Галя Койнаш: Дії, несумісні з демократією. Ч. 1: Харків

додано: 07-06-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1275912239.html // Версія до друку

http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2010-06-07/53462

• • •

Без сексу, скандалу чи жахливих злочинів складно притягти увагу ЗМІ. Зокрема й світових. Якщо ти не президент, звісно. Якщо не влаштували величезного шоу, де надають можливість оголосити - після 100 днів - про початок реформ, про наміри та дальню перспективу світлого майбутнього. Оголосити передусім перед своїми, бо тим крикливим не своїм пройти не дали спецназівці.

Західні спостерігачі дуже обережно прокоментували набір намірів. Що, зрештою, зрозуміло: втручатися вони не будуть, та й чекати їм нічого не коштує. Чого не скажеш про українців. Адже за 100 днів фактичної відсутності обіцяних реформ сталося багато такого, що ставить під сумнів усі красиві слова про демократію та свободу. Що нарешті змусило різні міжнародні організації висловити стурбованість, попередити, що Україну можуть знову віднести до категорії «частково вільних» країн.

Тобто за 100 днів розроблено промову про плани на майбутні реформи та поставлено під загрозу доволі скромні досягнення щодо розвитку демократії в Україні.

Будемо й далі констатувати наступ на свободу слова та зібрань, утиски та загрозливу роль міліції та СБУ, обмеження судової незалежності, відверту неповагу до думки громадськості? Голосів стане дедалі менше, та й яка різниця, якщо їх не буде чути, бо власники ЗМІ, співпрацівники ДАІ, податківці та інші знають, чого від них очікують, який «порядок» треба наводити?

Наразі є різниця, й істотна. Влада реагує на критику. Словами, але такими, що свідчать: без імітації демократії їм не обійтись. А якщо імітація нас не влаштовує? Багато журналістів уже виступили проти імітації свободи слова. Певною мірою успішно, та й тепер за цим стежать міжнародні організації. Стежитимуть і надалі, зокрема, й у ЄС, якщо громадськість не відчепиться, продовжить максимально публічно відстоювати свої права, наполягаючи на відповіді, чому це її права топчуть.

За 100 днів накопичилось, може не 100, але чимало запитань, тому спочатку обмежимось подіями у Харкові.

Резонансу досягнемо саме запитаннями, адже ця історія наочно демонструє масштаби проблем, із якими стикаються ті, хто не хоче, щоб не тільки їхні права, але їх самих не топтали. Хоча висвітлення подій навколо захисту дерев у парку Горького на центральних телеканалах не можна вважати адекватним, окрім певних цілком передбачуваних випадків, важко з певністю стверджувати, що йшлося про цілеспрямовану цензуру. Західні ЗМІ теж не виявляли бажання висвітлювати ту соціально значущу тему.

За відсутності сексу, серійних убивств чи поп-зірок треба продемонструвати абсолютну винятковість ситуації. Яку за деревами можуть прогледіти. Прошу мене правильно зрозуміти: теж вважаю за дикість вирубку багатовікових дерев у центральному парку міста, тим більше коли є підстави підозрювати, що не про дорогу йдеться. Але дерева, на жаль, рубають не тільки в Україні, та й спротив у всьому світі влаштовують саме громадяни, без жодних політичних цілей. Навіть прийоми нагадують методи захисників природи десь у Канаді чи США, що теж захищають дерева власними тілами.

Цим, власне, й вичерпується шаблонність ситуації. Й абсолютну винятковість (у країні, яка претендує на демократичність) подій у парку Горького треба довести до відома як влади в Україні, так і міжнародної спільноти.

Знайдіть 10 відмінностей

Тут і там рубають дерева, тут і там влаштовують протести. Не так часто перемагають громадські активісти. Проте перемагає не фізична сила невідомих молодиків, а документи, суд і законне виконання його рішення.

Тим часом у Харкові... 19 травня Харківський міськвиконком ухвалив рішення «Про видалення зелених насаджень на ділянці будівництва автодороги». Озброєні цим рішенням та пилками, лісоруби вже наступного дня розпочали вирубку. Намітився, щоправда, один момент бездоганної законності. Активісти викликали правоохоронців, що цілком адекватно зреагували на відсутність дозвільних документів й призупинили рубку.

Момент, як відомо, швидко минає, й міліція, - очевидно, отримавши відповідну вказівку, - більше не захищала ані закону, ані громадян, які намагалися протидіяти беззаконню. Нагадаю, рубали дерева без відповідних ордерів, та й у перші дні без дотримання правил лісозаготівлі й техніки безпеки. Це вже кричуще порушення законодавства, не кажучи про відсутність громадського обговорення, як вимагають не тільки національні закони, але й положення Оргуської конвенції.

В. о. міського голови Харкова Г. Кернес і голова Харківської ОДА стверджують, що вирубування дерев ведеться законно, що всі відповідні дозволи є та що дорога будується згідно з Генеральним планом міста від 2004 року. Аби відволікти увагу від нахабної брехні, супроводжують усі подібні ствердження наклепом на захисників парку. Воліють не звертати уваги на те, що навіть якщо всі захисники дерев ночують у парку, ризикують здоров'ям, зазнають побиття та затримання з боку міліції заради якихсь копійок, це не надає владі права порушувати закон.

Про небезпеку людей ще менш дбали. Цитую перше звернення Української Гельсінської спілки з прав людини: «Проведення масштабної рубки дерев у парку імені Горького 20 - 27 травня супроводжувалося фактами насильства зі сторони співробітників органів внутрішніх справ по відношенню до громадян, які намагалися протидіяти знесенню дерев. Мали місце кричущі факти, коли невідомі молоді люди спортивної статури били громадян, а екскаватор ковшем травмував кількох людей. І все це відбувалося за повної бездіяльності працівників ОВС».

Усе це задокументовано, разом із підтвердженням від Мінприроди, що робота ведеться незаконно. Зафіксовано фотографіями та на відео, як влада ставиться до людей, що реалізували своє конституційне право на мирні зібрання та на протест.

Тут зазначу тільки кульмінаційне зіткнення беззаконня влади з мирними громадянами, тобто наступ на наметове містечко о 4-й ранку 2 червня. На відео тут можна побачити, як невідомі особи в чорному одязі разом із лісорубами з ввімкнутими пилками йдуть шеренгою на захисників дерев. Кілька захисників травмовано. Незважаючи на той факт, що це громадські захисники зазнали насильства, що вони не вчиняли жодних правопорушень і не чинили жодного фізичного опору діям міліції, остання тільки їх і затримала.

Якщо хтось іще сумнівається у винятковості ситуації, раджу звернути увагу на репортаж СТБ тут. Видно, як лісоруб пиляє дерево, яке потім падає на сусіднє дерево, на якому сидить людина. У демократичних державах активісти захищають дерева своїми тілами: як би там не ставилися до дерев, людське життя вміють цінувати.

На сьогоднішній день маємо обурені реакції від громадських організацій, які вже подали скарги на дії міліції та збираються оскаржити рішення суду. Від влади - тільки повідомлення в інтернеті про інтерв'ю, яке президент нібито дав виданню «Острів», де він, мовляв, обіцяв покарати Добкіна та заявив, що створено робочу групу з вивчення харківського конфлікту.

Чудово, але дайте подробиці, бо чекати вже надто дорого коштує.

Дуже просимо всіх небайдужих приєднатися до звернення з конкретними вимогами тут і надсилати власні запити до влади щодо дій харківської місцевої влади та міліції. З огляду на відсутність адекватної реакції з боку вищого керівництва держави на звернення правозахисних організацій, звертаємося до Комісара Ради Європи з прав людини Томаса Хаммерберга. Хай лунають із усіх боків запитання й вимоги реагування, аби влада нарешті усвідомила, що в демократичній країні з народом треба не розправлятися, а рахуватися.

Прочитати звернення до Комісара РЄ з прав людини можна теж тут http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1275869282 й підписатися за електронною адресою nolawlessness@yahoo.com

Action incompatible with democracy. Part 1: Kharkiv

Without sex, scandal or horrific crimes it’s hard to gain media attention. Unless you’re the President, of course, and they organize a grandiose show where, after 100 days, you can announce the beginning of reform and a whole package of good intentions. In front of your own people since those vociferous others are kept well about by Special Forces units.

Western observers were careful when commenting on President Yanukovych’s array of good intentions. Not, at the end of the day, surprising – they’re not about to interfere and they can afford to wait.

The price for Ukrainians may be too steep. In 100 days which saw none of the promised reforms, a lot happened which placed a question mark over all fine words about democracy and freedom. International organizations have finally begun expressing concern and Freedom House has warned that if the trend continues, Ukraine’s status could be lowered to “partly free”.

In short they’ve taken 100 days to come up with a speech about wrenching the country out of crisis and placed in jeopardy Ukraine’s fairly modest achievements on the road to democracy.

Shall we just continue to record the encroachments on freedom of speech and peaceful assembly, the worrying role of the police, Security Service [SBU], further threats to judicial independence and overt disregard for public opinion? The number of voices will diminish and what’s the difference when media owners, traffic and tax police know what’s expected of them, what kind of “order” is required?

At the moment there is a difference and it is considerable. The authorities respond to criticism. With words, yet those demonstrate that they cannot do without an imitation of democracy.

And if imitation doesn’t suit? A large number of journalists have already revolted against imitation of freedom of speech. To some extent successfully and now international organizations will be following developments. They, and hopefully European bodies, will have to pay attention if civic society does not let go and continues to assert its rights as publicly as possible, demanding answers to why these rights are being trampled.

100 days have generated, if not 100, then plenty of questions so for the moment I will concentrate only on recent events in Kharkiv.

It is our questions which must make the news since this story graphically demonstrates the problems encountered by those who don’t want either their rights or people themselves to be trampled. Although television coverage of the crushing of protest against the destruction of Kharkiv’s Gorky Park was not adequate, with certain entirely predictable exceptions, it would be hard to say with certainty that there was deliberate censorship. Western media outlets also showed scant interest in this issue of public importance.

In the absence of sex, serial killers or pop stars, you need to demonstrate the uniqueness of a situation. And this, like the woods, can be obscured by the trees. Not that I don’t consider it barbaric to cut down century-old trees in the city’s central park especially when there are grounds for suspecting that the road plans are merely a cover. However such barbarism occurs in many countries and it is concerned citizens, without any political motive, who try to oppose it. Even the methods are similar, with activists in Canada or the USA also defending the trees with their own bodies.

That, however, is the sum total of standard features, while the uniqueness of the events in Gorky Park for any country with democratic aspirations needs to be brought to the attention of both the authorities in Ukraine, and the international community.

Find 10 differences …

Here and in other countries they try to protect trees, here and there civic activists organize protests. And more often then not they fail. They are defeated, admittedly, not by thugs, but by permits, the courts and legal enforcement of the latter’s rulings.

Whereas in Kharkiv …On 19 May the Kharkiv City Executive Committee passed a decision to fell 503 trees in Gorky Park in order to build a road and hotel facilities on park territory. Armed with this decision and their saws, workmen began felling the very next day. There was one moment of irreproachable legality. Activists called the police who responded entirely correctly to the lack of necessary permits and stopped the tree felling.

The moment passed and from then on, clearly following instructions from above, the police no longer defended either the law or citizens endeavouring to counter lawlessness. The trees were felled without any of the permits required and during those first days without any safety measures or even a cordon around the area. These are already flagrant infringements of the law, not to mention the lack of public discussion as demanded both by domestic laws and the Aarhus Convention.

The Acting Mayor of Kharkiv, H. Kernes and Governor of the Kharkiv Region, M. Dobkin, claim that the tree felling was carried out legally, that all the relevant permits were in place and that the road is included in the city’s General Plan approved in 2004. In order to deflect attention from such arrant lies, they combine such assertions with defamatory allegations about the park defenders. They prefer not to dwell on the obvious fact that even if the activists were keeping night vigil in the park, risking their health, being beaten and / or arrested in return for some pittance, this would still not entitle the authorities to break the law.

They dwell even less on the danger to which they are subjecting peaceful protesters. In its first appeal, the Ukrainian Helsinki Human Rights Union writes:

“The large-scale felling of trees in Gorky Park between 20 and 27 May was accompanied by acts of violence by police officers against citizens endeavouring to stop the felling. There were flagrant cases where young athletic-looking men beat up protesters, while an excavator also injured several people. The police during all of this did absolutely nothing”.

All of this is documented, together with the confirmation from the Ministry for Environmental Protection that the work is unlawful. It is recorded on video and photographs how the authorities treated people defending their constitutional right to peaceful assembly and protest.

Here I would note only the culminating run-in between lawless authorities and peaceful citizens, that is, the attack on tree felling site in the early hours of 2 June. The video here: http://www.youtube.com/watch?v=C32xe43uVi4 shows how unidentified individuals in black, together with workmen holding their saws turned on charge the tree defenders. Several of the latter were injured. Despite the fact that it was the peaceful protesters who were attacked, that none of them committed any offences, and most certainly did not show resistance to the police, the latter only detained them.

If anybody still has doubts regarding the exceptional nature of this situation, I would suggest looking at the video of the TV STB report here http://www.telekritika.ua/daidzhest/2010-06-03/53400 One of the workmen cuts down a massive tree which has to fall on another holding a protester.

In democratic countries activists defend trees with their own bodies, since however little importance some give to the trees, human life is valued.

At the present time we have outrage from civic organizations which have already lodged complaints against the actions of the police and are planning to appeal against court rulings. From the leaders of the country we have only reports on the Internet claiming that the President gave an interview to the website “Ostriv” in which he supposedly promised to punish the Governor of the Kharkiv region and said that a “working group to study the conflict in Kharkiv has been created”.

Excellent, but let’s have some details since the price of sitting and waiting has become too high.

We would ask all those concerned to add their voices to our appeal with specific demands which can be found here khpg.org/index.php?id=1275869282 We are also asking people to send formal information requests to all relevant authorities and the police. In view of the lack of adequate response to appeals from human rights organizations, we are writing to the Council of Europe Human Rights Commissioner, Thomas Hammerberg. It is vital that hard-hitting questions and demands for response are heard from all sides so that the authorities finally understand that in a democracy you heed public opinion, not crush it.

Halya Coynash

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 07-06-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1275912239.html // Версія до друку

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.