першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Олександр Логвінов: Національна ідея: ВІЛЬНА ЛЮДИНА У ВІЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

додано: 22-03-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/985225972.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Суспільство

Надсилаю цю статтю російською мовою, тому що дискусія, внаслідок якої народилась, велася російською мовою. а філософську освіту я отримував ще марксістско-ленінскую і теж російською. Не володію українським філософським апаратом, якщо хтось може, був би дуже вдячний за адекватний переклад.

Национальная идея

Рушійною силою розвитку людства завжди були ідеї. Вже аксіомою є те, що ідею неможливо перемогти, до неї можна тільки приєднатись. У будь-якого народу як спільноти людей, достатньо однаковою за своїми ознаками, є спільні ідеї, які превалюють над індивідуальними. Найбільш узагальнену з ідей, яка висловлює найбільш сокровенні прагнення максимальної кількості цих людей, можна назвати національною ідеєю. Ця ідея робить нарід нацією, ї не тільки нацією етнічною, але й нацією політичною. Національна ідея є основним стимулом розвитку цією нацією своєї держави, створення механізмів та інструментів реалізації прагнень нації.
У дискусіях виникають різні варіанти формулювання національної ідеї, які відносяться до тих чи інших прагнень достатньо великих спільнот людей. Ці варіанти не сприймаються тільки тому, що вони характерні для спільнот, а не для всієї нації. Як найти той варіант, який висловлює устремління всіх?

Формула національної ідеї має бути максимально абстрактною зо формою, я б сказав, що національна ідея має бути ідеальною.

Тому її треба шукати у самих глибинних структурах людини, у самій глибині її сутності.

Максимально глибинною сутністю людини є її глибинна природа та основа. Якщо прийняти цю посилку, тоді треба визначитись, що є основним для будь-якої людини, як для біологічної системи, так як і для будь-якої іншої біологічної системи.

Визначальною характеристикою будь-якої біологічної системи, як фізичної або біофізичної системи, є збереження рівноваги, як умови системної діяльності.

Біологічна система функціонує у реальному оточуючому середовищі, яке постійно змінює свої характеристики. І для того, щоб рівновага підтримувалась, всяка система повинна мати механізми її підтримання. Фізика описує ці механізми як механізми зворотнього зв’язку. Якщо зворотній зв’язок позитивний, система йде врознос та швидко руйнується. Якщо зворотній зв’язок негативний – він регулює параметри системи, утримуючи їх на оптимальному рівні, який відповідає умовам зовнішнього середовища. І тільки така система життєздатна. Якщо ж зміни оточуючого середовища виходять за межі максимальних параметрів, біологічна система вичерпує можливості зміни своїх характеристик, втрачає рівновагу і гине.

Головною рисою людини, як біологічної системи, яка надала їй перевагу над всіма іншими біологічними істотами, є вміння змінювати оточуюче середовище, роблячи його більш прийнятним для функціонування, а, відповідно, й для виживання. Найпростіший приклад при зниженні температури оточуючого середовища, на відміну від тваринного світу, який або впадає в сплячку, або ховається в грунт, або мігрує у більш теплі кліматичні умови, людина просто одягає одяг, опалює житло й продовжує жити в змінених умовах оточуючого середовища, навіть якщо ці зміни зовнішніх умов завеликі та руйнівні.

Цю здатність і прагнення змінити оточуюче середовище, як умову виживання можливо відобразити графічно у такому вигляді:



Далі необхідно згадати деякі філософські визначення. Перше з них стосується життя: «Життя є способ існування білкових тіл». При всьому уявному примітивізмі цього визначення, воно не примітивне, а максимально абстраговане. Для того, щоб інакше пояснити життя, написані гори філософських праць та використаний колосальний мовний аппарат. Я пропоную зупинитись на цій трактовці, як найбільш компактній.

Одне з визначень хвороби звучить як «Хвороба – це обмежене у своїй свободі життя». Не завжди тиск оточуючого середовища на людину проявляється як хвороба. Частіше це суб’єктивно відчувається як дискомфорт, і не завжди джерело дискомфорту можливо визначити або усвідомити. І тут знову спрацьовує механізм відновлення рівноваги, який усуває зовнішні чи внутрішні впливи, які дають відчуття дискомфорту. Якщо з попереднього філософського визначення вивести зворотнє, то отримаємо таку формулу: “Здоров’я – це не обмежене у своїй свободі життя”. І тільки тоді, коли людина знаходиться в гармонізованому оточуючому середовищі, його відчуття є відчуттям комфорту, як досягнутої біологічної рівноваги між внутрішнім та зовнішеім світом. Ця рівновага дає людині найпростіше – саму можливість життя.

І стрілка на малюнку, назвемо її вектором напрямку дії біологічної системи, саме й вимальовує той вплив людини на оточуюче середовище, який спрямований на гармонізацію цього середовища з внутрішнім середовищем людини як біологічної істоти. Цей вектор можна назвати просто: прагнення до свободи, як головної умови свого існування.

Далі я пропоную погодитись з тим, що, в принципі, соціальні прагнення людини спрямовані до того ж самого, до гармонізації її внутрішнього та зовнішнього світу. І реалізуються ці прагнення за допомогою таких самих механізмів, як і біологічні.

На цьому можливо припинити розгляд діяльності окремої біологічної системи, тому що в реальному світі поряд з нами одночасно діє величезна кількість інших біологічних систем. При такому сусідстві індивідуальна діяльність біологічних систем неминуче зіштовхується з діяльністю інших біологічних систем, як фактором зовнішнього середовища. Це можливо графічно відобразити таким чином:




Як бачимо, індивідуальні прагнення, в силу різних індивідуальних характеристик, мають різний напрямок і можуть взаємно накладатись або поглинатись. У процесі взаємодії індивідуальні біологічні системи зіштовхнулись з тим, що для того, щоб узгодити цю взаємодію, вижити під впливом інших систем, необхідно виробити механізми, які дозволяють оптимізувати цю взаємодію у напрямку взаємного підсилення цих індивідуальних векторів. І ці механізми вже не біологічні, це соціальні механізми, які перетворюють людину з біологічної істоти на соціальну. Вони формують суспільство. Формуючи суспільство, соціальні механізми з тим чи іншим ступенем ефективності дозволяють суммувати вектори прагнень кожного члена суспяльства. Сумарний вектор суспільства має такий вигляд:



Як назвати цей вектор, який відображає прагнення суспільства, формує націю, формує державу? Цей вектор можна назвати національною ідеєю.

Спільний вектор зформований з індивідуальних прагнень кожної людини, які ми з’ясували вище. І головне прагнення кожної людини, як умова її біологічного існування, умова, яка дає саму можливість жити, вже теж зформульовано вище. Це прагнення називається: прагнення до свободи.

Залишилось тільки об’єднати індивідуальні прагнення в спільну форму, яка відображена спільним вектором суспільства. І ця формула має достатньо простий вигляд: “ВІЛЬНА ЛЮДИНА У ВІЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ”.

Знавці політології можуть сказати, що ця ідея вже проголошена лібералами. А хто скаже, що вона помилкова? І хто скаже, що ліберали мають монопольне право на те, що носієм та виразником цієї ідеї є, за визначенням, кожна людина. З цієї ідеї починається Загальна Декларація Прав Людини і на реалізацію цієї ідеї мусять бути спрямовані зусилля будь-якої держави.

додано: 22-03-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/985225972.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Новини з Обозу :
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua