Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 24-04-2005
Велика група науковців НАНУ: Настав час реформувати науку. З чого почати?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1114344401.html

Сучасні форми організації науки в Україні протягом останніх 14 років довели свою повну неспроможність забезпечити високий рівень розвитку як фундаментальної, так і прикладної науки в нашій державі. У значній мірі втрачений колишній науковий потенціал України. Одне молоде покоління науковців назавжди викреслено з історії української науки. Частина з них реалізує себе за кордоном. Тому настав час реорганізації науки в Україні.

Проект основних засад реорганізації науки в Україні

Викладені нижче засади організації науки в Україні ґрунтуються на загальновизнаних та підтверджених світовою практикою положеннях, що наука є:

- одним з визначальних факторів розвитку матеріального та духовного життя людського суспільства;

- основою фізичного та духовного розвитку людської особистості;

- основою новітніх технологій в усіх сферах людської діяльності сучасного та майбутніх поколінь.

Рівнем розвитку науки характеризується ступінь цивілізації нації та національної держави. Наука є одним із стратегічних елементів безпеки кожної національної держави.

Для відновлення та розвитку науки в Україні, на нашу думку, потрібно здійснити такі першочергові державні заходи:

1. Враховуючи історичні особливості форм організації освіти і науки в Україні та дбаючи про забезпечення еволюційності їх реорганізації, вважаємо за доцільне на даному етапі виправляти недоліки організації освіти та науки в Україні незалежно. При цьому передбачити досягнення в кінцевому результаті взаємозв’язку освіти і науки за зразками європейського типу. Тому вважаємо доцільним в даний час, щоб в Україні функціонували два окремі міністерства – Міністерство освіти та Міністерство науки. Тісна взаємодія їх повинна ліквідувати існуючий значний розрив між освітою та наукою.

2. Міністерство науки повинно забезпечити виконання таких першочергових завдань:

а) На базі наявних в Україні напрямків діяльності наукових установ (науково-дослідних інститутів, університетів) створити національну програму досліджень в галузі фундаментальних наук та національну програму розвитку новітніх технологій, залучивши до цієї роботи НАН України та провідні галузеві наукові центри.

б) Для виконання національної програми фундаментальних досліджень забезпечити належне бюджетне фінансування з безпосереднім надходженням коштів до наукових центрів (інститутів) для покриття витрат на:

- достойну оплату праці науковців та обслуговуючого персоналу;

- оплату комунальних послуг та утримання в належному стані лабораторій і виробничих приміщень;

- функціонування основного науково-технічного обладнання та унікальних експериментальних установок (прискорювачів, дослідницьких реакторів тощо);

- сучасне інформаційне забезпечення наукових досліджень (широкомережеве комп’ютерне та програмне забезпечення з доступом до електронних джерел наукової літератури, наукові бібліотеки з новітньою світовою науковою літературою, видання наукових праць, сучасна оргтехніка для автоматизації робіт з науковою літературою, підготовки до друку наукових праць, оформлення наукових стендів, проведення різноманітних наукових форумів тощо);

- співробітництво з вітчизняними та зарубіжними науковими установами;

- проведення та участь науковців України в міжнародних наукових форумах тощо.

Вважати це базовим (мінімальним) фінансуванням для забезпечення функціонування наукових установ.

Фінансування досліджень в рамках національної програми розвитку новітніх технологій та інші прикладні дослідження фінансувати з інноваційних фондів відповідних галузевих міністерств, установ та підприємств.

в) В національній програмі фундаментальних досліджень передбачити пошук нових наукових напрямків із виділенням додаткових (до базового фінансування) коштів-грантів для проведення відповідних відкритих конкурсів з публікацією конкурсних робіт в періодичній пресі. При цьому для експертизи конкурсних робіт залучати провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців, забезпечивши право на використання коштів за грантами лише авторами проектів, за винятком передбачених у їх кошторисах загальних витрат установ. Для покращення підготовки наукових кадрів в конкурсах надавати перевагу тим проектам, співавторами яких є аспіранти (докторанти) та молоді наукові співробітники.

г) Забезпечити належне фінансування проектів модернізації та створення унікальних наукових експериментальних установок та обладнання.

д) Фінансово підтримати участь українських вчених в провідних міжнародних проектах фундаментальних досліджень.

е) Забезпечити Національну Бібліотеку України належним фінансуванням для систематичного поповнення її фондів новою науковою літературою та вільним безплатним доступом (особистим або електронним) до її фондів громадян України.

є) В національну програму фундаментальних досліджень включити розділ з підготовки наукових кадрів, в якому, зокрема, передбачити

- забезпечення аспірантів стипендіями на рівні окладів молодших наукових співробітників без наукового ступеня та безплатним проживанням в гуртожитках;

- після успішного закінчення аспірантури та зачислення випускників аспірантури на працю в науковий заклад надання їм безплатного житла готельного типу (однокімнатна квартира) без права приватизації;

- встановити 4-річний термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва та 5-річний термін для аспірантів без відриву від виробництва;

- включити в перелік екзаменів дисциплін кандидатського мінімуму, крім іноземної мови, українську мову; майбутня українська наукова еліта - доценти і професори - обов’язково повинна знати державну мову та активно розвивати її літературну (термінологічну) й усну наукові складові; це – обов’язкова державна допомога особам, які з різних причин не володіють українською мовою;

- щорічно виділяти спеціальні кошти для участі аспірантів в міжнародних наукових конференціях, семінарах і школах;

- сприяти проходженню стажування молодих науковців у провідних зарубіжних наукових центрах, забезпечивши оплату прямого та зворотнього проїзду їх до місця стажування (хоча б один раз в рік для підтримки зв’язку з Україною).

1. Для створення сприятливих умов для наукових контактів українських і зарубіжних вчених, підвищення наукової кваліфікації молодих вчених, аспірантів і студентів в національній програмі фундаментальних досліджень передбачити фінансування проведення в Україні наукових форумів (конференцій, наукових семінарів та шкіл різного наукового напрямку), спеціальних фондів для поповнення наукових бібліотек монографічною та періодичною науковою літературою, в тому числі для оплати доступу науковців до електронних джерел наукової літератури. Передбачити дотації для видання наукової літератури (монографій, наукових журналів тощо), особливо українською мовою, що протягом значного часу насильно була вилучена з наукової літератури та спілкування.

2. Сприяти встановленню демократичних засад в організації науки в Україні, в роботі наукових установ та їх об’єднань (в тому числі НАН України), взявши під строгий контроль цільові витрати державних коштів на розвиток науки, доведення їх до безпосередніх виконавців. Сприяти ліквідації авторитаризму в науці, адміністративного переслідування науковців за вільне вираження їх наукових поглядів, концепцій і політичних уподобань, що, на жаль, вкоренились в роботі багатьох наукових установ.

Для цього вважаємо доцільним видозмінити організацію керівництва в науково-дослідних установах (інститутах). Нижче наводимо наші пропозиції щодо такої організації, яка широко використовується в багатьох європейських та інших країнах з розвинутою демократією.

Проект змін до організації роботи в науково-дослідних інститутах

А. Щодо діяльності Вченої Ради інституту

1. Вчена Рада інституту обирається з провідних науковців даного інституту терміном на 3 роки шляхом таємного голосування всіх її наукових співробітників. Участь у висуванні кандидатів в члени Вченої Ради приймають всі наукові співробітники.

Вчена Рада обирає з-поміж своїх членів Голову Вченої Ради.

До компетенції Вченої Ради входить вирішення питань з

- наукової діяльності інституту,

- розподілу та цільового використання бюджетних коштів на фінансування робіт підрозділів (щоквартально заслуховується звіт Директора інституту за використання інститутських фінансів),

- кадрових призначень наукових співробітників та керівників підрозділів,

- підготовки наукових кадрів тощо.

2. Заслуховує річний звіт Директора інституту та приймає відповідне рішення. При значних недоліках в діяльності Дирекції інституту Вчена Рада може порушувати питання про дострокові перевибори Директора інституту.

Фактично все це, в основному, реалізується сучасними Вченими Радами інститутів. За винятком, хіба що, фінансових питань в деяких інститутах.

Б. Щодо діяльності Дирекції інституту

1. Директор інституту обирається всіма науковими співробітниками інституту терміном на 3 роки за відкритим загальнодержавним конкурсом Міністерства науки з-поміж докторів наук – спеціалістів в галузі основної наукової діяльності інституту віком до 65 років. Конкурсна комісія створюється Міністерством науки України з фахівців відповідної галузі науки. Кандидати в директори представляють у Конкурсну комісію, крім особистих даних, свої програми діяльності даного науково-дослідного інституту. Конкурсна комісія забезпечує експертизу (не менше трьох експертиз) цих проектів, включаючи при потребі експертизи відповідних зарубіжних фахівців. Програми кандидатів в директори обговорюється також Вченою радою інституту. Рішення-експертиза Вченої ради подається на розгляд Конкурсної комісії. Рекомендовані Конкурсною комісією кандидатури виносяться на загальні таємні вибори науковцями інституту. Якщо жодна з кандидатур не отримала понад 50 %-ї підтримки, оголошується повторний конкурс. Обрані за конкурсом директори затверджуються Міністерством науки України, якщо не виявлено фальсифікації виборів та кандидатом не утаємничено його особисті дані. Кандидатом в Директори інституту не може бути Директор даного інституту, який двічі підряд обіймав цю посаду перед виборами.

2. Директор формує Дирекцію інституту з-поміж співробітників інституту, яка затверджується Вченою Радою.

3. Директор бере участь в роботі Вченої Ради інституту, але не може бути Головою Вченої Ради. Вносить свої пропозиції щодо покращення діяльності інституту на розгляд Вченої Ради.

4. У повноваження Дирекції інституту входить вирішення питань з

- внутрішнього розпорядку роботи інституту (за погодженням Вченої Ради),

- ефективного використання бюджету інституту за цільовим призначенням на виконання державного замовлення науково-дослідних робіт та робіт за договірною тематикою,

- організації ефективної роботи всіх підрозділів інституту,

- забезпечення нормальних умов праці співробітникам інституту для ефективного виконання ними своїх виробничих завдань тощо.

5. Директор інституту щоквартально звітується перед Вченою Радою за використання інститутських коштів.

Тут перераховано лише основні функції Дирекції інституту, які можуть відрізнятись від нині діючих в науково-дослідних інститутах.

Проект змін до статусу та організації роботи НАН України

Сучасна НАН України організаційно є конгломератом різноманітних інститутів та установ фундаментальних та прикладних наукових напрямків діяльності. Це – своєрідна наукова „вавілонська вежа”, яку звели і продовжують зводити „різномовні” будівельники-науковці. Фінал відомий.

Щоб врятувати підвалини цих наук та їх „будівничих”, нагально потрібно полегшити цю наукову споруду ﷓ реорганізувати науку в Україні за світовими стандартами, зосередивши фундаментальну науку в НАН України з бюджетним фінансуванням, а прикладну зорганізувати в окремі галузеві наукові об’єднання з фінансуванням із інноваційних фондів галузевих виробництв.

1. Національна Академія Наук України - добровільне державне об´єднання незалежних державних науково-дослідних інститутів (ДНДІ), діяльність яких спрямована на розвиток гуманітарних та природничих фундаментальних наук в Україні. НАН України підзвітна Міністерству науки і діє в рамках національної програми фундаментальних наукових досліджень.

Мета об’єднання:

- вироблення загальної стратегії діяльності інститутів НАНУ в розвитку фундаментальних наук в Україні;

- підготовка, експертиза та рекомендація наукових напрямків досліджень і проектів для Національної програми розвитку фундаментальних наук в Україні, яка після схвалення Кабінетом Міністрів забезпечується бюджетним фінансуванням;

- контроль за цільовим використанням бюджетних коштів підзвітними НАНУ інститутами на виконання наукових досліджень згідно з поданими ними кошторисами до Міністерства науки;

- експертиза наукових тематичних звітів інститутів НАНУ та відповідні рекомендації Міністерству науки про їх схвалення;

- підготовка наукових кадрів для фундаментальних наук через аспірантуру, що передбачає забезпечення аспірантів стипендіями, безплатним навчанням дисциплінам, обов’язковим для здобувачів наукового ступеня кандидата наук, безплатним проживанням в гуртожитках з належними побутовими умовами, фінансуванням участі аспірантів у вітчизняних та міжнародних наукових форумах; кошти на підготовку наукових кадрів НАНУ повинні бути включені в Національну програму розвитку науки в Україні окремим рядком;

- забезпечення молодим науковцям, що успішно закінчили аспірантуру НАНУ, проживання в гуртожитках НАН готельного типу до вирішення ними своїх житлових проблем; при цьому сприяти молодим науковцям в отриманні пільгових кредитів на купівлю житла тощо;

- утримання в належному стані загальноакадемічних державних об’єктів – гуртожитків для аспірантів та молодих спеціалістів, академічних готелів, спортивних комплексів, видавничих установ тощо;

- проведення наукових форумів;

- організація міжнародного співробітництва НАНУ з академіями та науковими товариствами інших країн тощо.

Тут наведено лише основні функції НАНУ, які частково передбачені в сучасному Статуті НАНУ, але з різних причин належним чином не виконувались. Сучасні досягнення фундаментальної науки в Україні – результат виснажливої праці науковців НАНУ в жахливих в порівнянні з умовами праці науковців навіть в сусідніх з нами державах. Частково ці успіхи – результат зарубіжного спонсорства сумісних наукових проектів наших науковців із іноземними колегами та стажування молодих українських науковців за кордоном, а не досягнення керівництва НАНУ.

1. Кожний інститут, що входить до складу НАН України, самостійно визначає напрямки своєї наукової діяльності на довго- і короткотривалі терміни, вітчизняна та зарубіжна експертиза яких проводиться відповідними установами Міністерства науки та НАН України. Визнана згідно експертиз пріоритетна для України тематика вноситься Міністерством науки в Державну програму фундаментальних наукових досліджень України та забезпечується відповідним бюджетним фінансуванням. Бюджетні кошти Міністерство науки безпосередньо спрямовує в ДНДІ. Опосередковане фінансування ДНДІ через Президію НАН України виявило не тільки свою неефективність, а в багатьох випадках сприяло нецільовому, тіньовому використанню бюджетних коштів.

2. ДНДІ щорічно звітує за наукову діяльність НАН України та Міністерству науки. Основу річного звіту становлять анотації до опублікованих за звітний період робіт інституту та список цих публікацій в реферованих журналах. Недоцільно вимагати звіт за виконану тему у вигляді окремих томів, які ніким ніколи не читаються. Краще цей час витратити на написання монографій. Кожну публікацію варто оцінювати за бальною системою. Найбільше число балів повинні мати роботи, опубліковані в провідних світових наукових журналах, найменше балів – публікації в реферованих збірниках праць окремих інститутів та університетів. При бальній оцінці робіт основну увагу звертати на їх науковій, практичній цінностях, новизні, цитованості тощо. Одним з елементів оцінки наукової діяльності інституту вважати число робіт на одного наукового співробітника у бальному вираженні. Інститути з низьким бальним числом публікацій (нижче встановлено середнього рівня) можуть позбавлятись Міністерством науки деякої частки фінансування на наступний рік (система запроваджена в Польщі).

3. Керівними органами НАН України є:

- Академічна Рада, що обирається на 3 роки загальними зборами Академії з поміж провідних вчених НАНУ; очолює Академічну Раду обраний нею Голова Академічної Ради;

- Виконавча Рада, яка обирається на 3 роки на конкурсній основі з-поміж докторів наук віком до 65 років шляхом таємного голосування всіх науковців (з науковими ступенями) інститутів НАН України;

- очолює Виконавчу Раду обраний нею з-поміж своїх членів Президент НАН України, яким не може бути особа, що двічі підряд обіймала цю посаду; Президентами НАН України почергово обираються доктори різних наукових напрямків; суміщення посад Голови Академічної Ради та Президента НАН України не допускається;

- Контрольно-ревізійна комісія НАН України, що обирається одночасно з Виконавчою Радою НАН України.

Кошти на здійснення загальноакадемічних функцій керівних органів НАНУ передбачаються в Державній програмі фундаментальних наукових досліджень окремим рядком і безпосередньо спрямовуються Міністерством науки на розрахунковий рахунок НАНУ. Відповідальними за використання коштів НАНУ є Виконавча Рада в особі її Президента..

Проект організації прикладної (галузевої) науки в Україні

Прикладна наука – основа нових технологій у різноманітних виробництвах. Особливість її – вузька спрямованість на впровадження нових технологій в сучасні або новостворювані виробництва з метою отримання як економічного ефекту, так і нової якості продукції при менших затратах праці, енергоємності та нешкідливості. Кінцевий продукт кожного прикладного наукового проекту – впроваджена у виробництво нова технологія або нове устаткування. Ці особливості прикладної науки обумовлюють її тісний зв’язок з конкретними виробництвами. Окремі галузі виробництва для свого розвитку і вигоди потребують функціонування відповідних закладів прикладних наукових досліджень і, як прийнято в цивілізованому світі, утримують їх за свій рахунок або взаємодіють з ними на фірмовій основі. Непотрібні в даний час і в найближчому майбутньому установи прикладної науки зникають або видозмінюють свій напрямок діяльності. Це ﷓ закон ринкової економіки, якому підлягає діяльність установ прикладної науки. Їх праця заснована, в основному, на самозабезпеченні, підтримці відповідних галузей виробництва, спонсорстві. Проте це не означає, що вони перебувають поза увагою держави.

Дбаючи про загальний розвиток суспільства, держава (Комітет нових технологій Міністерства науки) у відношенні прикладної науки в Україні зобов’язана:

- прийняти національну програму розвитку прикладної науки в Україні, забезпечивши її фінансування на конкурсній основі за рахунок інноваційних коштів відповідних галузей виробництв;

- здійснювати жорсткий контроль за використанням інноваційних коштів та впровадженням наукових розробок у виробництво із залученням до експертизи широкого кола спеціалістів для уникнення нецільового використання, особистого присвоєння та „відмивання” коштів;

- забезпечувати широку експертизу технологічних наукових проектів спеціалістами фундаментальної науки для своєчасного відхилення проектів, що ґрунтуються на положеннях, які суперечать основним засадам відповідних наук або ґрунтуються на поки що недосліджених явищах („вічний двигун”, аномальні джерела енергії тощо);

- розробити та впровадити в життя ефективну організаційну структуру об’єднань установ (інститутів) прикладної науки за галузевими напрямками, в тому числі при потребі в Академію прикладних наук України.

Наведений тут перелік першочергових заходів із забезпечення належного рівня розвитку наук в Україні є далеко неповним і дискусійним. Проте подаємо його на загальне обговорення науковій спільноті та відповідних державних установ. В результаті може щось буде реально зроблено новою владою для підйому української науки з руїни. При підготовці даних пропозицій активну участь брав широкий загал кандидатів наук, аспірантів та інших груп академічних установ. Проте з добре відомих причин часів Радянського Союзу та правління попередньої української влади їх прізвища відсутні в списку співавторів даних пропозицій. Страх поки що вершить свою злу справу.

На завершення цих нотаток висловимо нашу думку відносно взаємин університетської та академічної наук. В пресі дискутується питання про приєднання науково-дослідних інститутів НАНУ до відповідних університетів. Дійсно, це в принципі можливо для деяких інститутів НАНУ після певної обопільної підготовчої роботи цих закладів. Проте в обґрунтуванні такого об’єднання повинні фігурувати не тільки приклади світової практики країн з давніми університетськими традиціями. В сучасних найбільш розвинутих країнах нові напрямки науки формувались також поза університетами. В даний час в цих країнах існують дві форми організації науки – університетська і неуніверситетська (у формі академій наук та інших наукових об’єднань) з їх ефективною співпрацею. Студенти університетів проходять високий вишкіл в наукових лабораторіях неуніверситетських об’єднань під керівництвом видатних науковців-професорів.

На нашу думку, щоб не кидатись в крайності, відповідним державним органам України перед здійсненням заходів з реформації науки в нашій державі варто було б провести об’єктивні дослідження стану та форм організації науки в Україні науковими соціологічними, правовими та іншими об’єктивними методами з врахуванням думок широкого кола науковців, які висловлюються усно та в пресі.

Адам Рудчик, доктор фіз.-мат. наук, професор;
Олександр Габович, доктор фіз.-мат. наук,
Микола Дмитрук, доктор фіз.-мат. наук, професор;
Іван Кашуба, доктор фіз.-мат. наук;
Іван Корж, доктор фіз.-мат. наук;
Володимир Кузнєцов, доктор філософських наук, професор;
Олександр Левон, доктор фіз.-мат. наук, професор;
Юрій Малюта, доктор фіз.-мат. наук;
Владислав Ольховський, доктор фіз.-мат. наук, професор;
Іван Сименог, доктор фіз.-мат. наук, професор;
Андрій Стешенко, доктор фіз.-мат. наук;
Ярослав Федорин, доктор фіз.-мат. наук

та група кандидатів наук, аспірантів й інженерів різних фахів академічних інститутів.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1114344401.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua