Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-06-2005
Галина Левицька: Немає донецьких бандитів і немає святих львівських

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118044565.html

Нова влада нарешті згадала про консолідацію суспільства, про що так рясно вона говорила під час виборчої кампанії. Свідченням цього можна вважати те, що на черговому брифінгу в секретаріаті Президента заступник державного секретаря Маркіян Лубківський журналістам повідав, що тепер досить важливим завданням є консолідувати всі зусилля для праці на користь держави. Адже ж, як виявилося із слів заступника державного секретаря нині державне будівництво знаходиться на дуже відповідальному етапі і потребує підтримки кожного громадянина.

М. Лубківський також зазначив: „Нова влада лише з народом і відчуваючи потреби народу хоче створити країну, якою кожен з нас буде пишатися”. І відразу застеріг: „Це не високі слова — це наші переконання, наш шлях і з цього шляху влада не зверне”.

Я думаю, що не багато знайдеться людей, які не хотіли б жити у країні, якою кожний пишатиметься. Однак, для різних суспільних середовищ різними є критерії, які визначають предмет гордості. А тому я не могла не пригадати заступнику державного секретаря, що Президент України нещодавно видав указ, відповідно до якого почесним громадянином міста Києва стала колишня голова президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко, яка чи не змогла, чи не захотіла задля свого збереження на посаді у горезвісному 1986 році зупинити виведення дітей під радіоактивний попіл на першотравневу демонстрацію у Києві. І чи з метою консолідації народу Глава української держави можливо ще видасть указ, щоб почесним громадянином міста Києва посмертно став і Володимир Щербицький, заслуги якого ані трохи не менші ніж заслуги Валентини Шевченко у тому, що діти декілька годин стояли під дією радіації.

Нині страшну ціну тодішнього політичного рішення нині змушені платити десятки тисяч українців та їхніх сімей. Відомий український ендокринолог Михайло Гульчій наголошує: „Упродовж останніх десяти років відзначається стійка тенденція до збільшення захворюваності на рак щитоподібної залози у населення київського регіону (у тому числі киян), яке безпосередньо пов'язане з радіоіндукованим раком після чорнобильської аварії”.

Однак, виникає сумнів, чим знають про цю тенденцію ті, хто готував президентський указ про Валентину Шевченко і ті, хто виступає у ролі адвокатів цього указу. У відповідь на підняту мною проблему пан Лубківський сказав, що нам, мабуть, треба навчитися поважати старість і поважати досвід. І продовжив, треба вміти прощати і не створювати ворогів. „Я не ставлю під сумнів рішення Президента. Це правильне рішення. Я думаю, що нині для розбудови держави важливі усі, хто живе у цій державі. Ми мусимо із приходом до влади Віктора Ющенка поставити крапку у тому, хто менш важливий, хто більш важливий. Всі громадяни нашої держави важливі. Немає помаранчевих, немає біло-голубих. Немає донецьких бандитів і немає святих львівських”, — спробував квітасто сказати заступник державного секретаря. „Це принципова позиція Президента. Всі громадяни України мають бути об’єднані одним бажанням творити державу, а все решта похідне”, — твердив далі М. Лубківський.

Звичайно, що можна було б прокоментувати цю відповідь заступника державного секретаря, проте, вважаю, що слова Ліни Костенко найбільше підійдуть для характеристики того, що нині робить влада: „Все важче знаходити квіти, //мед яких обіцяє бути цілющим. Мед новітній гіркий, // стільники уже синтетичні”.

Для багатьох ковтком гіркого меду, який не сприяє консолідації нації здалися слова Президента України стосовно майбутнього ЄЕП, які долинули до нас з Казахстану. Оскільки така слова викликали здивування тим поворотом у зовнішній політиці України у наших західних партнерів, то я намагалася також довідатися від заступника державного секретаря як зрозуміти слова Президента України, що в майбутньому все ж частина повноважень держави може перейти до наднаціонального органу? За словами М. Лубківського, про наднаціональний орган Глава держави говорив, ставлячи це питання на друге місце. На першому місці, твердив заступник державного секретаря, були національні інтереси держави і зона вільної торгівлі. „На даний час мова про створення наднаціонального органу не стоїть. Мабуть нам потрібно відійти від того терміну і скоріше говорити про певний консультативний орган, який би допомагав координації в межах Єдиного економічного простору. Жодних наднаціональних органів на даному етапі не існує і мова про те, що частина повноважень відійде до наднаціонального органу так питання не стоїть”, впевнено твердив М. Лубківський.

Досвід останніх років змушує багатьох політиків не дуже вірити у щирість запевнень президентських чиновників. Народним депутатам від фракції УНП не сподобалися ці заяви і Іван Заєць з парламентської трибуни заявив, що угода про формування єдиного економічного простору від 19 вересня 2003 року однозначно розглядалася патріотичними силами, як політичний проект спрямований на підпорядкування України сусідній державі.

Фракція Української Народної партії нагадала президентові Віктору Ющенку та колегам в уряді України про спільну оцінку угоди про ЄЕП між Україною, Росією, Білорусією та Казахстаном, як таку, що не відповідає курсу європейський інтеграції і по-суті є зрадою національних інтересів України. За словами народного депутата І. Зайця, практика політичних поступок Москви активно культивована попереднім режимом обернулася для України повною енергетичною залежністю, контролем російським тіньовим капіталом багатьох національних стратегічних виробництв, втратами у системі інформаційної безпеки та підпорядкованістю зовнішньої політики України виключно інтересам сусідської держави.

Не меншу тривогу в українських політиків викликає постійне втручання у внутрішні справи України російського радника Президента України Бориса Нємцова. Народний депутат України Олег Тягнибок підготував депутатський запит до Президента України щодо усунення адепта антиукраїнської ідеї “Російської ліберальної імперії” Нємцова з посади радника Президента України у зв’язку з його безцеремонним втручанням у внутрішні справи України, що компрометує Президента України та Україну як суверенну державу.

Однак, з першого разу депутатський запит набрав тільки 223 голоси. Наша Україна — 14, Комуністи — 53, Регіони України — 38, Народна партія — 4, Блок Тимошенко — 32, СПУ — 19, Українська народна партія — 19, СДПУ(о) — 20, Демократична Україна — 1, Єдина Україна — 6, Партія промисловців і підприємців України — 1, Демократичні ініціативи — 6, Позафракційні — 10. Головною причиною зриву першого голосування було „пробуксовування” „Нашої Україна”. Важко повірити, що тут маємо справу з політичним мазохізмом, себто з насолодою від цинічних висловлюванням російського радника, від його повчань українського уряду. Більше тут маємо синдром притаманній старій владі, коли її парламентський рупор бездумно блокував усе, що стосується найменшої критики президента.

Однак, він не є ще таким стійким як за старої влади. У ході переголосування запит Тягнибока все ж таки зумів набрати 250 голосів. І тепер Глава держави повинен задуматися, яких він собі радників завербував. Але у секретаріаті Президента під час брифінгу ще не знали як пояснити, яким чином поступить Глава держави із цим депутатським запитом. Проте, з самовпевнених заяв адепта “ліберальної імперії” Нємцова виникає, що цей запит, а точніше ця проблема, можуть бути проігноровані Віктором Ющенком. Главі держави як і його оточенню заяви адепта російської ліберальної імперії сподобалися.

Галина Левицька,
власний кореспондент «ЗВУ» у Києві

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118044565.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua