Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 26-05-2005
Олександр Польченко: Державна телерадіокомпаня „Крим” - влада нова, проблеми старі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117096872.html

Звістка про те, що телепрограма «Рідна хата» стала лауреатом Всеукраїнського телевізійного фестивалю фільмів і програм для дітей та юнацтва «Золоте курча» була несподіваною, як і сама історія підготовки програми до цього конкурсу. Адже цього року керівництво ДТРК «Крим» зробило все можливе й неможливе, щоб оголошення про терміни подачі конкурсних телепрограм десь загубились серед макулатури, яку на студії, мабуть, фільтрують за принципом - «це - наше, а це - київське». І тому три „ київські факси-запрошення на фестиваль, які надсилалися українським фондом розвитку кіно й телебачення «Славутич», на очі мені не потрапляли й думалось, що цьогорічний фестиваль телепрограм в оновленій Україні не відбудеться.
Та якось у березні цього року до рук потрапив каталог телепрограм і фільмів конкурсної програми фестивалю «Золоте курча» за 2003 рік, де моя телепрограма «Світанок» значиться як краща телепрограма для дітей середнього шкільного віку. (Хочу зазначити, що відразу після того як телепрограма стала лауреатом фестивалю, для неї не знайшлось ефірного часу на ДТРК «Крим» і вже рік замість постійного виходу в суботній ефір «Світанок» виходить за рахунок ефірного часу телепрограми «Рідна хата» -в останній вівторок місяця). Отже, переглянувши каталог, вирішив зателефонувати в оргкомітет із питанням, чому мовчить «Золоте курча». Мені сухо відповіли, що на дирекцію ДТРК «Крим» відіслали аж три факси, що термін подачі конкурсних телепрограм збігає через три дні, і якщо за цей час касета з моєю телепрограмою не потрапить до Києва, члени журі не зможуть її включити до конкурсного перегляду. Часу на з'ясування стосунків із «любимим» керівництвом кримської телекомпанії не залишалось. Записавши телепрограми «Рідна хата» та два «Чарівні кужелики» на чисту касету, «лечу» на вокзал до потяга - і наступного дня конкурсна програма «Рідна хата» про відкриття етнографічного шкільного музею «Українська хата» у селі Долинне вже в Києві.
Пройшло два місяці - і ось факс із Києва, який приховати не можливо: «Рідна хата» - лауреат фестивалю «Золоте курча» у номінації «Краща телепередача з виховання національної свідомості та патріотизму», а Кирило Сузанський - лауреат фестивалю у номінації «Кращий ведучий телепередач серед дітей».
Треба збиратись в дорогу, тому що 14 травня (в день, коли Київ святкуватиме День Європи) у столичному Будинку кіно буде проходити нагородження переможців. Намагаюсь швидко оформити всі потрібні для поїздки документи, та тут знову, як це було вже не один раз, наштовхуюсь на «пихатий російський націонал-шовінізм».
Виявляється, стара-нова влада ДТРК «Крим» вже потихеньку готується до реваншу: поміняла головного бухгалтера. Ірина Міхіна зустріла мене на порозі свого кабінету перевіреним шовіністичним пресингом: «Пока не заговорите на русском, разговора не будет, я вашего языка не понимаю». А я думав, що керівники ДТРК «Крим» не тільки помаранчеві светри вдягли, а й у мозках щось змінили. Нагадавши новому головному фінансовому «босу», що вона все-таки прийшла працювати не в «Русский культурний центр», а в державну телекомпанію, я був «відфутболений» із фінальною фразою Міхіної: «Прошу в мой кабинет не вносить отрицательную знергию». Ось тобі й маєш, я й не знав, що на території України українська мова так «отрицательно» впливає на службовців. Можливо, голова Ради міністрів Криму має рацію, коли закликає нас, українців, бути терплячими, толерантними, адже 350 років терпіли, ну що там до 2006 року залишилось - до виборів. Анатолій
Сергійович повернеться до Києва, а ми знову, як він просив, будемо створювати «русскоговорящим» комфортні умови в будь-якому куточку України. Як воно красиво виглядає з міністерського кабінету в оточенні радників-»патріотів»: і про рідну мову дбай, і не забувай, що ти в Криму, а це ж «специфічний» регіон.
Отже, «вибив» я документи і нарешті ми з моїм маленьким, але дуже талановитим телеведучим Кирилом Сузанським потрапляємо до столиці нашої держави, і саме в День Європи у центр Києва на Майдан Незалежності. «Ось де рай», - писав колись Т. Шевченко, - ніби вся Європа до нас у гості приїхала. А головне - кожен намагається українською заговорити. Я вже не кажу про сусідів з Польщі, які, побачивши в руках Кирила «Кримську світлицю», яку навіть в Польщі поважають, сказали, що на українське нині скрізь мода. А угорська делегація привіт_кримчанам передала. Сумно мені стали. Що:ж„ це, людоньки, робиться: у всьому світі на українське мода, а в Криму «Світлиця» -бідуєт-в-державній-телерадіокомпаніїтебе людиною вважають тільки "якщо" ти «чтокаешь». На жаль, серед європейців нам затримуватись з Кирилом часу не було. Стали ми пробиратися до Будинку кіно. До речі, могли і на нагородження запізнитись, тому що Кирило заявив: поки до пам'ятника Шевченку не сходимо, свою повагу Тарасу не засвідчимо, - ніякого Будинку кіно. Це вже традиція студійців «Світанку», і не мені її порушувати.
Нарешті - Будинок кіно, до церемонії нагородження залишаються лічені хвилини. Добре, що нас весь цей час супроводжував Євген Мартиненко -перший телеведучий програми «Рідна хата», а нині студент Київського державного університету культури та мистецтв. Завдяки йому ми не тільки встигли на початок дитячого шоу, але й сфотографувались із відомим кіносценаристом Рогозою. Далі - інтерв'ю для НТКУ. Прекрасні слова про «Рідну хату» голови журі, проректора Національного університету кіно і телебачення Миколи Слободяна. Кращого дитячого телеведучого України К. Сузанського вітав Олександр Стрєлков - директор Українського фонду розвитку кіно і телебачення для дітей та юнацтва «Славутич». І хоч сценарій нагородження був розписаний, як кажуть, по хвилинах (навіть промов переможців не було), наш Кирило зумів привітати переповнений зал Будинку кіно віршем Д. Кононенка «Слово до кримських українців». Треба було бачити і чути реакцію глядачів - овації, вигуки: «Молодці кримські українці! Так тримати!»
Та свято завершилося, і нам треба було повертатися знову в наш «специфічний регіон», де поважають усі нації, крім однієї, на землі якої ми проживаємо. Новий голова Ради міністрів Криму якось сказав, що це тому, що «українців у Криму не видно». Неправда! Нас тут просто не хочуть помічати. А тепер, можливо, і з вашою допомогою, шановний Анатолію Сергійовичу. Одна справа майку з написом «Ми всі українці» одягти, а інша - віру цим українцям повернути.
Ось така вийшла не зовсім святкова розповідь про перемогу телепрограми «Рідна хата» на Всеукраїнському телефестивалі для дітей та юнацтва. Можливо, цю програму чекає доля телепрограми «Світанок». Адже в Криму поки що українське не в моді...

Олександр Польченко, редактор української редакції ДТРК „Крим”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117096872.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua