Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-06-2005
:: Розшифровка фрагментів останнього ефіру НАРТу

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118736526.html

Передмова К. Булкіна

Хочу покаятися за те, що в цій останній передачі НАРТу, коли слухачі буквально обривали телефон, волаючи: „Не покидайте нас!” „Скажіть правду, що з вами сталося?” „Ми вийдемо на Майдан за вас!” – я повів себе занадто, скажімо так, обережно. Мені писали вказівки по прямому зв’язку через комп’ютер, як відповідати на ті чи інші запитання, і я, замість того, щоб відкинути ці „темніки”, через побоювання, щоб цю передачу взагалі не перервали, говорив заспокійливі слова про канікули, після яких ми, мабуть, повернемося, прекрасно розуміючи, що ми навряд чи повернемося.

Що ж, мені, як і багатьом, ще вичавлювати і вичавлювати з себе раба по краплі. Прикро те, що, як показує історія з НАРТом, нова влада робить ставку саме на рабську і холуйську журналістику, що ж до громадського мовлення, реальним прообразом якого був НАРТ, то прагнення створити його залишається на рівні декларацій, а справи свідчать про протилежне.

Нижче – розшифровка фрагментів останнього ефіру (3 червня 2005 р.), повний текст можна знайти за адресою:
http://radionart.info/last-talk-show.php

Булкін: Вітаю вас, шановні слухачі. Це Чесна хвиля радіо НАРТ. У студії я, Кирило Булкін, і сьогодні у студії моїми співрозмовниками будете саме ви. Я хотів би, щоб сьогодні в нашому ефірі, який є, власне, останнім перед тим, що називається літніми канікулами... і ми точно не знаємо, в якому форматі відновиться радіо після цих літніх канікул... Принаймні, ми вирішили присвятити сьогодні цю розмову тому, щоб почути ваші думки, ваші відгуки про радіо НАРТ, зачитати численні листи, які ви нам присилали, оскільки був такий план навіть – зробити передачу по ваших листах, шановні слухачі, і вже декілька пробних передач були записані, але, бачите, ці плани трохи зазнали коригування, і не з нашої ініціативи. Тим не менше, я сподіваюся, що сьогодні пролунає багато чого з того, про що ви нам писали.
...

Слухач: Добрый вечер.

Булкін: Добрий вечір.

Слухач: Скажите пожалуйста, мы ожидали, что радио НАРТ вот-вот появится на ФМ-диапазоне, чтоб не слушать по старому приемнику его, а теперь получается, что вас и с УКВ-диапазона снимают? Где же вы будете работать?

Булкін: Ні, поки що на цьому діапазоні буде музичне мовлення...

Слухач: Нет, ну это понятно – музыка у вас тоже идет выдержанная и хорошая, но все-таки, будете ли вы работать, вы можете честно сказать? Или что-то случилось у вас?

Булкін: Ми поки що, можливо, будемо на літній період в одному з інших ЗМІ, нас не кидають напризволяще... А щодо осені, то сподіваємося, що чи ми, чи наші колеги обов’язково вийдуть знову на радіо НАРТ і можливо, навіть, в тому верхньому діапазоні, якого ви чекаєте. Дякуємо вам.

Слухач: Очень ждем.
...

Слухачка: Окрім того, що ми надзвичайно вдячні всій редакції радіо НАРТ, і я просто не уявляю, як ми будемо без вас, дай Боже, щоб ви вийшли все-таки, але до вас особисто я хочу звернутися і подякувати за вашу надзвичайну толерантність як ведучого. Хто би не звертався до вас, з якими б, навіть, можливо, не дуже розумними чи дурницями навіть прямо, ви були дуже толерантним і культурним і просто...
...

Булкін: ...наступний лист – це з Одеси, від Тетяни Степанівни Бондар. Ось що вона писала до радіо НАРТ: „Я хочу подякувати вам за те, що ви були з нами, одеситами, які підтримували нашого президента в ті найтяжчі часи листопада-грудня 2004 року, коли відсутність інформації доводила до відчаю і депресії. Місцева радіотрансляція тоді була зовсім припинена протягом 10-14 днів, і про час і місце зібрань в Одесі ми дізнавалися саме з повідомлень вашого НАРТу. Ви несли особливо гостро потрібне нам тоді відчуття єдності, причетності до подій доленосного значення. Велика вам подяка за це!” І далі теж – побажання, зауваження, які дуже цінні для нас: „не вистачає програм на духовні теми з залученням різноманітних спеціалістів, і обов’язково слухачів. Я бажаю вам цікавої творчої роботи, щастя і процвітання”. Такий уривок з листа редакції НАРТ Тетяни Степанівни Бондар з Одеси. А зараз на зв’язку Харків, мені показують. Слухаю вас, ви в ефірі.

Слухачка: Добрый день!

Булкін: Добрий день.

Слухачка: Вас приветствует Харьков!

Булкін: Дуже приємно.

Слухачка: Я очень счастлива, что я к вам дозвонилась, но тем не менее я очень огорчена, потому что то, что будет в течение этих трех месяцев, что сегодня у вас как бы последний эфир – для меня лично это, знаете, как похоронить рупор свободы, демократии и гласности. Потому что – я понимаю, что вы не хотите сказать официально, что вас, ребята, за-кры-ва-ют! Так если вы не можете сказать, так я скажу. Радио НАРТ – вас просто хотят закрыть. То есть, это, на самом деле, ужасная вещь. Я только не могу понять, почему вы не хотите официально обратиться к украинской нации и сказать об этом. Ведь это очень важно, на самом деле, это ужасно, на самом деле.
...

Слухачка: Я много слов сегодня хороших слышу в ваш адрес, и присоединяюсь ко всему. Но мне еще хочется сказать вам лично, Кирилл: я с удовольствием слушаю не только новости, а и тот язык, который вы нам преподносите, украинский. Вы так красиво говорите, у вас такой красивый голос, хороший – ну я попросту скажу, что даже вызывает желание изучить украинский язык.

Булкін: Це дуже приємно.

Слухачка: И я с удовольствием слушаю, и думаю: кто вы? Артист? Журналист? Вы такие хорошие комментарии даете после наших звонков, что нам более ясно становится то, что мы хотели даже сказать. Вот до чего. И спасибо вам, спасибо.
...

Булкін: ... романтичний, і ліричний, і глибокий лист надійшов, знову-таки, з Одеси від Наталі Прохорівни Усової, зі справжньою сповіддю про те, як людина, яка все життя розмовляла російською мовою, почала говорити українською в ході цих подій – виборів Президента України, Помаранчевої революції. І також вона теплі слова про радіо НАРТ говорить в цьому листі. Ось як пише Наталя Прохорівна Усова: „Моє життя робить перші кроки сьомого десятка. Моя родина російськомовна. З обох боків мої предки з-під Архангельська, старообрядці, яких продали спочатку у Вороніж, потім на Україну. В мандрівках по містах України мені зустрічалися люди, які розмовляли зі мною українською мовою, я їх добре розуміла, але відповідала їм тільки російською. Дуже глибоко загнали ці роки моє бажання спілкуватися українською мовою. Листопад 2004 року. Вибори Президента України. Я раніше ніколи не цікавилася політикою. Серед кандидатів на урядові посади я обирала завжди того, в кого чесні очі і інтелектуальний вигляд. На цей раз я вибрала Віктора Ющенка. Моя родина теж вибрала його. Але багато моїх знайомих і навіть добрих друзі вибрали провладного кандидата. Цього я не могла збагнути. На цей час я багато слухала передач. Дуже подобається мені Чесна хвиля радіо НАРТ, Бі-Бі-Сі (Лондон) і радіо ЕРА. Міське радіо я не могла слухати із-за його брехні, цілеспрямованості в нав’язуванні кандидатури провладного кандидата в Президенти. А Чесна хвиля подає події без коментарів, у чистому вигляді”. Далі ще приємні слова, але я перервуся зараз, продовжу потім читання листа Наталі Прохорівни Усової з Одеси, бо зараз у нас є телефонний дзвінок. Будь ласка, слухаємо, ви в ефірі.

Слухач: Добрий вечір.

Булкін: Добрий вечір.

Слухач: Олексій, Київ.

Булкін: Дуже приємно.

Слухач: Пане Кириле, ви – український Левітан. Здоров’я вам, і бережіть себе. Я дуже сумую, що радіо НАРТ буде три місяці без вас.

Булкін: Дякую вам. Власне кажучи, я тільки ще раз можу повторити, що все, що ми робимо, можливо тільки в зв’язку і в спайці такій тісній з вами.

Слухач: Незрозуміло: на три місяці закрить таку радіостанцію, любиму народом! Це любима радіостанція наша, українська!
...

Булкін: ...дзвінок з Одеси, давайте послухаємо. Добрий вечір, ви в ефірі.

Слухач: Добрий вечір. Я здивований і вражений. Я взагалі не розумію... Знаєте, є такий вислів: якщо зірки запалюють, то це комусь потрібно. А тут зірка тухне... Кому це потрібно, що це таке? Коли це було таке в світі, що радіостанція закривається на канікули!? Для кого це?

Булкін: Ви знаєте, ну це не до мене запитання, очевидно. Я можу тільки передати ваше здивування... Можливо, вас, нас почують ті, хто може ухвалити рішення, наприклад, щоб це було не літо, а, там, лише один місяць...

Слухач: Ми вже звикли до того, що з Києва є голос чесний і небайдужий, і українською мовою... Нема слів для обурення, і здивування, і дуже-дуже жаль. Якщо можна щось зробити, щоб цього не відбулося, треба робити.
...

Слухачка: Добрий вечір. Ви знаєте, що я хочу сказати: це все дуже схоже, як рік тому закривали „Пік” – журнал. Ну, тут багато казали доброго про вас, я теж до цього присоєдиняюсь, але я хочу сказать: ми – ваші слухачі – всі з Майдану. І якщо треба, ми вийдемо, тільки скажіть, коли і куди.

Булкін: Дякуємо, будемо мати на увазі.

Слухачка: Тільки скажіть... ну, розумієте, ми ж не знаємо одне одного, так? Так щоб це прозвучало по радіо, і ми будемо всі там. Тримайтеся, бо ви, дійсно, найкраща радіостанція! Найкраща.

Булкін: Спасибі, приємно вас чути. Сподіваємося, що до того, щоб виходити на Майдан за нас, не дійде справа, але дуже приємно, що є такий резерв у вигляді наших слухачів.

Станіславська: Дуже приємно. Взагалі, мені, як редакторові відділу новин, доручено сказати слово від цілого відділу новин – і від Наталки Прокопанич, і від Олександра Романюка, і від Юлії Москаленко, і від мене, Ірини Станіславської – подякувати вам, що ви були завжди з нами, ви слухали ваші новини, ми для вас старалися працювати, старалися давати вам все те найкраще і робити все якнайкраще. І позитивні, і якісь негативні ваші відгуки про нас допомогли нам реалізуватися і стати кращими для вас. Дякую.

Булкін: Дякую, Ірино Станіславська. У нас є дзвінок – якраз з Донецької області. Ну, іще послухаємо один дзвінок. Будь ласка, слухаємо вас. Алло?

Слухач: Добрий вечір.

Булкін: Добрий вечір.

Слухач: Я з міста Дружківка, Володимир.

Булкін: Дуже приємно.

Слухач: Тут до вас дзвонили з міста Харкова. Ви так і не сказали хазяїв своєї радіостанції.

Булкін: Ну, не вимагайте від нас неможливого.

Слухач: Я так думаю, що це вас, мабуть, оцей наш шоколадний король банкірує. Знаєте що? Ви вже виросли з цього. Давайте, скажіть свій рахунок, ми будемо збирати свої гроші, народні. По скільки – по десять, по двадцять гривень, по сто гривень... Виходьте на самостійність на свою! Ну розумієте, ну хватить уже там комусь підкорятися! Уже ви вийшли на... я не знаю, як сказать. Я хотів до вас раніше дзвонить, що ви занімаєтесь врєдітєльськой дєятєльністю. Я ж не можу робить: я ж тільки включу – НАРТ передає, там Сергій Грабовський. Я не можу робить! Мені треба робить, я не можу робить.

Булкін: Зрозуміло...

Слухач: Зараз ви підете в відпустку. Що нам робить?
...

Слухачка: Пан Булкин, наберитесь терпения и не перебивайте меня. Это говорю я и отвечаю я за то, что я скажу.

Булкін: Добре, але в межах кількох, двох буквально, хвилин.

Слухачка: Одной хвылыны. Значит, ваш хозяин, имя которого вы не смеете произнести, и который сам боится показаться народу, есть настоящий враг украинского народа, его независимости. По всей вероятности, еще и московский прихвостень. И мы его занесем в черные списки кучмовской банды, если он не изменит своего решения. Спасибо.
...

Булкін: Ось що колись писав Ґаліч:

Прилетает по ночам ворон,
Он бессонницы моей кормчий.
Даже если я ору ором,
Не становится мой ор громче.
Он всего за пять шагов слышен,
Но и это, говорят, слишком.
Но и это – словно дар свыше:
Быть на целых пять шагов слышным.

Ми бачимо завдяки зв’язку з вами, що ми були чутні навіть більше, ніж на п’ять кроків...
...

Слухач: Кирилл, добрый вечер. Это Юрий из Одессы. По обилию звонков, и особенно из Одессы, вы убедились в нужности вашего радио...

Булкін: Дякуємо.

Слухач: … в нынешний и прошедший исторический период. И хотел бы такое предложение: может быть, летом возможно включать в музыкальную сетку также ваши увлекательные передачи периода осени-зимы-весны, которые мы слышали, в том числе и литературные, например, «Федота-стрельца» в вашем исполнении – замечательно было сделано…

Булкін: Дякую.

Слухач: … и какие-то другие там, если будут «Козюльки» в исполнении автора – Юрия Луканова – будет просто замечательно…

Булкін: Спасибі, хороша пропозиція, я її теж можу переадресувати тим, хто залишається тут працювати...

Слухач: Да, и потому что, вы понимаете, за это лето будет градус нагнетаться на том же телевидении – телеканалы остались в руках тех же людей… Мы видели, как на трех каналах Президента подставляли просто-напросто: заказные люди задавали довольно-таки оскорбительные дурацкие вопросы, поэтому такое радио, как ваше – оно очень нужно, потому что к выборам будут телеканалы нагнетать, уже свои заказные функции выполнять...

Булкін: Спасибі, спасибі.

Слухач: Очень рад вас слышать!

Булкін: Дуже приємно теж чути Одесу – сьогодні так багато нам дзвінків з Одеси, це приємно. Хочете прокоментувати, колеги?

Хуторний: Власне... Люди, не сумуйте за нами! Ми... можливо, ми ще з’явимося. Ви так всі говорите, наче це вже назавжди. Але... телефонуйте, телефонуйте – ми вас всіх дуже любимо. Це був не коментар, це був... крик душі, можливо – не знаю...
...

Слухачка: Добрий вечір, Кирило Булкін. Я приєднуюсь до подяк вашому радіо. Ви знаєте, я почула вперше в серпні минулого року і цей канал для мене став більше навіть, ніж канал...

Булкін: Ви, значить, одна з перших слухачок наших, бо, дійсно, ми в серпні тільки почали.

Слухачка: Так, так. Ви знаєте, ви настільки перевернули мою свідомість якусь внутрішню – зовсім. От, і я настільки стала вже потім приймати активну участь, я не буду вже зупинятися... ну, на всіх етапах виборчої кампанії – на всіх етапах приймала участь. От, ну і не тільки це... Спасибі вам за все – що ви є, були, і, будь ласка, будьте... А іще у мене велика подяка за те, що ви дуже гарно прочитали колись поему Тараса Шевченка „Сон”.
...

Слухачка: Дорогие наши ребята, не бросайте нас! Не бросайте Украину в такую трудную минуту! Посмотрите, что вытворяют эти негодяи! Вы посмотрите, что творится на экранах телевизоров, как они паплюжат Ющенко! Как они паплюжат Тимошенко! Мы гордимся вами, таких, как вы, очень мало. Не оставляйте нас, боритесь, если с вами хотят поступить плохо. И поскорее к нам возвращайтесь – мы вас очень любим, очень! И очень жалеем, что вы нас оставляете.

Булкін: Спасибі.

Слухачка: Желаю вам всего доброго. И вот еще вопрос: а чем же вы будете заниматься на каникулах?

Булкін: Ну, дякую за це запитання, пані Людмило. Як я вже сказав, тимчасово журналісти можуть працювати в інших засобах масової інформації, є вже про це певні ідеї, скажімо так. Конкретніше я просто зараз не можу сказати.

Слухачка: Нет, нет, это просто, вы понимаете, это было чудо. Ваша радиостанция – это было чудо. Мы вас случайно поймали год тому назад на даче, и с тех пор вы у нас… Вы поставили на ноги народ Украины! Вы себе даже не можете представить, какая заслуга у вас! Потому что все остальное – это болото, болото, которое нас окружало, во главе с этим примитивным Кучмой… Вчера был Колодий, и как нам было стыдно смотреть на этого молодого холеного журналиста на «Интере»! Так вы по сравнению с ними – вы просто… вы достойны всяческого уважения и преклонения, большое вам спасибо. До свидания.
...

Слухачка: Пане Кириле, я дуже хвилююся.

Булкін: Не хвилюйтеся, все буде добре.

Слухачка: Ви знаєте, для мене наче якісь похорони проходять.

Булкін: Ні, будь ласка, такого не треба, оскільки...

Охрімович: Слово не надто приємне, чесно кажучи.

Слухачка: Дуже прикро. Я дуже хвилююся, щоб це не було пов’язане з політикою, ваше закриття. І я дуже боюся, що це не тимчасово.

Булкін: Ну, по-перше, не закриття, а ми ж кажемо, що поки радіо в музичному форматі буде працювати, а далі – будемо сподіватися на краще. Не тільки просто на краще, але і на краще від того, що є зараз. Як там буде – подивимось. Але головне – не хвилюйтесь, не сумуйте, будемо...

Слухачка: Ні, музика музикою, а нам головне спілкування з вами, розумієте? Ви сама чесна, дійсно, сама чесна, сама національна, сама патріотична станція в Україні у нас. І все було дуже добре, вся революція пройшла разом з вашим радіо, і зараз я весь час з самої революції слухаю, кожен день, кожен ранок і кожен вечір слухаю вас. І без вас просто не буде вже така Україна, не буде вже таких слухачів. Розумієте? Нам не буде що вже слухати, крім вас. Я напишу на цю адресу, що ви сказали, і не знаю, куди ще писати – чи Ющенку? І щось ви робіть з своєї сторони, але так це не можна залишити. Не можна це так залишити. Ми просто осиротіємо!
...

Слухач: Я теж дуже хвилююсь, тому буду коротко. Ви просто не маєте права нас покидати. Справа, котру ви робите, благородна, ви бачите, що мільйони слухачів вас підтримують. І якщо не получається комерційний проект – мабуть, пора переходити дійсно до суспільного мовлення, відкривати той самий рахунок, і у вас будуть гроші, і ми будем вас чути, і ви будете з нами. Дякую.
...

Слухачка: Я считаю, что в вашем радио вообще подобран коллектив – это какое-то уникальное явление. Я всегда предпочитаю даже телевизионным передачам только ваше радио. Меня всегда поражало такое уважительное, благосклонное отношение – с большим уважением ко всем, кто к вам дозванивается. Потом, ваш стиль работы – он как-то очень близок большинству вот таких… ну, можно сказать, простых людей. Я слушаю – они нигде не могут высказать так, как на вашем радио. Ни в какое сравнение нельзя сравнить ни с этой «Свободой», которая теперь превратилась вообще не знаю во что. Как-то чувствуется, что они хотят показать, что они, видите ли, такие, что… И приглашают людей – как это можно было, после того, что Кравчук высказал на всю страну, на весь мир о нашей революции, о наших таких трудных шагах теперь – и вот он такое рассказал, на следующий день, нет, в тот же вечер его «Свобода» пригласила. Это что ж это за «Свобода» такая? Ни одна телевизионная передача не может сравниться с вами! И я… ну, не знаю – почему вас должны закрыть? Я так чувствую, вы что-то недоговариваете. Вы хотя бы хоть как-то… ну, объясните вашим слушателям: что можно сделать с нашей стороны? К кому обратиться? Потому что мнение людей – именно сейчас это очень много значит. И я не думаю… или это Томенко, или это… как его там…

Булкін: Ну, я хочу сказати, що ви не сприймайте це так однозначно все. Тут, скажімо, якісь політичні мотиви чи щось таке абсолютно не обов’язково присутні. Це просто може бути переформатування... Я ж кажу, що ми всі дуже сподіваємося, що почуємося з вами восени. Як воно буде, то...

Слухачка: А как можно будет вообще дозвониться – только написать, да?

Булкін: Так, писати листи на ту адресу, яку я зачитав...

Слухачка: Просто надо объединить всех людей для защиты вашего радио, потому что ни одно радио, ни одна телевизионная передача с вами сравниться не может. А особенно коллектив! Вы все так подобраны – это же замечательные журналисты, специалисты! Я не слышала такого. Пожалуйста, работайте, делайте все для нас!
...

Слухачка: От сиджу, мало не плачу: що ми без вас робитимемо? З ким ділитися своїми думками, тривогами? Хто ж нам допомагатиме? Я не одна, у мене цілий ряд бабусь є, у яких немає ФМ, я вас слухаю не в ФМ. Я їм ретранслюю ваші програми дуже подробно, развє что не можу заспівати, як Гришко. І вони теж все розділяють, і вони зараз зі мною, дуже схвильовані, що передачі... Що ж ми, кажуть, будемо робити? Так ви скажіть: може вам щось допомогти треба, кудись звернутись чи піти? Ми вам допоможемо, тому що без вас не можна нам. Ніяк не можна. Дякую всьому вашому колективу, дякую за все, що ви зробили, і дуже сподіваємось, що ви ще з’явитесь, іначе не можна.

Булкін: Дякую вам.

Слухачка: Не кидайте нас, будь ласка! І здоров’ячка вам, і всього доброго!
...

Слухач: Дозвольте мені кілька слів сказати про ваші успіхи. Ваша передача мені дуже сподобалась тим, що у вас було єдине таке спілкування з народом через статті з Інтернету. Розумієте, ви знайшли дуже цікаву нішу, якої в жодної радіостанції немає, в ФМ діапазоні також. Єдине, що можна було, ну, так сказать, закинути вам – що у вас музичний супровід, який ішов, ну, якось... От розмовні передачі у вас дуже пробуджували людей, українців. Розумієте? А от музичний такий блок, він якось, ну, не дуже підходив до цієї тематики. Може, десь з вересня у вас буде щось інше, якщо буде...

Булкін: Так, так, будемо сподіватися, що ці ваші слова заохотять людей працювати в музичному форматі...

Слухач: Розумієте, нішу, яку ви знайшли, дуже треба вам тримати.
...

Слухач: Я хочу на реплику по поводу того, что вот Одесса вообще настроена антиукраински, возразить, и очень серьезно. В Одессе по крайней мере половина Одессы настроена проукраински и являются патриотами своей страны. И это неправильное представление. Просто наши Боделаны сделали так, что у нас в Одессе есть три канала – три, представляете, канала! – два на ФМ и один на средних волнах – армянского радио, на ФМ есть три канала русского радио, и ни одного канала украинского радио. Зато у нас есть этот самый… Агафангел там, который Измаильский, Херсонский, Одесский, который занимается только занимается только политикой, зато у нас есть от Януковича подарок с черной бородой – представитель прессы христианской, московской, у нас все есть для того, чтобы потушить всякое понятие о том, что мы живем в своей родной стране – Украине. Вы – станция та, которая нам очень нравится, и мы – ну, те, которые интересуются истинными сведениями, фактически не отличаемся от вас. Вы уходите на каникулы, это, я думаю, не так просто, этот самый телевизионный канал «Эра», который аж в 11, а то и в 12 ночи появляется – тоже на волоске висит… Что ж остается? Остается 1+1, Интер и прочие, которые принадлежат частным каналам, а в радио вообще никого не остается! Так нельзя допустить! Давайте расчетный счет, мы будем посылать свои сбережения, давайте телефоны…
...

Булкін: ...Ось такий лист надійшов від дуже активної людини, яка нас підтримувала – пан Дмитро Кальной.
„Доброго дня, пане Булкін! Ще вчора, коли почув інформацію щодо тимчасового (?) переходу НАРТу на повністю музичний формат, я не міг повірити своїм вухам. Адже восени всі ЗМІ починають новий сезон, нові передачі тощо. Враховуючи оцінки наступних виборів-2006 як "останньої спроби реваншу кучмістів", можна передбачати атомні війни у медіа-просторі. Оскільки зараз ресурси приблизно рівні в обох сторін, ці перегони будуть перегонами трамваїв - переможе той, хто стартуватиме перший. Тому особисто я сподівався на розширення інформаційно-розмовного мовлення саме влітку (а не восени), якомога раніше. З іншого боку, влітку багато телерадіокомпаній зменшують кількість новин. АЛЕ! Це ж чудовий момент заявити про себе. Чим менша конкуренція, тим більше буде аудиторія НАРТу. В будь-якому разі, жодний ЗМІ не скорочується до закінчення сесії Ради, коли багато справді цікавих питань для дискусії. Сподіваюся, пісня "Последняя осень", що прозвучала о дев'ятій після повідомлення про зміну формату - це не натяк на закриття НАРТу у нинішньому форматі? Чи залишаться ретрансляції Свободи та ВВС? А як же планований наприкінці червня вихід на середні хвилі - 873 КГц? Як я зрозумів, канікули триватимуть принаймні до Дня Незалежності. Але майже 3-місячна перерва у наш динамічний час призведе до великої втрати аудиторії, потім починати потрібно буде з нуля. Я не думаю, що власники НАРТу це не розуміють. Тому тут є якась внутрішня проблема. Може, випуски “Альянс “Майдан” на НАРТі”, особливо з критикою засекречування правових актів? Таке враження, що незалежне радіо хочуть просто "прикрити", оскільки наслідки навіть тимчасових таких змін я вже навів вище. Головне зараз - не дати зам'яти такі дії, бо потім може бути вже пізно! Привертати увагу на Майдані, Телекритиці та інших конструктивних спільнотах. Бажаю успіху! Мені справді потрібно інформаційно-розмовне мовлення. І не тільки мені. Нас багато, і нас...” – знак запитання ставить пан Дмитро Кальной і пише: „Час покаже”.
Ну, я щодо однієї з тих речей, що прозвучали, скажу, що „Свобода” і Бі-Бі-Сі ретранслюються протягом музичного формату теж, так що не хвилюйтеся, новини будуть від найкращих постачальників новин. А зараз у нас пан Георгій з Вінниці на зв’язку. Слухаємо вас.

Слухач: Добрий вечір.

Булкін: Добрий вечір.

Слухач: Що стосується пропозиції – переді мною був один слухач, він також давав – на рахунок суспільного радіо. Так от, реальна пропозиція, і справді, можна не лити великі сльози, а, скажімо, зробити ініціативну групу. Головне – щоб ваш колектив не розвалився і не розсипався, і в оцей період часу і справді зорганізувати суспільне радіо. Що стосується внесків – якщо у вас буде можливість на вашому сайті в Інтернеті чи там у чаті об’явити про таку от суспільну групу заявлену і якраз про колектив, який збережеться, і в подальшому дасть імпульс розвитку суспільного радіо, гадаю, що більшість слухачів, які підтримують вас, готові і профінансувати оцю от, власне кажучи, хвилю.
...

Охрімович: Власне, Кириле, я тобі скажу, що коли говорять, наприклад, там „громадське радіо”, „громадське телебачення” і так далі – то от те, що ми чуємо зараз, це і є приклад того громадського радіо і громадського телебачення. Тобто мене абсолютно зворушує готовність людей жертвувати, скажімо... власне, на себе, на свої потреби, на можливість спілкуватися нормально, розкуто. Я думаю, що тут щось є. Є ізюминка, як то кажуть, золоте зерно. Треба послухати людей – значить, вони говорять... Дурниць не говорять – це точно.

Булкін: Так, а у нас є телефонний дзвінок, мені показують навіть, що це з мобільного телефону. Будь ласка, слухаємо вас.

Слухач: Так, добрий вечір, радіо НАРТ, добрий вечір, уся Україно!

Булкін: Добрий вечір.

Слухач: Вітаю вас і вітаю і буду вітати радіо НАРТ. Але жаль, звичайно, що ви припиняєте роботу – сподіваюся, на деякий час. Але хочу подякувати інвестора, котрий – і слава Богу, що дав думку таку, зробив допомогу велику всій Україні – зробити помаранчеву революцію. Тому що ми, таксисти, під час цієї помаранчевої революції слухали тільки радіо НАРТ, радіо ЕРА. І дивились 5-й канал. І всі ми були мобільні і з вами.

Охрімович: Вклад таксистів є абсолютний в цю справу, я пам’ятаю всі ці пересування. І дуже солідарна публіка.

Слухач: І хочу сказати, що у нас багато ще праці. Треба ще роздавити цю жабу, цю так звану опозицію, реваншистів. Треба чітке формулювання дати: це ніяка не опозиція, це реваншисти!

Охрімович: А давайте зробимо уточнення. Скажімо, те, про що ви говорите – існує різниця між опозицією і п’ятою колоною. П’ята колона – це є діаметрально протилежна опозиції і потребує окремої програми, вочевидь.

Слухач: Так, зовсім... так. Так що дякую вам за все і дякую інвестору. Не треба лаяти інвестора. Дякую йому, що він дослухався Бога і допоміг нам.
...

Слухач: Це знову Володимир з Донеччини. Я бачу, що там Андрій Охрімович появився...

Булкін: Так.

Слухач: Я дуже його поважаю.

Охрімович: Дуже дякую.

Слухач: Він просить критику.

Охрімович: Проти шерсті, я просив проти шерсті.

Слухач: Дуже багато музики ноччю, розумієте. Воно оплачується... Ну, не послухаєш інформації ніякої. А саме головне – так: я дивлюся, підтримала вся Україна! Давайте це зробим – суспільне радіо! Зробіть розрахунковий рахунок, расчетний счет, будемо слать гроші! Я послєднєє оддам. Ми всі оддамо послєднєє. Не смійте закриватись! „Будемо там закривати, у вересні там...” Ніяких вереснів! Ніяких переривів! Я роблю... Я фермер, у мене нема ніяких вихідних днів. Для України нема зараз ніяких вихідних, не можна робить... Все! Дякую вам.
...

Слухачка: Добрий вечір, шановні добродії. Не можу змовчати, хочу сказати спасибі всьому колективу: за ваш прямий ефір, за ваші політичні новини і прекрасні зустрічі, які влаштував Андрій Охрімович – останню зустріч з Володимиром Гришком. І за читальню прекрасну. Не можу забути всі ті поезії, які читає Кирило Булкін, і особливо запам’яталися вірші Бориса Заходера про літеру „Ю” і „Я”, яка була свого часу в самісіньке яблучко. Словом, ви професіонали, і тут немає ніякого сумніву. Лунали дуже гарні пропозиції, і мені здається, що найкраща з них – це все-таки якби ви нам просигналили, коли вийти чи до Верховної Ради, чи до РНБУ, і підтримати радіо. Я думаю, що це був би – нехай міні, але все ж-таки Майдан...
...

Булкін: Наш час добігає кінця., і користуючись тим, що тут Андрій Охрімович, я попрошу його прочитати щось, можливо, своє, оскільки ми тут як журналісти завжди виступали, але ж Андрій є також поетом. Будь ласка.

Охрімович: Дякую, Кириле, тобі за таку нагоду. А я нагадаю слухачам про те, що колись наші шістдесятники порівнювали... ну, говорили про малу і велику зону. І там, на зоні, існувало таке поняття: „суча” і „воровська” зона. І у мене перед, скажімо так, оранжевим двіжняком виник вірш... Я його читаю.

Нудна, обридла суча зона,
Де півзогнилі манекени
В щоденно пещених вазонах
Вирощують продажні ґени,
Де жлоб, роззявивши пащеку,
З зубів вивалює бруківку,
До скроні Хорива і Щека
Приставивши пістоля цівку,
Де труп з ненависті й любові
Цнотливих форм безумно прагне,
А в мозку паводками крові
Обличчям вниз спливає Ваґнер.
...

Булкін: На жаль, у нас залишилось буквально кілька секунд. Спасибі всім, хто сьогодні телефонував. Я буквально ці 30 секунд використаю теж на те, щоб поділитися, можливо, власною творчістю трішки – оскільки я, як журналіст, виступав, хотілося б за прикладом Андрія декілька своїх рядків, що мають відношення до цього теж.

На бетонних колонах будівель Майдану
Затирають сліди помаранчевих бунтів.
Штукатур в уніформі, як „форменний” унтер,
Чи військовий цирульник. Нікому не дано
Оминути стандарт – утекти з перукарні,
Де загін вояків – кучерявих, патлатих –
Хоче унтер-цирульник „під нуль” підігнати,
Щоб потилиці стали однаково гарні.
А у них все одно крізь стандарти потилиць
Продираються вихри, кучері і патли...
Зачищають Майдан. Та вкарбовано в пам’ять:
Ми стояли. Ми вистояли. Ми добились.

Дякуємо всім, на все добре.

Охрімович: Слава Україні!

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118736526.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua