Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 26-05-2005
Віталій Голець: Реформи села: чи можливий шлях успіху? (на власному досвіді)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117098018.html

Сучасна Українська держава, набувши незалежності, з ряду причин, насамперед суб'єктивних, не тільки не збільшила досягнуте в аграрному секторі економіки в минулому, не змогла його підтримати, але і почала швидко втрачати досягнуті надбання, а з ними і місце серед основних країн – виробників сільськогосподарської продукції. Причин цьому чимало і вони вимагають різнобічного аналізу. В останні роки кризова ситуація, що охопила всі області агропромислового комплексу (АПК), підсилює соціальну напругу в суспільстві. Негативний характер придбали стійкі тенденції спаду сільськогосподарського виробництва. На розвиток АПК істотно впливають недостатня адаптація сільгоспвиробників до ринкових умов, відсутність ефективного власника практично призупинила інвестиційний процес. І чи ледве найбільшим лихом є те, що хоча виконавча влада направляє свою політику на формування сприятливих умов для АПК, недосконалість законодавства гальмує ці старання, відсутнє чітке бачення, що і як реформувати.
На жаль, не стала виключенням серед черги спроб і помилок і наша сільська громада...
Переважна більшість власників земельних і майнових паїв усвідомлювали, що стара система колгоспів-радгоспів уже не життєдіяльна. Був узятий курс на впровадження ринкових відносин. Але виникла проблема: як розібратися в морі різних теорій, різних форм організації і ведення підприємницької діяльності? Як розпорядитися майном і земельними паями?
Найбільш простим, не дорогим (у реєстраційному плані) і ефективним здавалася організація приватного підприємства (ПП "Надія") з одним засновником, яким став голова реформованого колгоспу ім. Рози Люксембург, інші колишні власники і засновники колгоспу (у радянській аграрній системі це було де-юре, але не де-факто) передавали колишньому голові, тепер уже директору новоствореного ПП "Надія" свої земельні і майнові паї в оренду. Але єдиновладне керівництво, відсутність суспільного контролю, повноцінного контролю за процесами реформування з боку органів влади і до того ж відсутність паритету цін на сільгосппродукцію породили безвідповідальність, недбалість, повальні крадіжки . І як результат на 01.01.2003 року заборгованість по заробітній платі склала 33642 грн., по орендній платі за майнові і земельні паї 15426 грн., кредиторська заборгованість склала більше 500000 грн.
Перед громадою постала одвічні класичні питання: Хто винуватий? Що робити? Як жити далі? Стало ясно, що без створення трикутника: влада – громадськість – бізнес, без широких консультацій з фахівцями, людьми, які мають досвід у веденні підприємницької діяльності в нових ринкових умовах, досягти консенсусу і консолідації у вирішенні загальних проблем неможливо. Завдяки громадській організації "Товариство ініціатива" вдалося залучити до вирішення проблеми реформування сільського господарства викладачів юридичного факультету Чернігівського державного інституту економіки і керування (членів цієї організації), Чернігівське агентство регіонального розвитку, досвідчених підприємців. Після довгих і широких консультацій було вирішено обрати формою ведення господарської і підприємницької діяльності – сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК). І от чому. Кооперація, керована в самих дрібних своїх органах виборними особами трудящих, під щоденним невсипущим контролем членів кооперативу, що їх вибрали, незв'язана адміністративними розпорядженнями райдержадміністрації, інших чиновників, гнучка в господарській роботі, що допускає найбільш швидкий і вільний прояв вигідної місцевої ініціативи – є найкращим апаратом там, де потрібно організована місцева самодіяльність, де в кожнім окремому випадку треба гнучко пристосовуватися до місцевих умов і враховувати дрібні особливості кожного місця і кожного місяця роботи. І головне: у кооперації капітал - слуга, а не господар, оскільки кожен власник паю має право голосу, а значить і участі в господарсько-підприємницькій діяльності кооперативу незалежно від розмірів майнового і земельного паю. Тобто в кооперативі є реальний суспільний контроль над керівництвом підприємства, з'явилася схема, де не люди для підприємства, а підприємство для людей. На жаль, чиновники з Чернігівської райдержадміністрації на чолі з її колишнім головою Сидоренком В.А., хоча відповідно до різноманітних Президентських указів, постанов, розпоряджень уряду, Земельного кодексу й відповідали за проведення ефективної сільгоспреформи, жорстко виступили проти такої форми ведення господарської діяльності (звичайно, однією людиною легше керувати, ніж колективом однодумців). Проте селянам вдалося відстояти свою точку зору...
16 квітня 2003 р. відбулася державна реєстрація СВК "Полісся". Завдяки широкій і різнобічній підтримці місцевої влади, громадськості, бізнесу вдалося за короткий час створити ефективний менеджмент у СВК "Полісся", налагодити ділові стосунки з підприємцями м. Чернігова й області.
Крім того, на базі СВК "Полісся" був створено філію - обслуговуюче-комунально-побутове господарство "Кувечицьке" (не секрет що в ході реформування аграрного сектору в Україні була практично втрачена соціальна сфера на селі, що і в роки радянської влади бажати бути кращою) метою якого стало надання платних послуг фізичним і юридичним особам. За 12 місяців 2004 року було надано різного роду соціально-побутових послуг на загальну суму більше 110 тис. грн. Завдяки цьому практично були задоволені запити сільської громади в соцкультпобуті.
Разом з тим відчувши себе повноцінними власниками члени кооперативу "Полісся" почали по-новому відноситись до виконання своїх функціональних обов'язків. Прості працівники побачили перспективу, повірили новому керівництву, на перший план висунулася мета – створення прибутку. Важко не погодиться з класиком, який сказав, що "кооператив – це саме та форма поєднання приватного інтересу, частки торгового інтересу, перевірки і контролю його суспільством, ступінь підпорядкування приватних інтересів суспільним інтересам, що найбільше задовольняє усіх: державу, суспільство, підприємців".
Результат господарської діяльності у 2004 році говорить про правильність обраного шляху. У кращі агротехнічні терміни були проведено весняно-польові роботи. У повному обсязі були засіяні землі сільськогосподарського призначення. За 1 рік були ліквідовані заборгованості по заробітній платі, оплаті оренди земельних і майнових сертифікатів, кредитам, що не виплачувалися роками.
Працюючи над збільшенням поголів'я великої рогатої худоби (надої молока досягли рекордів "доперебудовної епохи") удалося збільшити кількість робочих місць (на 27 чоловік). Йдучи шляхом розширення послуг населенню, був відкритий магазин "Товарів першої необхідності". Практично було створено ще 3 робочі місця. Безцінної, своєчасної і кваліфікованою була допомога співробітників проекту "Бізпро" не тільки в реєстрації магазина як підприємства малого бізнесу, але і практичному налагодженні ділових зв'язків, організації ефективного менеджменту.
Завдяки широкій консолідації зусиль правління кооперативу "Полісся", виконкому Кувечицької сільської ради, Чернігівській міжрайонної податкової адміністрації, громадській організації "Товариство Ініціатива" вдалося стабілізувати роботу сільгосппідприємства. Стало зрозумілим вивести підприємство з кризи і забезпечити нову якість життя можливо лише спільно. Цією коаліцією був організований постійний моніторинг по розширенню діяльності СВК "Полісся". Був намічений шлях по створенню місцевих промислів. СВК "Полісся" зайнялося вирощуванням у місцевому водоймі коропа і товстолобика, що в майбутньому створить додаткові фінансові надходження і сприятиме створенню нових робочих місць.
Широке використання в сільській місцевості гужового транспорту ставить проблему забезпечення його упряжжю, возами й іншим. Використовуючи виробничу базу будівельної ділянки СВК "Полісся" вдалося налагодити кустарне виробництво інвентарю для гужового транспорту, візків і саней. Для вивчення і розширення ринку збуту виробів виробництва було проведене опитування власників гужового транспорту в місцевому регіоні, налагоджене співробітництво з місцевими підприємствами і приватними особами.
Збільшення зайнятості сільського населення, ріст заробітної плати створило ґрунт для вирішення соціальних проблем на селі. Бюджет Кувечицької сільської ради зріс майже вдвічі. Усе це дозволило збільшити асигнування на благоустрій населеного пункту. Протягом багатьох років була не вирішеною проблема місця для збереження й утилізації побутових відходів. Спільними зусиллями цю проблему вдалося вирішити практично без будь-яких труднощів.
Сільська громада, згуртована багатьма успішними спільними проектами, побачивши реальний механізм вирішення гострих соціальних проблем не зупинилася "на досягнутому". При цьому вже громадськість почала підштовхувати місцеву владу, керівництво кооперативу "Полісся" на вирішення все нових і нових соціальних проблем. Так почалися роботи з проведення водопроводу...
Таким чином, успішне реформування сільського господарства необхідно і можливе, але для цього потрібно виконання наступного:
1. Залучення усіх секторів суспільства до вирішення проблем ходу земельної реформи і вироблення спільних заходів.
2. Налагодження і підтримка співробітництва з питань аграрної реформи з органами державної влади і місцевого самоврядування для попередження недоліків у їхній роботі, а також суспільний моніторинг діяльності цих органів у сферах, пов'язаних із проведенням аграрної реформи, спільна протидія корупції.
3. Сприяння підвищенню можливості громадян-власників землі і майна колишніх колгоспів брати більш активну участь у суспільному житті шляхом допомоги в створенні їм власних незалежних громадських організацій, які б відстоювали їхні інтереси.
4. Дослідження в сфері розробки нових методів, засобів і моделей захисту прав людини в сільській місцевості.
5. Підвищення рівня правової свідомості і правової культури жителів сільської місцевості шляхом надання їм доступу до інформації про їхні права, забезпечення зрозумілості цієї інформації і проведення просвітницьких інформаційних кампаній у відношенні їхніх прав і обов'язків.
6. Створення банків даних сільгоспвиробників і сільгосппереробників і трейдерів, що закуповують сільськогосподарську продукцію.
7. Створення державного механізму довгострокового (хоча б 5-10 років) кредитування сільського господарства з 3-6% ставкою по кредиту.
8. Встановлення на державному рівні паритету цін на продукцію сільського господарства або ж, якщо новий уряд хоче знизити ціни на сільгосппродукцію, то ніхто йому й ніколи не заборонить дотувати сільгоспвиробників як це й робиться в країнах Євросоюзу, до якого нас так активно закликають.
Ось далеко не повний перелік заходів, що потрібні для того, щоб реформи АПК не перетворилися в черговий експеримент над жителями села, а привели до позитивних змін.

Віталій Голець,
кандидат історичних наук,
І секретар Чернігівського РК СПУ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117098018.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua