першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Лариса Лебідь: СУМНО МЕНІ‚ СУМНО…….

додано: 25-04-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/988159753.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Специфічна ми країна. А що вже нація особлива‚ так це вже й не ознака навіть. Це доля. Славнозвісний український менталітет зіпсував нам не одну прекрасну нагоду скористатися шансом‚ який із подиву гідною терплячістю щоразу надає нам історія. А якщо вже говорити по щирості‚ то практично всі нагоди зіпсував. Така вже українська натура — поки шанс вловиш‚ за ним уже й курява вляглася. Лінощі‚ чи що? Не фізичні. Моральні лінощі. Бідний той народ‚ який не може за себе поборотися.

І якщо вже мова зайшла про шанси. Ну що‚ скажіть‚ люди добрі‚ так заважає нам скористатися черговим подарунком долі‚ яка сама простягає руку‚ щоб витягти нас із болота‚ в якому зі своєї вини й грузнемо? Нема ж бо чого винуватити в усіх бідах злодіїв та олігархів‚ комуністів та кучмістів (свят‚ свят‚ прости Господи‚ з язика зірвалося) — хто ж їх терпить‚ годує‚ шанує‚ вірить їм‚ зрештою? Хто з наївною дитячою щирістю щоразу гепається лобом в зачинені перед носом двері‚ сподіваючись‚ що саме цього разу вони неодмінно гостинно відчиняться‚ ХТО?! Ну‚ протерпіли 300 років‚ ворухнулися трохи — не вийшло. Добре‚ потерпіли ще із 70 — чомусь та навчилися‚ до трьохсот вже не дотягли. І добре таки заворушилися‚ навіть гордість за самих себе‚ таких героїчних і свободолюбивих відчули‚ а поки з того тішилися‚ то необтяжені проблемами менталітету й пошуків національної ідеї панове встигли заробити на нас же добрячі дивіденди. І павутиннячко навкруги швиденько посплітали‚ та так‚ що й не ри!
пнешся — чим більше борсатимешся‚ тим сильніше триматиме. Однак цього разу терпіння вичерпалося надто швидко. Аж дивно. 10 років — то ж не сімдесят!

Тільки що з того‚ що знайшлося кому й павутину надрізати‚ і долю з її шансом гукнути‚ поки далеко не відійшла‚ що з того‚ коли ми їх‚ відважних‚ з волохатими павуками залишили наодинці? Нас багато‚ а сміливців так мало — з’їдять їх прямо на наших очах‚ знищать‚ а ми й пальцем не поворухнемо. Знову менталітет?

Точно він‚ клятий. Де там моя хата? Пора її від краю до середини сунути‚ бо на Україні часто трапляються зсуви. Те‚ що скраю — летить у прірву. Годі стояти з відкритим ротом‚ поки всілякі почвари відверто мають народ за бидло‚ яке можна гнати по червоному колу‚ запевняючи‚ що ведуть до світлої мети‚ здирати останню шкуру‚ переконуючи‚ що нова відросте значно міцніша‚ обливати зловонним інформаційним брудом‚ подаючи його як осяйні шати істини. Час уже скинути зі своїх очей полуду‚ облишити ганебну практику стороннього спостереження і ДІЯТИ!

Українці‚ поки ви не схаменетеся‚ не буде діла в цій державі! Доки ви спостерігатимете‚ як в цій країні спокійно ставлять у вину державнику те‚ що він любить свою Батьківщину‚ а не чужу‚ захищає її інтереси‚ а не мішки з грошима‚ хоче добра народу‚ а не собі й купці наближених — доти ви будете рабами! Доти МИ будемо рабами……

Люди! Давайте нарешті себе любити. І шанувати. Тоді‚ можливо‚ нас нарешті й світ заповажає…

Лариса Лебідь.
24.4.2001

додано: 25-04-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/988159753.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua