Джеймс ШЕРР: Коментар щодо приєднання України до ПДЧ

додано: 25-01-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1201259930.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Тиждень

• Україна • Політика •

Україна подолала важкий бар’єр, але весь тягар труднощів продовжує залишатися разом з нею. Лист до генерального секретаря НАТО, поданий 18 січня в Брюсселі міністром закордонних справ Огризком, - це значне досягнення, тому що його було підписано очільниками всіх трьох гілок влади. Одночасно, це дуже дивний лист. З початку він велично здіймається вгору, обіцяючи потужну кульмінацію. Натомість ця кульмінація виявляється настільки невиразною та лагідною, наскільки це тільки може бути: «Наразі Україна зацікавлена у приєднанні до Плану Дій щодо Членства у НАТО (ПДЧ)». Основні прибічники України всередині НАТО – ті, хто вважає, що чітка і впевнена заявка щодо ПДЧ має отримати таку ж чітку і впевнену відповідь – опиняться не у зовсім сильній позиції через той стриманий стиль, з яким така «зацікавленість» була висловлена. А їхні позиції і без того вже добряче похитнулися через нещодавні зміни, які відбулися у Міністерстві оборони.
Таким чином, для України було б розумним не пов’язувати усі свої надії, тим більше усі свої зусилля, з успіхом в Бухаресті цієї ініціативи. (На засіданні в столиці Румунії прийматиметься рішення щодо приєднання України до ПДЧ - ТИЖДЕНЬ). Натомість, усі три підписанта листа повинні використати наступні декілька місяців щоб справити враження на Альянс за допомогою конкретних і важких кроків. По перше, вони мусять відродити впевненість у тому, що оборонна реформа йде у тому ж темпі, на тому ж рівні професіоналізму та фінансування, і що вона не стане жертвою суперництва між урядом та президентською адміністрацією. По-друге, вони мусять не лише розпочати інформаційну кампанію про НАТО, але й очолити її. Зараз не потрібні подальші розмови про «уникнення тем, які роз’єднують суспільство» (Тимошенко, «1+1», 27 грудня) та роз’яснення «всіх За та Проти». Уряд обирають не для того, щоб він половину свого часу працював за себе, а половину часу - виконував роботу, яку має здійснювати опозиція. Уряд обирають робити те, у що він вірить, та переконувати інших, що це правильно. І по-третє, всі три підписанти повинні забезпечити розуміння суспільством різниці між приєднанням до ПДЧ та заявкою на членство у НАТО, їм також варто бути непохитними у своїй рішучості відстрочити референдум аж до того моменту, коли відкриється саме остання перспектива.
Найгіршим буде приїхати у Бухарест із самовбивчою заявою: «Дайте нам ПДЧ або ми зробимо інший вибір». Українці, які бажають приєднання до ПДЧ, повинні переконати НАТО, що Україна не має іншого вибору. Протягом виконання Плану Дій щодо Членства в Альянсі, вони мають переконати у цьому також і своїх співгромадян. Тоді вже можна буде переконати НАТО, що членство України буде надбанням і для самої організації. До того часу, Україна нічого не втратить від того, що перебуватиме на близьких позиціях до НАТО, не будучи його членом.
21 Січня 2008

Джеймс ШЕРР, провідний науковий співробітник групи перспективних досліджень та оцінок при Британській академії оборони. Думки, викладені автором є його особистим поглядом, який необов’язково збігається з точкою зору уряду Великобританії.


http://ut.net.ua


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 25-01-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1201259930.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.