Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 03-06-2005
Наталка КУШНІРЕНКО: Українці в Іспанії: заробітчани чи діаспора?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117753811.html

УКРАЇНЦІ В ІСПАНІЇ: ЗАРОБІТЧАНИ ЧИ ДІАСПОРА?

Наталка КУШНІРЕНКО

На Івано-Франківщині реалізується проект з повернення заробітчан з-за кордону. Він передбачає налагодження нових та розширення існуючих зв’язків з регіонами тих країн, де українці знайшли роботу. Одна з найчисельніших українських громад – у Іспанії. Лише в провінції Валенсія працюють понад 30 тисяч наших співвітчизників, переважно вихідці з західних областей України. Близько 35% тамтешніх заробітчан – прикарпатці. Ця обставина і визначила те, що Валенсія стала першим регіоном, а Іспанія - першою країною, з якою Івано-Франківська облдержадміністрація започаткувала співпрацю за цим проектом.

За півтора місяці, які минули відтоді, представникам обладміністрації вдалось налагодити комунікацію з Федерацією Українських асоціацій в Іспанії та побувати на Форумі українців, який пройшов у Валенсії. Почуте й побачене там змістило акценти і трансформувало мету проекту. Тепер ідеться не стільки про те, щоб повернути українців з Іспанії на батьківщину, як про те, щоб повернути їм батьківщину - тільки так можна протистояти асиміляції. То як ведеться нашим співвітчизникам у Валенсії? Чи потребують вони допомоги? Чи збираються в Україну? Дізнаємося у керівника Івано-Франківської делегації на Форумі українців у Іспанії, начальника управління європейської інтеграції, зовнішніх зв’язків і туризму обласної держадміністрації Павла Андрусяка.

ВИШИВАНКИ НА ФОНІ ПАЛЬМ

-Пане Павле, чи багато українців у Іспанії?

- За різними даними, наразі в Іспанії перебувають понад 360 тисяч наших заробітчан. Федерація Українських асоціацій вважає, що їх більше 500 тисяч. Дві третини з них – нелегали. Іспанський уряд повідомляє, що пройшли легалізацію 103 тисячі українських заробітчан. У Валенсійській автономії офіційно працюють трохи більше 30 тисяч українців, півтори тисячі мешкають у самому місті Валенсія. Загалом чисельність української громади в Іспанії перевищує інші спільноти іноземців.

- Ми звикли сприймати заробітчан як людей злиденної долі, які поїхали в найми за кордон по шматок хліба. Кажуть, на чужині вони зазвичай гнані й гноблені. Як почуваються українці в Іспанії?

- Я побачив, що українські заробітчани в Іспанії у принципі задоволені своїм становищем. В Іспанії наші співвітчизники мають добре реноме. Їх вважають сумлінними робітниками, вихованими людьми, які здебільшого дотримуються моральних норм поведінки, не пиячать і не хуліганять, не займаються проституцією, не порушують закон. Тому до них приязно ставляться і охоче наймають на роботу. Нам розповідали, що й місцева поліція лояльна до українських нелегалів – на них не влаштовують полювання, а коли й затримують, то без вагомих підстав не депортують. Більше того, іспанські правоохоронці допомагають українцям. Зокрема, у вирішенні проблем з невиплатою заробітку.

- Тобто, нашим там не зле?

- У мене немає гнітючого враження від спілкування з нашими заробітчанами. Ті люди, з якими доводилось зустрічатися, були доволі життєрадісні. Не відчувалося, що вони ображені чи упосліджені.

- І нелегали також?

- Власне я й говорю про нелегалів. А люди, які мають офіційний дозвіл на проживання і роботу в Іспанії, переважно успішні. Багато хто з них відкрив свій бізнес. Особисто я був вражений, коли на Форум наші співвітчизники приїхали на таких автомобілях, що нехай луснуть українські олігархи. Під час з’їзду ми зустрічалися з викладачами вузів, серед яких також були українці. Люди, завдяки своїй праці, знанням, здібностям, досягли високого суспільного становища. У цьому, власне, їхня сила.

- А в чому їхня слабкість?

- Слабкість - у відірваності від батьківщини. Заробітчани дуже тяжко переживають розрив з родиною, з друзями. Вони сумують за домівкою і спраглі будь-якого інформаційного підживлення з України. А це – неабияка проблема. Люди живуть у іншомовному та культурно відмінному середовищі, немає українських газет, книг, радіо, телебачення, церкви.

- Українці поступово стають іспанцями?

- Є така небезпека. Але наразі в українській громаді превалює патріотизм і намагання зберегти національну ідентичність. Ми побачили на з’їзді: українці хочуть відчути, що у них є батьківщина і що вона про них дбає.
Уявіть собі таке. Делегації з усіх іспанських автономій (округів), вишиванки на фоні пальм, синьо-жовтий прапор розвівається на середземноморському вітрі. Йде концерт - лише самодіяльні виступи. Ми зазирнули в очі українцям і зрозуміли: справжнє свято було би, якби з нами у Валенсію приїхав хоч один, властиво український професійний виконавець.

ЇХНІ ПРОБЛЕМИ – НАШІ ПРОБЛЕМИ

- Форум українців у Іспанії – акція культурна чи політична? Чому він проходив у Валенсії? Що означав цей з’їзд для заробітчан?

- Ця акція передовсім політична. На Форумі заробітчани об’єдналися у Федерацію. Тепер завдяки організації вони можуть взаємодіяти з установами Іспанії і відстоювати свої права.
Федерація українців отримала, зокрема, доступ до ресурсів спеціального Еміграційного плану уряду Валенсійської автономії. Цю програму презентував президент уряду автономії Франсіско Камс. План розрахований на три роки, передбачає підтримку емігрантів і коштує 939 млн. євро. Його реалізація виписана у 45 підпрограмах і 190 заходах. Основні напрями допомоги приїжджим такі: забезпечення юридичної допомоги та імплементація в іспанський простір; вирішення демографічних проблем; освіта; надання житла; охорона здоров’я та соціальний захист. З допомогою Еміграційного плану українська громада зможе вирішувати свої проблеми – подавати проекти і отримувати їх фінансування в кожній з цих категорій.
Чому Форум зібрався у Валенсії? Громада українців у цьому окрузі вважається найактивнішою і є найчисельнішою. Саме вона ініціювала скликання з’їзду і створення спілки. Показово, що й керівником Федерації українців у Іспанії став голова місцевої асоціації «Україна» Михайло Петруняк.

- З якими проблемами в Іспанії найчастіше стикаються наші заробітчани?

- Проблеми типові: незнання мови, труднощі у пошуку роботи та житла, брак юридичного захисту, відсутність інформації з України.
Є й кілька специфічних проблем. Одна з них стосується навчання українських дітей у іспанських школах. За статистикою, серед заробітчан 65% жінок. Багато хто з них перебуває у Іспанії разом із дітьми. Малеча росте і вчиться в інспаномовному середовищі. В школах, звісно, не викладають історії, географії, літератури, права України. Постає питання: як зарахувати дітям цю освіту після повернення додому? Де і як учити їх української грамоти?
Ще одна гостра проблема, яку порушили на з’їзді, - консульське обслуговування та поновлення втрачених документів. Були нарікання були на тяганину, бюрократію та незручності, адже паспорти українцям видають лише у Мадриді. Навіть заробітчанам з Португалії доводиться їхати по посвідчення особи аж у столицю Іспанії!

- Ці проблеми можна вирішити? Чия це компетенція?

- Проблеми треба вирішувати! І робити це повинні українські державці спільно з іспанськими колегами. На жаль, «велику батьківщину» на Форумі українців представляла лише делегація з Прикарпаття. Тоді як від Іспанії були присутні валенсійські та федеральні урядовці.
Наразі домовлено про таке. У Валенсії відкриють українську недільну школу. При потребі такі ж школи створять у інших округах. Викладачів знайдуть серед заробітчан. Івано-Франківська облдержадміністрація взяла на себе забезпечення школи інвентарем, підручниками, періодикою та методичною літературою. Окрім того, обласне управління освіти на основі діючого законодавства розробляє механізм навчання екстерном для дітей заробітчан. Новацію затвердять і повідомлять про це українську громаду в Іспанії.
Також у Валенсії відкриють Український дім. Він буде не стільки осередком культури, як інформаційно-консультативною установою. В ній працюватимуть юридична служба, бюро з працевлаштування, соціальний працівник, перекладач і «гаряча» телефонна лінія. Утримуватиме установу спілка українців у Іспанії. Патронат здійснюватиме Центр інтеграції Іспанія-Україна (CIESPU) зі штаб-квартирою у Валенсії. Між іншим, саме завдяки цій організації іспанські урядовці взяли участь у з’їзді українців-заробітчан і, зокрема, зустрілися з нами, представниками України.

СТУКІТ У ДВЕРІ ЄВРОСОЮЗУ

- На якому рівні йшлося про співпрацю?

- Я та Геннадій Микитка, який очолює Центр євроінтеграції в Івано-Франківську, були представлені директору служби праці і соціальних послуг уряду Іспанії у Валенсійській автономії Хосе Хуану Бас Сорії, міністру Міністерства університетів, науки і підприємств округу Хусто Дієту Ніхто, а також генеральному секретарю Валенсійської федерації муніципалітетів і провінцій Франсіско Міко Міко. На кожній із зустрічей обговорювали співробітництво між трьома сторонами - об’єднанням українців у Іспанії, представниками державної влади Валенсії та Івано-Франківщини.

- Що Прикарпаття запропонувало Валенсії?

- Насамперед співпрацю між вузами. Ми привезли до Іспанії пакет пропозицій від Національного університету нафти й газу та Прикарпатського університету. Також презентували рекреаційно-туристичні можливості регіону та бізнес-контакти.

- Маємо відповідь?
- Готуємося увійти в Болонський процес. Так країни Євросоюзу називають узгодження навчально-методичних планів і визнання дипломів про вищу освіту одне одного. Іспанські вузи саме тепер опановують загальноєвропейські стандарти. Будемо вивчати їх разом.
Окрім того, започатковано наукову співпрацю прикарпатських вузів з Валенсійським гуманітарним університетом, Католицьким та Політехнічним університетами Валенсії. Передбачено обмін викладачами й студентами. Так через іспанські навчальні заклади українці братимуть участь у освітніх програмах країн Європи. Окремі проекти стосується партнерства територій - Прикарпаття і Валенсійського округу. Передбачено співпрацю в галузі туризму і місцевого самоврядування. Наші урядовці зможуть побувати на форумах Євросоюзу і побачити роботу цього об’єднання зсередини.

- Складається враження, що ми ґрунтовно готуємося до вступу в Євросоюз?

- Принаймні ми наполегливо стукаємо в двері об’єднаної Європи.

ЗМІНА СТАТУСУ

- Ви говорите про повноцінне партнерство. Але ж наразі українців у Європі сприймають передовсім як проблемних емігрантів, заробітчан…

- Гадаю, настав час руйнувати стереотипи. На міжнародному рівні та всередині країни ми повинні відмовитись від образу нещасних заробітчан-жебраків і визнати, що наші люди не завжди вирушають за кордон від безвиході. Більшість українців, які заробляють в Іспанії, на батьківщині мали роботу. Вони могли шукати кращі заробітки удома. Однак, поїхали за кордон, бо прагнули нових можливостей для себе і своїх родин, хотіли дати добру освіту дітям.
Мусимо визнати і прийняти факт, що в сучасному світі робоча сила – товар. Природно, що люди хочуть вигідно продати свої руки і голови. До речі, традиція офіційно заробляти за кордоном в Галичині сягає 1897 року. Саме тоді австрійський уряд відкрив у краї перші міграційні бюро.

- Відтоді маємо досвід, що активні й успішні заробітчани залишаються за кордоном назавжди. Скільки українців із тих, з ким ви спілкувалися у Валенсії, готові просто зараз повернутися на батьківщину?

- Частина готові їхати додому, якщо в Україні зміниться економічна ситуація. Наразі наші співвітчизники заробляють в Іспанії від 800 до 1200 євро на місяць. Зрозуміло, що вони повернуться тільки тоді, коли вдома можна буде отримати бодай половину.

- Українці, які мають в Іспанії власний бізнес, уже не пов’язують своє життя з нашою країною?

- Фактично вони уже не приїдуть назад. Однак, готові повернутися в Україну в інший спосіб – через бізнес-контакти, інвестиції тощо. На Форумі вони говорили про це. І тепер ми розробляємо економічну програму співпраці з іспанськими українцями. Зокрема, у приватному підприємництві.

- Очевидно, іспанський уряд зацікавлений в асиміляції українців. Добра робота, добре ставлення, добрі умови життя та професійний успіх помножені на гроші еміграційних програм розмивають українську ідентичність?

- Українці залишаться українцями, якщо матимуть культурні та інформаційні зв’язки з батьківщиною. Саме з цього переконання виріс наш проект. Ми хотіли повідомляти заробітчанам про всі позитивні зміни в економіці і політиці України, щоб спонукати їх замислитись над поверненням додому. Скажу чесно, втілити політичне гасло виявилось не так просто. Виходячи з реалій, наразі ми зупинилися на тому, щоб розвивати зв’язки з українською громадою в Іспанії. Тож протистоянням асиміляції міг би стати випуск у Валенсії україномовної газети, регулярна доставка української періодики і книг, гастролі українських співаків, акторів, театрів.

- Вам можуть закинути закріплення українців у Іспанії.

- Треба бути реалістами і ставити питання про зміну статусу наших заробітчан. В Іспанії пройшло кілька хвиль легалізації. Якась частина українців зробили свій вибір - перестали бути тимчасовими робітниками і стали українською діаспорою. Повноцінною, бо організувалися і отримали доступ до іспанських ресурсів.
Діаспора - це величезний потенціал допомоги нашій державі, можливість впливу на зовнішню політику Іспанії щодо України, лобіювання українських інтересів у структурах Євросоюзу. Візьміть Канаду. Саме українська діаспора в цій країні є носієм нашої національної культури, потужним інвестором в економіку країни. Українська діаспора в Іспанії може стати такою ж впливовою силою.

- Отже, проект уже не має на меті повернути заробітчан додому?

- Ми справді змінили пріоритети, хоч працюємо в обох напрямах: для тих, хто повернеться, і для тих, хто залишиться. Гадаю, настав час зосередитися на іншому. Українці повинні працювати і достойно заробляти на батьківщині.

- Наскільки реально втілити все це силами Івано-Франківської облдержадміністрації?
- Будемо виходити на загальнодержавний рівень. Про результати поїздки губернатор доповість Президенту Віктору Ющенку. Адже наша країна готується підписати з Іспанією трудову угоду, яка узаконить найману працю українців. Сподіваємося, до співпраці з іспанськими українцями долучаться й інші, передовсім західні, області України.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117753811.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua