Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 12-06-2005
Юрій Бохан: Як подолати брехню

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118608797.html

Юрій Бохан (для “Майдану”)

Як подолати брехню

Богдан Червак, автор статті “Щоб остаточну крапку не поставив невблаганний час” (http://www.maidan.org.ua/static/mai/1118435351.html), говорячи про звіт Урядової комісії стосовно діяльності ОУН та УПА, висловлює таку думку: “Звіт, на мою думку, не дає підстав для сумнівів стосовно вирішення так званої проблеми ОУН і УПА. Неупереджений аналіз Звіту свідчить, що українська влада приречена визнати ОУН і УПА на державному рівні. Це бажано зробити невідкладно, оскільки остаточну крапу в цій невеселій дискусії може поставити невблаганний час”.

Повністю згоден з паном Богданом, проте висловлю сумнів у тому, що ближчим часом цю проблему на державному рівні буде вирішено. Нижче я поясню, чому я так думаю, але попередньо мушу попередити і пана Богдана, якого я дуже поважаю, і інших читачів про те, що мої судження викличуть у них можливе несприйняття.

На мою думку, проблема ОУН і УПА, визнання УПА воюючою стороною в 2-й світовій війні не вирішена до цього часу тому, що вона штучно відокремлена від проблеми визнання усіх репресованих, знищених голодомором, убитих, закатованих в період 1918-1991 років українців - борцями проти більшовицько-сталінсько-радянського режиму (а не тільки жертвами політичних репресій).

Для цього, на мою думку, треба докорінно переглянути принципи і підходи стосовно реабілітації засуджених.

Реабілітація, як твердить 6-томне видання “Юридична енциклопедія” (К., 1998-2004, т. 5, стор. 244-246), це: 1) поновлення у правах і відновлення репутації осіб, які безвинно зазнали репресій або були неправомірно притягнені до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності; 2) у кримінальному процесі – діяльність органів дізнання, органів досудового (попереднього) слідства, прокуратури і суду щодо встановлення незаконності кримінально-процесуального переслідування конкретної особи, відшкодування їй майнової та/або моральної шкоди і поновлення порушених прав.

Річ у тім, що здійснення судочинства стосовно осіб, яких ми називаємо жертвами репресій, відбувалося у повній відповідності з тодішнім чинним законодавством СССР, тобто формально (а право і є формальністю) порушень законності не було: судили згідно з встановленими на той час в СССР законами - рішення про введення “троєк”, “особих совєщаній”, “ускорєнного провєдєнія слєдствія”, “рассмотрєніє дєл бєз участія защіти”, “нємєдлєнноє прівєдєніє пріговоров в ісполнєніє” тощо приймалися вищим законодавчим органом СССР, були обов’язковими для репресивних органів і виконувалися ними відповідно до духу і букви тих нормативних актів.
Це з точки зору кримінального процесу. З точки зору кримінального права вважаю, що 90 % репресованих були винні, тобто в їх діях був склад злочину, передбачений кримінальним законодавством СССР. Але той “злочин” виявлявся у їхньому опору більшовицько-сталінсько-радянському режиму і в діях, спрямованих проти того режиму, який сьогодні злочинним ми можемо назвати тільки метафорично, тому що “Нюрнберг-2”, на жаль, поки що не відбувся.

Отже, 90 % репресованих не були “безневинними жертвами”, як це намагаються показати наймані історики, яким СБУ надано доступ до архівів, - більшість репресованих були свідомими борцями проти тодішнього режиму.

Ми, сучасні українці, стали жертвами обману, облуди, ошуканства і диверсії проти української незалежності і української державності, яку вчинили автори чинного закону Української ССР від 17.04.1991 р. “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” та їх прислужники-історики, що монополізували право оприлюднювати матеріали архівів і які на цьому мають не тільки науковий, але й значний матеріальний зиск.

Певну позитивну роль у відновленні прав репресованих та їхніх нащадків цей закон, безумовно, відіграв. Але, по-перше, далеко не щодо всіх репресованих, по-друге, не в тій мірі, в якій потрібно це було зробити, і, по-третє, і це найголовніше: закон УССР від 1991 р. і його виконання звели нанівець усі потуги визвольних змагань українського народу за свою незалежність у 20-му столітті, створили у суспільстві викривлену думку про те, що українці нібито були лише “невинними жертвами”, а не борцями за свою свободу і що незалежність впала на Україну у 1991 році “з неба”, а не здобута життям і кров’ю мільйонів українців від 1917 до 1991 року.

Це нам нав’язано думку про те, що нібито ніяких націоналістичних організацій в 20-30 роках в Україні не було, що справи СВУ, УВО та інші нібито створені в НКВД, що члени цих організацій С.Єфремов, В.Чеховський, А.Ніковський, Г.Голоскевич, Л.Старицька-Черняхівська та десятки тисяч інших представників української інтелігенції прихильно сприйняли сталінський режим, що український народ схвально ставився до совєцької влади, колективізації, закріпачення, голодомору тощо і ніякого спротиву не вчиняв.

Це - велика брехня.

Отже, необхідно негайно замість закону Української ССР від 17.04.1991 р. “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” прийняти закон, за яким усіх репресованих, що діяли на теренах від рідного панові Богдану Черваку Трускавця до Комунарська Луганської області і від хутора Михайлівського до мису Фіолент у Криму, визнати борцями за визволення України від більшовицько-сталінсько-совєцького режиму, за її незалежність, у тому числі і тих, хто на західних землях України зі зброєю в руках боровся і проти Гітлера, і проти Сталіна.

Потому необхідно і правникам, і вченим, і літераторам заново переглянути кожну справу стосовно політичних репресій, заново переписати історію України, - так, як це відповідає дійсності, а не нав’язується нам найманими істориками. Тоді перед нами і світовою спільнотою постане справжня картина визвольних змагань українського народу за свою свободу і той внесок, який зробив наш народ у знищення імперії зла – СССР. От тоді неодмінно відбудеться міжнародний судовий процес “Нюрнберг-2”.

Підґрунтям створення держави Ізраїль, як відомо, були результати розслідування Голокосту.

Підґрунтям створення незалежної української держави повинна стати історична правда про боротьбу українського народу за свою державність і незалежність - від 1917-го року і до наших днів.

Але поки що до архівів СБУ доступ мають лише вибрані СБУ.\

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118608797.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua