Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-06-2005
Ярослав Сватко: З Росії з любов’ю – на вибори

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118747049.html

Голос волаючого в пустелі:
Інформаційна війна – це щоденна реальність нашого життя.



У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ інформаційній війні наш братський супротивник означив свою персональну ціль №1. Лише так можна розцінити масований дезінформаційний удар по особі Президента В. Ющенка шляхом поширення чутки про нову версію його отруєння пера неіснуючого журналіста Рудольфа Дістля під назвою “Ющенка погубили ненароджені немовлята”. Жодною сенсацією цей черговий спалах симпатій російських бійців інформаційного фронту до України та персонально до Ющенка не є, натомість вражає вибір технологій.

Насамперед стаття є чистої води чорним PR-ом. Не існує не лише самого Дістля, немає версії статті німецькою мовою. Команда, що має налагоджені механізми розміщення PR-статей в англійському “Індепенденті” чи навіть у “Вол Стріт Джонел”, полінувалася розмістити матеріал бодай у якій-небудь німецькій районці, щоб потім дати на нього посилання! Аналіз статті показує, що її від початку писали російською, а непогані фахівці цієї команди навіть не зробили спроб стилізувати матеріал під переклад із німецької.

Однак річ не в брудній анонімній брехні проти В. Ющенка. Шлях поширення матеріалу вказує на Росію як на його джерело. До інформаційної війни в той чи інший спосіб завжди причетні спецслужби. Вдарити так, щоб не можна було прямо довести, хто бив, – це азбука інформаційних спецоперацій. Наприклад – “Поговорімо щиро про Україну” – це ж М. Калуський в Австралії написав, ми лише переклали в “Іносмі”. Те, що насправді жодне поважне польське видання не публікувало цього тексту, а ми його взяли з інтернет-форуму – ну, помилка, з ким не буває. А те, що ваш “Поступ” цю провокацію передрукував, – то це взагалі ваші проблеми, не вмієте воювати – не беріться. Класика.

Тут ті ж спеціалісти роблять те, чого уникнув би початківець. Вони ніби прямим текстом говорять, що думають про Ющенка і де його мають. Стосовно персональної частини послання, то нехай її в повному обсязі розшифровує адресат. Але є ще частина, спрямована громадянам України. І вона інформує нас, що Росія розпочала свою участь у виборчій кампанії 2006 року. Саме передрук цього матеріалу в російській версії “Комсомольской правды” і “Советской России” найбільшими в РФ тиражами, а не заява “Родины”, є відліком початку кампанії. Бо “Родина” не відомо ще як впишеться в юридичну процедуру українських виборів, а інформація “КП” і “СР” вже пішла до адресатів – тих, хто “прочитає” її правильно, тих, хто голосував за Януковича не “томущо крутий”, а тому, що вважають самостійну Україну політичним непорозумінням.

Певна частина послання до Ющенка стосується і нас із вами. На поверхні лежить питання: отруювали Віктора Андрійовича чи ні? Це до того, що Президент показав прагнення підписувати мирові угоди із супротивною на виборах-2004 стороною. Отож, якщо Віктор Андрійович помириться зі своїми отруювачами до того, як суд винесе вердикт, то, за сценарієм, який пишуть у Москві, він визнає, що отруєння фактично не було. Зовсім близько від поверхні лежить наступне поле примирення – з фальсифікаторами виборів.

У принципі Президент правий – силою одного лише покарання розколоту на виборах державу не з’єднати. Сила прощення справді буває сильнішою. От лише б не забути до моменту прощення встановити: а чи були масові фальсифікації? А паралельний сервер був чи це фантазії помаранчевої пропаганди? Бо якщо його не було і фальсифікацій у ЦВК не сталося, то наступне запитання дуже логічне: а чи легітимний Ющенко Президент? Ці напрями інформаційних ударів виникають тому, що ключовою фігурою в українських виборах-2006 є Віктор Ющенко. Президент. Особистість, яка має сильні й слабкі сторони. За певних обставин виграшні якості можуть ставати програшними, і навпаки. Все це підлягає вивченню і, будьте певні, вже вивчено та каталогізовано. В. Ющенко є неконфліктною особистістю.

Домовитися по-доброму – це природна риса його характеру. Біда лише, що часом ця загалом позитивна риса може зіштовхуватися з обставинами, коли угода неможлива не тому, що існує зла воля сторін, а тому, що їхні життєві позиції взаємно виключають одна одну. Для прикладу: добра ідея примирити ветеранів-червоноармійців з упівцями наштовхнулася на полярні світоглядні позиції герасимівців і ветеранів УПА. Одні живуть у системі координат СРСР, а там немає місця самостійній Україні. Другі, навпаки, живуть для самостійної України, і для них примирення з СРСР є політичною смертю. Місця арбітра, рівновіддаленого від обох сторін, у цьому конфлікті немає, ситуація для нього незручна, тому В. Ющенко охолов до проблеми, і вона нині для ЗМІ “неактуальна”.

Щось схоже відбувається і з політичними опонентами виборів-2004. Значною мірою за ними стояла Росія зі своїми геополітичними інтересами (якщо хтось бажає опонувати, то прошу спочатку знайти зв’язну відповідь на запитання, по яку свячену воду В. Путін роз’їздився в Україну перед самими виборами?). Росія переживає винятково критичний момент свого існування. Марево можливості відновлення імперії ще не дематеріалізувалось.

Україна є тією соломинкою, яка, сподіваються кремлівські політтехнологи, в критичний момент історії може повернути її хід у бік омріяної величі. Про яке примирення їм домовлятися з Ющенком? Як поєднати в єдиному просторі понять самостійну Україну та СРСР? Нормальний світ не приймає сюрреалістичної єепнутої логіки, він вимагає: так? – так!, ні? – ні!

В системі світоглядних координат Кремля Росія може запропонувати Ющенкові примирення на зразок того, яке було підписано з Махном: доки ми не зміцніємо, то будемо з тобою по-мирному... Але людей, які є носіями ідеї відновлення нашої величі в Україні, ми не покинемо, бо це означало б відмовитися від сенсу існування Кремля.

Яке ж тут примирення? Ця інформаційна війна не може закінчитися. Доки пеньки дерев у садах Карфагена не буде посипано сіллю.

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118747049.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua