Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 24-06-2005
Олексій Бик: СоцСТРАХ

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1119625354.html

Кампанія по розкрутці нового лідера „Трудової України поступово набирає обертів. Лідер конструктивної, за його словами, опозиції Валерій Коновалюк зацікавився роботою Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. Пан Коновалюк прогнозує Фондові банкрутство, і, само собою, звинувачує у цьому владу. І хоча задекларованим конструктивом тут і не пахне, все ж не можна не ставитися серйозно до таких заяв. Тому що аналіз висловлювань Коновалюка чітко наводять на два логічні висновки, що їх зробив ще Вінні-Пух: «это «ж-ж-ж» неспроста!» та «зачем тебе гудеть, если ты не пчела?». А останні події, що відбуваються в Фонді, хоч і не відомі широкому загалові читачів, проте заслуговують на те, аби стати надбанням громадськості. Бо не тільки підтверджують тези казкового ведмедика, а й дають можливість побачити, як кажуть, „хто є ху”.

Схоже, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності став тимчасово непрацездатним... У крайньому разі, таке враження складається з огляду на відсутність на сьогодні не те що бюджету Фонду, а навіть його узгодженого проекту. Хоча, як не парадоксально це звучить, бюджет, ще й бездефіцитний, був. Десь так днів з чотири. Тепер нема. Як і директора виконавчої дирекції. Ну, тут трохи простіше, хоча теж якось не по-людськи – старий пішов, а новий, може, і прийшов би, так не можна. А все разом, у комплексі, так би мовити, - суцільний детектив. Але про все по порядку.

При Кучмі та тодішньому міністрі праці та соціальної політики Папієві керівництву Фонду жилося непогано. Про це свідчить хоча б те, що сьогодні Генпрокуратура всерйоз цікавиться його (керівництва) плідною працею на ниві соціального захисту. Особливо слідчих цікавлять три речі, а саме: 600 мільйонів гривень, виділених на закупівлю санаторно-курортних послуг минулого року, розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків на суму 138 мільйонів та – особливо – куди поділися 50 мільйонів гривень, призначених на закупівлю новорічних дитячих подарунків. Решта – дрібниці, можна сказати, банальні відкати - ну заплатили приватному нотаріусу за завірення договорів 6 мільйонів... В цілому, як на кучмівські часи, гроші невеликі, але жити можна. Навіть справжнього кулемета купили до кабінету директора. Для інтер’єру у стилі „кучмівський декаданс”. Мовляв, „броня крєпка”... Виявилося, не дуже... Але кулемети, як відомо, до відання Фонду не належать, тому ми на них зупинятися і не будемо.

Отож, після того, як помаранчева революція порушила безхмарність існування керівників Фонду, а нова Генпрокуратура – і зовсім зруйнувала ідилію, перед директором виконавчої дирекції Сергієм Санченком вибір стояв дуже непростий. Власне, варіантів було кілька, але післяреволюційний досвід деяких інших колишніх рулєвих підказував, що, врешті, всі варіанти прямо залежать від професійних якостей слідчих. Себто, без заяви про звільнення за власним бажанням не обійтися. Таку заяву Санченко написав, і у порядок денний засідання правління Фонду, що відбувалося 15 квітня, поряд із питанням бюджету на 2005 рік окремо було внесено пункт про затвердження цієї заяви.

Окремо хочеться зазначити, що частина правління та працівників Фонду були прикро вражені, навіть, можна сказати, глибоко шоковані нелюдською підлістю прес-служби Мінпраці. Остання (ви тільки подумайте!) запросила на засідання пресу і телебачення, а журналісти візьми та й прийди...

Наразі достеменно не відомо, що відбувалося з паном Санченком у період між написанням заяви та початком засідання Фонду 15 квітня. Проте на засідання він прийшов у дуууже впевненому настрої, хоча й з адвокатом. А може, саме тому, що з адвокатом. Але менше з тим. Присутність пані адвоката додала просто-таки якоїсь фантасмагоричності подальшому розвитку подій. Санченко взяв слово і публічно заявив про відкликання своєї заяви. Урядова сторона обурилася. Пані адвокат теж спробувала взяти слово, на що отримала резонну відповідь, що матиме можливість виступити пізніше. У суді. Ситуація, як ви розумієте, склалася досить неприємна, аж довелося зробити перерву. Під час перерви міністр праці та соціальної політики В’ячеслав Кириленко, мабуть, тонко натякнув Санченку на товсті обставини, і той, усвідомивши всю безпідставність своїх претензій, відкликав уже своє відкликання. Себто заява про звільнення за власним бажанням залишилася в силі. Правлінню залишалося тільки дати згоду на звільнення директора.

Проте і тут пристрасті розгорілися не на жарт. Річ у тім, що Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як і всіма іншими Фондами соцстраху, держава, роботодавці та профспілки керують у тристоронньому порядку. Так от, деякі профспілкові діячі, зокрема такий собі пан Анатолій Михайленко, керівник Української федерації профспілкових організацій - профспілки працівників спільних підприємств, були категорично проти того, щоби Санченка звільнили. Ба, навіть більше. Михайленко не на жарт розходився і заявив, що за ту роботу, що велася у 2004 році, керівництву виконавчої дирекції Фонду потрібно ще й подякувати. Хоча, можливо, подяка Михайленка була особистою. Незважаючи на це Санченка все-таки звільнили. Але не з 15, а з 18 квітня – за його особистим проханням.

Далі засідання проходило, практично, без ексцесів, хоча пристрасті й розгорілися навколо бюджету. Далася взнаки концептуальна неузгоджуваність позицій: державна сторона наполягала на прийнятті бездефіцитного бюджету, а профспілки пропонували невеличкий дефіцит - мільйонів так з 400. Врешті, переміг здоровий глузд і бюджет прийняли бездефіцитний.

Окремо варто сказати, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є тим органом, на який покладається велика кількість соціальних виплат – лікарняні, по догляду за дитиною, фінансування оздоровлення не тільки дорослих, а й дітей... А крім того – виплата одноразової допомоги при народженні дитини в сумі 8497 гривень. Саме те, що обіцяв Ющенко, коли балотувався в президенти. Тому для нової влади, що, судячи з усього, збирається виконати як мінімум свої соціальні обіцянки, бездефіцитність бюджету саме цього Фонду є питанням принципу. І питання, чому профспілки наполягали саме на дефіциті бюджету Фонду, - є питанням до роздумів. Сумніваюся, що хоч хтось не розумів, що дефіцит – це зменшення соціальних виплат з бюджету Фонду. Але повернімося до нашої історії.

Після засідання 15 квітня події починають розгортатися у якомусь незрозумілому руслі. Сергій Санченко не пішов з роботи 18 квітня згідно своєї заяви і ухвали правління. Він зробив зовсім іншу, дещо навіть несподівану річ. А саме – взяв лікарняний. А під час лікарняного, як відомо, звільняти працівника з роботи заборонено Кодексом законів про працю. До того ж несподівано (а може й не дуже) вже згаданий нами профспілковий лідер Михайленко подав до суду скаргу і суддя призупинив дію рішень правління Фонду від 15 квітня. Таким чином, Фонд залишився і без керівника, і без бюджету. І все було б нічого, тільки от суддя, що мав розглянути скаргу Михайленка у десятиденний термін знову-таки несподівано пішов у відпустку, чим поставив Фонд у глухий кут – працювати в таких умовах неможливо просто фізично. Чи думав шановний пан Михайленко про ветеранів, яким на честь 60-ліття Перемоги Фонд 15 квітня виділив гроші на путівки до санаторіїв, або про дітей, оздоровлення яких теж постраждало, про молодих мам, що не отримують належної їм одноразової допомоги при народженні дитини? Важко сказати.

У такій ситуації правління Фонду з ініціативи державної сторони пішло на несподіваний крок. 2 червня на черговому засіданні до порядку денного було внесено всі питання, що виявились заблокованими. В тому числі і бюджет, а також питання Савченка. І хоч профспілки намагалися уникнути розгляду цих питань, вилучивши їх з порядку денного, все ж, як кажуть, „нє сложилось”. Правління підтвердило своє рішення про звільнення опального директора. Набагато складніша ситуація склалася з бюджетом. Профспілки знову вимагали дефіциту, щоправда значно меншого – близько 260 мільйонів. При постатейному розгляді виявилося, що основним каменем спотикання стала часткова плата за путівки до оздоровчо-лікувальних закладів. Профспілки пропонували в бюджеті Фонду записати майже 59 мільйонів доходів від такого повернення, а урядова сторона, та й бюджетна комісія Фонду – майже 101 мільйон. При цьому всьому усі погоджувалися, що розподіл путівок відбувається, так би мовити, дещо несправедливо – з року в рік відпочивати їздять в основному директори та їх заступники, ще й безкоштовно або за мінімальні кошти. Для них, в принципі, не склало б особливої проблеми заплатити за путівку з власної кишені - тому, власне, держава і пропонувала збільшити суму компенсацій. І у цій ситуації профспілкова сторона яскраво продемонструвала, чиї інтереси насправді захищає.

Профспілкові лідери билися до останнього. Подальше обговорення показало, що й видаткові статті бюджету розглядаються сторонами неоднозначно. Зокрема, профспілки пропонували збільшити видатки на лікарняні, хоча, знову ж таки, погоджувалися з тим, що купити лікарняний коштує 20 гривень, а Фонд від цього несе збитки, бо змушений оплачувати такі „липові” листки на мільйони гривень. Проте, замість боротися з псевдохворими, профспілки вимагають збільшення видатків по цій статті. І тут - або проблема логіки, або проблема совісті. Дискусія дійшла до того, що профспілкова сторона зробила спробу взагалі піти з засідання. Ефектно, але не ефективно. Не пішли. Точніше, не зразу і не всі. Але свого, врешті-решт, добилися. Розгляд бюджету перенесено на кінець червня – Фонд у підвішеному стані.

...А лідер „Трудової України” Валерій Коновалюк тепер має усі підстави публічно вдавати заклопотаність станом Фонду. При цьому він дещо лукавить, коли говорить, що виплата допомоги при народженні дитини повністю лягає на плечі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки частково ці виплати лежать і на держбюджеті. Пан Коновалюк цього не може не знати, але шукає приводу попіаритись за рахунок критики влади, бо з недавніх пір це зручно і не боляче. І жодних підтверджень конструктивності своєї опозиційності не вимагає. А може не шукає, а СТВОРЮЄ привід? Бо якщо не простого люду, то все ж таки чиїсь інтереси та захищають профспілкові лідери в правлінні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності? Може, „трудові”?

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1119625354.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua