Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-06-2005
Василь Фляк: Як я перевіряв ДАІ

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118974518.html

"Скільки ж тобі треба, собако, щоб ти перестав людей грабувати?" – спересердя кинув недавно пан Луценко виявленому хабарникові у погонах. У пошуках відповіді на це філософське питання я разом з відеооператором з "Крику" виїхав перевірити миколаївські дороги.

Обмовлюся відразу, що я без захоплення ставлюся до будь-яких перевірок перевіряючих як до методу наведення порядку. На мій погляд, це швидко перетворюється у своєрідну азартну гру "хто кого?". У таку ж гру грають на дорозі інспектори і водії. Виконання правил водієм часто стає даниною інспекторові, що стоїть у полі видимості або заховався "у тополях".

Проте, бажання обласного ДАІ хоч якось допомогти своєму міністрові боротися з корупцією зрозуміле і похвальне. Деякі висновки наша перевірка на дорогах дала. Ну, по-перше, заклики міністра до принциповості ми відчули з першого ж контакту. Хоробро кинувшись на пошуки порушників, ми самі зробили якесь дрібне (не з того ряду повернули) порушення і відразу побачили перед собою смугастий жезл. Ніякі наші умовляння про полегкість, ніякі посвідчення, ні навіть заступництво міліціонера, що їхав з нами, не допомагало. Навіть на мою вимогу пояснити причину нашої зупинки "державною мовою" інспектор легко перейшов на чисту українську. На жаль, хлопець зіпсував враження тим, що присовокупив усім нам відсутність ременів безпеки і для чогось щось довго виглядав під капотом. А так - майже позитивний герой.

При наступній зустрічі я старанно грав роль заблудлого у миколаївських степах чужоземця. І тут пан Луценко може порадіти, що його слова про необхідність допомагати учасникам дорожнього руху почуті. Побачивши мене біля автомобіля з дорожньою картою, величезний інспектор, що начебто зійшов з екрана голлівудського бойовика, запропонував свою допомогу. Я раптом відчув, що живу в цивілізованій країні. Це так несхоже на те, коли я роки два тому узимку намагався відтягнути на узбіччя заглохлий автомобіль під байдужі погляди даїшників, що стояли в двадцяти метрах. Таки є прогрес. Також приємно було почути від одного з інспекторів, що за весь довгий час роботи він жодного разу не скористався бойовим пістолетом і навіть жодного разу не виймав його з кобури. Мирні, усе-таки, люди українці.

Потім ми вирішили перевірити водіїв. Зупинили вантажівку, що їхала з Рівного на Запоріжжя. Водій мовчечки зупинився і виконував усі безглузді, як на мене, вимоги нашого підставного інспектора. На моє пряме запитання, чому він виконує незаконні вимоги, водій, стенувши плічми, сказав, що вони люди звиклі. Навіть мої вибачення за цей експеримент порахував зайвими. Мовляв, якщо так треба, то чого ж... Спілкування з іншими водіями висвітило цікаву проблему. Виявляється, що самі водії найчастіше ініціюють дачу хабара. Але роблять це не для того, щоб уникнути покарання, а щоб позбутися болісної процедури ходіння по інстанціях і паперової тяганини при сплаті штрафу. Одна справа, якщо інспектор "чіпляється". Тоді багато водіїв готові відстоювати в запеклій дискусії свою правоту. Але якщо водій визнає свою провину, то бажає тільки якнайшвидше заплатити штраф і продовжити рух. Багато водіїв згадують як золоті дні, коли інспектор мав право на дорозі накладати штраф і давати відповідну квитанцію. На запитання дальнобойщикам, чи відрізняються миколаївські даїшники від їхніх колег в інших областях, суворі хлопці, потираючи мозолистою рукою вольове підборіддя, невиразно говорили, що, мовляв, скрізь є і нормальні і недоумки. Відмітною рисою деяких міст називали катастрофічну відсутність дорожніх знаків. Дивно, але Миколаїв до цього числа вже не зараховували. Узагалі, опитані нами водії нічого поганого про даїшників не говорили. Чи то розсудливо не хотіли якихось подальших ускладнень, чи то дійсно вважали, що "стражі доріг " більше заслуговують похвали, чим осуду. Останнім часом мені теж так здається. По моєму, стало менше хамської зарозумілості. Здається, що люди в погонах стали більш людяними. Правда, я ловлю себе на думці, що можливо, мої симпатії до Луценка, з яким ми разом були на Майдані, змушують мене бажане видавати за дійсне. І все-таки зіставлення даїшників і митників, спільну роботу яких ми спостерігали під час перевірки, було на користь перших. Як журналіст, я пред'явив своє посвідчення і попросив прокоментувати скупчення машин на шосе і людей в уніформі. Інспектор ДАІ з повагою поставився до моєї роботи і коротко розповів, що разом з митниками проводять операцію по недопущенню провозу через область контрабандних вантажів. Горді ж працівники митниці на всі мої запитання вперто відсилали мене у свій прес-центр і представлялися івановими іванами івановичами. Було смішно і трохи сумно.

Стосовно ж даїшників було інше почуття - надії на те, що поступово хлопці позбудуться своїх вад, що виховала в них стара система. Принаймні, мені здалося, що багато хто старається.

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1118974518.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua