першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Михайло Зіпунов: Українське ноу-хау - MELNYCHENKO RECORDS

додано: 20-05-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/990346185.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Українське ноу-хау - MELNYCHENKO RECORDS

Михайло Зіпунов

Багато їх на світі існує - гарантів Конституцій. Чи не кожна демократична країна має собі такого. Є один і в Україні. І треба ж було такому статись, щоб саме в цього - українського гаранта - неприємність невеличка трапилась. Якось закотився під диван, що стоїть в його кабінеті, цифровий диктофон. Да так далеко закотився, що й дістати його довгий час не можна було.
Аж ось, нарешті, один спритний майор таки витяг того диктофона на "світ Божий" та й вирішив послухати - що ж там записано. А послухати було що. Хоч і не новомодня музика там була, а якісь балачки… та виявились ці балачки досить таки цікавими, адже голоси на цих плівках були "схожі" на голоси гаранта та осіб до нього наближених.
Послухавши кілька разів, вирішив майор віднести свою знахідку Олександру Морозу, який і взявся продюсувати "записи Мельниченка".
Що ж до результатів цього продюсування, як казав свого часу інший гарант, "маємо те, що маємо".

З одного боку є гарант Конституції та найближче його оточення, які час від часу роблять заяви стосовно диктофонних записів. Виходячи з цих заяв стає зрозумілим, що по-перше, записи ці не що інше як фальсифікація, а по-друге, вони ж таки (записи) становлять державну таємницю.
З іншого ж боку маємо перманентні вуличні акції опозиції.
Заяви гаранта й акції опозиції вже набули такого собі ритуального характеру - утворилась певна рівновага. Незважаючи на серйозні обвинувачення, які висуває до президента опозиція, та на не досить переконливі спростування цих звинувачень, події так і не вийшли за межі звичайних розмов та не набули загальнонародної підтримки.

Чим це можна пояснити?
А пояснюється усе дуже просто; за допомогою лише двох слів: "криза довіри". Люди давно вже не вірять владі. Здавалося б, що за таких обставин "плівки Мельниченка" повинні були б запасти у саме серце людей…Але "криза довіри" зайшла надто далеко - не просто не вірять, люди навчились жити (а точніше було б сказати - існувати) в іншій системі координат, яка із владною ніяк не перетинається. Так легше існувати. Адже досить вже часто доводилось поневірятись у вчорашніх "героях". Тому і до опозиції ставлення у багатьох обережне - мета гарна, але хто його знає, що робитиме опозиція "після того як"?.

Здається, опозиція першою зрозуміла, що за обставин тотальної недовіри, вирішальним фактором може стати молодь. Адже саме вони молоді - ті кого життя ще по-крупному "не обламувало" - можуть повірити і піти за новими лідерами, ідеями.

Тому і розпочалась серія концертів "Рок за Правду", а вулицями Києва та інших міст пішли студентські колони.
Хоч і з запізненням, але й владні структури зрозуміли, що їм треба використовувати молодь і запустили Україною придворних музик у рамках "благодійної" акції "Україна. Президент. Стабільність".

Отже зараз маємо таку цікаву ситуацію - на чий бік (влади чи опозиції) пристане молодь (принаймні активна її частина), той і матиме шанс реалізовувати своє бачення майбутнього Украйни.
Тому й доводиться пильніше придивлятись як до влади в особі гаранта Конституції, так і до опозиціонерів, аби потім не було "мучительно больно".
Слід зазначити, що як одні так і другі у своїх діях наробили багато помилок. Чого варта з боку влади хоча б епопея з арештом Юлії Тимошенко, яка об'єктивно була найкращою PR-акцією по "розкручуванню" екс-віце-прем'єрки!

Та й опозиція діяла не краще. Однією з її помилок було наполягання на словосполученні "режим Кучми". Звичайно, слово "режим" досить яскраве, але саме ця яскравість і є мінусом. Адже не "тягне" Кучма на диктатора. У цьому легко пересвідчитись шляхом простого порівняння із сусідом - Лукашенком.

Помилкою опозиції є те, що вона не спромоглася пояснити, що головна небезпека не в самому Кучмі.

Хоч і має нині діючий президент чи не маніячну тягу до накопичення владних повноважень, але на повну котушку ці повноваження він все ж таки ще не застосував. А ось, коли до влади прийди хтось із нинішніх "союзників" Кучми, і захоче більш активно скористатись із наявних можливостей, тоді, мабуть, і доведеться вже казати про "режим" із набагато більшою правомірністю.

А про те, що трапитись це може скоріше рано, аніж пізно, говорить хоча б активізація політичних сил, які традиційно вважались "пропризедентськими".

P.S.
Отже маємо не дуже сильного президента, (сильний би давно вже пішов у відставку не побоюючись за своє майбутнє, та не виставляючи себе на посміховище перед усім світом). Який має можливість проводити свою політику лише спираючись на ті або інші фінансово-політичні угруповання, і як протидію - не дуже сильну опозицію, яка - будемо відверті - не набула поки що загальнонародної підтримки

Посилення авторитаризму влади, скоріш за все, змогло б досить істотно посилити й опозицію. Цікаво, чи зможуть люди визначитись у своїх уподобаннях ще до того як вони матимуть можливість відчути "РЕЖИМ" у всій красі?

додано: 20-05-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/990346185.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua