Олександр Северин: Спокушені жлобством

додано: 05-03-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1267778310.html // Версія до друку

Для "Майдану"

• Україна • Політика •

^{Да пошлі ви
Народний депутат України Микола Азаров}



У мене нема підстав любити Тимошенко та її жахливе урядування, любити депутатсько-балаганний блок її імені та те неоковирне і недолуге, що з якоїсь недоступної простому смертному радости звалося "демократичною коаліцією", будучи при тому сутністю цілком віртуальною. Тим більш – що ця галаслива і руйнівна компанія і сама, скажемо дуже м'яко, ніколи не вирізнялася особливою повагою до Конституції, до правових процедур і місце цим людям, як на мій погляд, аж ніяк не біля влади.

І з приводу влаштованого "ТЮлібану" регіонального погрому мені б не зимно і не спекотно, і хай би їм політичний грець і гаплик, їх не шкода. Шкода Конституцію і, відповідно, Україну.

На жаль, напомпованим емоціями від перемоги свого тому-що-Лідера регіоналам не стало, виглядає, розуму не перетворювати свою політичну офензиву на черговий путч ("яка країна, такі і путчі"). Черговий – у довгому ланцюжку від політреформи, Закону "Про Кабінет Міністрів України", багаторічне блазнювання з Регламентом ВРУ, жонглювання депутатськими картками, буйний ідіотизм постанови щодо голови НБУ, блокування трибуни, електрощитових і шкода що не туалетів, скасування виборів і, врешті, говорячи по-донецьки, "круткі - муткі" з коаліціями.

Дарма, що випхане в активний політичний словообіг убогою політреформою слівце "коаліція" в народі давно вже вимовляється дещо в інший спосіб, де форма куди більше відповідає сутностям: "калоліція". І не в тому справа, чиї депутатські мармизи нам подобаються більше за інших. Справа у тому, що коли країною керує не право, а жлобське прагнення влади будь-якою ціною, стає гидко.

А тупо переконане у своїй безкарности агресивне жлобство тут плаває на поверхні – як і гівняність задуманого.

За частиною шостою ст.83 "політреформенної" Конституції України: "У Верховній Раді України за результатами виборів на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України".

У своєму рішенні №16-рп/2008 від 17.09.08 Конституційний Суд України витлумачив це так: "Конституція України визначила суб'єктів формування коаліції депутатських фракцій – депутатські фракції. Отже, якщо депутатська фракція - це група народних депутатів України, обраних за виборчим списком відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій), то до складу коаліції депутатських фракцій входять депутатські фракції, які за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій сформували коаліцію депутатських фракцій".

У тому ж таки рішенні КСУ констатував і таке: "Порядок припинення діяльності коаліції депутатських фракцій також повинен встановлюватися Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України (частина дев'ята статті 83 Конституції України) […] Разом з тим Конституційний Суд України констатує, що Основний Закон України не визначає порядку припинення діяльності коаліції депутатських фракцій. Це свідчить про наявність конституційної прогалини у правовому регулюванні цього питання. Однак заповнення таких прогалин не належить до повноважень Конституційного Суду України. Ці питання мають бути врегульовані в Конституції України та/чи в законі про Регламент Верховної Ради України".

Таким чином, де-факто КСУ, кажучи про підстави припинення діяльности коаліції, сказав, що "встановлюються Конституцією України та Регламентом" = "встановлюються в Конституції України та/чи в Регламенті". Конституційно сказане "та" перетворилося на конституційно розтлумачене "та/чи". Відтак це і дає підстави знищувати попередню коаліцією так, як це зробив натхненний регіоналами Литвин, спираючись на врешті перетворений нещодавно на Закон верховнорадянський Регламент.

Хоча підстави сумнівні.

Передусім, "та" – це все ж не "чи" і якщо керуватися Основним Законом, а не його тлумаченням, то встановлені Регламентом положення щодо припинення коаліції мали б і могли б лише наслідувати відповідну норму Конституції. Втім це вже лише моє власне "побутове тлумачення", тоді як офіційне тлумачення КСУ є таким, яким є.

Проте є інше – прописаний у частині першій ст.58 Конституції принцип, за яким "закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи". Дію нормативно-правового акта, - пояснив КСУ в рішенні №1-рп/99 від 09.02.99, - "треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинности і припиняється з втратою ним чинности, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце"..

Тому чи мали коаліціянти обов'язок надавати, а Литвин – право вимагати депутатських підписів на доказ існування коаліції – велике питання (певним чином коаліціанти стали жертвою багаторічного нехтування Конституцією з боку Ради – на момент створення коаліції не було легітимного Регламенту-закону і тому послатися зараз їм нема на що: депутатське нехлюйство наздогнало депутатів і з розгону копнуло під колективний куприк), але все ж питання. Як на мій погляд, то наразі єдино легітимним способом припинення діяльности коаліції є вихід з нею суб'єкта – фракції, а доводити, що на момент проголошення коаліції в ній не було достатньої кількости депутатів ентузіасти мали б хіба в судовому порядку. Але менше з тим.

Тоді як ніяке не питання, а залізобетонний факт, що суб'єктами формування коаліції є лише фракції. Фракції, а не депутатські групи чи то окремі депутатоодиниці. Більш того, "фракція – це група народних депутатів України, обраних за списком відповідної політичної партії (блоку)", через що розмови про "фракцію позафракційих" – то суть злоякісна маячня.

Відтак маячнею є й загалом ідея творити коаліцію будь-яким іншим методом, ніж волевиявленням фракцій, і це не змінити жодними змінами до Регламенту, бо питання врегульоване на конституційному рівні. Маячнею – це якщо ідея. Якщо ж перейде у практичну площину, буде ще гірше: прочитавши рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 №6-рп, кожен просунутий регіональний депутат може дізнатися, що "узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення".

Тому я маю до ентузіастів створення коаліції рухами, схожими на рухи наперсточників на донецькому залізничному вокзалі у середині дев'яностих, кілька запитань:

а) Чи всі ви читали і пам'ятаєте статтю 109 Кримінального кодексу України, за якою

<sup>1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк</sup>?

І чи знаєте ви, що строк давности за такі вибрики¹ перевищує строк ваших депутатських повноважень і, відповідно, недоторканної безкарности? А хто тоді буде генпрокурором - невідомо.

б) Чи розумієте ви, що нелегітимність створення коаліції автоматично веде до нелегітимности створеного нею уряду? Чи розумієте ви, що цим самим ви створюєте загрозу делегітимізації держави як такої, руйнування залишків авторитету інституцій і розчинення останніх натяків на процедурність? Чи розумієте ви, що з таким урядом якщо і матимуть справу іноземні країни, але розуміючи, що мають справу з узурпаторами?

в) Чи справді ви хочете підставити Януковича Віктора Федоровича – главу держави і гаранта, плануючи підсунути йому на внесення нелегітимну кандидатуру нелегітимного керівника нелегітимного уряду від нелегітимної коаліції?

г) Чи даєте ви собі звіт, що будь-який громадянин України, з чималенького числа прихильників несамовитої Юлі (у т.ч. вона сама зі своїми хатамото) зможе, на підставі ст.55 Конституції України, оскаржувати в суді: створення коаліції, висунення кандидатури прем'єра коаліцією, подання кандидатури Президенту, внесення ним цієї кандидатури до ВРУ тощо? Чи розумієте ви, що протиприродній спосіб формування коаліції та, відповідно, уряду делегітимізуватиме всі рішення уряду?

ґ) Нелегітимний в очах українців і закордону уряд на додаток до обраного меншістю виборців і дуже непопулярного серед великої кількости українців Президента – це та влада, якої ви прагнули?

Ідіть на вибори.


<sup>Олександр Северин, к.ю.н.
Товариство "Свої"

Примітка:
1Вчитавшись в норми статті, неважко побачити, що обов'язковість "насильницького" фактору для наявности складу злочину стосується далеко не всього.</sup>

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 05-03-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1267778310.html // Версія до друку

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.