першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Марічка ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН: "Україно моя, Україно…"

додано: 12-08-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/997634673.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Здавалося, що недавно я була в Україні, а коли приглянутися на календар, то буде десять років, як я в 1990 - му році вперше ступала на священну, скроплену сльозами й кров'ю, українську землю. Навіялися спогади. Величезною тугою скована моя душа! О, ті спогади!

Українські села і сади, запінені білим й рожевим цвітом…Велич будинку Верховної Ради…Перемога демократичних депутатів у виборах…Широке, здавалося безкінечне море синьо-жовтих прапорів…Тисячі людей на голосних мітинґах. Відвідини батьківських порогів…

Від першого свого приїзду в Україні, в наслідок подій, не тільки свідком, але й яких учасником я була, я кілька разів застановлялася над тим чи всі ці "революційні" події ведуть до самостійності, незалежності України… Тоді, якась радість, якісь неясні, бентежні пориви розпирали мені груди…Хотілося кричати про побачене і безперервно співати!

І те, що багатьох політичних аналітиків передбачало сталося 24- го серпня 1991-го року. Нарешті Україна проголосила свою незалежність.

Й я вдячна долі, що свідками того проголошення були мої мама і тато, які були того 24.8.1991 року у натовпі біля стін Верховної Ради. Це була перша, після 50 років розлуки поїздка моїх батьків в Україну.

Пригадується, як ми безмежно раділи, коли тієї ночі долетіла ця вістка і до нас в далеку Австралію. В неділю 25.8. наша Громада зійшлася до Народного Дому в Сіднеї ( і по інших містах) аби разом віддати шану творцям нової сторінки в історії України!

А що сталося продовж отих 10 років?

Народ України, як кожний інший народ в світі прагне жити краще. Та ніколи нікому легко не вдавалося будувати нову державу. А в Україні треба було змінювати і політичну систему, спосіб виробництва і що може найважніше, - психологію людини.

Що ж Парлямент - це дзеркало суспільства країни. Саме в ньому знаходимо відбиття процесів, які відбувалися в суспільстві продовж оцих останніх 10 років. Депутати висловлюють те, що діється в їх округах, вони говорять про незадоволення багатьох, не тільки Верховною Радою, а й Президентом і станом їх життя.

Я дістаю багато листів з України, це як реакція моїх статей, які читають на хвилях Всесвітньої Служби Радіо "Україна" й які друкуються в ґазетах в Україні. Я знаю, що більшість людей в Україні занепокоєні тим, що загострилася економічна криза, драстично впав життєвий рівень чи не всіх звичайних людей. Влада зробила далеко не все можливе, щоб зупинити ці процеси.

Але Україна пережила за останні 10 років не аби які соціяльно-політичних струсів…і як можна за таких обставин швидко стабілізувати економіку? Переходячи на нові рейки, нові умови життя на всіх відтинках, вона опинилася не тільки у глибокій кризі, а у стані паралічу. І коли хтось сьогодні уважає, що ці процеси можна змінити або повернутися в вчорашній день чи минулі роки, то він глибоко, глибоко помиляється.

Мені, як людині, яка виросла на Заході, чути про зневіру людей в Україні у завтрашній день, у майбутність - страшно. І я не раз задумуюся над тим, як це сталося, що оспівана в піснях і поезіях квітуча українська земля опинилася на межі економічної і політичної кризи…

Багато того, що відбувається в Україні діяспорцям зрозуміти важко. Рецепти для виходу із кризи ще важче знайти.

З далека, на відстані 20 тисяч кілометрів розбиратися в політичних справах, в побутових справах життя мільйонів українців дуже важко. А писати про те, якою буде майбутність України, ще важче і просто незручно.

Одне з певністю можна сказати. Хіба можуть піти в Україні радикальні реформи, коли при владі, не тільки в Києві, а зокрема в областях і районах, залишилися колишні компартійці, які довели країну до кризи? Вони не дбають про народ, але лише про себе й їх дітей.

В Україні катастрофічно впало виробництво у всіх галузях. Як це так, що Україна купляє зерно, харчові продукти, товари масового попиту за кордоном, а Україна випускає якісний свій товар, який залежується, яким ніхто не цікавиться.

Кожна країна на заході, а Австралія зокрема, вже кілька років веде голосну кампанію під заголовком "Купляйте товари виробництва своєї держави! Цим ви підтримаєте економіку держави, забезпечуєте працю її робітникам, запобігаєте безробіттю!"

Такі оголошення постійно з'являються в мас медіях. В країнах колишнього СССР і в його колишніх сателітних країнах побутує якась манія купувати товари з країн заходу, тому що це "модно".

Я бувала часто у Польщі. Саме там я бачила по крамницях якісні вироби, які нічим не поступалися бельгійським. Зате ціни були на багато нижчі. Ми багато дечого купляли собі в Польщі, коли наші рідні чекали від нас подарунків, зокрема одежі з Заходу.

Коли я приїхала в Україну, зауважила, що там побутує та ж манія бути власником т. зв. модних речей із Заходу.

Я мала можливість заходити в крамниці у різних містах України. Бачила чудові текстильні вироби, яких у нас не має, а якщо є такої якости, то за них треба заплатити набагато більше.

Скажу, що в Києві я купила собі червоне пальто виробництва Дніпропетровської фірми ПШО ім. Володарського: ( тепер “МРІЯ” ) крій плаща чудовий. Матеріял вовняний. Заплатила я за нього у 1991 рові - сто долярів. Плащ такого крою і матеріялу у Сіднеї в модних крамницях коштував би з 700 долярів, якщо не більше. Кожен хто бачить мій "Дніпропетровський " плащ, дивується, що це продукція України.

Є в мене і чудовий вовняний светр та черевики куплені в Києві, продукція України. А ми возимо з діяспори гіршої якости речі в Україну. Який парадокс.

В Україні є добрі майстри, спеціялісти і пора населенню України придивлятися до власних виробів й купляти! Це лише одна з моїх точок бачення покращати майбутність України - підтримати її власне виробництво.

Я певна, що Україна стане і то за 10 років, одною з багатих країн Европи. Якщо зовсім зневірятися, не вірити в покращання ситуації в Україні, то навіщо тоді жити на світі?

Політична ситуація устабілізується. Те, що зараз робиться в Україні вже є першою ознакою того, що українці вміють чи можуть об'єднатися, коли на це є потреба. Якщо у акції “Україна без Кучми”, (яку можна одобрити або не одобрювати, це інша тема ) - можуть задля правди об'єднатися т. зв. праві, націоналісти, комуністи і соціялісти, студенти, - люди різних політичних поглядів, то це є доказом того, що з часом і зменшиться число партій і політична палітра буде зовсім іншою. Зрештою, багатьох політиків ще вчаться, вивчають багато із політичного життя демократій у світі.

В Україні - великий потенціял. Багаті надра землі, хоч вони і пограбовані. Земля родюча, а що найважніше люди працьовиті, талановиті, здібні і наполегливі. Можу це підтвердити, бо бачила багатьох при праці.

Крім того, всі ті, хто виїхав за останні три-чотири роки з України на заробітки в Австралію, ті, хто перебуває в Сіднеї, всі без винятку працюють і то важко, але заробляють гроші. Знаю, що вміють ощаджувати і кожний допомагає свої родині, яку залишив в Україні.

Чому ті люди не працювали би в Україні, коли би там працювали заводи, підприємства і де виплачувалася нормально зарплата? Працювали би!

І зміняться політичні кадри. Ті, хто сьогодні при владі не вічні.

Найважніше, щоби населення України збулося свого відвічного страху. Якщо хочемо в нашій Батьківщині змін, то треба йти на вибори і вибирати тих людей, які говорять про те, що Україна повинна бути в першу чергу українською. Треба вибирати тих, хто не нахапався державного майна і хто хоче щиро працювати для розвитку держави а не своєї власної кишені. Від народу, від голосування і залежить, які зміни будуть в державі…а така нагода скоро знову буде.

Ми в країнах Заходу чуємо по радіо бачили по телебаченні, читаємо у пресі звідомлення про велику корупцію на найвищих щаблях державного життя, про поширення злочинности, про безсилля правосуддя. - все це, на жаль, не вплинуло позитивно на образ самостійної України діяспори й чужинців. Але напрошується питання: - чи маємо ми, діяспорці, право розчаровуватися, тратити надію? Відповідаю: Ні! Ми не маємо права ставити на один позем Уряд, урядові структури, мафію і добрий, втомлений і працьовитий народ.

В Україні зроблено за останніх 10 років багато позитивного: Україна прийняла Конституцію, українська мова є державною, а що нею ще не всі говорять - то час і обставиниі це змінять. Економічні реформи проходять в Україні , хоч повільно, то проходять, є власні гроші, власна летунська компанія, діють в багатьох країнах консульства і посольства України, діють свої митниці - все це атрибути незалежної держави.

Я вірю в український народ, – не всі же однакові! Вже раніше в своїх чисельних статтях я писала, в своїх виступах-доповідях зі сцени твердила, що: " в Україні живе багато порядних людей і завжди в кожному поколінні знайдуться люди, які готові будуть оборонити самостійність й честь свого народу."

Я певна, що український народ знайде силу пережити цей переходовий час. Український народ терпеливий, працьовитий і впертий. Українському народові належиться жити краще, бо чим він гірший від багатьох народів країн Европи? Може він і кращий тим, що стільки настраждався, пережив і вже недалекий той час, коли усміхнеться і моїм землякам сонце!

З надією на краще майбутнє і на повне закріплення самостійности, я з чоловіком, мої батьки, мої сестри Надя, Оля й Одарка, й їх чоловіки й мої два племінники Маркіян й Назар, які всі бували в Україні і то 14 разів, як співвласники самостійності України, хоч ми і діяспорці - відзначатимемо 10- ту річницю Незалежности України!

МАРІЧКА ГАЛАБУРДА - ЧИГРИН -Сідней - АВСТРАЛІЯ 4.8.2001
Надруковано у “Вільній Думці “ ч. 31 –32 ( 2652-2653) 30.7. 2001 стр. 11

додано: 12-08-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/997634673.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua