Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-05-2005
Олександр Галкін: Як повернути вкрадений Лисичанський НПЗ та захистити національні інтереси України
Аналітична довідка

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116309802.html


Як повернути вкрадений Лисичанський НПЗ та захистити національні інтереси України

Аналітична довідка


Останнім часом український уряд надто часто змушений вирішувати проблеми, що виникають в енергетичній сфері. Впадає в око, що ця, інспірована деякими силами енергетична нестабільність, починає загрожувати національній безпеці та європейській перспективі України. Особливо небезпечна ситуація склалася у нафтопереробній та нафтогазовій галузях. На наш погляд, глибинною причиною сьогоднішніх проблем є те, що під час приватизації потужної нафтопереробної галузі країни колишній Президент Л. Кучма та його оточення керувалися не національними, а приватними інтересами.

Показовою є приватизація ВАТ "ЛиНОС" за участю одного з "мененджерів Кучми" Юрія Бойка. Гендиректором ВАТ "ЛиНОС" Ю. Бойка було призначено у 1999 році під час розгляду судової справи про банкрутство НПЗ. До цього він працював майстром, старшим майстром, начальником цеху та недовгий час керував хімзаводом "Заря" а, отже, не був фахівцем у нафтопереробній галузі. Показовим є те, що після скандальної приватизації ВАТ "ЛиНОС" розпочався стрімкий злет кар'єри Ю. Бойка -- аж до призначення його керівником "Нафтогаз України". З чого ж усе почалося? Як з'ясувалося, з однієї поїздки до Москви: у 2000 році перший замміністра енергетики Росії запросив Ю. Бойка для знайомства із людьми, які були зацікавлені у купівлі Лисичанського НПЗ. Одна з цих осіб -- Герман Хан із Тюменської нафтової компанії -- поставив Ю. Бойку потрібні для ТНК умови продажу Лисичанського НПЗ: домогтися прийняття закону про списання із заводу старих бюджетних боргів, тимчасово "завести" на "ЛиНОС" українську нафту (?) та відстрочити хоча б на півроку розгляд арбітражним судом справи про банкрутство. Зрозуміло, що після приходу ТНК на Лисичанський НПЗ Юрій Бойко, вочевидь за вищеозначені труди, став отримувати зарплату та бонуси, які відповідали рівню західних топ-менеджерів. Одночасно розпочалась стрімка кар'єра Юрія Бойко - у серпні 2001 року його вже призначено головою правління ЗАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ), у лютому 2002 року - головою правління НАК "Нафтогаз України", а у квітні 2005 року, після зміни влади, "Героя України, кращого бізнесмена 2003 року, кращого топ-менеджера України за 2003 рік" було обрано керівником щойно створеної Республіканської партії України. Ми тут нічого не вигадували -- всі ці факти викладені самим Юрієм Бойко в "Інвестгазеті"( № 17 (496) від 26 квітня 2005 року).

Найважливішим у цьому своєрідному зізнанні Ю. Бойка є той факт, що під час приватизації Лисичанського НПЗ брались до уваги не інтереси української держави, а інтереси московських знайомих Ю. Бойка та їх київських покровителів. З цього випливає ще один незаперечний факт -- приватизацію "ЛиНОСу" було здійснено не фахівцями у нафтопереробній галузі в інтересах наперед визначених покупців. Зазначимо, що й покупці НПЗ також не були фахівцями у нафтоперобній галузі, хоча на той час уже й заволоділи великими нафтовими активами ТНК в Росії.

Проте, якби у 2000 році організатори конкурсу та покупці хоча б формально дотримувалися передбачених чинним законодавством відповідних приватизаційних процедур, то сьогодні навряд чи стояли б питання про незаконність конкурсу з продажу державного пакета акцій ВАТ "ЛиНОС" та про сумнівну роль у цьому процесі Юрія Бойка і чиновників Фонду держмайна України. Бо всім цим посадовим особам та керівництву держави було, зокрема, добре відомо про вилучення у 1992 - 1993 роках "для потреб народногосподарського комплексу" за телеграмою Прем'єр-міністра Леоніда Кучми на Лисичанському та Кременчуцькому НПЗ нафтопродуктів із 1,8 млн. тонн давальницької нафти, що належала приватним компаніям, про борги НПЗ перед державою та про справжню вартість "ЛиНОСу".

До того ж і сам конкурс з продажу державного пакету акцій ВАТ "ЛиНОС" було проведено із грубим порушенням чинного законодавства -- починаючи з того факту, що навіть конкурсні документи майбутній покупець "ТНК-Україна" подав уже після завершення передбаченого законом терміну (!!!), а, отже, ТНК не могла бути визнаною навіть претендентом на участь у конкурсі. Показовим доказом того, що Фонд держмайна та Президент України Леонід Кучма навіть не планували проводити реальний конкурс, є лист до Президента України від 25.02.2000 р., в якому керівник "ЛиНОСу" Юрій Бойко пише: "На поточний момент, практично визначилась зі своїми пріорітетами стосовно заводу Тюменьська Нафтова Компанія".... ТНК готова забезпечувати щорічні поставки нафти на ВАТ "ЛиНОС" з власних ресурсів в обсязі не менше 4 млн. тонн..." та Доручення Президента України Кучми за цим листом від 20.03.2000 р.: "Азарову Деркачу Кравченко Притиці - Для термінового розгляду та вирішення". Після цього об'єднана машина податкової адміністрації, СБУ, МВС та Вищого арбітражного суду "розглянули і вирішили" питання на користь так званих "стратегічних інвесторів" і їх покровителів та шкоду національним інтересам. Бо хіба може відповідати національним інтересам обіцянка (до того ж обмежена численними форс-мажорними обставинами) поставляти не менше 4 млн. тонн нафти на НПЗ, який свого часу досяг обсягів переробки на рівні 23,8 млн. тонн? Хіба може відповідати національним інтересам запропонована за пакет акцій ціна в 10 млн. доларів, тоді як його реальна вартість сягає 1 мільярда доларів? Хіба можуть відповідати національним інтересам численні порушення національного законодавства задля добробуту окремих кланів та новоявлених "топ-менеджерів"?

Саме тому ми стверджуємо, що приватизацію ВАТ "ЛиНОС" та продаж державного пакету акцій було здійснено довіреними особами Леоніда Кучми - Ю. Бойко та М. Чечетовим із грубим порушенням чинного законодавства Украіни, кожне з яких є самостійною підставою для визнання комерційного конкурсу з продажу "ЛиНОСу" незаконним. Зокрема, умови конкурсу із продажу пакета акцій ВАТ "ЛиНОС" та процедура його проведення суперечать вимогам чинного законодавства України, а сам Договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "ЛиНОС" та Додаток до нього є недійсними, тому що:

Під час приватизації зігноровано судову заборону вчиняти будь-які дії з відчуження акцій ВАТ "ЛиНОС", які перебувають у державній власності, на період вирішення справи про банкрутство ВАТ "ЛиНОС" по суті. На момент приватизації "ЛиНОСу" ця заборона була чинною, тому що її скасування за клопотанням Фонду держмайна особисто Головою ВАСУ Дмитром Притикою без будь-якого судового розгляду є незаконним.

Порушено вимоги п.15 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації, тому що умови конкурсу не відповідають Рекомендаціям Фонду держмайна. Умови конкурсу не передбачають вимог щодо збереження досягнутих ВАТ "ЛиНОС" номенклатури та обсягу виробництва основних видів продукції та щодо забезпечення поставок сировини в обсязі, необхідному для ефективної роботи підприємства, яка мала складати не менш як 16 млн. тонн нафти. Зазначимо, що досягнутий обсяг становив 23,8 млн. тонн нафти на рік. Фонд держмайна незаконно затвердив умову конкурсу щодо завантаження заводу у обсязі не менше як 4 млн. тонн нафти на рік, що є недостатнім для його ефективної роботи.

Умови конкурсу в порушення Рекомендацій не передбачали вимоги щодо зобов?язання покупця погасити всю кредиторську заборгованість ВАТ "ЛиНОС".

Порушено вимоги п.п. 3, 9 та 19 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації, щодо продажу пакету акцій стратегічних підприємств виключно промисловому інвестору. В умовах конкурсу взагалі відсутні обов?язкові кваліфікаційні вимоги щодо промислового інвестора.

Визначена Фондом держмайна початкова ціна пакета акцій ВАТ "ЛиНОС" не відповідає дійсності, оскільки оцінка здійснена на підставі недостовірних даних бухгалтерського обліку ВАТ "ЛиНОС" та одного із двох варіантів (!!!) оприлюдненої фінансової звітності ВАТ "ЛиНОС". Показники господарської діяльності ВАТ "ЛиНОС", наведені у Інформаційному повідомленні, затвердженому в.о. Голови Фонду Чечетовим 20.04.2000 р., цілковито не відповідають Інформації про фінансово-господарську діяльність, що публікується емітентами у друкованих виданнях за 1998, 1999, 2000 роки.

Згідно звіту аудиторської компанії за 1998 і 1999 роки та на 30.06.2000 року, встановлено, що бухгалтерський облік ВАТ "ЛиНОС" ведеться неправильно, відсутні бухгалтерські документи по першій переоцінці майна, у фінансову звітність включено активи, на які ВАТ не має права власності на суму 4,3 млн. дол. США, та не включено майно (вартість якого керівництво вважає незначним) на суму 161,9 млн. дол. США.

Недостовірність фінансової звітності ВАТ "ЛиНОС" під час приватизації підтверджена також заявою президента ПІІ "ТНК-Україна" 3-4 червня 2002 року на загальних зборах акціонерів ВАТ "ЛиНОС".

Порушено кінцеві строки прийняття конкурсних пропозицій - згідно з інформаційним повідомлення Фонду держмайна конкурсні пропозиції мали надійти не пізніше 18 червня 2000 р. Однак, згідно з Протоколом № 2 засідання конкурсної комісії від 26.06.2000 року, конкурсна пропозиція від майбутнього переможця конкурсу - ПІІ "ТНК-Україна" надійшла 20 червня 2000 року, тобто із простроченням, яке відповідно до норм чинного законодавства, не може бути поновлене.

Фонд держмайна не виконав судову заборону на проведення самого конкурсу. На час проведення конкурсу (26.06.2000 р.) та на час затвердження наказом його підсумків мала місце передбачена чинним законодавством судова заборона на здійснення таких дій. Фонд держмайна 12 червня 2000 року отримав скаргу до Печерського районного суду м. Києва на неправомірні дії та акти фонду які суперечили чинному законодавству під час підготовки та проведення конкурсу. Відповідно до вимог ст. 248-4 ЦПК України ця скарга зупиняє дію оскарженого акта. Справа по зазначеній скарзі розглядалась в судах до 27 листопада 2002 року, коли провадження у цій справі було закрито. Таким чином, з 12 червня 2000 року до кінцевого розгляду скарги в суді (27 листопада 2002 року) будь-які дії Фонду держмайна з проведення конкурсу та акти про це, у тому числі, й укладений договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "ЛиНОС" є такими, що вчинені всупереч існуючій законодавчій забороні, а, отже, не можуть бути визнані законними.

Порушено обов`язкову вимогу продажу пакету акцій стратегічного підприємства виключно "промисловому інвестору". Оскільки учасники конкурсу (ТОВ "Продінторг" та ПІІ "ТНК-Україна") за весь період своєї діяльності до моменту проведення конкурсу не були підприємствами, що виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги), аналогічну продукції ВАТ "ЛиНОС", то жоден із них не міг бути визнаний промисловим інвестором .

Порушено вимоги антимонопольного законодавства та процедуру проведення комерційного конкурсу з продажу пакета акцій стратегічного підприємства, оскільки обидва претенденти були пов'язані відносинами контролю із ВАТ "Тюменська нафтова компанія", обидві юридичні особи знаходилися під контролем однієї фізичної особи Креденцера О.Г., а, отже, комерційний конкурс із продажу пакету акцій ВАТ "ЛиНОС" Фондом держмайна і фактично, і юридично не можна вважати комерційним конкурсом.

Під час укладення Договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "ЛиНОС" та Додатку до нього порушено п. 51 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації, відповідно до якого "Договір купівлі-продажу складається на підставі Типового договору купівлі-продажу, що затверджується Фондом державного майна України". Оскільки Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ЛиНОС" було укладено у довільній формі, це також суперечить визначеному законом порядку.

Фонд держмайна та ПІІ "ТНК-Україна" разом із укладенням Договору купівлі-продажу акцій ВАТ "ЛиНОС" того ж дня підписали Додаток до нього, яким змінили істотні умови Договору купівлі-продажу та порушили вимоги п.п.3, 12 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації, щодо незмінності фіксованих умов конкурсу, допустивши можливість оплати зобов'язань покупця за рахунок коштів, що будуть отримані внаслідок діяльності ВАТ. Додатком до договору фактично вилучено зобов?язання покупця погасити залишок заборгованості ВАТ "ЛиНОС" по кредиту банку WEST LB. У Додатку сторони узгодили, що ТНК-Україна забезпечить формування ціни переробки сирої нафти, що завантажується на підприємство у відповідності з умовами інвестиційного курсу, з урахування необхідності виконання зазначеного зобов'язання, що у свою чергу буде слугувати джерелом надходження коштів, необхідних підприємству для погашення зазначеної заборгованості.

Додатком до Договору Сторони узгодили можливість збільшення на рік строку погашення ВАТ "ЛиНОС" заборгованості перед Міністерством фінансів України, у розмірі еквівалентному 18 852 514, 77 євро та скасували визначену Договором можливість скорочення строку погашення цієї заборгованості.

Незаконно у Договорі обставиною форс-мажор визначено можливість відмови підприємств системи магістральних нафтопроводів України та Росії від транспортування нафти до ВАТ "ЛиНОС".

Покупцем порушено умови Договору купівлі-продажу щодо збереження профілю діяльності та основної номенклатури продукції ВАТ "ЛиНОС". За даними статистичної звітності із серпня 2002 року власне ВАТ "ЛиНОС" продукцію не випускає, а профіль його діяльності змінено на невиробничий.

Зазначимо, що досі досі жоден суд не розглядав цей далеко не повний перелік допущених під час проведення комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "ЛиНОС" порушень законодавства по суті. Після відповідних резолюцій колишніх керівників держави, суди протягом 2000-2003 років відмовляли у розгляді відповідних позовів з тих причин, що позивачі не були учасниками конкурсу та з інших невмотивованих підстав. Але той факт, що відмови у розгляді позовів стосовно приватизації ВАТ "ЛиНОС" були незаконними, у листопаді 2002 року та на початку 2003 року було встановлено чинними Ухвалами Апеляційного суду м. Києва. Проте ці судові рішення було ухвалено вже після виведення з ВАТ "ЛиНОС" виробничих потужностей, а сам профіль діяльності було ВАТ змінено на невиробничий.

Таким чином, можемо констатувати, що внаслідок незаконної приватизації ВАТ "ЛиНОС" та продажу пакета акцій НПЗ за безпрецедентно низькою ціною державі було завдано збитків на суму близько 1 мільярда доларів. Ще одним негативним чинником цих незаконних дій стало перекладання на державу відповідальності за майже 1 мільярд гривень боргів перед кредиторами - деякі з цих боргів уже визнані Стокгольмським арбітражем, що потягнуло за собою закордонні арешти українських літаків та кораблів. Ще одним наслідком незаконного конкурсу стала монополізація українського ринку нафтопродуктів російськими компаніями, котрі ось уже протягом останніх чотирьох років під час посівної та під час збирання урожаю вдаються до необгрунтованого збільшення цін на пальне та "знімають вершки" із праці українського селянина. Крім того, українські споживачі змушені сплачувати вартість нафтопродуктів з урахуванням експортного мита, яке російські нафтовидобувні компанії у вигляді додаткової ренти перераховують до російського бюджету. Жодна країна світу, купуючи нафту на вільному ринку, не сплачує цих принизливих багатомільйонних рентних відрахувань російському бюджету. Повернувши у державну власність вкрадений пакет акцій ВАТ "ЛиНОС", Україна зможе покласти край картельним змовам російських монополістів, відновить належниий контроль над ринком нафтопродуктів та зможе ринковими методами впливати на цінову ситуацію. Юридичних підстав для такого кроку вистачає.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116309802.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua