Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 30-06-2005
Світлана Новохатська: Метаморфози честі і милосердя

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1120108433.html

Справжня величність будь-якої нації складається з якостей окремих особистостей. Її силу визначають мужність і відчуття власної гідності; одним словом - характер, що не терпить приниження, ненависті й несправедливості. Тому його складовими, мабуть, в першу чергу мають бути (я навіть впевнена) відданість своїй справі, любов до ближнього, повага до закону. Пригадаймо, хоча б вислів геніального класика В.Шекспіра: "Сутність закону - є любов до свого народу". Погодитись з цим ми можемо, - теоретично, а ось на практиці, чомусь це виходить не в кожного. І диву дивуєшся, коли не пересічна людина, а саме ті, хто клятвено обіцяв цінити, оберігати і захищати, мов справжнісінький хамелеон, в невигідній для нього ситуації, змінює колір на користь своєї власної, хоча й огидної шкіри. Факти тому свідки.

В ніч з 11 на 12 червня 2005 року, близько 24-ї години, на трасі Полтава-Диканька, при повороті на Стасі, мого брата - Новохатського Сергія Станіславовича, 1979 р. н., збив автомобіль за кермом якого знаходився співробітник міліції Олег Лещенко.

"Шановний страж порядку" проявив всі якості своєї "благородної душі" і прийняв "належні" міри для "рятування та полегшення" страждань потерпілого. А саме: більше години протримав його в канаві під дощем з тяжкими травмами без свідомості, доки не приїхали його колеги рятувати свого бідолаху від майбутніх, стовідсотково передбачуваних відповідей перед законом. Щоправда "швидку" вони викликали. "Шляхетна" Диканська районна лікарня люб'язно предоставила на ДТП легкову "Таврію". Можна, звичайно, припустити, що в них дефіцит з "Газеллю" чи "Івеко". Не знаю. А ось те, що їм бракує розуму - жодних вагань!

Так, мого брата, з діагнозом, який лише через три доби встановили в Полтавській 1-й міській лікарні, а це: вторинно-відкритий косо-поперечний скалковий перелом лівого стегна в с/з зі зміщенням та закритий перелом лівого ліктьового відростку зі зміщенням, утрамбували в "рятувальну" тачку і відправили до диканського пекла, де він два дні знаходився без належної медичної допомоги. Втім, звідки ж їй взятися, якщо лікарі, забувши про свою клятву, про свої прямі обов'язки, створені з однієї лишень "ковбасної психології", збагачують себе не за рахунок добрих, світлих вчинків, а за рахунок меркантильних, безжалісних дій. І їм плювати, що в цю мить відчуває той, хто більше за все потребує в них. Перше запитання, з яким звернулась до мене медична сестра було: "Чи є в тебе гроші?"…

Та про "богів милосердя" дещо пізніше, черга дійде й до них. А поки що повернемось до "відчайдушних, мужніх міліціонерів". 12 червня 2005 року, коли я приїхала до вищезгаданої Диканської районної лікарні, я побачила свого брата в напівсвідомому стані, неадекватно реагуючого на навколишнє оточення. А вже 13 червня до нього в палату прийшов начальник відділу по роботі з персоналом Полтавської міської міліції Борис Годунов зі своїм колегою, і вони не зважаючи на тяжкий стан потерпілого, змусили його написати про те, що він немає жодних претензій до водія авто, який скоїв на нього наїзд.

Після цього один з правоохоронців приїхав до жінки потерпілого і приховуючи справжню причину відвідування отримав у неї підпис під листом начебто вона посварилася зі своїм чоловіком (хоча й ненадійне, та все ж таки, якесь алібі для колеги). І лише після цього повідомив про жахливий випадок, який стався майже три (!) доби тому, - що її чоловік, в результаті ДТП, знаходиться в лікарні.

Так, шантаж - сильна штука. Тільки я завжди вважала, що це життєве кредо злочинців, а не нашої міліції. Втім, хто є хто - тепер вже невідомо. Хоча…

Зараз мій брат, в тяжкому стані, знаходиться в Полтавській міській лікарні №1, де йому зробили дві операції. І з понівеченим тілом, зламаною долею, прикутий цвяхами страждань до ліжка. Ось так просто руйнується людське життя… Так просто, в одну мить, зовсім чужа людина закрила його кличу мрій і бажань, радості і любові, віри і сподівань. Що може зрівнятися з цим божевіллям?

І я ніколи не зможу зрозуміти, кого захищали люди, які обманним шляхом, в майже непритомного виманили собі "індульгенцію", що пізніше повторили з його дружиною. За яку правду вони боролись? За свою? Звісна річ. Тільки шкода, що їхня правда, на відміну від справжньої, джерельно чистої, завжди буде з присмаком прогнилої людської совісті.

Світлана НОВОХАТСЬКА.
(м. Полтава).

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1120108433.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua