першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Лариса Лебідь:КРИВЕ ДЗЕРКАЛО ФАНАТИЧНОЇ ЛЮБОВІ.

додано: 17-05-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/990089929.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

<b>КРИВЕ ДЗЕРКАЛО ФАНАТИЧНОЇ ЛЮБОВІ.</b>


<b>Про радянську медицину і її рецепти…</b>

Неспокійно стало в Україні. Лихоманить її‚ бідолашну. Скрутно б нам було, якби не дароване генами й підсилене середовищем існування вміння будь-що сприймати через призму флегматичності й байдужості. Тому навіть лихоманка українська — специфічна. За щасливих часів безкоштовної радянської медицини педіатри мали звичку ставити всім пацієнтам стабільний діагноз: ГРЗ. Себто звичайнісінька застуда. По-перше‚ щоб не надто ламати голову‚ приписуючи кожного разу нове лікування. А по-друге — щоб не давати матері хворої дитини лікарняний. Про те‚ як часто подібна недбалість призводила до трагічних наслідків‚ офіційна статистика мовчить…

<b>…та перенесення цього досвіду в політичну площину сьогодення.</b>

Зате практику подібну взяли на озброєння не лише лікарі. Тому й вийшло так‚ що без пляшки не розбереш — коли проблема‚ а коли так‚ дрібниці. ГРЗ. Як "не бачили" колись дипломовані медики вірусу‚ так тепер дипломовані політики не помічають опозиції. Ні до чого їм зайвий клопіт. Однак профілактика таки потрібна. Тому й писали хоч якийсь висновок. Щоб порошечки призначити. Україні також поставлено діагноз: <b>деструктивні настрої у окремих громадян ненадійного прошарку суспільства <I>("інтелігенція? А шо воно таке?")</I>‚ викликані антидержавницькими діями "ображених" на владу невдах та посилювані вороже налаштованими агентами з-за меж країни.</b> Не енцефаліт‚ звісно‚ але порошечок не завадить. Щоправда‚ спершу пробували нежить калиновим відваром налякати (з медом)‚ — мовляв‚ зняли вашого улюбленця‚ тремтіть тепер! — та реакція якась не така вийшла. Температура ще більше піднялася. Потім‚ щоправда‚ спала‚ але хто ж тепер її знає‚ ту інфекцію‚ а ну ж десь у несподіваному місці вилізе? Ні‚ треба діяти науковими методами. Практикою й практиками перевіреними. А що‚ як тих мікробів концертами травонути?

<b>Усе нове — це добре забуте старе.</b>

Один раз спрацювало. Злі язики‚ звісно‚ факт придатності російських методів "Дайош зреліща для електорату!" в українських умовах заперечують‚ але ж нам головне — результат. А він на виборах був позитивним. Раптом і концертна діяльність спрацювала? Треба повторити. Виключно з метою профілактики‚ звісно. Та й творчу інтелігенцію <b><I>("О! Та ось же де вона‚ інтелігенція! Як я про Богуцького забув?")</I></b> підгодувати не завадить.
Можливо‚ саме таким міркуванням і завдячує Україна туром "УПС". Де "П"=Кучма‚ а "С" розшифровується як "Стагнація" (але це тільки для поінформованих — секрет-бо). Підтримай свого Президента!!! Хіба не бачиш‚ як його твої кумири люблять!

<b>Не сотвори собі кумира…</b>

Ну‚ люблять‚ то й хай собі — їм за це гроші платять. Тільки серед фанатів якісь диваки познаходилися. Образилися чогось на своїх улюбленців‚ пісні стирати збираються. Цілу дискусію в Інтернеті завели‚ біля моніторів плачуть і в останнє перед актом нищення записи рідні слухають. Тільки дискусія чомусь все навколо одного гурту триває‚ ніби більше ніхто й участі в профілактичній акції не бере. Можливо‚ тому‚ що лідера саме цього гурту обрала невблаганна рука якогось Інтернет-дотепника‚ твердим рухом поставивши його зображення на яскравий плакат‚ який так життєрадісно повідомляє: "Я продався! Не забудь стерти мої записи". А‚ можливо‚ і тому‚ що лідер той на плакат зреагував. Можливо. Але швидше за все зовсім з іншої причини саме гурт "Скрябін" найбільше вразив серця скрябоманів своїми закликами підтримувати П. І далі грузнути в зловонних продуктах С. Смердить‚ але ж ти знаєш‚ що так смердітиме і завтра‚ й післязавтра — ну чим не спокій і впевненість у майбутньому? "Скрябіни" — за мир. І щасливе майбутнє для своїх дітей. Очевидно‚ для них "щасливе" = "прогнозоване". Нехай в болоті‚ аби тільки без сюрпризів. Та досить вже про їхні міркування‚ розберемося краще в причинах і наслідках розпачу скрябінських фанів. Не всіх‚ звісно‚ деяких‚ але ж їм чомусь боляче й гірко. Так чому ж?

<b>Про відмінності українського роментіку від російського року.</b>

Бо розчарувалися. Кумир з п’єдесталу злетів‚ а гулі при цьому набили його обожнювачі. Тільки гулі — це не смертельно. І‚ як не прикро‚ але набиті вони безпідставно. Віртуальні це гулі‚ панове. Хіба були у вас хоч коли-небудь причини вважати "Скрябіна" політично підкутим? Чи до будь-чого опозиційно налаштованим? Може‚ ви вважали його одним із ідейних натхненників здобуття незалежності чи принаймні руйнації Союзного монстра? Якщо так‚ то ви скрябінців із кимось сплутали. "Скрябін" — не "ДДТ"‚ Кузьма — не Шевчук і не Цой‚ а Новояворівськ — не Пітер. І не звинувачуйте мене в спробі образити національних новояворівських героїв. Я не про те‚ що вони гірші. А про те‚ що вони — не створений вами образ‚ не відображення у викривленому дзеркалі‚ вони такі‚ які вони є. І якими були завжди. Не плутайте український нью-роментік з російським роком‚ а "Скрябіна" з "Акваріумом". Може‚ вони й самі себе трохи сплутали. Адже пишаються тим‚ що за радянських часів слухали здебільшого польську й західну музику — розкіш‚ більшості совіцької молоді недоступна. Навіть більше — вони цю музику грали! Та ще й на англомовні тексти! Не дивно‚ що в душі зародилася гордість за себе‚ таких сміливих і передових. А потім з’явилися й українські тексти. І які! (чи не вони й стали головною причиною створення спотвореного образу "Скрябіна"?) Справді‚ мабуть таки варто віднести скрябінців до рятівників нації. Завдяки їхнім текстам не один російськомовний східноукраїнець збагнув красу галицької говірки‚ не один прихильник Альони Апіної переконався‚ що й українська молодь має право на свою музику. Честь за це "Скрябіну" і хвала!
От тільки від передовиків російського року їх таки дещо відрізняє. Шевчук з Гребенщиковим не просто грали рок — вони висловлювали свою позицію. І марно деякі скептики твердять‚ що грати рок за радянських часів і не бути противником існуючого ладу було неможливо з тої лише причини‚ що музика ця була заборонена. Для того‚ щоб грати заборонену музику‚ треба тільки сміливість. Для того‚ щоб писати таку лірику‚ треба ще й розум. А для того‚ щоб своєю творчістю надихати тисячі на свідомий опір режимові‚ треба до того всього мати ще й ПЕРЕКОНАННЯ. І дано це не всім. Шкода‚ але Кузьма&К до обраних не належать. А хто сказав‚ що вони цього хотіли? Граючи підпільну музику‚ вони‚ можливо‚ й себе вважали підпільними революціонерами. Але близькість до напівситої і у порівнянні з Союзними республіками вільної Польщі не дала їм можливості такими й дійсно стати. Знову ж таки‚ не винні у цьому скрябінці. Так склалися обставини.

<b>Незалежність! Незалежність. Незалежність?</b>

Україна стала вільною‚ вони й далі грали свою музику‚ писали лірику й займалися своєю справою. Коли пройшла перша "Червона рута"‚ на ній здебільшого були не просто музиканти‚ а борці за незалежність. Як і сама "Рута" була ще не просто фестивалем‚ а епіцентром вільної думки‚ потужним конденсатором антирадянських настроїв. Врешті-решт ця бомба вибухнула — і‚ виконавши свою історичну місію‚ "Рута" почала тихо вмирати… Проте спершу ще був 1991-ий. Це був чи й не останній (дісталося трохи й 93-му) рік ще тої‚ першої рутівської течії‚ тоді вона була жива‚ а Україна — сповнена надій і віри в прекрасне майбутнє. І саме на тій "Червоній руті" відбувся черговий вибух‚ цього разу музичний. Немає сенсу перераховувати всіх‚ хто брав у ній участь. Більшість із них і досі є гордістю української сцени‚ дехто‚ на жаль‚ уже не української. Був серед них і наш Кузьма. Не знаю‚ чи відчув він дух першої "Рути"‚ але очевидці стверджують‚ що до революціонерів Кузьма не належав. Та й не треба йому — "Депешів" уже слухати не забороняли. І якщо вже до того прояви активної позиції скрябінцям не були притаманні‚ то надалі й поготів. Що ж тоді казати про спокійний і стабільній сьогоднішній день‚ про радості існування без війни й комуністичного реваншу‚ нарешті‚ про велике й справжнє щастя — власну‚ українську державу? Повірте‚ не всі музики можуть похвалитися аналітичним мисленням. Чи бодай логічним. Зрештою‚ їх же не за це люблять‚ правда? Отож то й воно.

<b>Не стріляйте…</b>

Тож не чіпайте "Скрябіна" — він не змінився. Він залишився собою. Ну‚ хіба що опопсився трохи. Тільки ви їм про це не кажіть — образяться. Не розуміють вони конструктивної критики‚ що вже з цим поробиш. І в політичних тонкощах не розбираються. Але‚ можливо‚ не все ще для них і втрачено? Адже їх "нервують люди‚ ті шо думають мало"‚ і їхнє "п’яне серце чує‚ шо готується зло"‚ та й визнають вони‚ що "то параноя тихо косить всіх нас". А тому злякалися‚ що "кругом одні вар’яти (я вар’ятом чуть не став)" і радять усім нам шукати собі "місце‚ де вар’ятів нема". Та хто ж їм пояснить‚ що легше знищити те зло‚ щоб не покосила нас вкінець параноя‚ а знайти місце‚ де нема вар’ятів‚ можна‚ лише коли сам усвідомлюєш‚ що ти не вар’ят. Причому навіть за такої умови завжди існує ймовірність‚ що саме ти і є божевільним. Тим вар’ятом тобто. А кругом — цілком нормальні люди…

<b>Епілог.</b>

З причинами розпачу скрябоманів ми розібралися. А як же наслідки? Не буде наслідків. Ті‚ хто "Скрябіна" слухав‚ слухатимуть і надалі. Хто не слухав — слухати навряд чи стане. В Інтернеті їх поважатимуть менше. А по селах дівчатка й далі‚ за виразом одного з розчарованих фанів‚ пісятимуть в колготки від Кузьмівського вокалу. Дуже вже тембр у нього приємний. Щодо скрябінців‚ то вони залишаються стабільними. Самі ж просять: "ти мені тихо вголос бреши…" І їм брешуть. Зате як красиво! Погано тільки те‚ що цю брехню вони зі сцени розносять тисячам захоплених слухачів. Недобре. Та варто слухачам прислухатися до текстів‚ і все стане на свої місця — "Скрябіни" не брешуть. Вони чесно признаються: "Я несу тільки бруд і гидоту
Серед тих шо то само несуть". А чи почути це зізнання — вирішувати вам.

P.S. <b><u>Для "Скрябіна" загалом і для Кузьми зокрема:</u></b> хлопці‚ на закиди в продажності ображатися не треба. То ж не на вас люди ображаються. На себе. За те‚ що так жорстоко помилялися. Створили собі ідолів і наділили їх вигаданими достоїнствами (чи недоліками?). Ну що поробиш‚ така вже людська натура — властиво людині помилятися. Головне свою помилку вчасно усвідомити й визнати. А ви ж і самі знаєте‚ як це нелегко. Невже вам ніколи не було образливо за свої помилки?

P.P.S. Та й записи ваші ніхто не стиратиме. Ну‚ якщо хтось зопалу й стер‚ то знову запише. Мистецтво ж існує окремо від свого творця — тільки тоді воно має право називатися мистецтвом‚ а творець — митцем. Ви ж себе такими вважаєте?

додано: 17-05-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/990089929.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua