Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-06-2005
Юрій Бохан: З приводу відкладеного візиту Святослава Піскуна в США

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118960442.html

Для початку нашого коментарю уявімо собі таку ситуацію.

Пізно ввечері громадянин, назвемо його М-ко, йшов додому. Проходячи повз огорожу будівельного майданчика, громадянин М-ко помітив, як група осіб у кількості трьох чоловік під керівництвом четвертого тягне якогось молодого чоловіка за огорожу. Той упирається, але керівник (його голос здався громадянину М-ку знайомим, оскільки міг належати мерові цього міста, назвемо його К-ма) дає вказівки затягнути молодика на майданчик, промовляючи: “Знять, бл...дь, з нього штани, бл...дь, і вибросіть на мусор, щоб не був слішком язикатим, як совєтує Володя, бл...дь”.

Наступного дня громадянин М-ко дізнається, що на будівельному майданчику знайдено задушений труп молодого чоловіка (без штанів).

М-ко, як законослухняний громадянин України, негайно йде в міліцію і розповідає про те, що він бачив уночі. Міліціонер дякує йому за повідомлення, просить залишити домашню адресу і попереджує, що його допитають слідчі з прокуратури.

Через кілька місяців М-ко отримує з прокуратури повістку, він з’являється в прокуратуру, там його попереджують про відповідальність за відмову дати показання і за завідомо неправдиві свідчення і ставлять такі запитання: “З якою метою Ви проходили пізно вночі повз будівельний майданчик? Яким засобом транспорту Ви тоді скористувались? Яким маршрутом від зупинки транспорту додому Ви зазвичай користуєтесь, чи міняєте Ви його? Чи випадково ви проходили повз будівельний майданчик і чи не слідкували Ви впродовж дня за особами, яких у ту ніч зустріли біля будівельного майданчика? Чи раніше ви слідкували за особами, яких зустріли біля будівельного майданчика? Які речі і предмети Ви мали тоді і чи не було у Вас при собі вірьовки чи міцного шпагату? Чи зберігся у Вас пасок від Ваших штанів, у яких Ви були в ніч вбивства і чи згідні Ви віддати його на експертизу? Скільки діоптрій мають Ваші окуляри і чи згідні Ви віддати Ваші окуляри на експертизу? У якому взутті Ви йшли тоді повз будівельний майданчик і чи згідні Ви віддати Ваше взуття на експертизу? Чи знайомі Ви з громадянкою О.П., яка було секретаркою убитого, чи знаєте Ви, в яких стосунках вони знаходилися між собою, і в яких стосунках Ви знаходитесь з О.П.?”

Вислухавши ці запитання і не знайшовши в них і натяку на бажання слідчого прокуратури встановити осіб, яких він бачив у ніч вбивства, а навпаки, зазначивши, що запитання слідчого недвозначно вказують на те, що, можливо, саме його, громадянина М-ка, прокуратура підозрює у скоєнні злочину, він заявляє: “Шановний громадянине слідчий нашої незалежної прокуратури в нашій незалежній державі! Із змісту Ваших запитань я зрозумів, що Вас або ж зовсім не цікавлять обставини вбивства, або ж Ви мене підозрюєте у причетності до цього злочину. Змушений Вам нагадати, що згідно з кримінально-процесуальним законодавством України, інформація, яку повинен надати свідок, має складатися із відомостей про факти і обставини, які мають значення по конкретній кримінальній справі. Ця інформація – результат сприйняття, збереження в пам’яті і офіційного відтворення свідком певних фактів чи даних про них, те, що він БАЧИВ, ЧИТАВ, ЧУВ. Усі факти і обставини, які складають предмет показань свідка, повинні стосуватися злочинного діяння, СКОЄНОГО ІНШОЮ ОСОБОЮ. Не можна до допиту включати запитання щодо протиправних дій (бездіяльності), вчинених особою, яка виступає в ролі свідка. З приводу таких дій особа може бути допитана в якості підозрюваного чи обвинуваченого з дотриманням чинних для цього процесуальних правил. Відповідно до ст. 63 Конституції України та п. 6 ч. 1 ст. 691 Кримінально-процесуального кодексу України особа має право відмовитися давати показання щодо себе. На підставі вказаних нормативних актів я змушений відмовитися від надання показів доти, доки Ви не будете діяти у відповідності з чинним законодавством”.

Після цього громадянин М-ко, відчуваючи, що йому може загрожувати небезпека з боку прокуратури, втікає до своєї тещі і ховається у її погребі. Прокуратура за допомогою міліції знаходить громадянина М-ка і знову через тещу вимагає від нього дати відповіді на поставлені запитання. Громадянин М-ко на тій же підставі відмовляється і у свою чергу через тещу передає до прокуратури письмові свідчення, у яких викладає все, що йому стало відомо у ту нещасливу для нього ніч. Прокуратура не вбачає необхідності долучити до кримінальної справи письмову заяву громадянина М-ка на тій підставі, що, на думку слідчих, без проведення експертизи окулярів, взуття і паска М-ка, його свідчення юридичного значення не мають. В той же час міський прокурор, назвемо його П-н, заспокоює населення міста, схвильоване резонансним вбивством, заявляючи, що він особисто веде переговори з тещею, і, можливо, вона невдовзі, надасть згоду на видачу зятем окулярів, взуття і паска.

Саме таке враження складається, коли слідкуєш за розвитком подій у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і, зокрема, читаєш клопотання Генерального прокурора України Святослава Піскуна до Міністерства юстиції США про надання правової допомоги у кримінальній справі № 60-1241 за фактом вбивства Гонгадзе з проханням допитати майора Миколу Мельниченка як свідка по справі і доданими 92 запитаннями слідчого до Мельниченка (http://www.5elementplus.com/core.asp?main=showart&rid=5&nid=35).

Гадаємо, що те клопотання Святослава Піскуна викликало щире здивування серед працівників Міністерства юстиції США і особисто у майора Мельниченка та його адвоката, оскільки із 92 запитань жодне не стосується виявлення обставин і фактів, які мають значення по справі Георгія Гонгадзе. Навпаки, запитання неприховано спрямовані на те, щоб сам Мельниченко дав на себе звинувачувальні свідчення стосовно обставин, за яких відбувалося прослуховування кабінету Президента України Кучми, а також показання, які можна було б використати для реалізації Генпрокуратурою версії про вбивство Георгія Гонгадзе “під плівки”. Як відомо, п’ята поправка до Конституції США надає кожному громадянину право відмовитися від надання свідчень, які можуть бути використані проти нього. Україна не менш демократична і ліберальна держава, аніж США - Конституція України і Кримінально-процесуальний кодекс України теж надають кожному громадянину, який допитується як свідок, таке право (чим і скористався громадянин М-ко, про якого ми розповіли на початку нашого коментарю).

Святослав Піскун продовжує твердити, що без допиту майора Мельниченка та отримання від нього записів і технічних пристроїв, якими здійснювався запис і копіювання, вийти на підбурювачів і організаторів вбивства Георгія Гонгадзе неможливо.

Зрозуміло, що він лукавить, а всі його дії і бездіяльність спрямовані на те, щоб затягти слідство, створити умови, за якими було б неможливо розкрити злочин у повному обсязі. Якби він хотів розкрити злочин, то у клопотанні до Міністерства юстиції США перед майором Мельниченком перш за все повинні були б поставлені запитання стосовно тієї інформації, якою він володіє у справі про вбивство Георгія Гонгадзе і яка міститься на здійснених ним записах розмов Кучми та його співбесідників, а не про те, як і з ким він здійснював записи. Зазначимо при цьому, що поставлені у клопотанні Піскуна запитання можуть бути реалізовані лише в рамках здійснюваної слідством експертизи записів і не повинні виходити за її межі.

Візит в США Генерального прокурора України Святослава Піскуна, на якому мало бути вирішено питання про допит майора Мельниченка та передачу його архіву в розпорядження Генпрокуратури України, планувався на 15 червня поточного року, про що були відповідні повідомлення у вітчизняних і зарубіжних засобах масової інформації.

Як випливає із брифінгу Святослава Піскуна від 16 червня поточного року, запланований візит перенесено на місяць. Гадаємо, що за цей час Генпрокуратура України підготує необхідні запитання до Мельниченка по суті справи стосовно вбивства журналіста Гонгадзе, а не намагатиметься обдурити весь світ і себе, у тому числі.

Але тут ще є одна обставина, яка варта уваги і реалізація якої, зробимо припущення, зробить можливим здійснення допиту майора Мельниченка не на території США, не на території Посольства України в США, а безпосередньо в Україні, куди майор Мельниченко поки що не ризикує повертатися.

Мова йде ось про що.

Як відомо, Печерський районний суд 9 грудня 2004 року визнав незаконним Указ Президента України Кучми про звільнення Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора України і зажадав усунути це порушення закону. У неодноразових інтерв’ю Святослав Піскун підкреслював, що причиною його звільнення був той факт, що він, заарештувавши генерала Пукача, впритул наблизився до розкриття вбивства журналіста Гонгадзе, до викриття не тільки виконавців, але й підбурювачів та організаторів злочину (замовників). Зі слів Піскуна, саме побоювання Кучми бути викритим і спричинило з його боку звільнення Піскуна з посади Генпрокурора.

Таким чином можемо констатувати, що у даному випадку Кучма не тільки вчинив правопорушення у сфері адміністративного чи цивільного права (цей факт підтверджений рішенням Печерського районного суду і він має преюдиціальне значення), але й у його діях є ознаки складу злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України: “Зловживання владою або службовим становищем”.

Постає запитання із підручника з основ правознавства: “Чому Генеральна прокуратура України, як належний правоохоронний орган, в обов’язок якого покладено своєчасне реагування на порушення кримінального законодавства, отримавши відомості, які вказували на вчинення Кучмою злочину, не порушила проти нього кримінальної справи і не обрала стосовно нього відповідного запобіжного заходу?”

Гадаємо, що у даному випадку при належному виконанні Генпрокуратурою своїх обов’язків справа про вбивство журналіста Гонгадзе в частині викриття організаторів і підбурювачів злочину вийшла б з глухого кута, відпала б необхідність неодноразових і безрезультативних вояжів працівників Генпрокуратури, у тому числі і Святослава Піскуна, до США, Великої Британії тощо (зрозуміло, що за рахунок платників податків).
Відпала б необхідність і клопотань щодо допитів майора Мельниченка за межами Батьківщини, оскільки він неодноразово заявляв, що найбільшою гарантією його повернення в Україну є порушення кримінальної справи проти Кучми.

Саме тоді, сказав Мельниченко, він і надасть необхідні свідчення по справі Гонгадзе і багатьох інших справах.

Юрій Бохан (для “Майдану”)

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118960442.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua