Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 22-05-2005
Богдан Червак: Урок для влади

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116754096.html

Урок для влади


Економічним результатом “паливної” кризи в Україні стала... поява на українських бензоколонках бензину. Політичний результат багатоаспектний: нова влада, пройшовши перше серйозне випробування, виявила свої як сильні так і слабкі сторони.

Було б перебільшенням твердити, що уряд зустрів “бензинову” кризу у всеозброєнні й спромігся безболісно її здолати. Навпаки, “паливний” удар застав уряд зненацька, загострив протиріччя, зокрема між різними інститутами влади та провладної команди.

Цікаво, що практично усі заяви та дії вищих посадових осіб держави під час “бензинової” кризи були адекватні моменту. Мала рацію Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка стверджувала, що паливний шок – результат агресивної політики Росії щодо України, зокрема змови російських нафтових кампаній, які всупереч угодам та здоровому глузду припинили на тиждень поставку в Україну “чорного золота”. Вона небезпідставно наголошувала, що сьогодні наша держава розплачується за антиукраїнську політику попереднього режиму, який не спромігся забезпечити паливну безпеку шляхом диверсифікації каналів надходження нафти в Україну. Адекватними також були “ручні” методи подолання кризи. У кризовий період інші методи не спрацьовують.

Водночас треба сказати, що не бракувало рації в словах і діях Президента України Віктора Ющенка. Останній вчасно втрутився у ситуацію. Його авторитет дав змогу посадити за круглий стіл нафтових магнатів усіх мастей, що в результаті дозволило наповнити вітчизняні бензоколонки бензином. При цьому Ющенко цілком слушно дорікнув уряду за промахи в політиці ціноутворення щодо палива.

Парадокс полягає у тому, що не зважаючи на в цілому адекватні дії влади стосовно локалізації та подолання кризи, вона зазнала відчутного удару, який вперше серйозно захитав довіру до неї. Підтвердженням цього стала публічна дискусія стосовно можливої відставки з посади глави уряду Ю. Тимошенко, на якій нібито наполягав Президент Ющенко. Цього разу загострилися протиріччя не лише між Тимошенко й Секретарем Ради національної безпеки й оборони Петром Порошенком, а й між прем’єркою та її першим заступником Анатолієм Кінахом, якому недвозначно натякалося, “що пора йти у відставку”, оскільки той не сприйняв дій уряду з врегулювання ситуації, що склалася з надходженням, а точніше ненадходженням в Україну нафти. Під час кризи не важко було помітити дисонансі щодо позиції уряду висловлювання голови “Нафтогазу України” Олексія Івченка, який не підтримав думку Ю. Тимошенко про необхідність будівництва нових нафтопереробних заводів. Можливо ці суперечки не сприймалися б так гостро й боляче, якби ті, хто так палко відстоював свою “правду” не стояли поруч на Майдані й не запевняли нас, що їх союз “міцний як ніколи”.

І все ж, у “бензиновій” кризі, як це не парадоксально звучить, є свої позитиви. Один з них озвучила Юлія Тимошенко, коли справедливо констатувала, що підступні дії російських нафтотрейдерів примусять уряд вжити невідкладних заходів із пошуку альтернативних джерел надходження нафти на українські ринки. Так і сталося. “Нафтогаз України” уже провів переговори з Лівійською Республікою, у результаті чого ця арабська країна погодилася продавати Україні близько 2 мільйон тонн сирої нафти щорічно. Уряд планує домовитися про 20 тонн щорічної поставки азербайджанської нафти в Україну. Передбачається також закупівля казахської нафти, яка через територію України транспортується у Європу. Фактично на колесах живе голова Нафтогазу України” О. Івченко, який нещодавно повернувся з Об’єднаних Арабських Еміратів, де підписав контракт про надходження в Україну тутешньої нафти. На виконання відповідного указу Президента ведеться робота із створення вертикально інтегрованої нафтової компанії, робота якої дозволить взяти під державний контроль український ринок нафтопродуктів. Іншими словами, робиться те, що мало бути зроблено вже давно. У цьому зв’язку виникає логічне запитання: чи понесуть покарання за свою за злочинну бездіяльність у минулі роки ті, хто насправді причетний до кризи? Не хотілося б щоби це питання виявилося риторичним.

“Бензинове” випробування влади вже вкотре виявило її “соціалістичний” вірус. Саме Соціалістична партія України, приєднавшись до злорадства комуністів, СДПУ(о), Партії регіонів та інших опозиціонерів, своїми заявами сприяла намаганням дискредитувати владу, зокрема уряд. Так, фракція соціалістів у Верховній Раді кваліфікувала заходи уряду з врегулювання кризи як “банальне популістське загравання з суспільством”. Кабінет Міністрів було звинувачено у тому, що він діє “не ринковими” “популістськими” методами. Ось таке “соціалістичне плече” нової влади.

“Сьогодні ця проблема позаду, вона вирішена. Ми знайшли формулу вирішення нафтової проблеми, тому що знайшли в собі мужність вести відкритий, публічний і чесний діалог, приймати важкі і відповідальні рішення і всередині команди, і ззовні. Це було непросто для всіх учасників дискусії, але командний дух переміг” – такий підсумок “бензинової” кризи зробив Президент України Віктор Ющенко.

“Ми – єдина команда, яка прийшла до влади всерйоз і надовго. Ми відчуваємо величезну відповідальність перед людьми, які привели нас до влади, які сподіваються і розраховують на нас. Ми ніколи не зрадимо їх сподівань” – так прокоментувала завершення бензинової епопеї Прем’єр Юлія Тимошенко.
Чи знають керманичі держави реальну ціну сказаним словам?

Богдан Червак

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116754096.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua