Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 23-05-2005
Вася Пупкін: Про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів
видання друге

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116859315.html

У зв'язку з черговою активізацією чиновників, які намагаються об'ять необ'ятноє (цього разу взять на облік УА-нет і ще брать за це гроші взявся Євген Червоненко) перевидаємо злободенний матеріал Васі Пупкіна. Йому вже більше року, і ми дозволили собі виправити в ньому тільки одне слово.

Що характерно - скільки вже чинуш отримали відлуп від інтернет-спільноти, а вони все лізуть і лізуть... :)

----------------------------
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Положення про Національний реєстр електронних
інформаційних ресурсів, що додається…


З Постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. № 326 “Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів


9. Для включення е-ресурсу до Національного реєстру власник е-ресурсу або уповноважена ним особа протягом 30 днів після надання користувачам доступу до нього подає адміністраторові заяву за формою, встановленою Держкомзв'язку. У заяві зазначаються такі обов'язкові відомості: найменування е-ресурсу, його доменне ім'я та адреса електронної пошти, умови доступу до нього, анотація та ключові слова е-ресурсу, мова, обсяг інформації (у байтах), основні дані (реквізити) власника, основні дані (реквізити) розробника, дата надання користувачам доступу до цього е-ресурсу.

З Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів


- Пьотр Іванович, ану ходіть сюда!
- Шо такоє, Мар’я Петровна?
- Помогітє разобраться, бо я сєгодня пєрвий день, а ви же у нас разработчік етой постанови.
- Какой імєнно?
- Ну, вот етой.... про нацреєстр...
- Про какой імєнно нацреєстр, МарьПетровна?
- Ну по електронних ресурсах котора
- По інформационних?
- Ін... інф.... как ви там сказалі? інхвомаціонних, ага...
- А шо вам нєпонятно?
- Ну вот же, прішло свідоцтво.
- „СВІДОЦТВО про реєстрацію електронного інформаційного ресурсу”?
- А... ага... оно!
- Ну давайте смотрєть. Таак. Ага. Та-ак, смотрім.... Номер входящій єсть?
- Входящій? номер? так-так... нєту. Нєту входящєго.
- А вот ето што?
- Ето??? По – вашему, ето входящій??? У нас раньше нє такіє входящіє билі.
- Марьпетровна, Марьпетровна.... ну конечно же, ето входящій номер.
- Да я же ж пєрвий дєнь...
- Ну хорошо. Добре. Вот етот реєстраційний номер – ето і єсть входящій. Запомнітє, МарьПетровна. У нас ето всьо серйозно, ето нє то, что у вас там раньше било. Плюс туда, мінус сюда. Одна корова здохла, надої возрослі. Ето же інтернєт!
- Да я же ж пєрвий дєнь... Да я ж разбєрусь.
- Конєсно, МарьПетровна, разбєрьотєсь, такого отца дочь – і штоби нє разобралась! Смотрім даліє. Шо ми відім?
- Від якого-то там марта двє тисячі етого года...
- МарьПетровна, ніже, ніже... Слєдующій пункт...
- Ой, а я дура.... Ага, слєдующій пункт.... Второй, шо лі?
- Ну да, ну да. Второй пункт.
- „Наймэнування”. Ето шо такоє? Мінування???? Оно шо, замініровано должно бить? А ми такоє нє...
- МарьПетровна.... „Найменування” – ето „наімєнованіє”
- А... ну да... ну да... Да вот же ж і дальше напісано : „Трідцать трі карови”. Карови!!! Про карови!!!
- Та-а-ак, про карови. Даліє...
- „Доменне ім'я та адреса електронної пошти”. Нє пойму.... ето у ніх про каров ілі про сталєваров?? „Доменне ім'я”??? Как ето?
- А ето у нас только Борька знаєт, молодой етот, но єго нєт. Тєм боліє, здєсь по-нємєцкі написано, попробуй разбєрі, правільно ілі нєт.
- А давайтє в словнику поіщєм?
- Давайтє. Вот, нємєцко-русскій словарь, двадцять п”ять тисяч слов. Смотрім... “korova”. Нєт такого слова в нємєцкой мовє.
- Может, ето по-хранцускі?
- Ладно… смотрім дальше. «А» с хвостіком…
- Что с хвостіком?
- МарьПетровна, вот відітє вот ето малєнькоє «а» с хвостіком …
- Ето „а”?
- „а”!
- Ага... „а” с хвостіком... віжу. Смєшноє такоє.....
- Вот оно називаєцца „сабака”.
- Гі-гі... а почєму?
- Так у ніх в інтернетє прінято... ілі єщьо по –другому – „мартишка”.
- Стоп. Погодіть. Как ето – „собака” ілі „мартишка”? Собака ето вам нє мартишка. Ето я точно знаю. Ето ви мнє, Пьотр Іванович, нє рассказивайтє. Шо я, собак нє відєла? Ілі собака должна бить, ілі мартишка. Ето же чєпуха какая-то етот ваш інтернєт. „Собака ілі мартишка”! Нєт, ну нада же! Я ж так і знала, шо тут какая-то заковика! Я так дальше работать нє могу! Ви мнє скажитє шо-то одно, но шоб точно! Ілі ето собака, ілі мартишка, ілі я батькові всьо расскажу, шо у вас тут бардак!
- Марь.... Марь.... МарьПетровна.... хорошо- хорошо- хорошо... ми разбєрьомся... Подготуємо постанову. Коля!!! Піши постанову про мартишку с собакой!! Срочно! Піши : „а” с хвостіком – ето „сабака”. За нарушенія- дєсять нєоблагаємих!
- Нє.... ну нада же.... Собака – ето мартишка!!! Ви би єщьо сказалі, что собака – ето карова....
- МарьПетровна, щас всьо ісправім... Смотрім дальше??
- Ну, давайтє дальше.... „Корова- ето мартишка”.... Я думала : інтернєт!... А тут...
- Ну от, МарьПетровна, дальше... Коля!!! Нє дєсять – двадцать нєоблагаємих!! Смотрім дальше : вот ето нємєцкоє слово чітаєцца.. вот у мєня гдє-то на бумажкє.... Борька напісал мнє на бумажечкє... гдє же ета бумажечка... ага! вот! „я-я”... „яхху”..
- Кто??
- Что – кто?
- Ну... ви же сказалі : я- ху...?
- МарьПетровна... дорогая... от йо-майо... ето нє то, что ви подумалі... я нє ху, ето вот ето слово чітаєцца так : „яхху”.
- А что, ви нє моглі что-то болєє умноє прідумать?? за что вам держава платить гроші? За „я-ху”?? Нє, дєйствітєльно, бардак... За шо люди тільки гроші получають??
- МарьПетровна... ну а как по-вашему нада било??
- Гм... Да как –как!
- Хорошо... Прідьот Борька, я єму скажу, чтоби всюду помєнял „яхху” на „кака”.
- А шо ето опять за Борька такой??
- Та работаєт тут у нас такой молодой талантлівий хлопєц... Борис Петрович...
- Ага... Пєтровіч... Ну то скажитє єму, етому Пєтровічу, шо уволім... хоть і тисячу раз будєт талантлівий! Дальше поєхалі!
- Ну вот, і тут дальше – „ком”.
- Ком?
- „Ком”. Счас посмотрю... „Ком”. Ну да, „ком”. А шо?
- Ком чєго?
- В смислі?
- Ну, ком грунта, ком зємлі, ком дєрьма...? Чєго ком?
- Просто. „Ком”. І всьо.
- А почєму – ком?
- Ну вот же напісано : „ком”.
- Да гдє же „ком”? Я віжу, что напісано „сот”.
- Да ето по-нашему „сот”, а по-іхнєму – „ком”.
- Опять? Как же ето? По-нашему – „сот с мьодом”, а по-іхнєму – „ком дєрьма”, да?
- Всьо, понял, Борька прідьот....
- Дальше поєхалі...
- „Умови доступу”. Свободно.
- То єсть?
- Ну, тоєсть кто хочєт, тот і доступаєт.
- Бєсплатно?
- Бєсплатно.
- А налогі?
- Что налогі?
- Кто налогі будєт платіть?
- За что?
- За доступ!
- Дак... Гм.. Коля! Как Борька прідьот, скажеш єму за налогі!
- Дальше.
- Дальше у нас „Анотація”.
- Ну?
- Пусто. Нічєго нє указано.
- Почєму?
- А я знаю?? Коля! Анотацію!
- Дальше!
- „Ключові слова”. Корова, молоко, сир, червонець, гетьманька, облігація.
- М-да..... а почєму с малєнькой?
- Что с малєнькой?
- Ну вот ето слово – с малєнькой?
- А-а-а-а.... Коля! Ісправь!
- Дальше давай.
- „Мова”.
- Віжу... какая мова?
- Та-а-к, гдє-то тут на бумажечкє Борька напісал.. ага вот : „фортран”.
- Шо ето за мова?
- Ето такая спєциальная мова. Всьо шо касаєтцца комп”ютерів, пишеться на етой мовє, на фортран.
- А у нас какая державна мова?
- У нас?
- У нас.
- Ну, ізвєстно какая... а что?
- Нє „а что”, а какая мова у нас державна?
- Как какая? Шо, развє помєнялась??
- Когда?
- Шо – когда?
- Помєнялась.
- Нє, Марьпетровна, ето я у вас спрашиваю, шо, развє помєнялась?
- Мнє батько нічого не казав, я спрошу.
- Спросіть, МарьПетровна, спросіть. Вам набрати?
- Я потом спрошу. Вдома. А то вдруг... мало лі шо...
- Ну да.. ну да... мало лі шо.
- А шо ж всьо-такі ето за фортран? В якій страні ета мова?
- Навєрноє, в какой-то афріканской.... Я такой раньше нє слишав.
- І я нє слишала. Нужно узнать. Почєму ето всьо пішется на іхнєй мовє і сколько оні за ето получают.
- Узнаєм. Коля! Узнай за етот фортран! Дальше?
- Давай!
- „Обсяг інформації (у байтах)”. Сто сорок ем-бе.
- Чєго сто сорок?
- Ем-бе.
- А шо це значить?
- Борька прідьот...
- Да прі чом Борька? Відітє, напісано : „обсяг інформації – у байтах”. А нє в какіх-то „ем-бе”... Почєму нє по формє?
- МарьПетровна... дорогая... погодітє... ето навєрноє сокращєніє....
- Ну?
- „бе” – ето навєрноє еті... ну шо напісано... „байти”...
- Ну?
-... а „ем” – ето навєрноє....
- Что?
- А „ем” – ето „мілі”. Знаєтє вот как напрімєр : „мєтр” –„мілімєтр”, „грам-міліграм”..
- А-а-а, ну так конєчно.... так і нужно напісать - Сто сорок мілібайт.
- Коля! Ісправь тут... „ем-бе” акуратно зачєркні... ето ж нада, какой-то дурак заполнял анкєту.... піши свєрху.. только акуратно... міл... мілі... нє „міл-їбайт”, а мілібайт. Точку закресли... Вот... вот так вот... Вот ето ж совєршенно другоє дєло... Дальше?
- Давай... Нє... ну і бардак.... то у ніх карови мартишкамі становяцца, то какіє-то їбайти... то єщьо что-то... Я прямо нє могу...
- Дальше у нас „Основні дані (реквізити) власника”.
- Ну?
- Ну вот : „Вася Пупкін, 90-60-90 ”
- Кто ето??
- Ето наш постоянний клієнт, Васілій Пупкін.
- А чєго он пішет „Вася” а нє „Васілій”?
- Скромнічаєт. Коля, ісправь....
- А по-батюшкє єво как?
- А по-разному.
- Как ето по разному?
- Ну, биваєт пріходіт „івановіч”, а биваєт – „ніколаєвіч”...
- Так может, ето братья?
- А кто іх знаєт.... Может, і братья, а может просто однофамільци.
- А етот кто – „івановіч” ілі „ніколаєвіч”?
- Нє знаєм, нє указал.
- Так пєрєзвонітє.
- Куда?
- Ну вот же, 90-60-90. Ето ж номєр тєлєфона, ілі что?
- Щас позвонім... стоп, а код города?
- От блін, точно, нє указал кода.... нужно ввєсті отдельной графой : „Код Города”.
- Коля! ввєді отдєльной строфой! етот... города... код...
- Дальше... А то я уже чуствую – устала... как расскажу, шо тут у вас собаку с мартишкой путают – нє, ну просто анєкдот ходячій!
- Дальше „Основні дані (реквізити) розробника”. Опять он же, „Вася Пупкін, 90-60-90 ”.
- Странно, такой талантлівий хлопєц – і власник, і разробник. І часто он прісилаєт вам такіє форми?
- Да так, чєрєз дєнь.
- Нужно єго найті... продвігать.... А то у вас тут какой-то Борька нєпонятний... как ви сказалі єго отчєство?
- Петрович він. Петрович. А шо?
- Ми тут уже два часа сідім, разбіраєм ету білібєрду, а він десь гуляє. Чого нє на работі?
- МарьПетровна, отпросілся він, скоро прийде. Може, дальше пойдьом?
- Устала я с вамі! А папка казав, шо робота нє пильна... как же нє пильна, коли то собака, то мавпа. Хрен вас поймеш!.. разбереш... Дальше..
- „Дата надання доступу користувачам”. 32.13.2999 года.
- Как ето?
- А хрєн єго чорта душу пойме... Я в етіх каплютерах нікогда нічєго нє понімал...
- Шо такоє „32.13”?
- Дата такая.
- Какая?
- „Трідцать второво трінадцатово”.
- І шо ето чєловєчєскім язиком значіт?
- А я откуда знаю?
- Ну ви же начальнік етого отдєла ілі как?
- МарьПетровна... дорогая... мнє ж до пєнсії совсєм чуть-чуть... дєсять лєт осталось....
- Всєм до пєнсії чуть-чуть. Об”яснітє, шо ето такоє „32.13”?
- Трідцать второє чісло трінадцатого мєсяца, МарьПетровна.
- Ну так би сразу і сказалі... А то – „нє знаю.. нє знаю”. Всьо то ви знаєтє, Пьотр Іванович! Какой ето трінадцатий мєсяц?
- Счас... січень, грудень, березень, травень...
- Так... так...
-... іюнь, іюль, жовтень, грудень, лістопад, дєкабрь.
- Ну, так шо ето за мєсяц?
- А-а-а, я в етій державній мові нікак не повиучіваю мєсяца.... Ану, опять...заждіть : січень, грудень, березень, травень... Нє, шо-то не получаєццця... Ану, опять.... січень...
- Ой да ладно, какая разніца, я так устала с вамі. Хай так і буде, поставітє мєсяц – трінадцатий. А день которий?
- Трідцать вторий.
- А шо це буде?
- Гм.... щас! Щас! Тудим-сюдим.... два пішем, три в умі.. Ага! Срєда!!
- А почєму срєда?
- Ну... навєрноє потому, что год буде високосний. По григоріанському стілю.
- Ну, конєчно... Високосний же год... по стілю... всьо вєрно. Шо там далі?
- Голова.
- Ну... і шо? Де голова?
- А тут непонятно, яка іменно голова должна буть.
- Шо-то вам слішком многоє непонятно. Ето мені понятно, шо непонятно, бо я пєрвий день. А ви ж тут уже не пєрвий?
- Може, голова Вєрховного?
- А чого ето ви в мєня спрашиваєте? Ви у єво і спрашивайте!
- Счас позвоню. Коля! Коля, мать твою! Коля, втора вертушка. Давай, срочно. Альо! Альо! Ніколаїч! Це я! Альо!! Це я, Петро Іванович!! Узнали?? Це я, я! Шо? Головка від чого?? Шо? Связь ні к чорту! Від чого головка? Га? Ха-ха-ха, ну ви і шутнік! Ги-ги-ги... Ніколаїч, але ви почті шо екстрасенс! Я якраз нащот голови. Которої?? Ну етої же самої... Шо??? Ви ні при чом?? Та я развє... Та я... Поняв. Так. Поняв. Більше не повториться. Поняв. Нікогда. Боронь боже. Шо?? Та я і не думав вас подйобувать. Нікогда. Ага. Всьо. І шоб больше нікогда. Аякже. Повторяю вслух : я, Петро Іванович - старий гондон. Шо? Ще десять год мені. Десять. Уже?? Нє, та ви шо. Та я ж нє... Я ж нікогда... Я не п”яний. Нє. Я ж на роботі. Ага. На роботі нікогда. Ага. Всєгда буду помніть. У двадцять чєтирє. Ага. Часа. Конєшно. Єстєссно. Та нє, я Мороза вже года три як не бачив і не чув. І не нужен він мені тищу лєт. Пошол он на х... Ага. Всьо, Ніколаїч, спасібо. Спасібо вам огромне! Огромне вам спасібо! Ага. А як там нащот поохотиться? У суботу? Харашо. Да. Харашо. Да. П”ять ящиків. Да. Да-да-да-да... І... Пару ящиків. Поняв. Ага. Да. Ага. І дві мавки. Поняв. Не такі, як в прошлий раз. Ага. Луччі. Да. Лучче. Лічно виберу і всьо такоє... Как в луччих домах... Ага. Два ящика. Записав. Коля, записуй, придурок! Нє.. то не вам. То я про себе. Ага. І ящик отого? Которого?? А-а-а, отого?? Найдем. Найдем. Да. Для вас найдем. Хоть і два ящика. Ага. Да, спасіба. Ізвініть, шо побеспокоїв. Ісправлюсь. Про шо? А-а-а, больше нікогда. Обіщаю. Та нє, больше не повториться. Та шо я, псіх? Ага. До суботи. В сім утра. Да. В суботу. Ага. В шесть утра. Ага. І мотоциклісти будуть. А как же. В пять утра, как обично. Да. Ага. Ну да. В послєдній раз. В чєтирє утра – как штик! В суботу. Ага. Всьо. Запісал. Можетє ну сумнівацця. Да. Конєшно. Ага. Конєц связі. Целую.
- Ну?
- Он сказав, шо не знає нічого про голову і знать не желає.
- А шо робить?
- Ну, давайте оставим так как є.
- Може, напишем „П.І. Макогон”?
- „Макогон”??? Та ви шо?? „Макогон”! Ні в коєм случає! Мене ж у двадцать чотири часа!! Нікакіх „гон”!!
- Ну, пусть тогда етот ваш... молодой і талановитий... Борька?
- Нєт, нєт і єщьо раз нєт! Ви шо???? Мене ж у двадцать чотири часа!!
- А чєм Борька нє подходіт??
- Так он же ж тоже Макогон!
- І он – Макогон??
- Ну да... синішка мой... младшенький. Очєнь, очєнь способний мальчік. Особєнно разбіраєцца в кап”ютерах, інтернетє. В елєктронно-вичіслітєльних машинах тоже знаєт толк. МарьПетровна, ну ви же мене не спаліть только!
- Шо ви, Пьотр Іванович, дорогой ви мой, нам же работать вмєстє. А шо, Борька ваш, нєзамужем?
- Та-а...
- Шо „та-а”?
- МарьПетровна, та он ше ж молодой, ше жизні і не бачив!
- Нічєво, ми його научим. А он мєня інтернету научить, разним там байтам... Шо там дальше?
- МП. Ем-Пе.
- А це іще шо таке?
- Може, мале предпріятіє??
- Та нє... Думайтє, Пьотр Іванович, думайтє!
- Нєужелі – Марья Пєтровна???
- Конєчно, а ви думаєтє - зачєм мєня к вам пріслалі???

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116859315.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua