Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-05-2005
Вячеслав Хаврусь: А совість є?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1115405178.html

... Лев Толстой полагал, что
«вся русская история есть борьба между похотью
и совестью отдельных лиц и всего народа русского».
Возможно, так и есть, ... я подумал, что
великий писатель недооценил огромную массу
в глыбе народа (любого народа!), ту,
у которой такой борьбы вовсе нет.
Потому что совесть там как бы изначально
ампутирована!
Михаил Хейфец, «Путешествие из Дубровлага в Ермак»



Взятися за написання цього матеріалу мене змусила пропозиція М.Ковтуна, оприлюднена 30-го березня на сторінках газети “Вільне Слово” (Засновник – Олександрійська міська рада). Він запропонував перейменувати вулицю Свердлова на вулицю ім.Ю.Ф.Кравченка, щоб “увіковічити пам’ять нашого земляка і Почесного громадянина міста, який зробив для нього багато добрих справ”.

То про які ж “добрі справи” йде мова? Більшість олександрійців знають про швидку допомогу, яка їздить вулицями міста з надписом “Ю.Кравченко - олександрійцям” та про церкву, названу на честь святих Федора і Анастасії, які чомусь відповідають імені батьків жертводавця. Не буду детально обговорювати стародавню біблійну заповідь, що в справжнього благодійника одна рука не має відати, що робить інша, але зупинюся на іншому: “А кошти звідки?” Невже хтось вірить, що для здійснення двох з багатьох “добрих справ” вистачить зарплати міністра? Чи ми забули, що Ю.Кравченко був беззмінним кадром кучмівської епохи, яка принесла всім нам безробіття, корупцію, злочинність, злидні та безнадію? При цьому верхівка жирувала, розкрадаючи нажите десятиліттями державне майно, а тих, хто ставав поперек дороги – знищувала. Хоча б тому, що Ю.Кравченко не випадав з кучмівської обійми (міністр внутрішніх справ, голова Херсонської адміністрації, голова ДПА, керівник одного з елітних навчальних закладів), то я переконаний, що він був відданим кучмістом, беззаконня якого покривалося на найвищому рівні. Згадаймо також справу журналіста Г.Гонгадзе, коли Кучма обговорює з міністром план знищення журналіста, а міністр відповідає: “У меня такие орлы боевые, что хочешь сделают”. Після цієї розмови вся Україна здригнулася після знайдення обезголовленого тіла журналіста. А скільки подібних справ лишилося невідомими? Може саме вони стали джерелом доходів пана міністра на будівництво церкви святих Федора та Анастасії (http://maidan.org.ua/static/news/1073898916.html). Невеликий штрих – ця церква належить до Московського патріархату, який чимало доклався до нищення нашого народу, перетворивши віру в Бога в певний ритуал та різновид бізнесу. Тож ніякої мови не може йти про перейменування вулиці з ім’ям одного негідника на вулицю з ім’ям іншого, хоча й нашого земляка. Особисто мені просто соромно, що я маю такого земляка. Більше того, був ще й Почесним громадянином нашого міста. То може варто було б розглянути питання щодо позбавлення його цієї почесті (хай і посмертно) заради відновлення мінімальної справедливості? А тим, хто підтримує ідею перейменування вулиці на честь Ю.Кравченка, думаю, варто було б згадати про таке елементарне людське поняття, як совість.

Втім, немає худа без добра. Справа довкола перейменування вулиці Свердлова на вулицю Кравченка дає поштовх ширше поглянути на назви вулиць в нашому місті. Значна частина з них є продовженням міфів минулої епохи та спотвореної історії на догоду владній верхівці, яка часто-густо розглядала народ як бидло для власного збагачення, а його яскравих особистостей в кращому випадку не помічала, а в гіршому просто знищувала. Не сумніваюсь, що зараз накличу на себе лавину прокльонів, в тому числі і від громадськості нашого міста, але я вважаю, що настав час перейменувати вулиці нашого міста, які носять імена державних діячів минулого: Леніна, Калініна, Луначарського, Куйбишева, Свердлова, тощо. Ми маємо багато достойників, які сприяли перетворенню народу-рабів на народ-громадян, зробили внесок в науку, культуру, історію нашого народу та світу. Невже нам не набридло зустрічати в кожному місті та селі вулицю Леніна? Це при тому, що історію рідного краю в нас мало хто знає. Хто знає про засновників та достойників нашого міста, в назвах яких вулиць це відображено? На мою думку цінним джерелом ідей щодо імен для назв вулиць могли б бути роботи місцевих краєзнавців, такі як Ф.М.Плотнір з Нової Праги (http://maidan.org.ua/static/news/1098618569.html). Зокрема, в його книжках описується слід, який залишили в історії нашого краю такі видатні земляки, як С.Климовський, Г.Честахівський, О.Попельницький, Д.Чижевський. Чому їхні імена не можуть стати назвами центральних вулиць міста? Дивись, хтось з дітей зацікавиться ними та почне власні пошуки, а згодом стане місцевим краєзнавцем або відомим істориком.

Втім, наш край є лише частиною держави, яка зветься Україна. На жаль, в назвах вулиць нашого міста не скоро з’явиться місце для таких примусово забутих діячів нашої спільної історії, якими були І.Мазепа, С.Петлюра, С.Бандера, Т.Чупринка, покійний Папа Римський Іван Павло ІІ – Кароль Войтила. Зрадники говорите? Москву не люблять? – Ви знову говорите міфами, які насаджувалися нам століттями владною верхівкою. За що нам любити Москву чи Вашінгтон? В нас є свій край, своя країна, та люди, які допомогли її розвитку та утвердженню духу людського. Тож давайте на їх честь і називати вулиці.

Що ж стосується владних діячів, то оцінку їм має історія через багато десятиліть після сходження з владного Олімпу. Та й не варто нам всім забувати, що згідно з Конституцією (основний Закон прямої дії) основним джерелом влади є народ. Якщо ж хтось з тих, кому народ тимчасово доручив керувати, жирує при владі, а в цей час його підлеглі голодують, то такому пряма дорога за грати рішенням суду. Іншим неповадно буде. А наша задача – зробити висновки, щоб в майбутньому не повторити помилки. Тому відповідальність за помилки влади частково лежить і на наших плечах, виправляти їх належить нам, а не доброму дядечку з Кіровограда, Києва чи звідкілясь там. Це наше місто, це наша країна, і лише від нашої волі та згуртованості залежить, наскільки комфортно буде нам тут жити.

Сподіваюся, що редакція газети “Вільне слово” (http://vs-alex.kw.ukrtel.net) знайде можливість оприлюднити цього листа. Також з метою якнайширшого привертання уваги до теми перейменування вулиць на честь одіозних особистостей, цей матеріал початково буде оприлюднено через інтернет-сайт “Майдан” (http://maidan.org.ua), який висвітлює пульс громадянської дії в Україні.

Вячеслав Хаврусь, 33 роки, науковець, кандидат хімічних наук.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1115405178.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua