Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-06-2005
Юрій Харковий: Чи діждемося власного Сороса

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118226309.html

Нині, після Великої Перемоги Помаранчевої Революції, одним з головних завдань для нового, демократичного Уряду є створення максимально сприятливих умов для потужного ривка у розвитку громадянського суспільства як міцного підгрунтя невідворотності демократичних перетворень в Україні. Наразі у цьому чи не вперше в історії нашої незалежної держави кревно зацікавлені і народ, і влада. На рівні засад та стратегії розвитку громадянського суспільства все начебто очевидно – необхідне активне залучення найширших верств до розроблення та втілення державної політики і здійснення громадського контролю за її практичною реалізацією. Якби такий механізм дісно запрацював, можна було б накінець подолати глибоко вкорінену у нас безвідповідальність влади, її корумпованість, спокусу до власного збагачення, а також поступово вирівняти соціально-економічну ситуацію, припинити зубожіння народу.

Треба віддати належне новому Уряду, який намагається втілити у життя щирі народні сподівання і, хоч робить це не завжди послідовно та вдало, не можна не вітати його нелегку боротьбу за виведення держави із багаторічної глибокої політичної, соціально-економічної та духовної кризи. Одним з головних негативних факторів, що протидіють цьому процесу є безпрецендентна концентрація національного багатства у руках кланово-олігархічних груп, котрі стоять на заваді розвитку демократії і громадянського суспільства. Розуміючи це, Уряд вдався до принципово вірних дій із загальної нейтралізації їхнього впливу на ситуацію в державі. У цій справі керівництву країни не позаздриш – діяти треба максимально оперативно, відкрито, у правовому полі, оглядаючись на міжнародні інституції.

Тому цей процес не може бути одночасно швидким і ефективним, враховуючи потужний тиск узятих Урядом соціально-економічних зобов‘язань, а також термінового запровадження політичної, адміністративної та інших нагальних реформ.

Перелік проблем і викликів, які зараз постають перед владою, зрозуміло, не обмежуються вказаними. Але є очевидним, що для їх подолання знадобиться колосальна концентрація не тільки і не стільки фінансових чи матеріальних ресурсів держави, що сьогодні є дуже обмеженими. Головним ресурсом тут повинен стати унікальний інтелектуальний, людський потенціал України, що потребує оптимальної самореалізації, за кристалізуючої функції влади, на шляху до спільної мети - якнайшвидшого досягнення високих стандартів життя народу, динамічного поступу України як потужної європейської нації – держави. Але тільки тоді Уряд отримає тривалу перспективу для масштабних цивілізаційних перетворень, коли він беззастережно, енергійно підтримає розвиток свого природного партнера і союзника – недержавних організацій (НДО) демократичного, патріотичного спрямування, як авангардного загону громадянського суспільства.

Здавалось би, тут державою, ніби, немало вже зроблено – існує хай недосконала, але усталена законодавча база, хоч суперечлива, але значна практика і досвід взаємодії владних інституцій з НДО. Та навіть побіжний погляд на прояви громадської ініціативи показує, що діяльність НДО дуже пригнічена. Ґрунтовні дослідження, здійснювані, зокрема, світовим банком, іншими авторитетними міжнародними і українськими урядовими та неурядовими оргацізаціями* виявляють об‘єктивну картину несприятливих чинників для розвитку НДО у нашій країні, дають їм професійну оцінку, а також рецепти і поради щодо бажаних дій Уряду для виправлення ситуації. Але ці поради із зрозумілих причин мають здебільшого інституційне спрямування. Одним із очевидних прикладів є План дій Україна – ЄС від 21 лютого 2005 року, а також затверджені Урядом 16 квітня 2005 р. Заходи щодо виконання цього документу. Зокрема у п.10 цих Заходів йдеться про необхідність внесення змін в українське законодавство щодо громадського сектору, а також про розробку проекту Концепції взаємодії держави з громадянським суспільством.

Можна було б тільки щиро втішатись із таких визначальних для подальшого розквіту нашого суспільства дій Уряду, якби не наявне животіння переважної більшості вітчизняних НДО. Факти свідчать, що із приблизно 40 тисяч зареєстрованих в Україні НДО тільки біля 5-8 тис. можна вважати діючими чисто за формальної ознаки (сплата членських внесків). Показники незрівнянно нижчі, ніж у країнах сталої демократії, не вдаючись уже до якісних порівнянь**. У будь-якому разі не можна вважати цю кількість НДО такою, що відображає реальні потреби української громади, але вона все ж наочно свідчить про теперішній рівень “привабливості” цих організацій для спільноти. І навряд чи будь-які заходи Уряду, спрямовані тільки в “світле майбутнє”, здатні швидко, докорінно змінити на краще ситуацію, що вже склалася. Від влади зараз конче потрібні чіткі, оперативні сигнали громаді і, головне, практичні дії щодо нагального виправлення стану справ з НДО.

По-перше, ніяк не виправдати затягування змін у законодавстві щодо НДО. Треба терміново вирішити на користь здорового глузду систему реєстрації НДО – спростити процедуру, значно скоротити терміни, спростити вимоги до статутних документів тощо.
По-друге, необхідно створити максимально сприятливі умови для існування новостворюваних та наявних НДО. При цьому треба гармонійно поєднати законодавчі та адміністративні інструменти так, щоб не спокушати бізнес до використання цих організацій для незаконних оборудок, а привабити його відчутною вигідністю соціального партнерства з НДО.

По-третє, - і це нині головне та невідкладне, - держава повинна стати одним із провідних фундаторів створення в країні системи ресурсно-інформаційних та консультаційних центрів (РІКЦ) для комплексного обслуговування відповідних потреб НДО. Такі центри повинні стати осередками забезпечення фахової роботи НДО у центрі і на місцях, їх дбайливими партнерами та захисниками, істотно скоротити непродуктивні витрати НДО. Створення вказаної системи значно прискорить рух до реального народовладдя.

І розміщення, і часткове фінансування РІКЦ, особливо на початку їх роботи, вимагатиме активної участі державної та місцевих органів влади, але основоположні принципи їх діяльності повинні спиратись на загальновизнані у світі механізми виживання НДО.

Приміщення для своєї діяльності РІКЦ можуть отримувати, наприклад, шляхом виділення їм у власність за сприяння місцевих органів влади частки площ приміщень, які будуються за інвестиційними проектами, або ж за умов оренди комунального майна з правом викупу, приватизації, чи у інший спосіб в залежності від конкретних умов на місцях. Така матеріальна незалежність потрібна РІКЦ для якнайбільшого унеможливлення адміністративно-політичного тиску на них місцевої та центальної влади у перспективі.

Навіть враховуючи істотну інерційну складову, що обов’язково буде присутньою при розгортанні РІКЦ по Україні вважаю принципово можливим створення їх регіональної мережі за один-два роки. Впевнений, що цілющій вплив від діяльності таких центрів на розвиток громадянського суспільства у нашій державі значно перевершить посутньо незначні зусилля на їх започаткування.



* - Див., наприклад, аналітичний звіт “Громадянське суспільство в Україні”, підготований Фондом “Демократичні ініціативи” та СОЦІС на замовлення Світового банку. Київ, МБРР,2003, http://www.worldbank.org.ua

** - У США нині понад 1 млн. НДО і це число зросло більш як на 25% упродовж останньої чверті минулого століття. Хоч НДО становлять менш ніж 5% усіх інституцій і їм належить лише 2% національних активів, вони дають сотні млн. дол. національній економіці і забезпечують роботою понад 15 млн. людей. Кожен американець у середньому вкладає в НДО близько 300 дол. на рік з власних коштів і ще більше в перерахунку на години праці. Загалом, наприкінці ХХ століття майже 100 млн. американців (і майже 50% дорослого населення) присвячували свій вільний час роботі в НДО (взято з книги Т.Вулфа “Керування незисковою організацією в двадцять першому столітті” Київ: Скарби, 2004).


Юрій Харковий
Київський інститут геополітики,
економіки та управління

30 травня 2005 року

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118226309.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua