Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 09-05-2005
Вячеслав Епштейн, вчитель: Відкритий лист до міністра освіти та науки Николаєнка С.Н.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1115656467.html

Шановний пане міністр!

Школа України переживає нелегкі часи. Особливу занепокоєність викликає у мене стан справ в системі середньої освіти. У цій сфері я не бачу змін на краще.
Розходження між позицією органів державного управління освітою і реальністю освіти відбивають заголовки двох матеріалів популярних ЗМІ:
1. Василь Кремень: “Освіта повинна готувати справжніх фахівців и свідомих патріотів” (Освіта України” 18.01.05)
2. Освіта: масовий обман (Василь Петрів, Дзеркало Тижня 12-18.06.04)
У першому матеріалі міністр у діалозі з керівниками центрального органу Міністерства освіти та науки (який занадто нагадує монолог) розповідає про підсумки своєї роботи. Ось уривок інтерв'ю. Журналісти ставлять “питання”:
“Кажуть, що у нас ще невисока якість навчання. Але те, що студенство наприкінці минулого року висловило свою активну позицію в житті суспільства, особливо в перші дні – чи не є це якістю освіти?”
Міністр, зрозуміло, погоджується.
Оскільки інших свідчень позитивних результатів діяльності міністерства (уведення 12 бальної системи, перехід на 12-літнє навчання в середній школі, розробка програм, стандартів, включення в “Болонський процес” і т.п.) у статті знайти не можна, а зазначений мотив (“майдан”) згадується в тому самому контексті двічі, створюється враження, що і сам інтерв'юер інших результатів не бачить.
Про те, що в нас, дійсно, м'яко кажучи, ще невисока якість навчання, говорять усі. Цей висновок збігається і з моїми власними спостереженнями. Так чи можна вважати успіхом діяльності педагогічних колективів, які роблять вигляд, що навчають, політичну активність учнівський молоді, яка робить вигляд, що навчається??
Автор другого матеріалу (Василь Петрів. “Освіта: масовий обман”) свідчить про тотальне виродження всієї системи освіти. Характерна позиція учасників форуму газети. Учасники обговорення погоджуються з думкою автора, вважаючи, що оцінка ситуації занадто м'яка. Приєднуюся до думки автора й учасників обговорення.
Показником розпаду системи освіти України є інфляція оцінювання навчальної діяльності учнів (чи, грубо говорячи, масове завищення оцінок). Про це, зокрема, мова йде в зазначеній статті.
Можна виділити наступні основні причини цього явища
1. Відсутність ринкового запиту на освіту (іншими словами, впевненість учнів і батьків у тім, що знання в обсязі середньої школи ніяк не можуть сприяти матеріальному добробуту, яке вимагає зовсім інших „компетенцій”)
2. Відсутністю об'єктивного контролю (партійного контролю вже немає, а передбачуваного тестування ще немає)
При цьому:
• Уведення 12-бальної системи підштовхнуло інфляцію, збивши стереотипи радянської школи
Показова дискусія про виставляння оцінки „12”. Спочатку передбачалося, що „12” – це еквівалент „5 +”, тобто щось нове в порівнянні з п’ятибальною системою: можливість оцінити „олімпіядний” рівень знань. Негайно, однак, посипалися обурювання батьків, які звикли до одержання „потолочних” (у прямому і переносному значенні) оцінок. Послідувало „роз’яснення” заступника міністра, яке фактично прирівнює оцінку „12” до „старої” оцінки „5”.
• Низька зарплата вчителів, зрозуміло, підсилює корупцію.
Слід зазначити, однак, що зазначені вище причини обумовлюють корупцію незалежно від рівня заробітної плати. Принаймні, ніяких свідчень оздоровлення ситуації в зв'язку з явною тенденцією суттєвого росту заробітної плати не спостерігається.
• „Гуманізація” освіти на ділі означає різке зниження офіційних вимог до рівня знань.
Це виражається, зокрема, у виключенні підсумкових контрольних робіт. У вже згаданій статті екс-міністр МОН говорить, що необхідно ”зорієнтувати вчителя та учня, що не треба „запам’ятовувати все, що є в підручниках” (хотілося б з'ясувати в колишнього міністра, у яких радянських чи пострадянських документах він зустрічав вимогу «запам'ятовувати усе, що є в підручнику»). На ділі, з'ясовується, що не тільки заучувати, але і взагалі мати уявлення про те, що в підручнику написане, немає потреби: зіпхнув розділ – і „геть з пліч” .
• На тлі згаданої “гуманізації” реальний обсяг шкільної програми не скорочується, а росте
Ціль середньої освіти полягає в тому, щоб вивести учня на рівень ухвалення відповідального рішення про вибір напрямку спеціалізації чи, іншими словами, того напрямку професійної діяльності, що може принести надалі моральне і матеріальне задоволення.
З іншого боку, ринок (батьки) не в змозі дати відповідь на питання „що означає знати математику (географію, фізику, історію й ін.)”. Відповідь на це питання – компетенція держави. Своєю відповіддю держава, по суті, і визначає портрет громадянського суспільства майбутнього, виконуючи, таким чином, одну з основних своїх функцій.
І якщо держава НЕ відповідає на це питання, ринок заганяє її у режим документованого утвердження соціального статусу (чи, простіше, видачі дипломів, рівень яких пропорційний доходам батьків), у якому можливий швидкий колапс всіх інститутів. Що, не виключаю, і може відбутися в державі Україна.
Вважаю, що в ситуації, яка скалался, безглуздо говорити про те, що потрібне робити. Має сенс обговорювати питання про те, чого не потрібне робити і що можна зробити.
Не потрібне, вважаю:
1. Змінювати систему оцінювання знань, залишивши те, що уже впроваджено (5-и бальну систему у вузах, 12-и бальну в школі)
2. Створювати нові епохальні програмні декларації про перспективи освіти в Україні і взагалі розробляти будь-які нові програми
3. Випускати нові навчальні посібники (державним коштом)
4. Комп’ютеризувати школи за принципом „шоб було” (наявність комп'ютерів, як таких, нічого не привносить у систему освіти, крім синдрому „комп’ютерних ігор”)
Можна здійснити низку заходів, які демонструють позицію держави щодо принципів формування змісту освіти і способам контролю знань.
1. Зосередити увагу на змісті основних курсів середньої школи.
Пропоную проводити конкурс коротких конспектів цих курсів (в електронній формі) і узгодження курсів суміжних дисциплін на підставі розроблених конспектів. Ціль роботи – реальне скорочення навчального навантаження, реальне підвищення ефективності навчання.
2. Розробити відкриту базу завдань для державного тестування по всіх дисциплінах.
3. Розробити схему і провести моніторинг реальних знань учнів
З огляду на колосальний досвід окозамилювання в нашій країні, моніторинг, мабуть, варто провести в закритому режимі, не повідомляючи номерів перевірених шкіл (не говорячи вже про класи й учнів).
4. Створити освітній сайт у мережі Інтернет.
Порівняння реформи освіти України і Росії виявляє одну радикальну відмінність. У той час, як проблеми освіти Росії обговорюються десятками друкованих і мережевих ЗМІ (які, зрозуміло, представляють дуже різні позиції), в Україні, практично, обговорення не йде. Зокрема, не обговорюються колосальні проблеми змісту і форм проведення державного тестування. Певен, що внаслідок відсутності широкого обговорення шкільної реформи шанси на її вдале проведення відсутні.
Навчальний рік, фактично, закінчений. І, вважаю, суттєвих змін у поточному році домогтися неможливо. Самий час, однак, подумати про рік наступний.
З повагою





Епштейн Вячеслав Григорович,
вчитель фізики ліцею “Професіонал"
м.Харків
Вища категорія, учитель-методист
Відмінник освіти України
Соросовський вчитель
(два гранти міжнародного фонду «Відродження”)

10.05.2005

Телефон/факс: 8-0572-23-15-03

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1115656467.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua