Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 25-05-2005
Ярослав Іванчук: Як секретар РНБОУ Президента перехитрував

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116980705.html

Справжніх друзів слід випробувати у горах, стверджував Володимир Висоцький. Великий прихильник гір Віктор Ющенко вкотре скористався цією порадою і повів 22 травня усе державне керівництво на Тарасову гору. Чиновникам довелося екзаменуватися під пильним оком громадськості, яка виявила до цього сходження неабиякий інтерес, адже напередодні інформагенції облетіла сенсація, ніби Ющенко запропонував Тимошенко написати заяву про звільнення. В результаті всі залишилися задоволеними: Віктор Ющенко пересвідчитися у фізичних кондиціях своєї команди, громадяни побачили президента поряд з прем’єркою в доброму гуморі, а найбільш активні учасники дійства отримали можливість поділитися з керівництвом держави своїм баченням політичної та економічної ситуації.

Штурмувати вершину окрім Президента зголосилися прем’єрка Юлія Тимошенко, гуманітарний віце-прем'єр Микола Томенко, спікер Володимир Литвин, глава Держсекретаріату Олександр Зінченко, секретар РНБОУ Петро Порошенко, а також група підтримки з депутатів Верховної та Черкаської обласної рад.

Сходження для багатьох виявилося дуже нелегким. Давалися взнаки спека, висока вологість, а особливо - пізнє завершення Євробачення, яке скінчилося лише за кілька годин перед так званим походом. Як наслідок – життєрадісні посмішки швидко змінилися напруженими виразами облич, а в поглядах проглядалося нестримне бажання повернутися в кондиціоновані службові авто, або пірнути в Дніпро. Однак нова влада ще не настільки демократизувалася, щоб влаштовувати пляжні вечірки. А, може, просто дата була не дуже вдалою – все таки відзначалися роковини поховання Шевченка, а не День молоді.

Найбільшим ударом для міністрів та секретарів стала ще одна забаганка Ющенка. Президент змусив усіх залишити автомобілі ще на далеких підступах до Чернечої гори, і пішки подолати близько шести кілометрів до її підніжжя. Такого знущання більшість привілейованих учасників сходження явно не чекали. Принаймні, обличчя голови Верховної Ради явно не світилося щастям. Які слова Шевченка згадувалися йому в ці хвилини, можна лише здогадуватися.

Хоча Литвину насправді гріх було скаржитися на життя, адже у нього не було височенних підборів, як у Юлії Тимошенко. Помітивши, що взуття Юлії Володимирівни не надто підходить для походів, дехто чекав, що вона не зможе подолати весь шлях і все ж скористається перевагами авто. Однак скептики раділи рано – прем’єрка не зійшла з дистанції і на вершині виглядала як завжди неповторно. Чого не скажеш про багатьох інших ходоків.

Єдиний учасник сходження, якому вдалося уникнути фізичного перенавантаження, був Петро Порошенко. В той час, як інші колеги та товариші страждали під спекотним сонцем, секретар РНБО виявив неабияку хитрість і все-таки обминув пілігримів на своєму авто, діставшись до підніжжя швидше за всіх. До верхівки залишилося зовсім небагато, і, витративши мінімум зусиль на підйом, він зі свіжими силами узявся відвойовувати ліктями стратегічну позицію поряд з Ющенком. На вершині Тарасової гори Петро Олексійович просто світився щастям – чи то від споглядання незрівнянних краєвидів, чи то від усвідомлення власної кмітливості.

Хоча дуже скоро його радість змінилася роздратуванням. Річ у тім, що про регулярні візити Ющенка на Тарасову гору знають чимало громадян. І більшість із них використала нагоду побачити главу держави, а головне – висловитися з приводу конфлікту, який нібито виник між президентом і прем’єром. Як наслідок – на Чернечій горі зібралася величезна кількість людей, які будь-що прагнули поділитися думками з приводу політичної ситуації в країні. Побачивши, що Петро Порошенко стоїть поруч з Віктором Ющенком, громадськість узялася скандувати „Ющенко!” і „Бережіть Юлю!”

Петро Олексійович зроби вигляд, ніби він абстрагувався від гасел і спостерігав за розмаїттям прапорів партії Народний союз „Наша Україна”, де він є представником політради. Окрім помаранчевої символіки на заходах були добре помітні численні прапори Української народної партії, які теж використали вшанування Шевченка для самопіару.

Велика кількість корпоративної символіки, особливо стягів НСНУ, наводила на роздуми, що прапори тримають не рядові представники партії, а молодий вік прапороносців видавав у них неповну вищу або навіть середню освіту. Схоже, місцева влада дуже хотіла прогнутися перед вищим начальством, і засвідчити нечувані успіхи в партійному будівництві. У цьому пориві чиновники геть забули про державну символіку, тому жовто-синіх прапорів було дуже мало. Якщо так піде і далі, то невдовзі в парламент можна буде виносити законопроект про новий державний прапор - з символікою партії влади.

Однак більшість учасників дійства не помітили цієї деталі, оскільки їх цікавило інше – чи будуть Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко разом. Ці очікування виправдалися – президент та прем’єр демонстрували злагоду та порозуміння і навіть підтвердили намір взяти участь у майбутніх виборах разом з Володимиром Литвином. Залишаючи свято, громадяни явно залишилися задоволені побаченим і почутим.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1116980705.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua