Марта Онуфрів: Українські перспективи у світлі подій на Кавказі

додано: 20-08-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1219264477.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Україна • Події •

Вочевидь, нова спіраль загострення російсько-грузинських відносин, що з фази провокування Росією сепаратизму в Південній Грузії й Абхазії перейшла в її вторгнення на територію суверенної Грузії, у світі стала мало не темою № 1. З боку провідних держав зроблено перші кроки для приборкання новітнього імперського апетиту, у дальшій перспективі – серйозніші санкції супроти Росії. Адже для переосмислення у великій політиці потрібно достатньо часу, а тим більше вироблення нової парадигми міжнародних відносин. Достеменно невідомо, як розвиватимуться відносини між державами цивілізованого Заходу й сп`янілої від крові Росії. Утім, наддержави не будуть більше загравати з Росією, тим паче - потурати їй. Не виключено, що між авторитарною Росією й демократичним Заходом з`явиться своєрідна завіса. Хоча не все так просто в цьому неоднозначному світі: Росія, чи не єдиний постачальник ґазу в Східну й Західну Європу, зробить усе можливе, щоб учепитися в горлянку кожної енерґозалежної країни.

Однак усупереч останньому факторові країни НАТО, нейтральні та країни Північної Америки повелися гідно: дали відповідну оцінку новій загрозі, тобто російському «привиду, що бродить по Європі». Вочевидь, історичне кліше часів холодної війни - окупаційні танки на вулицях Будапешту та Праги – в окупованій російською вояччиною Грузії обростає новими, ганебними фактами.

Виглядає, що країни, які межують з Росією, переглядатимуть доктрини своєї національної безпеки. Як не дивно, але навіть диктаторський режим Олександра Лукашенки не висловив підтримки Кремлеві, побоявшись потрапити під російські жорнова.

Безперечно, можна критикувати деякі кроки президента Михайла Саакашвілі. Але, як це нерідко буває в житті людини чи якогось народу, створюється така патова ситуація, яка призводить до критичних наслідків при будь-якому розвиткові подій. Відомо, що Росія, майстер із сепаратистських заколотів, терористичних акцій, політичного шантажу, всіляких провокацій тощо, довго й уміло заманювала Грузію у свої пастки. Звісно, малій Грузії було важко протистояти.

Відрадно, що Захід виявився одностайним в оцінці неоімперських потуг Росії: спершу відновити контроль над Кавказом, відтак – на всьому постсовєтському просторі. Мабуть, державні мужі світового засягу згадали ще й те, як неодноразово кривавий чобіт російської солдатні крокував вулицями Парижа, Берліна, Відня, Праги, Варшави тощо. А це – вже небезпека для самого Заходу.

Нині примара нової холодної війни з усіма витікаючими наслідками реально витає в повітрі. На міжнародних рівнях відбуваються екстренні засідання з приводу ситуації в Грузії. Провідники багатьох держав консолідуються, щоб протистояти аґресіям Москви, забезпечивши країнам Східної Європи подальші демократичні перетворення.

Передбачити наступні кроки Владіміра Путіна та його політичної тіні Дімітрія Медвєдєва неважко. Позаяк сепаратистські настрої в Криму, підігріті Кремлем, зокрема російськими спецслужбами, а також бездіяльність офіційного Києва вже становлять реальну загрозу для територіальної цілісності України. Утім, сучасна національна катастрофа в іншому: в міжусобних війнах між найвищими посадовцями України. Вочевидь, настала пора істини: або задля безпеки України дії найвищих посадовців та політичних сил будуть монолітними, або рано чи пізно Росія спровокує проголошення незалежної республіки в Криму. На останнє активно працюють всілякі жіріновські, затуліни й лужкови, весь офіціоз Росії. Працюють також повністю підконтрольні Кремлю засоби масової інформації, а радше – дезінформації, з елементами імперської маячні антигрузинського й антиукраїнського штибу.

Наразі ніщо не вказує на системні й дієві заходи української влади з метою забезпечення територіальної цілісності України. Усе – надто фраґментарне й ситуативне. Однак слід наголосити на тому, що деякі дії влади підпадають під класифікацію злісного нехтування національною безпекою України. Ідеться про відкриту й брутальну війну між Секретаріатом президента (а Балога – це Ющенко!) й Кабінетом міністрів. За таких екстремальних умов стає неможливо виробити ефективну зовнішню та внутрішню політику України, яка б працювала на випередження: не допустити до перетворення Криму в зону воєнних дій знахабнілих російських імперщиків.

Днями Секретаріат президента перебрав на себе функції СБУ: вести збір матеріалів та скеровувати їх у Генеральну прокуратуру України на предмет «ознак державної зради й політичної корупції в діях Юлії Тимошенко». Скажу, що в цьому непроглядному балогівському тумані щораз менше добачає Віктор Ющенко шкоди від дій свого «другого я». Мова йде про участь Віктора Балоги в сепаратистсько-русинському русі в Закарпатті, який недаремно істерично мусується російськими ЗМІ. Нічого не чути про нейтралізацію Службою безпеки України московської аґентури, яка здавна інфільтрована у владні структури, починаючи від Секретаріату президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради та кінчаючи сільськими радами Криму. Саме таке очищення (своєрідна люстрація) мало б негайно відбутися в Україні, коли хочемо вберегти нашу державу від воєнних катаклізмів, а то й можливого знищення. Зазначу, що існують певні історичні паралелі. Щось подібне відбувалося в США, Великій Британії напередодні гітлерівської окупації Західної Європи (масова чистка нацистської аґентури), таке ж повторилося після Другої світової війни (холодна війна: повсюдне знешкодження совєтської аґентури).

Не важко здогадатися, як реаґує Захід на взаємні звинувачення Секретаріату президента й Кабінету міністрів. Звісно, в деяких країнах трапляються тертя між вищими урядовцями чи навіть певними структурами влади, однак вони ніколи не виходять на суспільну поверхню, тобто не звалюються на голови пересічних громадян. Саме останнє спостерігається нині в Україні, через що, зокрема, «малі українці» поголовно втрачають довіру до всіх гілок влади, а навіть політичних провідників. Поки що міжнародні чинники мовчать, але їхній терпець може урватися. І тоді Україна може залишитися наодинці з московським аґресором. Ні, Захід цілковито не відторгне Україну: просто його дії будуть мало ефективними, а то й анемічними (досі таке спостерігалося).

Отже, світове українство як в краю, так і в розсіянні повинно чинити тиск на Віктора Ющенка з наступною вимогою: негайно зупинити ескалацію протистояння між його Секретаріатом і Кабінетом міністрів. Задля цього слід відправити у відставку всіх яструбів із його Секретаріату, передовсім Віктора Балогу (останній – ще й фактор політичної нестабільності). Окрім того, треба провести в Україні кардинальні зміни з метою зміцнення законності й правопорядку, а також підпорядкувати все і всіх єдиній меті: євроінтеґрації України в ЄС, НАТО. Оскільки, як показали події на Кавказі, лише останннє може бути запорукою майбутньої безпеки України, добробуту її громадян.

Марта Онуфрів (Канада, Торонто)


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 20-08-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1219264477.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.