першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Іван БОКИЙ: "Із грязі та в князі, або Як стара номенклатура рвет

додано: 02-08-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/996779401.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Виявляється, я глибоко помилявся. Так, одержують ордени не за заслугами, а за посадами, тільки йдеться не про маразм, як вважалося, коли писалося про дорогого Леоніда Ілліча, а про не більше й не менше, як "виділення" аристократії. То за тоталітаризму ордени були за цяцьку, а зараз, треба думати, ознака високого інтелекту. Думаєте, я кпиню, насміхаюся? Та ні ж.

Мені до рук потрапили два щедро ілюстровані випуски "Орден Святого Станіслава. Великий Пріорат в Україні", так ось в одному з них чорним по білому написано: "Відродження України та інших пострадянських держав, повернення до глибинних джерел культури немислимі без відтворення відповідного інтелектуального шару... Інтелектуальний шар по суті своїй елітарний, бо складається з меншості... За нормальних умов нація неминуче виділяє свою аристократію... лише деякі люди здатні робити щось таке, чого не може робити більшість..."

Ось так автори видання обґрунтовують нагородження орденом Святого Станіслава деяких громадян України (за нинішніх "нормальних умов"?). Що являє собою цей орден, скажемо трохи далі, але кого ж Великий Пріорат, призначений з Лондона, з числа бізнесової "еліти", вважає українською аристократією, елітою чи, пак, інтелектуальним шаром? Ви гадаєте там знайти великих учених чи діячів культури, скажімо, таких, як Костянтин Ситник чи недавно померлий Віктор Трефілов, Борис Олійник чи Ліна Костенко, Тетяна Яблонська чи Олександр Білаш? Ні і ще раз - ні.

Наша еліта - це, виявляється, Кавалерственна Дама і Перша Леді України (всі слова – з великої літери) Людмила Кучма, Його Високопревосходительство шевальє Леонід Кравчук і такі ж Їх Превосходительства і шевальє Валерій Пустовойтенко, Леонід Деркач, Юрій Кравченко, Михайло Потебенько та інші. Ну, з таким призначеним "інтелектуальним шаром" ми довгенько "відроджуватимемося" та "розбудовуватимемося" аж до "глибинних джерел" такої "культури", що забудемо й ту, що мали. Згадайте "культуру" декого з них на парламентській трибуні - і все ясно, як у Божий день.

Зверніть увагу, хто став кавалерами ордена Святого Святослава в Україні. Якщо його одержав тодішній голова Служби безпеки України Леонід Деркач, то разом з ним шевальє ордена стають і його заступники Юрій Землянський, Петро Шатковський, Григорій Лазарєв, Володимир Пристайко. Якийсь "липкий" цей орден, в першу чергу пристає до правоохоронців. Згадували вже шевальє генпрокурора, так Святого Станіслава одержали ще й колишній начальник президентської охорони Володимир Шепель (той, що майора Мельниченка з його аудіозаписами "висококультурних" діалогів Кучми прогавив). А вже що міліціонерів він полюбив, так і казати годі. Мало того, що його одержав Юрій Кравченко, мало того, що орден "пожалували" його заступникам, так в "еліту" записали ще й головного фінансиста МВС Володимира Романова, керівника міністерського апарату Едуарда Фере, голову держдепартаменту з питань виконання покарань, або, простіше, начальника (тепер уже колишнього) всіх тюрем і колоній Івана Штанька. Просто зворушливо дивитися на фото, де дехто з них стоїть з дружинами і синами. Ари-сто-кра-тія! Рицарі і лицарі!

В аристократи записали, природно, і головного податківця Миколу Азарова з вірними соратниками і заступниками, головного митника Юрія Соловкова і його колег, головного прикордонника Бориса Олексієнка - одне слово, чи не всіх силових начальників! А що? У нас еліта - сила, а сила - еліта, а не якісь там розумники та інтелігенти. Все за Макіавеллі: хочеш досягти успіху – забудь про мораль і покладайся на силу і хитрість. Присутність серед шевальє якогось там редактора "Фактов" і президентського літописця Олександра Швеця чи космонавта Віталія Жолобова уже сприймаєш як відзначення "прошарку" за радянських часів в особі доярок, свинарок і навіть сторожів "за вагомі трудові успіхи". І просто як "прикол" звучить зведення у Високопревосходительства голови всіх виборчих кампаній Михайла Рябця. А втім, чого ж, дуже корисний чоловік саме на виборах, чому і не возвести у шевальє?

Що то за оказія - шевальє, запитає читач. Хе, дорогенький, шевальє – це шляхетний рицар, а кожен кавалер ордена Святого Станіслава стає шевальє автоматично. Отак: до ордена ти був ніхто, а як тільки тобі його вручили - уже і рицар, уже й шляхетний, уже, значить, шевальє, а головне - ти вже не плебей, а аристократ. Один із небагатьох. І хоч ти, може, й не здатний "робити щось таке, чого не може робити більшість", але ти вже належиш до лику майже святих. Бо, як свідчать оті два випуски Великого Пріорату в Україні, орден Святого Станіслава - це не просто якась там цяцька, які за радянських часів роздавали кому хотіли. Кавалери ордена складають свого роду аристократичне братство, і саме слово "орден" уже позначає не так нагороду, як об'єднання людей, які займаються благодійницькою діяльністю та сплачують членські внески. Щось кумекаєте?

Звісно, в такому статусі самого ордена немає нічого лихого. Орден Святого Станіслава встановлено 1765 року польським королем Станіславом Понятовським на честь покровителя Польщі краківського єпископа Станіслава, який у травні 1079 року був забитий під час богослужіння прямо в церкві і пізніше канонізований. В ордена багата історія, нині він має міжнародний статус, офіційно зареєстрований в Україні, здавалося б, які до кого претензії? Не в претензіях чи, боронь Боже, звинуваченнях річ. Просто вражає моральна глухота тих, хто записує себе в сучасну "справжню еліту" України. Більш як вісімдесят відсотків співвітчизників бідує, недоїдає, країна агонізує в кризі, а її президенти, прем'єри, міністри, правоохоронці бігають, як діти, за нагородами і неприховано зайняті "добірністю", "знатністю" і "шляхетністю" власних персон, по суті, відновлюють становий розподіл суспільства. Звісно, можна сприймати це як певну гру, тим більше, що сміховинність деяких пошитих у шевальє фігур практично доведена, а в самому Великому Пріораті немає значимих фігур національного масштабу. Але подивімося, хто ж грається в такі ігрища в аристократію. Керівні працівники Генпрокуратури, СБУ, МВС, ДПА, Держмиткому... Господи, що ж це таке? У державі - розгул корупції, а ті, хто має з нею боротися, братаються в якийсь орден, який до творення держави не має бодай найменшого відношення. Всі зайняті аристократизацією власних персон і своїх нащадків. До речі, їм дозволено шукати і утверджувати свої родові герби і геральдику, шукати, так би мовити, місце під сонцем в затінку родового дерева. Господи, що ж мені робити з моїм древнім родовим гербом, який віднайшов далекий родич в архівах? Чи й собі здуру погнатися за новітніми аристократами? Але як людині, що не загубила ще совість, пристати до оцієї череди, котра ще вчора клялася на вірність народові, а сьогодні не соромиться виділяти себе в окремий стан - і не за розумом чи талантом, а за посадовим розкладом? Мав, виходить, рацію Еліот, стверджуючи: порода сильніша за пасовисько. Ні, це не для мене, це не для людей честі і гідності. Хоча, як стверджує Великий Пріорат ордену, він саме й підносить честь і гідність "меншості". В Україні, я переконаний, совість нації залишиться з більшістю. А вчорашня і нинішня перефарбована номенклатура хай уже шляхтує. До чого тільки дошляхтиться?

Написав оце й задумався ось над чим. Якось у період попередньої парламентської виборчої кампанії, здається, в Черкасах Олександра Мороза запитали: а хто ж сьогодні при владі, чи не вчорашні номенклатурники? Він відповів чесно: ті ж свині, тільки корита перефарбовані. Ні-ні, я не про новітніх орденоносців і рицарів старих орденів, крий Боже од такого блюзнірства. Номенклатура перефарбувала корита і сама перефарбувалася за принципом хамелеона, така її природа в усі часи. Минуле для неї – чужа країна, там усе по-іншому. А ось те, що вона вже виділяє себе в аристократію, не варто сприймати як просто маразм. Мало потрапити в рай - треба ще там улаштуватися. Пристаючи до світових орденів у періоди смути і суспільного розкладу, вона рятує себе, свої привілеї і сталість. Вона не боїться кидати виклик суспільству, її не гризе ніяка совість і ніяка мораль, і саме така вона влаштовує світову орденську знать, бо це означає, що під теревені про благодійництво і гуманізм "аристократія" в нульовому поколінні готова відірвати народові не тільки голову, а й руки (чи навпаки), аби він не чинив опору нарузі і розграбуванню, які кояться в державі. Ось чому і така специфічно силова у нас "еліта", ось для чого всі ці "Прометей-престижі" і "Золоті фортуни", ось для чого і всі президентсько-патронатні ігрища та ігри. Все з одного кореня, і корінь цей - Україна має належати їм, а не якомусь плебсу, сиріч - народові. Інакше для чого ж "виділятися"? Не можуть же вони не знати простої істини: тільки подумаєш про завтрашній день, а він уже позавчорашній.

Втім, усе сказане - не про ордени як такі, а про тих, хто під них стає, а це і може бути, і, як бачимо, є те, що в Одесі називають двома великими різницями. Ну, хто ж проти утвердження ідеалів гуманізму, культивування почуттів обов'язку, честі, порядності, проти взяття на себе відповідальності?

Тільки одне - декларування принципів, і зовсім інше - здійснення їх на практиці, скажімо, тими ж Кравчуком, Деркачем, Потебеньком. Хоча чого це я так уже проти нашої нової "аристократії"? Все ж як завжди: народ життя творить, вони бігають за орденами і гуртуються в них. Кожен робить своє.

Хтось із грязі в князі пнеться, а хтось, будучи князем життя за покликанням, цурається всіх превосходительств і високостей, розуміючи, що життя не в титулах, званнях і приналежності до шляхти, а тій шляхетності, що заронили в душу мама, тато і хліб на столі. Сказано ж: не в царстві панство, а в царстві панства, а вище пана паляниця.

Іван БОКИЙ, народний депутат України (фракція соціалістів і селян "Лівий центр")

додано: 02-08-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/996779401.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua