Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 02-06-2005
Галина Левицька: То якби вона на мене упала, то у мене тиск також піднявся б

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117703369.html

Володимир Яворівський: „То якби вона на мене упала, то у мене тиск також піднявся б”

„Она кричала, потом стонала от боли, лицо ее было накрыто подушкой”. Виявляється ці слова не видумані, зовсім не походять з якогось детективу, якими нині закиданий український книжковий ринок. Вони прозвучали у реальному житті та й ще у стінах сесійного залу Верховної Ради.

Вище наведені детективні слова прозвучали у виступі народного депутата Воюша із фракції СДПУ(о), коли він розповідав про ужгородські події, себто про те, як 21 травня міліція забирала із лікарні до буцегарні екс-голову Закарпатської обласної держадміністрації Різака. Сама та, яка „кричала і стогнала від болю”, тобто народний депутат Тамара Прошкуратова присягнула із парламентської трибуни: „І я отут присягаюся, що віднині так буду поступати відносно кожного громадянина нашої держави, незалежно від його політичної приналежності”. Думаю, що до пані Тамари буде чималенька черга, щоб вона приковувалася до людей, яких будуть забирати до місць ув’язнення. І як би вона не старалася на усіх її не вистачить. Тому усе це треба розцінювати як політичний популізм забарвлений ефектами театральщини, що, звичайно дискредитує саму подію. Тим паче, чи моральним є піднімати стільки шуму з поводу двох, вибраних осіб, коли нині в тюрмах сидять тисячі, признання із яких у час, коли захисники Різака мали реальну владу, „вибили” тортурами”?

У сесійній залі більш серйозними і без застосування політичної театральщини були заступник генерального прокурора Віктор Шокін і заступник міністра внутрішніх справ Михайло Вербенський. Віктор Шокін повідомив, що за вказівкою Генерального прокурора України було порушено 2 кримінальні справи. Одна пов’язана із фактом перевищення службових повноважень працівниками УВС України Закарпатської області під час виконання постанови суду про взяття під варту Різака за ознаками злочину частини 2 статті 3.6.5 Кримінального кодексу України, а друга — за фактом втручання народних депутатів України в діяльність працівників правоохоронних органів. А що стосується самого Різака, то? за словами заступника генерального прокурора, він знаходиться в чотирьохмісній камері і у нього є кольоровий телевізор, необхідні умови харчування.
Крім того, повідомив Віктор Шокін, що його обстежила комісія лікарів, згідно з довідкою цих лікарів стан його здоров'я задовільний і тиск у нього 125 на 70.

Голова парламентської комісії Віктор Мусіяка, який має відстежувати порушення конституційних прав та свобод громадян в нашій державі був більше песимістичним у своїх твердженнях до того як затримували пана Різака і як знущалися над народними депутатами від СДПУ(о) ніж представники правоохоронних структур.

Звичайно, що з тbм баченням В. Мусіякою проблеми не хотіли погодитися три члени цієї ж комісії/ Від їх імені з окремою думкою виступив Михайло Ратушний. Суть окремо] думки у тому, що звіт пана Мусіяки перетворився не на захист прав і свобод громадян, а на захист прав і свобод Різака.
Михайло Ратушний твердив, що у звіті пана Мусіяки не було сказано, що у Кримінальному кодексі є 382 стаття, в якій записано, що за невиконання судового рішення міліціонери несуть кримінальну відповідальність.

Голова фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук був досить красномовним у своїх оцінках не лише справи, яка обговорювалася, але й політичної ситуації загалом. Він міг собі дозволити на розлогість, бо володів часом на виступ від чотирьох фракцій. Він заявив, що влада президента Л. Кучми не витримала екзамену на демократію. Але це „провалювання” іспиту почалося у другому терміні президентства. А ось влада Віктора Ющенко не витримує екзамен на демократію вже у перші сто днів її існування… За словами Л. Кравчука, не можна назвати державу демократичною, а її вождів демократами, якщо в країні переслідують людей за їх погляди, кидають у в'язниці, б'ють політичних опонентів, не церемонячись із народними депутатами, звільняють з посад тисячі працівників лише за те, що вони працювали при Кучмі. Головний есдек впевнений, що нова влада фактично перекреслює все, що було до неї, заперечує саму імовірність існування будь-якого позитиву до так званої помаранчевої революції.

Звичайно, що Леонід Кравчук у своєму красномовстві пішов так далеко, що сам у ньому заплутався. Якщо в Україні, як виникає з мови Л. Кравчука, з 94 року у сесійній залі Верховної Ради слухаються питання про побиття народних депутатів, то як тоді розуміти його констатацію, що Л, Кучма почав провалювати іспит на демократію щойно у другому терміні свого президентства?

Говорячи про звільнення з посад тисячі працівників „лише за те, що вони працювали при Кучмі”, ніхто із захисників не каже скількох із них було найнято на роботу з порушенням чинного законодавства, не згадуючи вже про норми моралі. І поки це не буде сказано важко буде серйозно сприйняти усі заяви і доводи з цього приводу опозиційних політиків. Така констатація не означає, що я у цьому плані підтримую дії нової влади. Я не бачила ще жодного відритого конкурсу прийому на чиновницьку роботу, які ще на початку лютого обіцяв проводити державний секретар Олександр Зінченко. Тому доводиться констатувати про страшне болото, яке спільно місять і опозиція, і влада на задумуючись, що виросте з цього місива.
Леонід Кравчук нагадав, що в сесійній залі частина народних депутатів переконувала, що не можна голосувати за ратифікацію ЄЕП і на майдані говорили, що ЄЕП — це зрада, а нині Президент і прем'єр-міністр кажуть, що це стратегічна лінія України. „Кучма, який вносив пропозицію про ЄЕП, зрадник, а якщо інше прізвище — то вже національний герой”, зазначив Л. Кравчук.

Голова есдеківської фракції так захопився своєю промовою, що прийшов до страшного висновку: „аби я знав у 1991 році, що буде так, як є, що в залі будуть зневажати один одного народні депутати, що президенти будуть думати тільки про своє: де сидіти і який кабінет як оздобити і в який палац перейти, що замість демократії буде свавілля, я б не підписав Біловезької угоди”…

І ця деталь висловлена у пориві емоцій розкриває одну велику істину, яка нарешті дає нам пряму відповідь на фундаментальне запитання: Чому ми маємо те, що маємо?

З репліки про біловезьку угоду напрошується висновок, для колишнього цеківського секретаря українська держава була лише засобом реалізації політичних амбіцій. А усі високі слова про волю народу, про його прагнення до державності була лише вмілою демагогією.

Звичайно, що твердження Л. Кравчука про те, що він не підписав би Біловезької угоди багатьох не те що здивувала, але й глибоко образила.
З парламентської трибуни на це твердження спромігся зауважити лише народний депутат Володимир Черняк. Він звертаючись до Леоніда Кравчука, нагадав йому, що не просто керівник однієї з фракцій, а всенародно обраний президент сказав йому: „Ви підписали у Біловезькій Пущі історичний вердикт, і ви цим повинні пишатися, це, можливо, єдине, що гідне того, щоб ви пишалися у своєму житті, а ви відрікаєтеся від історичного вчинку. Із-за чого? Як би ви це зробили із якоїсь поважної причини, із-за того, що Шуфрича, Різака, Прошкуратову зі сльозою. Це — мішура, це ж — шантрапа! Леоніду Макаровичу, не треба падати нижче рівня міської каналізації”.

Звичайно, що перший Президент України не хотів почути цих слів докору і бачив у них лише неповагу до прав людини і брак культури з боку В. Черняка. Проте, не задумувався він у той момент, що в очах тих, для кого держава це духовна цінність а не корито, він себе остаточно поховав як політик.

З приводу як парламентського дійства 1-го червня так і подій в Ужгороді 21 травня досить спостережливе зауваження зробив народний депутат Володимир Яворівський про те, що в Різака піднявся тиск, коли на нього впала Прошкуратова. Він додав: якби вона на мене упала, то у мене тиск також піднявся б.

Ігор Шурма із фракції СДПУ(о) вирішив „відплатити” В. Яворівському за фракційну соратницю і сказав: Щоб на вас якась дама впала, то вона з розуму повинна... з глузду з'їхати або взагалі про майбутнє не думати”.
Мудрість вирішила також проявити і представниця фракції „Регіони України” Раїса Богатирьова. Її слова варто процитувати: „І ще хочу сказати, це для виборців наших: Петро I говорив: "Дай слово людині, щоб дурь кожного була наочна". Однак, коли українськими політиками найбільший кат України буде вважатися „великим і мудрим”, то ще довго нам доведеться дріботіти, поки дійдемо до нормальності.

Із виступів народних депутатів можна було довідатися, що створена ними комісія про дотриманню конституційних прав і свобод громадян перетворилася на розслідування прав і свобод двох громадян — одного з Донецька, другого з Ужгорода. В прийняті постанові народні обранці за допомогою голосів відсутніх депутатів з фракції „Наша Україна” рекомендують звільнити Закарпатського прокурора і керівника управління внутрішніх справ як області, так і міста.

Галина Левицька,
власний кореспондент «ЗВУ» у Києві

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117703369.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua