Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 27-05-2005
Катерина ГІнзбург: Четвертий бік медалі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117188386.html

ЧЕТВЕРТИЙ БІК МЕДАЛІ
АБО ЯК МОЖНА ВПЛИНУТИ НА СУДДЮ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ НИМ ПРАВОСУДДЯ, ЗЛОВЖИВАЮЧИ ПРАВАМИ, ЯКИХ НЕ МАЄШ ЗА ЗАКОНОМ

Катерина ГІНЗБУРГ

Судові баталії навколо Футбольного клубу «Динамо» Київ» дедалі більше нагадують таке фантасмагоричне явище, як багатостороння медаль: то засоби масової інформації переймаються питанням, чи вплине зміна власника на якість гри футболістів, то не встигають повідомляти про різноманітні судові ухвали та постанови, які суперечать одна одній, то згадують про радянське «міліцейське» минуле клубу, намагаючись знайти зв’язок між ним та сьогоднішніми подіями. Передбачити, якою стороною повернеться ця справа бодай завтра практично неможливо, а тим більше, якщо «повороти» виконуються штучно під прикриттям таких поважних установ як Вища рада юстиції України.

Першою про новий бік «медалі» довідалась суддя Печерського районного суду м. Києва Інна Отрош, отримавши 11 та 12 квітня ц.р. два документи, складені на бланку ВРЮ та підписані її членом Степаном Гавришем. В листах повідомлялося, що до Вищої ради юстиції надійшло звернення народних депутатів України Л.М. Кравчука, В.В. Зайця та А.Г. Писаренка про наявність підстав для звільнення судді Отрош з посади за порушення присяги.
З цієї підстави судді пропонувалося надати копії документів із судової справи щодо ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» та відповісти на 21 запитання на кшталт: «Чи брали Ви до уваги при задоволенні зазначеної заяви міркування відносності вказаних матеріалів до предмету спору? Якщо так, то поясніть, які значимі (у цій справі) правові обставини мали підтверджувати чи спростовувати витребувані Вами матеріали?», «Чому при розгляді питання про забезпечення позову відповідачів не було залучено до його розгляду і їх думку не було заслухано?», «Як Ви розцінюєте таку тезу, викладену у скарзі, що «суд фактично звільнив позивача від обов’язку доводити ті обставини, на підставі яких він просив вжити запобіжні заходи»?», «Чи ознайомлені Ви з інформацією Верховного Суду України щодо порушень, які допускаються судами при вирішенні питання про забезпечення позовів при розгляді справ з участю господарських товариств і про необхідність неухильного дотримання вимог законодавства при вирішенні цих питань?» і т.ін.
Навіть якщо не брати до уваги стилістику цих документів (яка дозволяє зробити висновок, що наступним кроком у вирішенні конфлікту буде, щонайменше, нанесення ударів по незахищеним місцям), юридичні підстави їх появи викликають доволі серйозні сумніви.
Невідомо, чи водив рукою пана Гавриша злий геній, чи просто він на деякий час забув про свою юридичну освіту, але факт залишається фактом – конституційні гарантії незалежності суддів цього разу були підмінені двома нормами Закону України «Про Вищу раду юстиції». Якщо читач не полінується відкрити текст цього нормативно-правового акту, то він одразу помітить, що в тексті практично немає статей, до яких би не вносились зміни, а значна частина положень стосовно дисциплінарного провадження визнані неконституційними згідно з Рішенням КСУ від 21.05.2002 р. № 9-рп/2002, що дозволяє стверджувати: Закон далекий від досконалості і потребує подальшого перегляду та внесення змін.



«ПРАВИЛО ГАВРИША»: ПРАВА ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ + БАЖАННЯ ВЧИНИТИ ТИСК НА СУДДЮ = НЕОБМЕЖЕНІ ПРАВА ЧЛЕНА ВРЮ

Стаття 126 Конституції України передбачає, що незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно зі статтями 11 і 12 Закону України «Про статус суддів», незалежність суддів забезпечується, зокрема, таємницею прийняття судового рішення, забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя. Суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Закон України «Про Вищу раду юстиції» у статті 25 (на яку і посилався пан Гавриш у своєму запиті) дозволяє ВРЮ для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати від судів судові справи (у тому числі справи, розгляд яких не закінчено) та надавати їх членам ВРЮ для ознайомлення у зв’язку з виконанням доручень у конкретних справах.

Звернемо увагу юриста Гавриша на декілька тез:
- до повноважень ВРЮ не входить перегляд судових справ по суті, на чому окремо наголосив КСУ у згаданому рішенні;
- право витребовувати нерозглянуті судові справи надано лише ВРЮ, а не її окремим членам.

Не сперечатимемось з Конституційним Судом України, який визнав таке право ВРЮ конституційним, але давайте хоча б не поглиблювати прірву між конституційними принципами та нормами Закону: згідно з частиною 2 статті 25, пан Гавриш як член ВРЮ має право знайомитися лише з матеріалами, поданими на розгляд Ради, а якщо він не може дочекатися цього омріяного моменту, то йому можна тільки поспівчувати, а не дозволяти перебирати на себе повноваження, яких за Законом він не має!

Зазначимо також, що вимагаючи від судді Отрош відповіді на питання по суті справи, пан Гавриш зазіхнув ще й на права апеляційної та касаційної інстанції, адже лише вони можуть переглядати справу по суті, не маючи при цьому права вимагати від судді пояснень особисто. Таке положення законодавства пояснюється існуванням принципу таємниці ухвалення рішення (таємниці нарадчої кімнати), який також був порушений у листі від 11 квітня 2005 р.

Так, у цьому листі пан Гавриш порушує питання про надання йому «копій документів та інших доказів, наданих заявником суду, які підтверджували б наявність реальної загрози порушення прав заявника у разі невжиття запобіжних заходів». Фактично це вимога до судді дати свою оцінку доказової бази, яка зазвичай здійснюється при постановленні судового рішення, а отже є таємницею ухвалення рішення. Однак хіба може така «дрібничка» стати на заваді юристу, якому конче необхідно усунути з посади «невигідного» суддю?

«ПРАВИЛО ГАВРИША № 2»: СУДДЯ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ = СУДДЯ РАЙОННОГО СУДУ м. КИЄВА

Наступною нормою, якою пан Гавриш обґрунтовує законність своїх вимог, є частина 1 статті 40: «Перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об’єднань».

Але тут пана Гавриша знову підводить його поспіх – він не звертає (чи не хоче звертати) увагу на те, що ця стаття належить до Глави 4 Закону і стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови, заступників Голови та суддів Верховного Суду України, Голови і заступників Голови та суддів вищих спеціалізованих судів.
Чи варто нагадувати, що суддя районного суду м. Києва Інна Отрош не належить до категорії таких суддів, а отже правила статті 40 не можуть застосовуватись при проведенні дисциплінарного провадження щодо неї?

Більше того, стаття 40 регламентує здійснення перевірки даних про дисциплінарний проступок, а в депутатському зверненні щодо судді Отрош йдеться про такі дії, за які вона може бути звільнена з посаді судді за порушення присяги. Однак Закон України «Про статус суддів» передбачає лише два види дисциплінарних стягнень: догана та пониження кваліфікаційного класу. Отже, дії, за які суддя звільняється з посади за порушення присяги, не можуть розглядатися як дисциплінарний проступок.

«ПРАВИЛО ГАВРИША № 3»: ЯКЩО ЛЮДИНІ ПОТРІБНА ПЕВНА ПОСАДА – НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ЯКИМ ЧИНОМ ВОНА ЇЇ ОТРИМАЄ

Отже, юридична освіта пана Гавриша жодним чином не впливає на якість складених і підписаних ним документів – мабуть є щось дорожче Степану Гавришу, ніж залишки його професійної репутації... Але чому тоді він продовжує обіймати посаду члена ВРЮ і як він взагалі цю посаду отримав?

У пошуках відповіді на це питання ми з подивом виявили, що законність перебування пана Гавриша на посаді члена Вищої ради юстиції викликає обґрунтовані сумніви.

Так, указом Президента України від 1 квітня 2004 року С. Гавриша було призначено членом ВРЮ. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Вищу раду юстиції» член ВРЮ перед вступом на посаду, але не пізніше двох місяців з дня призначення, складає на засіданні Верховної Ради України присягу.

Відмова скласти присягу має своїм наслідком втрату членства у Вищій раді юстиції. Оскільки протягом встановленого періоду часу С. Гавриш не склав присягу, він автоматично втратив членство у ВРЮ. 22 вересня 2004 року Президент України видав указ, яким визнав свій попередній указ про призначення С. Гавриша членом Вищої ради юстиції таким, що втратив чинність, однак вже за три дні – 25 вересня 2004 року – Президент України видав ще один указ, яким знову призначив пана Гавриша членом ВРЮ.

Всім добре відомо, яким чином при старій владі «роздавалися» потрібні посади, але чи можна залишати пана Гавриша у статусі члена ВРЮ, якщо він отримав його незаконним шляхом і використовує надані (і ненадані) йому законом права для впливу на суддів при здійсненні ними правосуддя?

«Правила Гавриша» добре діяли протягом багатьох років, але в нових умовах, коли влада нарешті прагне працювати законно, не хотілося б, щоб незаконний вплив на суддю замаскований під турботу про демократію та правопорядок залишався буденною справою і лише одним із боків затасканої «медалі» затяжного судового процесу...


###

Комментарий

Юрий Александрович Василенко:

Во-первых, Высшая Рада Юстиции незаконно присвоила себе право ставить вопрос о соответствии судей районных и апелляционных судов занимаемой должности за нарушение присяги, так как, в соответствии с Законом “О Высшей Раде Юстиции” этот орган рассматривает дела о дисциплинарных проступках судей только высших и Верховного судов. А, по сути конфликта, в данном конкретном случае речь вообще идет скорее о превышении полномочий господином Гавришем.

К тому же обращению господина Гавриша к судье должно было бы предшествовать решение соответствующей квалификационной комиссии о нарушении судьей Отрош присяги с указанием оснований. После этого господин Гавриш по поручению председателя ВРЮ должен бы был пригласить судью, взять у нее пояснение и провести проверку. Но требовать пояснений по делу, которое еще не рассмотрено судьей, недопустимо ни при каких обстоятельствах. А интересующую его информацию член ВРЮ может черпать из решений суда – первой инстанции, апелляционного суда, Верховного и только после этого, сопоставляя полученную информацию, задаваться вопросом правомерности поведения судьи – и то отнюдь не по вопросам оценки доказательств и применения норм закона.

Поэтому Гавриш в данном случае не имел никакого права вмешиваться в рассмотрение дела. Его вопросы – как судья понимает закон и как она оценивает доказательства – вообще не в компетенции ВРЮ, тем более непосредственно во время рассмотрения дела, а опять же – в компетенции апелляционной инстанции и Верховного суда. Именно эти судебные органы обязаны решать, правильно ли судья понимает или применяет закон. И даже если судья заблуждается, за что же его привлекать к ответственности за нарушение присяги? Судья именно так понимает закон!

Председатель ВРЮ также не имел права давать подобные поручения господину Гавришу до окончания рассмотрения дела по сути всеми инстанциями. То есть ВРЮ должна была ответить на депутатский запрос, что “...рассмотрение обращения депутатов и принятие по нему соответствующего решения состоится после рассмотрения дела”.

А господин Гавриш нарушил по сути положение закона «О Высшей Раде юстиции». Он не имел права до рассмотрения дела по существу ни запрашивать дело, ни брать у судьи пояснения. Его действия – это вмешательство в судебную деятельность, которое преследуется законом. Его действия- это ни что иное, как прямое вмешательство в рассмотрение дела лицом, не имеющим к нему никакого отношения. Я бы на месте госпожи Отрош поставил вопрос о привлечении господина Гавриша к уголовной ответственности за вмешательство в рассмотрение дела, и обратился бы с соответствующим заявлением в Генпрокуратуру. К тому же Гавриш является должностным лицом, а посему, на мой взгляд, в его действиях содержится и злоупотребление служебным положением.

Таким образом, если то, о чем Ви сообщили мне, имело место в действительности, то в действиях господина Гавриша имеются признаки двух составов преступлений. Следовательно, в таком случае Присягу - члена ВРЮ Украины - нарушил сам Гавриш.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117188386.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua