести відповідальність за те, що він не повернув неоплачену експертизу без виконання до суду після закінчення місячного терміну, як і передбачено законом? Чи відповідатиме він за зволікання протягом півтора року з експертизою?

3) Чи понесе хоч якусь відповідальність завідуюча 6-ї державної нотаріальної контори міста Дніпропетровська Черненко І.М. за оформлення доручення від імені покійника? Чи правда, що вона є донькою колишнього співробітники Міністерства юстиції, і чи є такий родинний звязок підставою для звільнення від кримінальної відповідальності?

Питання до Генерального прокурора пана Святослава Піскуна:

1) Риторичне. Звичайно, дуже зворушливо виглядає портрет Віктора Ющенка на столі прокурора Сеїна, але чи для того була здійснена революція, аби продовжувалося беззаконня?

2) По суті. Чи збирається прокуратура якимось чином відновити мої права як потерпілої? Тим більше, що зробити потрібно небагато - просто відібрати автомобіль у шахрайки і передати його на зберігання до зясування усіх обставин справи, а також опечатати будинок, в якому продовжує жити ця джінка і на який вона претендує.

3) Хто все-таки вбив мого сина?

4) Чому шахрайка-нотаріус Черненко І.М. не несе ніякого покарання?

Питання до Голови Цивільної палати ВСУ пана Анатолія Яреми:

1) Чи є нормальним таке становище у Ленінському районному суді міста Дніпропетровськ, коли суддя приймає заяву з очевидними порушеннями норм ЦПК?

2) Чи понесе суддя Черненкова дисциплінарну відповідальність за свої дії?

3) Велике прохання також витребувати цю справу з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська та передати її на розгляд до будь-якого районного суду міста Києва. Це справедливо з усіх точок зору - я, як відповідачка, живу в Києві, більша частина спірного майна (квартира на Червоноармійській у порівнянні з ј старенького будинку в Дніпропетровську) - також в Києві, та і наїздилася я в Дніпропетровськ за ці роки вже більше, ніж достатньо.

Питання до Міністра внутрішніх справ пана Юрія Луценка:

1) Чому співробітники Ленінського районного відділу міліції міста Дніпропетровська, замість того, щоб шукати шахраїв, які вступили у змову з нотаріусом Черненко і отримали незаконне доручення, покривають Шпілякову Г. М., якій це доручення було вигідне?

2) Скільки ще доручень видали через нотаріуса Черненко дніпропетровські покійники?

3) Чи дійсно “таємні співробітники міліції” на кшталт Шпілякової дорожчі міліції за законні права потерпілої, яка втратила сина та майно за таких підозрілих обставин?

4) Чи нормально, що сама пані Шпілякова та її дружбани погрожують потерпілій, і хто ці невідомі?

5) Хто допомагає пані Шпіляковій уникати відповідальності?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1113941590.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua