першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Михайло СВИСТОВИЧ: “Жменька патріотів зіпсувала сценарій влади:

додано: 18-08-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998164882.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Президент України Леонід Кучма всією душею прагнув перетворити Всесвітній Форум українців на індульгенцію для очолюваного ним кланово-мафіозного режиму, щоб показати всім: українці всього світу визнають його правдивим президентом. Тим більше, що на адресу Леоніда Кучми надійшло послання від Папи Римського Івана Павла ІІ з привітанням з нагоди ІІІ Всесвітнього форуму українців, а саме візит Понтифіка в Україну український президент невтомно виставляє як визнання його легітимності (Кучми, а не Понтифіка – прим. авт.) цивілізованим світом.

Однак Л. Кучма відчував, що цей Форум може стати для нього не лише святом, але й своєрідним випробуванням. Саме великим нервовим напруженням та ще комуністично-червонодиректорським минулим можна пояснити його хамські (інакше не скажеш) закиди на адресу української діаспори та деяких українських політиків, що, мовляв, хочете покритикувати – приходьте до кабінету, а не робіть це під час урочистого засідання, що хай діаспора спочатку відзвітується, що вона зробила для України, що він (голова Оргкомітету!) не з’явиться на Форумі, якщо на нього буде запрошена Юлія Тимошенко.

Однак влада та оргкомітет Форуму, яким, як це не прикро писати, фактично керував шанований колись за принциповість та відчайдушність Михайло Горинь, все ж зробили все, щоб не допустити до зали засідань антипрезидентську опозицію. Звичайно, деяким діячам цієї опозиції через їхні всесвітньо визнані заслуги перед Україною та демократією відмовити було неможливо, але розпорядники найпрезентативнішого зібрання світового українства поставили собі завдання зменшити їхню кількість до мінімуму.

Вони не врахували лише одного: людей, які мають досвід національно-визвольної боротьби (а таких в антипрезидентській опозиції чимало), зупинити неможливо. Вони, які бували на всіх велелюдних офіційних зібраннях того часу, знають, як туди потрапляти. Врешті решт з часів СРСР українська бюрократична машина анітрохи не змінилась. Як і тоді, в кожному оргкомітеті завжди є “зайві” запрошення та люди, що, коли їм подивишся в очі, не зможуть відмовити колишнім товаришам по боротьбі з комуністами та Москвою.

Все побачити і почути хочеться описати об’єктивно, з точки зору стороннього спостерігача, але це неможливо, бо на Форумі я був активним учасникам всіх подій. Тому й писати доведеться від першої особи, до того ж з численних своїх “регалій” (керівник прес-центру акції “Україна без Кучми!”, член Президії Всеукраїнського громадянського комітету опору “За Правду!”, член Ради Української Республіканської партії) вибрати найскромнішу: редактор інтернет-сайту “Майдан”, оскільки саме як майдановець я планував свою участь в “коректуванні” офіційного сценарію свята.

Редакція “Майдану” вже давно вирішила, що візьме участь у ІІІ-му Всесвітньому Форумі українців не лише як інформаційна агенція, але й як громадяни України. Але визначитись щодо конкретних дій ніяк не було часу: він весь ішов на інформаційну підтримку сайту. Спочатку ми збиралися взяти участь лише у пікетуванні Форуму українців Форумом національного порятунку (до речі, спричинило це пікетування саме позиція оргкомітету Всесвітнього Форуму українців щодо тенденційного підбору делегатів), але обурливі та нахабні дії оргкомітету Форуму в останні дні (навіть години) спонукали нас до більш рішучих акцій.

Оскільки половина майданівців є членами Української Республіканської партії, ми попросили включити нас до партійного списку делегованих або хоча б гостей. Та Михайло Горинь заявив, що партії отримають по одному-два запрошення, а більшість делегатів визначатимуть обласні державні адміністрації, організовуючи для цього зібрання та висуваючи на них делегатів. Сподіватись на об’єктивний підхід з боку призначених Л. Кучмою чиновників, яких він може звільнити одним розчерком пера, не доводилось. І дійсно, до нас почала доходити інформація, що в регіонах влада не те що не проводить відкритих зборів, але й навіть насильно призначає декого з працівників виконкомів делегатами. Вони не хочуть їхати, а їх змушують. А пан Горинь при цьому заявляє, що всім не вистачить місць, тому доведеться стояти в проходах.

За день до початку Форуму до редакції Майдану завітав мій друг співак і колишній бізнесмен Остап Зорич, який свого часу, поки його бізнес не “прогорів” спонсорував міжнародні конкурси бандуристів та кращих оперних голосів України. Його руки трусилися, голос від обурення тремтів.

Виявилось, що голова Української християнсько-демократичної партії Олесь Сергієнко, який кілька років відсидів у радянських концтаборах, виборюючи українську незалежність” попросив Остапа забрати в оргкомітеті Форуму його запрошення. Остап поїхав туди 16 серпня, і йому видали для Олеся Сергієнка запрошення без місця.

Побачивши реакцію пана Олеся, Остап Зорич кинувся виправляти ситуацію. Він доводив функціонерам оргкомітету, що це ганьба для України, коли дисидент стоятиме в проході, тоді як чиновник якоїсь облдержадміністрації, який до 24 серпня 1991 року, розмахуючи червоним комуністичним партійним квитком лаяв борців за незалежність на всі заставки, сидітиме у м’якому кріслі. Аж раптом Михайло Горинь сказав, що Сергієнко не образиться, бо він – політв’язень, а політв’язні ображатися не повинні. Остап, який знав Михайла Гориня особисто і навіть робив деякі пожертви на Українську Республіканську партію в той період, коли її головою був саме пан Михайло, не міг повірити, що М. Горинь міг вимовити ці блюзнірські слова, але, на жаль, це була правда. Гірка і страшна. Вчорашній політв'язень насміхається і відверто зщується над таким самим політв'язнем. Як писав Шевченко, "доборолась Україна до самого краю".

Грона гніву визрівали також і в самій Українській Республіканський партії, де, після довгих поневірянь по друзях, знайомих та спільниках по боротьбі, знайшов собі притулок сайт “Майдан”.

Справа в тому, що всі республіканці були впевнені, що голові партії Левку Лук’яненку дадуть слово з трибуни Форуму, не дивлячись на те, що він є одним з найактивніших діячів антипрезидентської опозиції. Не сумнівалися в цьому і ми. І навіть не тому, що Левко Григорович має найбільший з нині живих радянських політв’язнів тюремний стаж – 27 років таборів і заслань. До цього всього Л. Лук’яненко був автором Акту проголошення Незалежності України, десятиріччя прийняття якого ми невдовзі святкуватимемо.

Але ми недооцінили цинізму українських можновладців. Коли 16 серпня керівник структурного комітету УРП Людмила Волошина поїхала до оргкомітету Форуму українців, виявилось, що там не тільки не запланований виступ Левка Лук’яненка, але й навіть запрошення на нього немає. Розгорівся скандал. І добре, що саме тут до офісу оргкомітету автобусом під’їхали за своїми запрошеннями делегати з української діаспори. Щоб запобігти розголосу, пані Людмилі швиденько тицьнули в руки запрошення на Левка Лук’яненка (з місцем!), а також запрошення на секції для інших республіканців, в тому числі і для майданівців.

Наступного дня УРП вирувало. Обуренню не було меж, і пристрасті вдалось вгамувати лише під вечір. А гамувати їх було потрібно: всім чесним українцям було кинуто виклик, і з нашого боку на нього мала бути адекватна відповідь.

На робочому засіданні, в якому взяли участь всі присутні на той момент в партійному офісі люди (не лише республіканці) було вирішено написати кілька гасел і спробувати прорватися з ними до Національного палацу “Україна”.

Початку пікету я не бачив, бо мав зустріч у готелі “Русь” з делегатом Форуму від австралійської діаспори Юрієм Менчинським. Коли я о 9.30 прибув до “України”, то побачив, що біля палацу стоїть 1,5 тисячі пікетників, оточені щільним кордоном міліції. Як вони зуміли прорватися туди – я не розумів, адже пропускали лише по запрошеннях. Хотів був схитрувати, але моє гостьове запрошення на секції правоохоронці “забракували”. Не допомогло і розмахування посвідченням помічника-консультанта народного депутата впереміжку з воланням, що мій депутат – делегат Форуму, і я маю терміново передати йому матеріали.

Але тут я зустрів ще одного республіканця, який подав чудову ідею. З боку дороги, що проходить повз палац “Україна” міліцейський ланцюг не такий щільний, тому, якщо під’їхати машиною, то можна буде прорватися. Ми відійшли на кілометр від місця подій і хотіли сісти в таксі. Але таксисти відмовлялися нас туди везти. Тоді ми почали зупиняти звичайні авто. Спочатку нам теж не щастило, але невдовзі натрапили на дідуся, який нічого не знав про Форум українців. Довелося взяти гріх на душу і збрехати старенькому, що ми делегати Форуму, запізнюємося, а в нас там виступ з трибуни. Тому й попросили зупинити не біля метро, а прямо навпроти палацу в проміжку між міліціонерами.

Розплатилися заздалегідь, але, прожогом вискакуючи з машини, крикнули водію, щоб тікав якомога скоріше. І добре зробили, бо до автомобіля вже бігли люди у формі та в цивільному. Однак, було пізно: ми вже “розчинились” у натовпі.

Перепрошую, але мушу перерватися. Пишу в напівлегальних умовах, бо в УРП щось сталося з єдиним швидкодіючим комп’ютером, а на решті комп’ютерів швидко працювати просто неможливо. (На жаль, Республіканська партія бідна як церковна миша).Зараз маю покинути приміщення, де я пишу ці рядки, бо повинне прийти начальство, і якщо воно побачить, що я на ньому виробляю, буде непереливки хлопцям, які мене впустили, повіривши черговій моїй вигадці, що мені потрібно терміново написати та відправити електронною поштою листа друзям за кордон. А цей матеріал в такому разі може просто не з’явитися в нас на сайті.

Невдовзі читайте продовження, бо це ще далеко не кінець.

додано: 18-08-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998164882.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua