Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 27-04-2005
Галина Левицька: Під словами про демократію приховуються імперські наміри

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1114592427.html

На фоні динамічних подій в Україні, мало хто звернув увагу на послання російського президента до парламенту своєї країни. Однак, це для тих, хто не цікавиться політикою, бо послання з яким 25 квітня до Федеральних зборів РФ звернувся Володимир Путін зав’язане також і на Україну. Тим паче, що це не просто проект стратегії, а за висловом російського президента програма дій на найближче десятиріччя.

Левова частка послання президента Путіна була присвячена проблемі становлення демократії у РФ. Головним політико-ідеологічним завданням російський президент вважає розвиток РФ як вільної, демократичної держави. „Ми досить часто вимовляємо ці слова, — констатував В. Путін, — проте глибинне значення цінностей свободи і демократії, справедливості і законності — в їх практичному заломленні в нашому житті - розкриваємо достатньо рідко”.

Звичайно, що такий курс треба було б тільки вітати. Адже ж українці не в меншій мірі зацікавлені у становленні реальної демократії в Росії. Самим росіянам належить термін, що у Росії закінчується демократія там, де починається українське питання.

Однак, детальний аналіз доповіді змушує констатувати, що росіяни прагнуть будувати російську модель демократії, як і у часи СРСР, на противагу загальній демократії, загальній моралі будувалася радянська демократія, формувалася радянська мораль. І цей факт вимагає осмислення, бо здається про одне і теж говориться різними мовами.

У першу чергу це проявляється у чеченському питанні. Це, що відбувається у цій республіці РФ президент Путін називає терористичною інтервенцією проти Росії. А ось факти викладені у книзі Анни Політковської „Друга чеченська війна” дозволяють робити висновок, що у Чечні йдеться про російський полігон для „закопування” величезних бюджетних грошей. І чи це тільки два погляди на одну проблему, чи два різні способи мислення?—наголошують політологи.

Факт, що президент РФ Путін хасавюртівські домовленості кінця 90-х років, які тоді, за президентства Єльцина, вважалися великим політичним успіхом, називає хасавюртівською капітуляцією дозволяє зробити висновок, що маємо справу з яскраво вираженим імперським мисленням політичної еліти, зосереджені навколо постаті Володимира Путіна.

Цей спосіб мислення підтверджується і у багатьох інших моментах послання російського президента. У першу чергу хочу відзначити його ностальгію за імперією, на яку також звернули увагу закордонні аналітики. „Перш за все, — сказав президент Путін, — слід визнати, що крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття”. І він таке твердження обґрунтовує фактами, які йдуть у ключі імперського мислення. На думку російського президента, розпад СРСР для російського ж народу став справжньою драмою: „Десятки мільйонів наших співгромадян і співвітчизників виявилися за межами російської території. Епідемія розпаду, до того ж, перекинулася на саму Росію”.

Звичайно, що таке твердження про найбільшу геополітичну катастрофу століття не вкладається у ніякі рамки. Тлумачний словник подає таке розуміння слова катастрофа: раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками.
І саме під це визначення потрапляють три події — перша світова війна, голодомори та друга світова війна, у якій з боку одного лише СРСР загинуло лише на фронтах більше 10 мільйонів осіб. І голодомори та друга війна — прямий наслідок імперської політики керівництва СРСР. Вченими зроблені прогнози, що нині було б у двічі більше українців ніж є, коли б не було голодоморів та війни.

Виходячи з першого визначення слова катастрофа, можна зробити висновок, що не розпад СРСР, а його існування і злочинна сутність була однією із найбільших геополітичних катастроф світу.

Для українців, які майже 92 відсотки віддали голоси за незалежність України, розпад СРСР був не катастрофою, не був потрясінням, різким переломом, а усвідомленим вибором, великим історичним шансом звільнитися від тоталітаризму, здобути свободу. Факт, що усі інші республіки СРСР після Балтійських держав та України проголосити незалежність, ще більше робить безпідставним твердження про розпад СРСР як про катастрофу. До речі, тут слід згадати, що Росія не прийняла акту про державну належність (Декларацію про суверенітет з 1990 не модна вважати актом), а тому вона несе усію політичну та правову відповідальність за усі злодіяння СРСР. А отже, ми у праві ставити перед Російською Федерацією питання про відповідальність за те, що робилося з громадянами України іменем закону СРСР.

І коли Путін говорить, що найбільшою геополітичною катастрофою століття був розпад СРСР, виходячи з тлумачення слова катастрофа: тяжке потрясіння, різкий перелом в особистому житті, можемо робити однозначний висновок, що ця людина на ментальному рівні не може змиритися з новою геополітичної ситуацією у Європі і продовжує шукати різні способи, щоб принаймні частково реставрувати імперію. А тому усі її дії керуються тим станом почуття.
Імперське мислення Володимира Путіна проявилося не тільки у його ставленні до розпаду СРСР, але до усієї історії та сьогодення. Путін говорить про російський народ. Проте, чи можна говорити про один народ у федеративній державі, яка складається з національних суб’єктів? Це або відверта зневага до тих суб’єктів, або федеративний устрій РФ є юридичною фікцією і будується міцна унітарна держава, з великими амбіціями на месіанство, на чому зупинюся згодом. Прикладом курсу на унітарність є об’єднання регіонів у більші адміністративні одинці.

Непереконливими також виглядають слова Володимира Путіна, що об’єднання Красноярського краю, Таймирського і Евенкійського автономних округів (яке зараз відбувається) повинно допомогти освоєнню нових родовищ і енергозабезпеченню східних регіонів Сибіру. Родовища можна успішно освоювати і при нинішньому адміністративному поділі Росії. Однак, при наявності автономних округів, куди важче будувати державний та національний моноліт. Отже, усе це робиться в ім’я формування єдиної великої Росії, про що президент Росії говорив прямим текстом. З історії ми знаємо, чим закінчилося формування великої Німеччини чи великої Румунії. Тому звертаю увагу на прагнення Путіна формувати велику Росію.

Ностальгія за великою Росією проявлена у заяві Володимира Путіна про розпад СРСР як про найбільшу геополітичну катастрофу століття має не тільки політико-правовий вимір. Вона має також і моральний вимір. Незважаючи на усі прогнози-залякування Михайла Горбачова про кривавий розпад імперії, вона по-суті розпалася мирно. Лише там були жертви, де було пряме втручання Росії. І хоч кожна жертва це трагедія, проте число осіб, які загинули внаслідок російських провокацій при розпаді СРСР (Абхазія, Придністров’я) не йде у ніякі порівняння з тими мільйонами осіб, які загину під час другої світової війни. Не стану з’ясовувати, чи це число становить сім, чи тринадцять мільйонів, бо це права істориків. Хочу лише констатувати, що коли катастрофу з таким числом жертв ставиться нижче, ніж крах імперських ілюзій, то ми маємо справу з людиною наскрізь цинічною, спроможною на будь-яке лукавство задля задоволення свого „его”. Яскравим прикладом егоїстичного лукавства був вихід із ситуації із захопленням заручників у московському Норд-ості та у Беслані.

Думаю, що більше імперським егоїзмом, ніж невіглаством треба пояснювати усі пасажі президента Росії у бік тисячолітньої історії, незважаючи, що це один з історичних великих міфів. І на це я звертаю увагу, бо кража історії на державному рівні є свідченням, що у Москві на офіційному рівні Україну продовжують вважати молодшою сестрою, відповідно себе поводячи.
Звичайно, що йде кража не тільки давньої, але коректування сучасної історії. Нині, коли Путін говорить про новітню російську історію, то важко однозначно зрозуміти, що він має на увазі. Один з провідних українських істориків професор Юрій Шаповал звертає увагу на одне „цікаве” явище. За його словами, нині у РФ йде процес переписування історії. Перемога травня 1945 року подається, як тільки російська, а усюди, де за часів СРСР писалося радянський народ нині фігурує термін російський народ.
Чому? Як не дивно відповідь на це питання також знаходимо у доповіді президента РФ. Це прагнення показати себе сильним як в очах свого народу так і світу. Приклад — констатація В. Путіна: „Росія була, є і, звичайно, буде найбільшою європейською нацією”. Чи справді? А скільки етнічних росіян мешкає нині у європейській частині РФ? Путін про це не говорить, бо тоді міф про найбільшу європейську націю розсипався б наче хатинка з піску.

Звичайно, що до числа імперського міфотворення треба віднести й іншу констатацію російського президента: „Протягом трьох сторіч ми - разом з іншими європейськими народами - рука в руку, пройшли через реформи освіти, труднощі становлення парламентаризму, муніципальної і судової влади, формування схожих правових систем”. Якщо Росія так йшла рука в руку з іншими європейськими народами через реформи, то чому ж тоді Європа впродовж щонайменше двох сторіч називала РФ тюрмою і жандармом Європи?
Ще один імперський синдром президент Росії проявив, говорячи про перемогу над фашизмом. За словами В. Путіна, перемога дозволила відстояти принципи свободи, незалежності, рівності всіх людей і народів. Якщо так, то чому тоді є так багато претензій до Росії, які, зокрема, нині на державному рівні висувають поляки чи литовці. Звичайно, що мали б висунути також і українці. За словами історика професора Шаповала, визволення України червоню армією — це один з російських міфів. Ця армія лише вигнала з території України нацистів, однак на заміну одному режимові прийшов не менш жорстокий — большевицький, який з першого дня розпочав антиукраїнську діяльність. Отже, твердження Володимира Путіна, що 9 травня це день торжества цивілізації над фашизмом є черговим імперським міфом.
А далі у своєму зверненні до Федеральних зборів Володимир Путін перейшов від імперських міфів до імперських планів. Саме до них слід віднести констатацію про пов’язаність Росії „з колишніми республіками СРСР, а нині незалежними державами, єдністю історичної долі, російською мовою і великою культурою”.

Виходячи з цієї зв’язаності мови і „долі”, Володимир Путін будує „собірательські” плани: „Сьогодні, коли на пострадянському просторі утворилися і розвиваються самостійні, незалежні держави, ми разом хочемо відповідати гуманістичним цінностям, широким можливостям особистого і колективного успіху, вистражданим стандартам цивілізації. Стандартам, які можуть дати нам єдиний економічний, гуманітарний, правовий простір”.
На перший погляд у тих словах немає нічого такого, щоб бити на сполох, коли б не наступні твердження Володимира Путіна. За його словами, „цивілізаторська місія російської нації на євразійському континенті повинна бути продовжена. Вона полягає в тому, щоб демократичні цінності помножені на національні інтереси, збагатили і укріплювали нашу історичну спільність”.

Звичайно, що для тих, хто не захоче укріплювали історичну спільність, знайдеться своєрідний „батіг” у вигляді російських співвітчизників за кордоном підтримка яких з боку Росії є, за висловом Володимира Путіна, найважливішим питанням. „І це не предмет для політичного або дипломатичного торгу”— застеріг світ російський президент.

На тих, хто додумається вище ставити потреби власної нації ніж потреби російської нації буде чинитися моральний тиск. „Не мають права вимагати дотримання прав людини від інших ті, хто сам їх не поважає, не дотримує і не може забезпечити”, застерігав Володимир Путін. Поки що це кивання пальцем у бік Балтійських держав.

Однак, ніхто не застрахований, що після того, як раз або два рази російським гастролерам не дозволять виступити у палаці „Україна” з „цивілізаторською місією”, то й Україні можуть почати кивати пальцем. У кожному разі так виникає з послання Володимира Путіна до Федеральних зібрання РФ.

Древні говорили бійтесь данайців, що дари приносять. Після звернення президента РФ його треба по іншому читати: „бійтесь тих, хто стукається у двері вашої хати з „цивілізаторською місією”, не вилікувавшись від імперської недуги”.

Галина Левицька,
власний кореспондент «ЗВУ» у Києві

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1114592427.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua