Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 03-06-2005
Ярослав Сватко: Пазлики нафтової кризи

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117827116.html

Зійти з „Лєнти.ру”, таким був один з досить інтеліґентних коментарів у „Львівській Газеті” на мої дослідження сучасного стану мислення російської політичної еліти, особливо тієї, що наближена до Кремля. Вийти з російського інформаційного простору, який нав’язує нам свої визначення, оцінки та щоденні рішення. Перестати жити з російської стрічки новин, російської аналітики, перейти з російського способу думання на український.

І я погоджуюсь зійти з цієї „лєнти”, мені набагато цікавіше писати про українські проблеми. Але клята „лєнта” з реґулярністю, гідною іншого застосування, підкочується до мого порога, і я то мушу нервувати, чого мого Президента, так настирливо запрошуючи на парад до Москви, на самому параді господарі відвели на місце, значно менш шановане, ніж для тих, хто воював з протилежного боку фронту, то виявляю, що моя країна, так-таки-так, посаджена на нафтову голку, то у відкритих стенограмах Держдуми виявляю повідомлення про такі події в Україні, про які наші рідні засоби нічичирк. І щоб розуміти, що відбувається тут, хоч-не-хоч доводиться читати там. Тоді пазлики в політичній картинці стають на свої місця, а перебіг подій набуває логічности.

Присутність Росії в Україні значно більша, ніж можна собі подумати, читаючи навіть не „Львівську газету”, а, скажімо, „Українську правду” чи донецький „Остров”. Вона виявляє себе не лише у приватизації українського майна, вимогах другої державної мови та військовій базі. Вона присутня в способі думання багатьох людей, що не мають жодних інтересів у Росії, і що значно гірше – в приватних інтересах багатьох державних чиновників, інтереси яких мали б бути насамперед в Україні. Вона обумовлена потребою того проекта майбутньої Російської імперії, який вибудовує та частина російської інтелектуальної еліти, яка наближена сьогодні до влади в Кремлі. Без України цей проект не може бути реалізований, тому відсутність окупації військово-державної ці причетні до російської влади люди намагаються підмінити окупацією інформаційною. Найгірше, що люди, які відповідальні за безпеку України, або роблять вигляд, що інформаційної війни не існує, або зводять справу до другорядних елементів цієї війни.

Хоч проект нової Російської імперії, на мою думку, справді є маячнею, іґнорувати його по-перше, нерозумно, по-друге – неможливо. Нерозумно, бо, для прикладу, колись Іван Франко дуже арґументовано пояснив, що буде, коли реалізувати Енґельсові мрії про правильне державне будівництво. Народ тоді погодився, що це – справжнісінька маячня, і вирішив, що ніхто цього реалізовувати не буде. Але реалізували більше, ніж на шостій частині суші (вийшло приблизно так, як застерігав Каменяр). І ми до сьогодні відхаркуємо метастази цієї реалізації. Неможливо іґнорувати, бо черговий раз підскочила ціна на пальне. І рекомендації аналітиків з середовища «Фонду ефективної політики» як завжди, випередили дії Росії щодо України. Ну то, перепрошую, дурний би не зайшов на ту «лєнту» і не подивився, що далі планує ця «ру» щодо «уа».

Отож, питання, що будувати, перед росіянами не стоїть. Будуватись повинна імперія. Питання в одному: як? Яка ідеологема повинна лягти в основу імперського проекта? Зрозуміло, що це не комуністичний проект: незважаючи на важливий імперіотворчий позитив – універсальне месіянство, він не здатний забезпечити економічної бази. Але проти назви СССР ніхто нічого не має.

Випробуваному в дожовтневі часи проектові Третього Риму бракує етнічної бази. Робити ставку на «православіє, самодєржавіє» в країні, де інородці мають вплив подекуди більший, ніж етнічні росіяни, де досі не завершена війна, в якій сторони розділені не лише етнічно, а й конфесійно – нереально і небезпечно. Протягом останніх півроку російські експерти з питань імперіяльного будівництва зійшлись на моделі держави-цивілізації. За замовчуванням, основні цивілізаційні цінності будуть взяті з покійного СРСР. Проте найбільшою цивілізаційною цінністю для мешканців майбутньої імперії стане відчуття могутности власної держави. Навіть якщо для цієї держави вони будуть нічим, або, скажімо так, будівельним матеріялом військової могутности.

Нарешті можна припинити розмови про те, що ми повинні йти в Європу разом з Росією: наші сусіди однозначно визначились, що в Європу вони не йдуть (імперія і ЄС одночасно – це явне безглуздя). 11 квітня Рада з питань Національної Стратегії Росії (СНС) представила «проект нового курса России в СНГ и его окрестностях». Висновок категоричний: «Необходимо прямо признать, что проект для России, предлагаемый Европой,... полностью блокирует возможность для России стать центром и лидером экономического развития на постсоветском пространстве». Звичайно, лідером бути важливіше. Головне, що СНС добре знає, як цього досягти: «Необходимо проявить политическую волю и решительно избавиться от таких застарелых пороков во внешней политике по отношению к постсоветким государствам, когда реальные российские невозобновляемые ресурсы раздаются за полцены только за красивые слова и участие в мифических псевдоинтеграционных объединениях.»
На всякий випадок, щоб російські нафтодобувні компанії не віддали перевагу власним прибуткам перед імперським інтересом, СНС делікатно нагадав їм про долю Ходорковського: «Интересы российского бизнеса и российского государства в постсоветских государствах давно разошлись. В ситуации тесной энергетической взаимозависимости наших стран отдельные российские энергетические гиганты проводят собственную политику. Интерес же государственный в их действиях часто не просматривается, что самым серьезным образом хаотизирует результирующую политическую линию.» Те, що рішення СНС не порожній звук, підтвердив 31 травня на сайті kreml.org завідувач відділу України і Криму Інституту країн СНҐ Кирил Фролов, коментуючи саме бензинову кризу в Україні: «Сопротивление тех политических фигур и сил, что путают свои личные интересы на Украине с национально-государственными на данном этапе преодолено...» Чи потрібно після таких відвертостей пояснювати, чому піднялась ціна на бензин та де був написаний сценарій переговорів Юлії Тимошенко з росіянами?

Звичайно, будувати експансіоністську політику лише на політичному тиску та нафтовому шантажі неможливо. Отак ми знову повертаємось до проблем інформаційної війни. Зазначу, що поширення, так скажемо, не зовсім достовірної інформації, чи такої, яка може вплинути на рішення відповідальних осіб (як, наприклад публікація «Поговоримо щиро про Україну» в ИНОСМИ.ру) – це лише тактичні удари, покликані вирішувати сьогохвилинні проблеми. Стратегічні – це ті, які змінюють інформаційний простір та призвичаюють людей до іншого способу думання. Це наш телерадіоефір та книжковий простір. Не буде проекта «держави-цивілізації», якщо ми не приймемо цивілізаційні цінності «Брата-2» та його близнюків, і в кишенькових виданнях, і у телевізійних серіялах.

Але не розслаблюйтесь. Вам не приходило на думку, що російський чи кримсько-татарський правопис можуть нести загрозу національним інтересам України? Виявляється, український – національним інтересам Росії – безумовно. Принаймні, так випливає зі згаданого «проекта нового курса России», де нам прямо вказують, що «последним примером грубого попрания прав не только русскоязычных, но и украиноязычных граждан является разработанный вице-премьером Николаем Жулинским проект реформы украинского языка, согласно которому литературным эталоном признается т.н. «укро-канадский» язык - версия украинского языка, которая не понятна не только русским, но и большинству украинцев.» То з чийого голосу співають ті «звичайні громадяни України», які в українських телеканалах, не вміючи розмовляти ніякою версією української мови, крім суржика, засуджують те, «чого вони ніколи не читали, але все одно проти»?

Справді, писати про наші внутрішні, українські справи є конструктивніше з огляду майбутнього, яке ми прагнемо збудувати. Але так само, як я не знаю, як правильно описати події помаранчевої революції, не згадуючи вічнозеленого вислову Павловського „революции вовремя не дали в морду”, так і не вмію зрозуміти того, що діється на ринку пального без рекомендацій СНС. Без заяв російської прокуратури про справу Тимошенко і заяви Держдуми про внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Поки що пазлики загадок української політики складаються з допомогою „лєнти.ру”.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1117827116.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua