першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: А.Матвієнко : Свобода слова: європейський вибір та українські ре

додано: 23-06-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/993286581.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти


Хотів би розпочати з промовистого діалогу в класичному радянському фільмі "Гараж", знятому наприкінці сімдесятих Ельдаром Рязановим. Щодо одного з героїв, фахом якого є "радянська сатира", лунає репліка: "дивний у вас фах. Ви вивчаєте те, чого не існує в природі".
Так само можна назвати дивною і тему наших сьогоднішніх слухань. Адже "свобода слова в Україні" - поняття, якого майже не існує. Принаймні в тому сенсі, в якому ці слова мусять нести своє справжнє навантаження. Я навіть не торкатимуся тут відверто одіозних випадків журналістського політичного кілерства на замовлення й непомірного, дикого азіатського вихваляння владоможців. Але й навіть для більшості медіа, які не викликають огиди своєю заангажованістю, існує чітке поняття самоцензури, перелік тем і постатей, яких краще не чіпати. Причини для цього більш ніж очевидні - це абсолютна фінансова незахищеність опозиційних видань перед сваволею державного апарату та абсолютна фізична незахищеність самих незалежних журналістів. Не стану наводити тут довгого переліку-матрирологу - він і так надто добре всім відомий.
Саме відсутність свободи слова пояснює те, чому наше суспільство знаходиться саме в такому летаргічно-приреченому стані. Сьогодні суспільство справді важко хворе Воно любить і поважає пресу, але чомусь воно не реагує на слово. Діагноз цієї недуги ставлять по-різному. Одні називають це синдромом кучмізму. Я не називав би жодних імен, а сказав би, що ця хвороба називається "політична дія сірості". І сьогодні, коли наше суспільство на 95% живе в умовах злиднів, правдиве слово преси так само звучить серед злиднів і страху. Даруйте за образність але я порівнюю наше суспільство сьогодні із людиною, яку розбив параліч. У цієї людини забрали функції дії, але не забрали розум і здатність думати. І коли ми сьогодні кажемо, що наше суспільство адекватно не діє, ось вам відповідь на запитання, чому все відбувається саме так.
А які є ліки проти нашої недуги? Безперечно, це свобода слова і незалежний суд. І як що ми не сконсолідуємо сьогодні свої зусилля на вирішенні цих проблем, ми будемо тільки й робити, що збиратися і обговорювати - як важливо сьогодні забезпечити, гарантувати свободу слова. Але ця свобода слова ніколи в Україні не існуватиме повною мірою, поки зберігатиметься сьогоднішній владний режим. А відтак висновок - не змінимо режиму, то нічого й не досягнемо, скільки ми б себе не агітували, тому що не буде адекватної дії суспільства. Бо суспільство сьогодні придушене цим режимом. Тому я закликаю всіх думати не стільки про те, як нам загітувати один одного, а стільки про те, як нам навіть у цих злиднях і страхові сконсолідувати можливості всіх, хто вболіває за свободу слова і спробувати діяти цією консолідованою силою, бо інакше ми не зможемо щось змінити. Екзамен для нас - це вибори 2002 року.
І ще одна теза: "європейський вибір". Ви знаєте, інколи мене запитують, - як ти вважаєш, якщо є гарне гасло і нема кому його дати, крім дурнів, то що робити: давати дурню це гасло і хай він його несе, чи все таки не давати. Я вважаю, що не давати. Бо дурень не тільки не вміє його нести, він своєю поведінкою компрометує це гасло і викликає до нього недовіру.
Сьогодні гасло європейського вибору експлуатує наша влада. І це є черговий обман, чергова брехня, на яку ми не можемо просто так собі мовчки не зреагувати. Гасло правильне, але даруйте, виконання його нікудишнє. Воно повернуто в абсолютно зворотній бік. Тому, говорячи про європейський вибір в контексті свободи слова, треба говорити і про виконавців цього європейського вибору. Вони до Європи нас не наближають. Вони ведуть нас із Європи а відтак і нищать свободу слова.
І проте, в певному сенсі, свобода слова в Україні ще є. За умови тотальної підпорядкованості всіх державних інституцій, всевладдя силовиків, відсутності згуртованої опозиції (і це - тяжкий докір нам, політикам) саме вільна преса, (чи її залишки) стали чи не останнім бастіоном, який ще боронить європейський вибір України.
Замислімося над цими поняттями. Європейська модель цивілізації передбачає свободу слова як одну з своїх наріжних складових Безглуздо говорити про європейський вибір, зміцнюючи водночас політичну цензуру й переслідуючи незалежні видання.
Але ж саме такий "європейський вибір" пропонує нинішня влада. Мене вельми непокоїть те, що сьогодні, коли ще непоховане тіло Георгія Гонгадзе, європейський "істеблішмент" схоже, вже вибачив Кучмі і касетний скандал, і промовлені президентським голосом вказівки розправитися з незалежним журналістом. На жаль, недалекоглядних європейських політиків цілком задовольняє європейська риторика українських владців. Але ж режим, який не допускає навіть видимості рівноправних і привселюдних публічних дискусій на теми, які хвилюють суспільство (найостанніший приклад - "висвітлення" в лояльних до влади ЗМІ історії навколо ініціативи референдуму про дострокову відставку Л.Кучми) за своєю природою тяжіє не до європейських демократій, а до азіатських деспотій.
УНП "СОБОР" стала, здається, першою з українських партій, яка написала на свої прапорах не лише абстрактне поняття "Європейського вибору", але й вимогу приведення всіх аспектів українського життя у відповідність із європейськими стандартами. І ключове значення набуває сьогодні боротьба за дотримання цих стандартів у царині свободи слова.
Ми вдячні міжнародній громадськості, й персонально панові Менару за ту підтримку, яку надають українським незалежним ЗМІ (хоча й розраховуємо на вищий рівень міжнародної солідарності). Ми схиляємося перед тими українськими виданнями й журналістами, які в цей важкий час, важачи власним благополуччям, а інколи й життям (і це, на жаль, аж ніяк не красиве перебільшення) виконують свій обов'язок перед суспільством.
І водночас ми вправі розраховувати на значно вищий рівень порядності, й, коли хочете, жертовності з боку українського політикуму. Адже нарікання політика, який сам уникає гострих кутів і слизьких тем, на начебто недостатню сміливість з боку журналіста, який повинен щовечора вертати додому в темний під'їзд крізь неосвітлені двори, є принаймні аморальним.
Як тільки ми всі збагнемо, що не може бути подвійної моралі, подвійних стандартів свободи слова для Європи й для України, ми відразу ж наповнимо поняття європейського вибору й свободи слова для України значно реальнішим змістом.

додано: 23-06-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/993286581.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua