першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Карпо Дзеркальний : А от мені набридло.

додано: 19-07-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/995575501.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

…И, видя, как клочьями рвется мой друг,
Я верю с трудом в очищенье огнем,
И часто не верю в пожатие рук
(ДДТ, "Фома")

А от мені набридло.
Ні, я не буду повторюватися у банальних речах. На
кшталт того, що я не хочу жити в країні,
- де Президент спонсорує торгівлю зброєю в обхід
міжнародних ембарго;
- де партії, працюючи "на два фронти", всіляко дурять
народ і водночас дурять "татка"-президента, нібито
підтримуючи (у телевізорі) його думку щодо виборчої
системи, а наступного дня голосуючи проти цієї ж
думки…
- де Служба Безпеки держави, замість зберігати
недоторканість стратегічних таємниць та економічні
"ноу-хау", полює на "вкрай небезпечних злочинців" типу
хлопців з УНА-УНСО, які винні в закиданні яйцями
фасаду прийомної МВС на суму більше 6 тисяч гривень…
Я не буду повторюватись.
Нещодавно, вдома , у глухій провінції на Житомирщині,
отримав від одного знайомого газету. Зветься "Пістон".
Ні що інше, як "сатирично-інформаційний орган". Чий -
невідомо, але на обкладинці Вітренко. По суті -
страшно прокучмівська штука. На самій обкладинці -
Вітренко за типом "родина-мать зовет", перед нею
підсудні. Хто? Правильно, СПУ, КПУ і - певне,
випадково - СДПУ (о). Тобто пропрезидентських майже
немає (ну, КПУ не рахуємо…). Називається - виживання
виду. Коли схожі види захоплюють забагато життєвого
простору , вони починають один одного нищити…
Щоправда, в природі немає "замовних" видів - як то
вітренківська ПСПУ… А ще там - розлога стаття про
граничну необхідність для України сильної
президентської влади (а ми, наївні, гадали, що для
подолання перехідного періоду десяти років достатньо).
Згадаймо незлим словом неодноразові виступи Наталі
Михайлівни щодо необхідності скасувати інститут
президентства…
А потім, під горілку, колишні однокласники сказали:
"Ми ту нє в Кієвє, то говорі по-нашому, бо ми цю
українську мову нє понімаємо"…
Я таки не буду повторюватись. Ні про офіцера СБУ,
дружина якого загинула (по-моєму, в Черкасах, років
шість тому, у машині, що вибухнула - замість нього),
коли він передав до ФБР дані про транспортування
українськими літаками наркотиків з Колумбії до США. Ні
про українське риболовецьке судно з шістьма членами
екіпажу, що його 1996 року потоплено випадковим
влучанням ракети одного з кораблів російського
Чорноморського флоту (тоді справу прикрили, за даними
річної давності моряків ще вважали зниклими безвісти).
Ні про класну партію, один з лідерів якої, скликавши
прес-конференцію, лише за півгодини до виступу вигадав
інформаційний привід - що нібито має дані про смерть
журналіста, яка сколихнула тоді еліту держави (саме
еліту - народові було, як завжди, пофіг)…
Ні, це мені набридло давно. І я - чесно зізнаюсь - не
маю доказів щодо жодного з питань, які можуть
виникнути по моїй інформації. Пропоную пп. Потебеньку
та Радченку наперед вважати мене зрадником,
провокатором Лазаренка (Тимошенко, , Держдепу США,
Уганди - потрібне підкреслити), або "морально
невдоволеною людиною" (з інтерв'ю Радченка щодо майора
Мельниченка). Зрештою, сам голова держави мене вже
назвав фашистом. І не мене одного…
Отже. Мені набридло невміння чесних, щирих людей цієї
країни об'єднатися на захист ліпшого життя. Набридли
повсякчасні спроби завалити Кучму так, щоб іще й
конкурентам "вставити"… Набридло, зрештою, те, що
десятки (!) моїх друзів, які могли б - і хотіли б! -
приносити користь державі хоча б боротьбою з режимом,
кидають цю справу, говорячи: "Ти знаєш, я-то за, але ж
вони ніц не можуть…". І намагаються мовчати, коли в
компанії починається обговорення політичних проблем.
Мій голос, можливо, й не буде надруковано. Це є ваше
право, позаяк революція повинна себе захищати. Але
мене не цікавить революція як така. Мене цікавить
цивілізоване майбутнє для моїх дітей. Які, зокрема,
зможуть відкривати свої фірми (це щодо економіки) і
притому читати Стуса (щодо культури).
З одного боку - смерть нашій нації пророкували більше
ста років тому. З іншого - нині чи не останній момент.
Але є файна казка про жаб, які потрапили до глечика зі
сметаною. Продовжувати, гадаю, не треба…
І - це був крик людини, яка просто завтра, якщо ми
нічого не змінимо, поповнить лави тих, хто назавжди
виїздить з України. Їх - до сорока тисяч щороку, і це
не найтупіші люди.
Що чекає на нас - "Слава Україні" чи "Світлая
пам'ять"? Все - в наших руках.

Карпо Дзеркальний

додано: 19-07-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/995575501.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua