першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: О.Максим’як: "Чому український народ масово не підтримує дій опо

додано: 10-04-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/986909578.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Відповідь на це питання дає опозиції практичне керівництво до дії.

Звичайно, опозиція має достатньо тверезих політиків, здатних потенційно оцінити можливості своїх активних членів партії. Але гіперболізація одними своїх можливостей, а іншими, навпаки, песимістичне їх применшення, приводить до того, що ті, які знають як і що робити, тобто тверезі аналітики і організатори, залишаються в абсолютній меншості.

Оце, чому, не дає спокою не тільки українцям, але також іноземцям, які дивуються нашій товстозадості в таких очевидних питаннях, як протест проти найвищої посадової особи, звинуваченої в найтяжчих гріхах. В європейській країні зібрати на протест кілька тисяч осіб і добре потовкти поліцію і самим дістати по голові, то є звичайна справа. Єдине, що відрізняє їхніх поліцейських від наших, це те, що наші продовжують бити після вуличних подій, жорстоко і підло.

Подія такого рівня, яка в нас відбулася 9 квітня, не є якоюсь особливою в очах європейця. Це, так собі, акція нижче середнього. Більш важливою є тема протесту. І тут, що саме цікаво, коли звинувачується найвища посадова особа, що вона там щось вкрала в свого народу, уявимо собі, п. Ширак, п. Коль чи п. Блер, то народ сидить на канапах перед телевізором чи з газетою і йому, навіть, в голову не приходить виходити на вулицю протестувати. Бо на то є преса, дебати в парламенті, комісії, суд і знов преса і по телевізору набагато краще дивитися, як винуватого по всіх каналах, всі кому не лінь - домогосподарки, його колеги, коміки і т.д., розмазують по екранах. Але, не дай Бог, якась інституція, як наша, наприклад, прокуратура, вирішить дурня зваляти, то, гарантую, півмільйона народу прийде і зрівняє ту прокуратуру з асфальтом.

Бо, дійсно, що тут такого, вийти на вулицю і добитися своїх прав? Це так просто! Це - така хороша нагода для пересічного громадянина - вийти на вулицю і показати, хто є господар в державі!

Сподіватися, що Захід сильно переймається нашим паном президентом є великою помилкою. Ми про себе надто великої думки. Ми нікому не потрібні, а подібних царків в країнах світу є до 70 відсотків. Оцінювати ж події в Україні за стандартами англійської демократії, нікому просто в голову не прийде.

Тобто нашого президента і далі будуть кудись запрошувати, так, для годиться, але самі до нас їздити не будуть. Хто знає, що цей Кучма, бля, ще викине? - думає західний політик, - щоб мене ним в підручнику історії понижувавали! Наше важливе геополітичне становище є важливим тільки для нас, а для решти сильних в цьому світі, ми слугуємо тільки грудкою цукру для російського ведмедя: як він починає дуже сильно ревіти, йому дадуть один раз лизнути і забирають назад. Події в Україні Захід оцінює тільки з двох позицій: перше - чи створюють такі події перешкоди для міжнародної торгівлі? І друге - чи ці події не можуть привести до військової загрози чи напруженості в регіоні? Оскільки Кучма за мішок полови віддать все з України і пустить кого схоче на нашу землю, то таких проблем для заходу наразі не виникає.

Отож, прийдеться нам самим все залагоджувати і наш кучмо-симонізм поступово змінювати на щось більш цивілізоване. Сподіватися на Захід не має чого.

На мою думку, є три важливі речі, дослідження яких, дасть відповідь на питання поставлене перед опозицією: "Як стати масовою?" А саме:

· Здатність до виявлення протесту

· Пропаганда і агітація

· Організація процедури протесту

Народ - психоінформаційна система

Народ - це здатна до самоорганізації психоінформаційна система, колективна істота, етносоціальний організм (Каганець). Основними інструментами вивчення такої психоінформаційної системи є емпіричне узагальнення та психоаналітика.

Здатність до висловлення протесту. Спочатку підкреслю - аналіз стосуєтся подій, які відбуваються в цей час.

Якщо ще не має у науці такого поняття як здатність до протесту, то це є добре, бо мені прийшлося видумати цей термін. Для нас він означатиме: "Здатність народу захищати свої спільні надбання при загрозі їх втрати". Я її характеризую такими рівнями:

· нульовий,

· мінімальний,

· середній

· максимальний.

Фактори, від яких залежить рівень здатності до протесту:

· Спадково-інформативний (фоновий)

· Ситуативно-інформативний (соціальний)

· Стресовий

- Спадково-інформативний фактор

Щоб оцінити цей фактор, ми повинні повернутися десять років назад і проаналізувати звідкіль пішла і є держава наша Українська. А відродилася наша Україна після розпаду тоталітарної держави.

Оскільки часовий проміжок в 10 років є недостатнім для зміни покоління, то слід вважати, що цей фактор на три четвертих був сформований в умовах попередньої тоталітарної держави.

Що таке тоталітаризм і як він виник в 20 столітті, написано дуже багато. Але не завадить коротенько нагадати його означення та історію.

Тоталітаризм - це форма суспільного устрою, в якому панує необмежена диктатура однієї партії.

Невід'ємними атрибутами тоталітаризму є ідеологія диктатури та геноцид. Є загальноприйнятим, що німецький тоталітаризм часу Другої світової війни був побудований на ідеології расової зверхності і на цій основі піддав геноциду в першу чергу євреїв та частково слов'ян. Російський тоталітаризм 20-го століття був побудований на ідеології класової зверхності та атеїзму і на цій основі піддав геноциду в першу чергу українське селянство та інтелігенцію та частково азійські народи. Жодна ідеологія не має право оправдовувати вбивство людини - це є злочин проти людства. За 70 років було знищено 40 млн. осіб української національності (Соловій). Єдиним шляхом виживання народу в умовах геноциду є страх, який, подібно, як біль є природньою захисною реакцією. Основна спадкова інформація є страх перед геноцидом. Зовсім в незначному відсотку її доповнює шевченкіана та козацька республіка.


Ситуативно-інформативний фактор

Якщо відкинути емоції у визначеннях, то сьогоднішня форма державного устрою в Україні є дуже схожою на автократичний режим - форму влади, яка основана на повновладді однієї особи. Деспотії чи тиранії у нас, слава Богу, ще не має, але рівень такого автократичного режиму можна назвати, як поліцейський режим каудільо, який перебуває в пошуку шляхів для досягнення необмежених та безконтрольних повноважень. (Я не знаю, яку літературу дають читати нашому пану президенту, але, майже без винятку, кінець таких автократій є однаковий: засудження чи страта вождя із повною націоналізацією його майна). Цей поліцейський режим отриманий повністю в робочому стані від попередньої тоталітарної держави і там кожен гвинтик був добре змащений і припасований.

Оскільки російський комунізм не був покараний, так, як це було зроблено з німецьким фашизмом, то поліцейський режим зберігся і почав підбирати собі каудільо. (Перший президент України п. Кравчук, як людина освічена, відмовився від такої підлої історичної ролі). Я пробую собі уявити, чи змогла би Німеччина сама, виходячи тільки з поверхового громадського осуду фашистської ідеології, позбутися цієї ідеології? Ні, ніколи! Тільки фізично, завдяки зовнішнім силам, були знищені носії ідеології расової ненависті, і далеко не повністю, бо відомі ще сьогодні рецедиви фашизму в Європі! Здивований Захід постійно нас понижує тим, що ми продовжуємо уживатися спільно із комуністичною ідеологією. Але вони просто вже забули, якими шляхами викорінювалася ідеологія фашизму. Отож, в Україні, маємо те, що ми маємо (Кравчук). Від тоталітаризму до автократизму безумовно спостерігається якісний позитивний скачок. За досвідом латиноамериканських країн, автократизм є перехідним етапом від тоталітаризму до демократії.

Ситуативно-інформативний фактор формується на слабодиференційованій базі в умовах психічного дискомфорту та невизначеності. Інформаціїні потоки обмежені дуже низькими стандартами до життєвого рівня та людських свобод, взятими до того ж під контроль поліцеським режимом, але, попри всі негативи, ці стандартами є вищі, ніж при попередній тоталітарній системі.

Стресовий фактор

Загроза війни, загроза масового знщення чи загроза геокатастрофи. Оцінка рівня

Рівень здатності психо-інформаційної системи до самозахисту я характеризую як низький, або згідно класифікації - мінімальний. Тому що, спадковий фактор залишається вирішальним у формуванні рівня протестної свідомості, оскільки народ, як психоінформаційна система все ще далі, на рівні 60-70 відсотків, свою суспільну активність погоджує із спадковим страхом перед фізичним знищенням.
Діючий в країні поліцейський режим постійно згенеровує нові інформаційні потоки з метою утримання цього рівня. Страх перед комуністичним геноцидом настільки сильний, що не має жодного значення де проживає особа в Криму чи Львові, на якій мові розмовляє, ця спадкова інформація є вирішальною. Яка інформація здатна подолати такий високий поріг, щоб збурити систему? Це інформація про війну та загрозу фізичного знищення - будь-яка інша інформація не досягне порогового рівня. На мою думку, ситуативно-інформаційний фактор, зараз не здатен понизити суттєво поріг - заледве на декілька відсотків. Але дуже важливо є те, що ним можна маніпулювати і саме в ньому знаходяться всі важелі управління народом Щоб понизити пороговий рівень факторів інформативності і отже, збільшити здатність народу до висловлення протесту, тобто заставити психоінформаційну систему реагувати на інформацію, яка повідомляє систему про ще дуже віддалену загрозу, її потрібно настоїти, встановити набагато вищі рівні чутливості, наприклад, щоб вбивство політика чи журналіста викликало протест всього народу.

На тому мінімальному рівні під свій захист народ здатен взяти тільки ті надбання, які він вважає спільними для всього українського народу, його сходу і заходу:

· українська незалежна держава

· відсутність війни та її загрози

· відсутність загрози геноциду

· відсутність загрози голоду

Звідси я пояснюю, чому український народ пасивно спостерігає і не спішить масово підтримувати опозицію. Лідери опозиціє повинні запитати себе: як може робітник чи селянин оцінювати свій рівень
життя та свобод за західними стандартами, коли він ніколи їх не бачив? Для нього Кучма - це особа, яка не допустила до війни, зберегла цілісність держави і поборює постійно комуністів. Ці ключові істини повторювалися перед виборами. І це є для нього стандартом. На тому рівні поліцейський режим і далі зомбує народ.

Пропаганда і агітація

Щоб зробити психоінформаційну систему керованою, в першу чергу необхідно:

· налагодити датчики зворотнього зв"язку,

· встановити контроль над інформаційними потоками та простором,

· забезпечити вільне переміщення потоків інформації,

· усунути перешкоди на шляху інформації або навчитися обминати їх,

· мати в запасі також резервні шляхи, тобто отримати можливість маніпулювати ситуативно-інформаційним фактором. Я не є спеціалістом із PR-технологій, тому мої судження можуть не співпадати із загальноприйнятими в науці. Але я хотів би зауважити, що судячи із того, що відбувається в українському інформаційному просторі, важко назвати це випадковістю, оскільки мають місце дуже складні і витончені схеми побудовані на сучасних інформаційних технологіях. Заледве п. Кучма має таких спеціалістів в своїй адміністрації. Виникає резонне запитання: "Чи не має тут, в Україні, якоїсь таємної іноземної резиденції під вивіскою інституту соціологічних досліджень, нанятої для збору та аналізу інформації, та подання рекомендацій безпосередньо президенту, щоб він вже далі, через свої служби втілював їх у
життя та тримав під контролем психо- інформаційний простір країни?

Основним іструментом прищеплення ідеолоії фашизму чи комунізму були пропаганда і агітація. Якого високого рівня зомбування народу можна цими інструментами досягнути, доказувати не потрібно - ряд доказів є ще наявні. Пропаганда - це завідомо брехлива або спотворена інформація. Агітація - це правдива інформація. Поєднання цих двох інформаційних потоків спрямовується в психоінформаційну систему і підтримується доти, поки система сама не почне їх вторинне відтворення. Це ідеальна схема.

Я можу з переконаністю сказати, що використання опозицією тільки одного інформаційного потоку - правдивої інформації, як агітації, не дасть бажаних результатів. Більше того, той, хто генеруватиме пропагандистські потоки, просто присвоїть досягнення опозиції в інформаційному просторі.

Чому пропаганда, яку ми назвали відвертою брехнею або перекрученням правдивої інформації, має таку силу серед народу? Чи існує взагалі, як інформація, а не як філософська категорія, абсолютна правда? Ось приклад пропагандистського гасла з недавніх виборів: "Ну, що, ви хочете, щоб ваші діти служили в Чечні - тоді голосуйте за комуніста". Психоаналітик відносно легко зможе тут розділити брехню і правду, але пересічна особа не зробить цього ніколи - вона підсвідомо вибере рішення, яке відвертатиме загрозу - війну.

Основна задача пропаганди полягає в тому, що народу потрібно говорити те, що він хоче почути, а не те, що опозиція хоче сказати. Наведу ще один приклад: Ви є лікар (опозиція) і ваш пацієнт (народ) хворий на рак. Пацієнт знає, що з ним біда, але викручується і хапається за життя і вірить, що виживе.

Чи маєте ви право говорити, як лікар, що пацієнт приречений? Хіба не зрозуміло, що після того станеться. Хворому буде байдуже до ваших ліків, він скаже: "Отже, так має бути". Його доконає апатія і безнадія. Ефект зворотній від бажаного.

Наведу, ще один приклад: Недавня війна в Югославії висвітлила шокуючу неправду в меті її ведення збоку Заходу, саме того Заходу, на демократичні ідеали якого ми всі орієнтуємося. Протягом половини року, жодна західна газета ні слова не сказала на захист Югославії. За перший тиждень війни США витратили 4 млрд.дол.! І все це подавалося як намір прибрати Мілошевича. Прибрати Мілошевича можна було і за тисячний відсоток тої суми. Ніхто навіть не заїкнувся, що бомбардування заводів, фабрик та комунікацій - це фізичне знищення сильного економічного конкурента. Про цю правду на побутовому рівні всі знали, але вона нікого не цікавила, бо вона могла спричинити психологічний дискомфорт народу, тому жодна опозиційна партія в Європі не наважилася цю правду вимовити вголос.

Недаремно в народі кажуть, що солодка брехня має більшу силу ніж гірка правда. Крім цього народ понад усе любить видовища і масові гуляння, навіть, під час чуми, а також любить анекдоти, сатиричні пісеньки та карикатури.

Конкретні пропагадистські схеми не підлягають розголошенню, бо існує такий ефективний захід, як контрпропаганда.

Я думаю, що гострота інформації про вбивство журналіста та зміст стрічок, не є вже такою сильною, але це не означає, що народ вже визначився і прийняв рішення. Народ тільки дізнався про те, що така інформація є, але в чому полягає загроза і яка міра загрози для нього, він ще не зрозумів. Допомогти йому визначитися в цьому, зобов'язана опозиція, або це зроблять противники. Гасло "Геть Кучму" необхідно поширити з площ і вулиць в пісні та сатиру, в просту та зрозумілу агітацію, яка повинна попасти в кожну квартиру. Ми знаємо, що зміст оприлюднених Мельниченком записів не має юридичної сили, але він покаже багатьом, в маленьких містечках і селах, всю замасковану кухню поліцейського режиму. Відчути себе обманутим - це вже початок протесту. Такий підхід повинен переконати кожну людину: якщо вона не допоможе усунути режим, то цей режим знову відродить тоталітаризм із рабством та геноцидом.

В той час, коли майже весь інформаційний простір перебуває під контролем автократичного режиму, листівка є тим єдиним джерелом інформації.

Кошти, які конгрес США виділяє на підтримкку засобів масової інформації, бажано щоб потрапили за призначенням. І тоді можна буде включитися в боротьбу за іформаційний простір.

Коротко про організацію протесту

Опозиція повинна розділити всі регіони на зони дії, щоб зекономити кошти з одного боку, а з іншого, щоб не випустити з уваги якийсь район чи село. Адже кожна партія має тисячі своїх членів (хто їх переписував із телефонної книги чи з надгробків, звичайно, повинен чесно для себе це визнати і не враховувати таких членів в переговорах із своїми соратниками по опозиції). Реальні члени партій повинні виконати роль інформаційних каналів.

В Києві я зустрічався із різними людьми, з різним протестним рівнем. Ті, хто приймав участь в зимово-веснянних акціях УБК на Хрещатику, є золотий фонд опозиційних партій. Ці люди мають дуже високий рівень суспільної свідомості і громадської активності. Я переконаний, що вони здатні діяти дуже ефективно в регіонах.

Перед кожною акцією протесту, необхідно володіти інформацією. Опозиція повинна проводити свої соціальні опитування, щоб зрозуміти, чи доходить інформація до народу, яка інформація та з яких джерел.

Ланцюг протесту можна провести 1 травня. Знову з'єднати Львів, Київ, Харків і т.д. Ще живі організатори першого ланцюгу. Ми їхали сотні кілометрів, щоб стати десь там в якійсь ланці і потриматися за руки кілька хвилин. Акція хоч і дорога, але значимість вчинку і психологічний ефект є дуже великий.

Опозиції варто слідкувати за всіма протестними акціями, які відбуваються проти режиму -
шахтарськими, студентськими і т.д., Ці верстви суспільства не повинні бути зовсім осторонь чи мати свої особливі умови.

"Український народ повинен самовизначитися. На чию сторону він стане - опозиції чи влади - та сторона і має моральне право керувати державою" (Стецьків).

А, поправді - хто народ перетягне. А, поправді - підозрювані в злочинах проти власного народу не мають морального права керувати державою.

додано: 10-04-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/986909578.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua