Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 16-06-2005
Настя Тополя: А місце вчителя – у комірчині?

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118914168.html

Конфлікти й розколи в педагогічних колективах нині є швидше нормою, ніж винятком. Одні вчителі отримують більше годин навантаження, а отже - більше заробляють, інші не мають навіть ставки, з року в рік одні й ті ж прізвища значаться у відомостях на преміювання, і як наслідок - чотири угруповання в одній школі: адміністрація; “свої” для адміністрації вчителі; ті, що мовчать, боячись втратити свої години; нарешті нечисленна “опозиція” - ті, що вже не бояться вказати директорові на його неправоту й стають “неугодними”. Знайома картина?

Спричинена вона не в останню чергу тим жалюгідним становищем, у якому в останні роки опинилася українська освітянська галузь. Однак надзвичайно важливою є роль керівника, який своїми діями нерідко поглиблює кризу в навчальному закладі.

Про зловживання керівництва говорили 8 червня вчителі Полтавської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з вадами розумового розвитку, що в с.Микільське, під час зустрічі з першим заступником голови Полтавської райдержадміністрації, головою районної організації Української народної партії Сергієм Антонюком.

“У нас є трактор з плугами, культиватор, сівалка, але вони орють, культивують, саджають на городі в директора”, - сказав учитель української мови та літератури В.Устюжанін. Потім, розповів він, директор примудряється за тендером закупити для школи свою ж картоплю, а м’ясо здає головний бухгалтер. Школа має 17 гектарів землі, але колектив не знає, який урожай там вирощено й куди він подівся. Так само не відома вчителям доля шкільного спецрахунку, бо ніхто перед ними не звітує про надходження й витрачання коштів.

Хоча, вочевидь, адміністрації слід було б радитися з колективом у питаннях шкільного господарювання, адже розкішно облаштовані кабінети директора й бухгалтерії надто контрастують з обшарпаними класами й дитячими спальнями, де розбиті двері, погане освітлення, іржаві карнизи, а то й просто мотузки над вікнами. Учителі кажуть, що в них немає методичних журналів та літератури для позакласного читання, в майстернях бракує інструментів, а в спортзалі - спортивного інвентарю.

Заради справедливості слід відзначити, що за два роки директорства В.Собакар зроблено чимало й корисного: доведені до пуття водогін і вигрібна яма, відремонтовані туалет і умивальна кімната вирішили важливу санітарну проблему.

Проте євроремонтування директорського кабінету, придбання електрочайників, холодильника в бухгалтерію, встановлення міні-АТС мають надто нескромний вигляд у школі, де чомусь немає навіть учительської, і вчителям ніде залишити верхній одяг, речі та спокійно попрацювати під час “вікон”. Л.Демченко, вчителька математики, каже, що питання учительської порушувалось неодноразово, та директор тільки порадила... попроситися до технічок. А няні на чергування в спальному корпусі приносили з дому власні телефонні апарати, щоб мати про всяк випадок зв’язок.

Використання продуктів на кухні педагоги теж не контролюють. Колись це перевіряв черговий учитель, відповідно роблячи запис у спеціальному журналі. Що нині з тим журналом - до ладу ніхто не знає: одні кажуть, що його немає, інші - що є, але вчителі його ігнорують. “Тоді чому ж мене ніхто досі не покарав за те, що я не виконую своїх обов’язків?” - запитує вчителька М.Макушак. До речі, кухарем, кажуть учителі, нібито працює син директора. Нібито, бо насправді він тільки значиться, а працює зовсім інша людина. А синові керівниці, підозрюють у школі, тим часом можуть оплачувати лікарняні, сесії, санаторний відпочинок.

Цікаво, що в минулому році хтось написав анонімку, і до школи приїхали представники обласного управління освіти. Проте візит закінчився досить дивно: працівників налякали, що школу можуть закрити, і вони поставили підписи під зверненням, де просять управління... не реагувати на скарги зі школи. Відтоді й почалось... Чи може, обласне управління освіти має там свій “бубновий інтерес”?

Деякі педагоги звинувачують у такому господарюванні головного бухгалтера Т.Пасько, яка “пережила” не одного директора, свого часу притягалась до кримінальної відповідальності, але справу закрили, передавши бухгалтера на поруки трудовому колективові.

Цікаво також, що колектив не обирав голову ради школи - її призначила директор, а до профспілки багато хто не вступає. І, звісно ж, - поділ на внутрішні табори: ті, що мовчать чи захищають адміністрацію - у фаворі, а ті, що не мовчать - гонимі.

Ще взимку цього року я потрапила на засідання профкому Тахтаулівської загальноосвітньої школи Полтавського району. Там якраз розглядалося питання про надання згоди на винесення доган “обраним” порушникам трудової дисципліни - тамтешнім “опозиціонерам”. Голова профкому Н.Жданова намагалась видворити кореспондента, але, видно, норма закону про гласність і відкритість діяльності профспілкових органів її зупинила. І здається мені, що тільки присутність журналіста з диктофоном змусила профком змінити гнів на милість і захищати інтереси працівників (для чого, власне, й існують профспілкові органи), а не виконувати вказівки адміністрації. Але те засідання не завершилось: певно, відчувши, що вчителі можуть розповісти зайве, його згорнули, так досі й не відкривши.

А 10 червня ц.р. директор школи Ю.Клинцов звітувався за рік роботи. Тоді-то поряд з безперечними досягненнями спливли й шкільні суперечності: нерівномірний розподіл навантаження й преміальних, непрозоре витрачання шкільного бюджету, невідома доля шкільної техніки (тракторів, сівалки, культиватора, причепів, автобуса), люди, які в штатному розписі значаться, але не працюють. І знову - привілеї для “своїх”, і знову - крик і взаємні образи.

А нездорова, недемократична обстановка в учительських колективах неминуче відбивається на виховному процесі, на дітях. У подібних конфліктах вони розуміють значно більше, ніж хотілося б учителям.

“Шкільний колектив - це сім’я, і директор у ній повинен бути батьком, - каже С.Антонюк. - На жаль, складається враження, що в багатьох випадках на посадах керівників навчальних закладів опинилися не ті люди, адже схожі проблеми нині існують і в інших школах району”.

Щоб уникнути в майбутньому таких конфліктів, вважає С.Антонюк, районний відділ освіти, перш ніж підписати контракт із директором, мусить всебічно дослідити ситуацію й урахувати думку колективу школи, батьків, громадськості.

Настя ТОПОЛЯ.
Полтава

Джерело: „Полтавська думка-2000”, №25, 17червня 2005 року.

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118914168.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua