першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Ігор Пилипчук: "СЛАВКО ВАКАРЧУК: “ЯКБИ БУЛА ТАКА МОЖЛИВІСТЬ, Я Н

додано: 17-08-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998072566.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

<B>Ігор Пилипчук</B>: <I>Нещодавно вийшов новий альбом “Океану Ельзи” під назвою “Модель”, третій у вашій дискографії. Чим він особливий, чим відрізняється від попередніх робіт?</I>

<B>СЛАВКО ВАКАРЧУК</B>: Головна особливість цього альбому – цілком своєрідний саунд, на який відчутно вплинуло чимало цікавих звукорежисерських знахідок, наших творчих експериментів. Тут ми себе не обмежували. Тим паче, що саундпродюсер альбому – сам маестро Товстолужський – справжній профі, з яким у нас відбувся автентичний “творчий контакт”, що мав свій розвій у співпраці на те, аби втілити нові задуми.

Для нас самих було багато нового в роботі над цим альбомом. Шукали цілком нового звучання. Я переконаний – хоч би хто вперше почув будь-яку нашу нову пісню, він, аж доки почнуться слова, нізащо не здогадається, що це “Океан Ельзи”. Адже цей альбом ми робили, можна сказати, для себе. Тобто найменше думали про те, як його сприйме публіка, критики. Просто хотілося втілити власні ідеї, до того ж так, аби отримати задоволення як від результату, так і від процесу роботи. Ми постійно перебували в пошуку – і , здається, досягли мети.

<B>Ігор Пилипчук</B>: <I>Як ти ставишся до власної популярності? Це обтяжує твоє життя чи дає задоволення?</I>

<B>СЛАВКО ВАКАРЧУК</B>: Популярність дала нам можливість концертувати і, відповідно, заробляти. Тобто матеріальні проблеми відійшли на другий план і значно більше часу з‘явилося для творчості й на те, щоб удосконалюватись. Щодо “зоряних” моментів, то були й такі проблеми. Це був досить довгий період, десь із півроку, коли навіть друзі відверто говорили про мою дещо неадекватну поведінку. Сьогодні я вже розумію, що вони мали на увазі, а тоді нічого за собою не помічав, був у якомусь дивному стані, ніби сп‘янілий. Знадобилася тривала підтримка найближчих людей, аби зарадити цій кризі. Коли до людини приходить слава, вона перетворюється для довкілля фактично на клоуна, позаяк усе, що вона робить робить, і навіть чого не робить, слугує за об‘єкт уваги багатьох, викликає в них задоволення чи незадоволення…

Здається, що популярність дає певну владу, впевненість – це все так, але насправді ти – не володар мас, оскільки сам від них залежиш. Тебе починають примушувати грати в одну й ту ж саму гру, але як тільки ти хочеш змінити її правила, одразу починаються не вельми приємні речі, і приходить відчуття маріонетковості власної ролі… Треба від початку відстоювати себе, своє “я”, і лише тоді з тобою поважно рахуватимуться.

<B>Ігор Пилипчук</B>: <I>Чому українські групи останнім часом завойовують дедалі більшу популярність серед російської публіки?</I>

<B>СЛАВКО ВАКАРЧУК</B>: Я не зовсім певен, але гадаю, що це відбувається не через потребу якоїсь екзотики, бо тоді інтерес був би нетривалий. Імовірно, ми все ж таки краще граємо, ніж більшість їхніх груп. Тут усе визначає здорова конкуренція, і нинішня ситуація складається на нашу користь.

<B>Ігор Пилипчук<B>: <I>Свого часу всі звернули увагу на твоє зближення із Земфірою – спільний виступ, прес-конференція, обмін компліментами…</I>

<B>СЛАВКО ВАКАРЧУК</B>: Із Земфірою в мене дуже добрі дружні взаємини. Їй подобається те, що робить “Океан Ельзи”, мені щиро імпонує її творчість. Земфіра надзвичайно гармонійна людина, вона дуже природна й водночас проґресивна. Її група і “Мумій Троль” повернули моду на рок-н-рол і зробили його популярним для мільйонів. Тим паче, що вони мають можливість розвиватися… Лагутенко, наприклад, майже постійно живе в Лондоні, і все, що відбувається в музиці там, доходить до нього з першоджерел. Це дуже важливо. А щодо співпраці – так. У майбутньому в нас із ними щось, можливо, буде…

Серед українських виконавців хочу відзначити Олександра Пономарьова, стосунки з яким я надзвичайно ціную. Ми вже здійснили один спільний проект: я написав для нього пісню “Він чекає на неї”, було відзнято кліп, який неодноразово демонструвався на телебаченні. Такі проекти цікаві бо ,насамперед, взаємозбагачують музикантів. Це реальний обмін досвідом.

<B>Ігор Пилипчук</B>: <I>Що тебе захоплює, окрім музики? На що йде вільний час?</I>

<B>СЛАВКО ВАКАРЧУК</B>: “Вільний час” – для мене поняття досить абстрактне, з огляду на те, що ввесь день або музикую або перейнятий справами групи. Звичайно ж, відпочинок є, але для мене тут не існує певних традицій. А щодо захоплень, то за освітою я фізик, і мене вельми цікавить ця наука. Нині я закінчую аспірантуру при Львівському університеті.

Не знаю, якою мірою мені потрібна та дисертація, але такі речі сприяють внутрішній стабільності, самостверджують.

Музика сьогодні – головна в моєму житті. Чесно кажучи, якби була така можливість, я не виступав би на сцені, а хотів би працювати в студії, творити, відкриваючи в цьому щось нове… Іноді я про це мрію.

додано: 17-08-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998072566.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua