Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-05-2005
Юлія Кисельова: Бензинова лихоманка: випробування державного організму на міцність

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116586003.html

Хроніки паливної кризи

Сьогодні другим потужним та зримим викликом для уряду Юлії Тимошенко виявилася "паливна криза" - так охарактеризувала ситуацію, що виникла на вітчизняному ринку нафтопродуктів, український прем'єр-міністр. Перший виклик для уряду був пов’язаний зі зростанням цін на м’ясопродукти, проте саме паливна криза стала суттєвим випробуванням на міцність для уряду, який нещодавно справив свій перший ювілей - 100 днів.

За великим рахунком, будь-яка посівна кампанія або жнива наприкінці літа увінчується паливною кризою. Такі кризи стрясали Україну в 90-х, але й 2005 рік не став винятком із правила. Ця ситуація стає вже традиційним компонентом українського паливного ландшафту. Можна пригадати, що уряд В. Януковича теж мав свою паливну кризу в посівну, що примусило його підписати з нафтотрейдерами меморандум, у якому було зафіксовано максимальну роздрібну ціну на бензин. Дія цього документа припинилася 1 листопада 2004 року, фактично після першого туру виборів, однак ціни не підвищувалися: мабуть, відчувалася "відповідальність" передвиборного моменту. Новий український уряд так чи інакше, але пропонував зберегти відповідні ціни й у першому кварталі 2005 року. До речі, 16 лютого з нафтотрейдерами також було підписано "Меморандум про узгодження дій між Кабінетом Міністрів України та українськими нафтовими компаніями відносно розвитку та регулювання ринку нафти і нафтопродуктів", який, за словами міністра [палива та енергетики України І. Плачкова], був цілковито узгоджений із нормами ринкового функціонування економіки ("Зеркало недели", 19 лютого 2005 р.). Проте на відміну від практики уряду В. Януковича цифр у меморандумі нинішнього Кабміну не було, а документ передбачав створення робочої групи з оцінки якості нафтопродуктів і співпрацю уряду та нафтотрейдерів у розвитку мережі АЗС. Також паралельно із цим було підписано угоду "Про узгодження дій між сільгоспвиробниками та вітчизняними нафтопереробними компаніями" від 11 лютого 2005 року. Згідно з цією домовленістю в лютому-травні поточного року ці компанії мали забезпечити аграріям 600 тис. тонн дизельного пального ціною на рівні 2400 грн. за тонну. Угоду підписали ЗАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ), "ТНК-ВР Україна" (ЛіНОС), "Лукойл-Україна" (Одеський НПЗ), "Казахойл-Україна" (Херсонський НПЗ), "НПК-Галичина" (Дрогобицький НПЗ), ОАО "Нафтохімік Прикарпаття" (Надвірнянський НПЗ) та НАК "Нафтогаз України" (Шебелинський ГПЗ).

Варто також нагадати, що 24 березня в Мінпалива та енергетики відбулася нарада, на якій було наголошено, що нафтопереробники збираються підвищити ціну на дизпаливо до 2800 грн. за тонну. Пізніше керівництво нафтопереробних компаній пояснювало зростання рівня цін на нафтопродукти різким (на 54% від початку року!) підвищенням вартості нафти, яка імпортується до України. Стрибок цін стався на тлі збільшення податкового навантаження на вітчизняних нафтовиробників, а також запровадженого урядом підвищення тарифів на перевезення нафти і нафтопродуктів залізничним транспортом.

АЗС припинили відпускати пальне. Уряд вдався до адміністративних механізмів регулювання. 14 квітня Мінекономіки України видало наказ, відповідно до якого граничні рівні цін на дизельне паливо і бензини мали бути знижені за рахунок зменшення торговельної надбавки до 13%. 22 квітня міністр економіки С. Терьохін заявляв, що адміністративні методи регулювання - єдино можливі в ситуації, коли ринок монополізовано декількома компаніями.

22 квітня з'явилася інформація про те, що Ю. Тимошенко домовилася з керівником російської нафтової компанії "Лукойл" Вагітом Алікперовим про зниження з цін на нафтопродукти, що постачаються компанією в Україну. "Лукойл" погодився встановити на своїх 170 автозаправних станціях ціни, запропоновані Міністерством економіки України.

Проте не все було так гладко, як виглядало зовні. 19 квітня президент компанії "ТНК-Вritish Petroleum Україна" Олександр Городецький повідомив, що незважаючи на те, що наказ Мінекономіки України від 14 квітня не було доведено до потенційних виконавців ні через засоби масової інформації, ні через окремі адресні повідомлення, вже наступного дня, тобто 16 квітня, на одну із заправок "ТНК-Вritish Petroleum" було накладено штраф за його невиконання ("Кореспондент", 19 квітня 2005 р.). А 29 квітня виконавчий віце-президент цієї компанії Тоні Консидайн за підсумками наради з міністром палива й енергетики України Іваном Плачковим зазначив, що уряд просив компанію дотримуватися установлених ним цін, проте зазначив, що не може сказати точно, до якого моменту будуть утримуватися ціни, які існують сьогодні. Т. Консидайн наголосив, що це "буде залежати від відносин у галузі і з урядом".

До слова, того ж дня голова правління національної компанії "Нафтогаз України" Олексій Івченко зробив публічну заяву, в якій говорив про вимогу повернути у власність держави пакети акцій двох найбільших нафтопереробних заводів - Лисичанського і Кременчуцького, які контролюються відповідно російською компанією "ТНК-Вritish Рetroleum" і Татарстаном (Росія). Цю заяву було зроблено в контексті можливого перегляду результатів приватизації, здійсненої за часів Л. Кучми.

На початку травня ситуація почала виходити з-під контролю уряду, а відтак і вибухнула паливна криза, яка стає для уряду справжнім іспитом на ринкову зрілість. Стає вона серйозним викликом і для всієї вертикалі української влади у плані здатності скоординовано розв’язувати проблеми, причому робити це в такий спосіб, аби публічно не виглядало так, ніби права рука не відає, що ж творить ліва.

Виклик

Випробування на міцність полягає у випробуванні не тільки здатності уряду розв’язувати складні енергетичні проблеми, але і його спроможності протистояти поступальному розвитку ситуації із "з’ясуванням стосунків", яку сьогодні можна спостерігати у внутрішньоурядових розкладах та в диспозиції сил. Ті розбіжності між членами уряду - "першими", "другими" чи "третіми" силами" у вертикалі української влади, про які колись можна було лише здогадуватися, сьогодні фактично винесено на публіку. Наприклад, перший віце-прем’єр А.Кінах уже багато разів заявляв, що вбачає причини бензинової кризи в посиленому натисканні урядом на механізми "ручного управління" на ринку нафтопродуктів та в непродуманих рішеннях у сфері цінової політики.

З такою позицією принаймні частини уряду є солідарним й секретар Ради національної безпеки і оборони Петро Порошенко, який іще 17 травня вказував, що вважає ситуацію, що склалася на ринку нафтопродуктів, прорахунком Кабміну.

Таку заяву було зроблено після того, як український парламент ухвалив зміни до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", які встановлюють нульову ставку акцизного збору до кінця бюджетного року. Було внесено й зміни до Закону України "Про митний тариф", які мали на меті запровадження нульової ставки ввізного мита на високооктанові бензини і дизельне пальне. Підтримали відповідний зміни 310 народних депутатів із 430 тих, що були зареєстровані у залі. Законодавчі зміни, що їх було затверджено парламентом, представляють собою спробу уряду стримати зростання рівня цін на нафтопродукти в Україні за рахунок підвищення конкуренції між російськими компаніями, які володіють українськими нафтопереробними заводами, та імпортерами готових нафтопродуктів.

Позиція президента

Днем пізніше Президент України Віктор Ющенко підписав ухвалений закон. Проте, виходячи з його публічних коментарів, він був не в захваті від дій уряду в царині формування політики ціноутворення щодо палива. Так, 19 травня, оцінюючи урядові кроки, які було зроблено протягом останніх місяців, він заявив, що в питанні ціноутворення "не кращим чином вчинила українська команда". Можливості розв’язання цієї проблеми він убачав на шляху переговорів. "...я б хотів запросити російських підприємців, які працюють на постачанні сирої нафти, нафтопродуктів, запросити керівників нафтозаводів, зокрема приватних заводів, і нам потрібно з чистого листа почати розмову", - підкреслив Віктор Ющенко, відзначивши, що "обидві сторони за цей період допустили певні кроки, які нанесли шкоду репутації один одного й організації здорового ринку". Підписуючи згаданий закон, 18 травня президент зробив і свої кроки до залагодження ситуації на ринку палива. Зокрема, з'явилися президентське доручення Кабміну протягом місяця вирішити питання про створення вертикально інтегрованої схеми управління корпоративними правами держави в статутних фондах нафтових і нафтопереробних компаній та указ "Про заходи щодо стабілізації ситуації на ринку нафти і нафтопродуктів". В останньому документі було фактично розставлено всі крапки над "і": адже в його першому пункті діяльність Кабінету Міністрів із забезпечення функціонування ринку нафти і нафтопродуктів та регулювання цін адміністративними методами було визнано такою, що не відповідає завданням побудови ринкової економіки. Кабінет Міністрів було попереджено про "неприпустимість подібної практики і персональну відповідальність за забезпечення подальшого стабільного функціонування вищезгаданого ринку". Протягом місяця уряд повинен затвердити програму створення державного резерву нафтопродуктів для того, щоб до 1 січня 2006 року його формування було завершене. Міністерство економіки України відповідно до указу Президента повинне протягом тижня скасувати свої акти, де робляться спроби адміністрування цін на ринку нафтопродуктів.

Оцінки парламентарів

Законодавчі рішення щодо введення нульового мита на ввезення високооктанового палива неоднозначно оцінюються й експертами в сфері енергетики, й політиками, які самі підтримали цей закон. Зокрема більшість коментаторів сходиться на тому, що ці заходи можуть мати лише тимчасовий характер, оскільки вони не здатні зняти повністю всі ті проблеми, що виникають у паливній галузі. Наприклад, голова УНП Юрій Костенко, вказуючи на паливну залежність українського ринку від російських кампаній, зазначив, що "енергетична криза, яку переживали більшість країн світу, розв'язується не зменшенням мита чи завезенням світлих нафтопродуктів, а то й нафти, а через системні багаторівневі дії урядів щодо зменшення енерговитрат економіки, щодо диверсифікації джерел енергопостачання, а також розвитку тих енергетичних напрямків, які має власна держава" (УНІАН, 18 травня 2005 р.).

Один із представників НПУ І. Єремєєв, близький, м’яко кажучи, до сфери нафтопереробки, зауважив, що стабілізувати ціни на нафтопродукти в Україні можливо шляхом зниження акцизного збору при переробці нафтопродуктів. Він також наголошує, що "Кабмін штучно створив дефіцит", оскільки на сьогоднішній день дефіцит пального викликано в першу чергу "неправильно відкоригованою ціновою пліточкою" ("Деловая неделя", 16 травня 2005 р.).

Голова фракції "Наша України" Микола Мартиненко, своєю чергою, зазначив, що вихід із ситуації лежить у річищі віднаходження компромісів за столом переговорів. 17 травня він наголосив, що "без діалогу з тими, хто володіє нафтою і постачає її в Україну, ми не вийдемо з кризи", а відтак "основні переговори з цього приводу потрібно проводити з Росією, а паралельно вирішувати на перспективу питання альтернативних постачальників" (УНІАН, 18 травня 2005 р.).

За словами народного депутата України, соціаліста М. Рудьковського, "нафтотрейдери ніколи не будуть працювати собі у збиток, тим більше ті нафтотрейдери, які не є резидентами в Україні. І адміністративне регулювання таким чином, не рахуючи собівартості, ні до чого доброго не призведе. Ми бачимо, що вже всі повинні пересісти на велосипеди" (УНІАН, 18 травня 2005 р.).

Позиція уряду

За офіційними даними Міністерства палива та енергетики, в березні 2005 року на нафтопереробні заводи України було поставлено 1 934,1 тис. тонн нафти, в тому числі: 228,6 тис. тонн - за рахунок власного видобутку (11,8% від загального обсягу поставок); 1 705,5 тис. тонн - із Російської Федерації (відповідно 88,2%). До речі, за тими ж даними, у порівнянні з березнем минулого року обсяг поставки нафти скоротився на 320,2 тис. тонн (тобто на 14,2%).

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко підкреслила, що прийняття закону про лібералізацію імпорту нафтопродуктів до України дозволить відмовитися починаючи з 1 червня від установлення на українському ринку граничних цін на них і перейти до ринкових механізмів ціноутворення.

За цього вона вбачала причини бензинової кризи в "картельній змові", яку було сплановано певними бізнес-колами, і пообіцяла, що прізвища всіх її організаторів будуть названі найближчим часом. Іще 14 травня нею було зроблено заяву про те, що "іде свідоме припинення постачання нафти в Україну, хоча всі контракти оплачено... Росія змушує знаходити нетрадиційні шляхи, оскільки нам на п’ять днів узагалі припинили прокачування нафти, хоча в нас є повністю всі необхідні угоди". 15 травня прем'єр зауважила, що українська паливна криза спричинена позицією Росії, але незважаючи на це проблема з постачанням російської нафти в Україну не погіршить відносин між двома державами. Проте, за її ж словами, "не дуже були задоволені певні країни тим, як пройшли вибори в Україні і зараз за останній місяць підвищили ціни з Росії на 30%". У неділю, 15 травня, Юлія Тимошенко в одному інтерв’ю підкреслила, що російські нафтотрейдери і переробники нафти хочуть дискредитувати нову українську владу. До речі, першою російською кампанію, що прийшла на український нафтопереробний ринок у 1995 році, стала "Татнафта", яка створила дочірню компанію "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ). Після президентських виборів 1999 року на ринок України вийшов російський "Лукойл", що створив компанію "Лукойл-Україна" (Одеський НПЗ), пізніше на ньому з’явилися ТНК, "Казахойл" та російська "Група "Альянс".

"Ми з монополіями не воюємо - вони з нами воюють. Вони звикли, що можуть установлювати будь-які ціни, що уряд виправлятиме ситуацію, що гроші відчиняють будь-які двері", - заявила Ю. Тимошенко ("Кореспондент", 18 травня 2005 р.). За словами глави уряду, подолати кризову ситуацію в перспективі допоможе будівництво необхідної інфраструктури на Кременчуцькому НПЗ, що "дозволить отримувати нафту з акваторії Чорного моря". Ще одним важливим заходом, на її думку, має стати будівництво "високотехнічного нафтопереробного заводу біля Одеси". Але головне завдання полягає в диверсифікації джерел постачання нафти в Україну та створенні реальних конкурентних умов для нафтопереробників та всіх учасників ринку. Тим часом міністр палива й енергетики Іван Плачков заявив, що зниження податків дозволяє наповнити ринок імпортним паливом, а виробникам - торгувати за встановленими владою цінами. Також широкий загал було поінформовано про те, що вже підписано контракти на постачання високооктанових світлих нафтопродуктів в обсязі 70 тис. тонн. Отож пальне, за словами прем’єра, "іде, пливе й навіть летить" до України. Та все ж наразі залишається малозрозумілим, за які кошти це робиться і хто купує безмитне паливо.

В ситуацію також вникає й Антимонопольний комітет, який, судячи з виступів його глави О. Костусєва, проводить розслідування стосовно низки учасників ринку нафтопродуктів за підозрою в антиконкурентних діях. 18 травня він заявив, що розслідування ведеться стосовно таких компаній, як "ТНК-Вritish Petroleum-Україна", "Літаско-Україна", "Лукойл-Україна", "Лінокс", а також "Лукойл-Одеський НПЗ", за ознаками узгоджених антиконкурентних дій на українському ринку нафтопродуктів. Але й тут справа просувається не так усе гладко, адже, за словами глави Антимонопольного комітету, його відомству чинять опір. До речі, ще наприкінці лютого 2005 року І. Плачков указував, що за наявності на ринку шести компаній можливість їх абсолютної змови виключена... ("Зеркало недели", 19 лютого 2005 р.). Також цікаво, що практика проведення антимонопольних розслідувань була застосована й у 2002 році, коли Антимонопольний комітет провів перевірку дотримання іноземними компаніями антимонопольного законодавства на ринку торгівлі нафтопродуктами, проте тоді все було "чисто", зокрема тодішні антимонопольні "дослідження" продемонстрували, що російські компанії контролюють 30% ринку та утримують лише 1000 із 5000 тис. АЗС, які функціонували в той час в Україні.

Отже, схоже, що нафтова ситуація не завершиться одним "круглим столом" або спорадичним ужиттям урядових заходів, пов’язаних із намаганнями диверсифікувати постачання пального в Україну, щось реприватизувати чи побудувати новий державний НПЗ. Якщо уряд так чи інакше вже виходить із з нинішньої халепи, то курчат, як відомо, рахують восени. Подивимося, що воно буде, коли в нас настануть чергові жнива...

Юлія Кисельова, аналітик УНЦПД

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116586003.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua