першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: 1991-2001. ЧИ Є ЧОМУ РАДІТИ? (газета "САМОСТІЙНА УКРАЇНА")

додано: 25-08-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998768288.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Як у добрі старі часи чи то перед 70-літтям В.Леніна чи 60-літтям СССР котиться Україною буревій підготовки до гучного бенкету влади під час чуми злиднів, що охопила більшість народу. Новий ювілей зветься "10-ліття Незалежності".

У Києві на майдані Незалежності без жодних проектів, кошторисів та узгоджень ведеться нове Вавілонське стовпотворіння з новою Бабою-потворою. Розкрадають та пускають на вітер народні кошти. Ще більше, ніж 5 років тому, безжально нищать археологічні пам'ятки. У той же час у київських поліклініках зростають натовпи. Причина – те, що лікарі знову примусово йдуть у відпустки за власний рахунок, бо нема чим платити їм зарплати.

Тож варто замислитися: чи існує та Незалежність, і чи варто нам українцям, радіти разом із владою?

Владі справді є що святкувати. 10 років тому вона перелякалася демократизації Росії, активізації недовинищених нею національно-демократичних сил, проте швидко оговталася. Колоніальна влада зробила геніальний хід – пересилила свою ґенетичну відразу до українських національних символів і замінила червоний прапор синьо-жовтим, серп і молот – тризубом і навіть погодилася на "Ще не вмерла… " Правда, без слів.

Більше не змінилося нічого. Лишився старий, за 10 років ще скорумпованіший апарат насильства — КҐБ-СБУ, міліція, суди, прокуратура, вся влада на місцях із тими самими кадрами. Лишилася й активно діє потужна імперська мережа стукачів і провокаторів у національному середовищі, як в Україні, так і за кордоном. Аґентуру з часів Андропова активно засилали і в середовище дисидентів. Дехто навіть служив, сидячи в тюрмах довгі строки, і після проголошення Незалежності міг ходити героєм.

На виборах Президента патріоти заходилися наввипередки висувати себе у кандидати забезпечивши перемогу нашвидкуруч перекарбованого комуністичного ідеолога і збереження колоніальної впади.

Проте надії на демократизацію Росії не справдилися. Повне знищення української нації завжди було і лишається метою її імперської політики. Російщення малоросійської колонії велося сотні років. Українців масово висилали до Росії для швидкої асиміляції, влаштовувалися голодомори, знелюднені українські землі заселялися російськими колоністами та пенсіонерами імперських збройних сил і спецслужб.

Після проголошення Незалежності виникла проблема потужного антиукраїнського середовища на нашій землі.

Та ж сама проблема виникла після визволення і в прибалтійських колоніях, де відсоток колонізаторів подекуди був утричі вищий, ніж в Україні. Проте як швидко і ефективно вирішили там цю проблему, незважаючи на незадоволення Роси та Заходу, який досі не може усвідомити, що право колонізатора зневажати поневолену націю не має з правами людини нічого спільного. Прибалти рішуче заявили, що той, хто не поважає мову, культуру і традиції корінного народу не має права на громадянство. Були відновлені національні держави, і, не зважаючи на всі труднощі пов'язані з розривом економічних зв'язків з Росією, рівень життя в них уже набагато вищий, ніж був у СССР.

В Україні же всім її численним ворогам було надано громадянство і повне право антиукраїнської діяльності. Російська меншина, яка вже вважає себе "корінним народом", залишається панівною у владі, силових структурах та бізнесі. На жаль, занадто багато українців втратило почуття національної гідності і погоджується й далі вважати себе нижчою расою. Росії повністю відданий інформаційний і культурний простір країни з усіма прибутками. На гроші українських платників податків будуються і віддаються антиукраїнський московській церкві храми розбудовується і зміцнюється російське середовище.

Вже в 1992-1993 рр. після короткого національного злету, після вигнання з владних структур К.Морозова, І.Дзюби та інших нечисленних справжніх патріотів, здачі Росії атомної зброї, Чорноморського військового флоту та розкрадання торгового, який в СССР був першим джерелом постачання валюти до бюджету, після початку відновлення в армії радянських традицій стало зрозуміло, що новопостала держава Україна є правонаступницею УССР, в якій відкрито заявлялося, що українська мова не має перспективи і повинна зникнути.

Росія домоглася, аби владу в Україні очолила її людина. Використовуючи геополітичне положення України, Кучма дурить тих, хто дуже хоче вірити, та Захід, який чомусь продовжує давати гроші, які невідомо куди зникають, балачками про "європейський вибір" Проте він добре розуміє що якби в Україні діяли європейські закони та існувала незалежна судова влада, він давно сидів би у в'язниці Тому всі його реальні дії спрямовані на зближення з Росією, де влада така ж злочинна і зрощена з криміналістом де так само зникають і знищуються люди які становлять для неї небезпеку де так само обкрадається народ.

Було відновлене інтенсивне російщення, почалися прихватизація" народного добра та небачене зубожіння народу внаслідок пограбування його злочинною владою яка щорічно вивозить із України мільярди доларів. Проросійська влада не обстоює національні інтереси, опікуючись лише власними і тому не хоче зменшити залежність країни від російської "труби", на якій вона робить власні капітали.

Незважаючи на все це як не дивно, більшість наших патріотів продовжувала підтримувати цю владу посилаючись на необхідність "розбудови держави".

Проте через 10 років ця псевдодержава не має ні національного, ні територіального суверенітету й фактично – не незалежна. Неоколоніальна влада нещодавно навіть заявила про непотрібність облаштування кордону з Росією Територія України повністю контролюється Росією, вже є навіть російський генерал-губернатор, який забезпечує приватизацію російським капіталом українських стратегічних підприємств На території України внаслідок примусово нав'язаних Росією договорів всупереч Конституції знаходяться окупаційні збройні сили Роси Відкрито створюються воєнізовані загони російського козацтва Кримську територію київська влада вже майже не контролює, і російські шовіністи на ній відкрито закликають приєднати Крим до Росії.

В 1996 р влада відверто продемонструвала свою антиукраїнську сутність під час похорону патріарха Володимира Якщо патріоти не спромоглися позбутися колоніальної влади в 1991 р., то принаймні після цієї ганебної події вони мали повністю відмежуватися від неї. Замість них від рідної антинародної держави підступно відмежувалася та частина старої влади, яка продовжує називати себе комуністами, здобувши цим найбільшу підтримку в народі Патріоти же, засліплені тризубом та прапором, проголосили "конструктивну опозицію", співпрацюючи з владою, приймаючи від неї нагороди та випрошуючи за підтримку деякі другорядні посади Це призвело до їх закономірного краху та ще більшого розпорошення.

Дуже дивно, що досвід усіх виборів за десять років а особливо референдумів, ініційованих Кучмою та Тимошенко не довів нашим патріотам, що демократичним шляхом відсторонити номенклатуру від влади неможливо Нещодавно "бацька" Лукашенко в Білорусі, режим якого є взірцем заздрості і наслідування для Кучми, заявив про це відкрито Зробити це можна тільки масовою громадською непокорою за прикладом сербів.

Проте в Україні це неможливо зробити, поки люди не усвідомлять, що з ними відбувається Дехто взагалі досі вважає, що при владі бандерівці До речі під час останніх виборів Президента дуже цікаво було спостерігати за суперечками справжніх бандерівців щодо того, хто є більшим патріотом України — парторг фабрики смерті чи генерал КҐБ І це в той час, коли вони не визнаються навіть як воююча сторона у Другій світовій війні державою, яка шанує катів українського народу, тих, хто допитував, охороняв катував, депортував, розстрілював, вішав Майже 10 років блукає між прокуратурою і судами кримінальна справа про злочини комуністів у Биківні. Справа близька до закриття та чи може бути інакше, якщо в прокуратурі і судах цієї держави сидять діти й онуки злочинців7

Якщо не можуть дати собі раду патріоти, то що ж лишається робити простій, несвідомій людині?..

За 10 років національний рух як політична сила, що загрожувала владі, інтригами агентури, підкупами, залякуваннями, вбивствами фактично знищений, а народ зубожінням доведений до стану ще більш безпорадної отари, ніж в СССР Якщо після розголосу злочинів влади за останній рік народ не вийшов на вулиці і не домігся вигнання Кучми, це означає, що він має не тільки те, що має, а й те, на що заслуговує.

На жаль, процес йде в одному напрямку Антиукраїнські сили міцніють, а українська Україна з кожним роком скорочується, як бальзаківська шагренева шкіра. Наблизилося виконання Кучмою своєї передвиборчої обіцянки про офіційність-державність російської мови та повернення на московський час

Тож невже замість того, щоб усвідомити самим і пояснити народу, що ми живемо зовсім не в тій державі, за яку голосували на референдумі 1991 р., і що 10 років марно згаяні, наші патріоти знову будуть випрошувати у влади перепустки на трибуни 24 серпня, щоб спостерігати, можливо, останній парад своєї ганьби, який буде приймати новий, російський головнокомандувач?

Парад української ганьби в Криму він уже прийняв.

Чи не пора українським патріотам будь-якого етнічного походження, в тому числі і російського, усвідомити, що Незалежність треба здобувати з нуля, і якщо не здобути її наступного року, ця спроба може бути остання.

додано: 25-08-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/998768288.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua