першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Інна ПУКІШ: А він, бунтівний, просить бурі... На відміну від дея

додано: 01-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999349833.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

- Думаю, влада взагалі не хотіла цього форуму. Але він був запрограмований, і відмінити його було неможливо, – каже Л.Лук’яненко. – Тому форум прагнули перетворити на такий захід, де найменше говоритимуть правду і найменше критикуватимуть владу. І репетицію відповідну провели, підготували офіційних доповідачів. Подивіться на їхні виступи. Щоб дати цукерку діаспорі, патріотам, націоналістам, Кучма пообіцяв дбати про розвиток української мови. Але він нічого не сказав про причини посилення русифікації, про те, що маємо у реальності. Обіцянками Кучма старався переключити увагу присутніх на майбутнє. У такому дусі він говорив годину, у такому ж дусі виступали й офіційні доповідачі. Скажімо, міністр закордонних справ Зленко не висловив жодного критичного зауваження про те, в якому стані перебуває наша дипломатія. Не сказав, що вона недостатньо фінансується, що наші інформаційні відділи у міністерствах і посольствах без коштів, а тому не можуть проводити нормальну освітянську роботу для поширення відомостей про Україну. Усе сказане – лише загальні слова. Михайло Горинь також… Він патріот, без сумніву, але подивіться, уся його промова побудована навколо релігійної проблеми і об’єднання церков. Це, звичайно, важлива тема, але…

<I>- Від форуму віє атмосферою “показухи”, парадності. Але найбільше дивує те, що у цю атмосферу вписуються люди, яких важко назвати пропрезидентськи налаштованими. Справді, незрозумілою є позиція Михайла Гориня, лунали закиди в угодовстві і на адресу Євгена Сверстюка.</I>

- Це, мабуть, послаблення того патріотичного духу і завзяття, яке колись було у цих людей. І Михайло Горинь, і Євген Сверстюк – патріоти послідовні, і коли треба було у тюрмі бути твердим, вони були доволі твердими. Але бачите, яке життя. Може, якісь життєві інтереси, можливо, вік чи ще щось. Розумієте, цих людей зробили поміркованими, такими, які задовольняються вже самим фактом, що Україна самостійна. Ми маємо явно антиукраїнську владу, яка прислужує Москві, яка руйнує Україну. Якщо це триватиме, то, безперечно, попадемо знову під владу Кремля.

<I>- Промова Кучми, яку він виголосив з трибуни форуму, стала своєрідним прологом до вашого виступу. Особливо коли брати до уваги епізод, в якому йшлося про “касетний скандал” і за який Президента засвистали. Що, на вашу думку, змусило Кучму стати собі ж на мозоль та ще й перед такою поважною аудиторією?</I>

- Думаю, той, хто писав Кучмі промову, підклав йому величезну “свиню”. Кращого для нас, антикучмівців, подарунка з вуст Кучми й не могло бути.

<I>- Мало хто знав, що на форумі була присутня Юлія Тимошенко. На жаль, і я дізналася про це з запізненням, лише з кулуарних розмов. Присутність екс-віце-прем’єра, як, зрештою, і О.Мороза, залишилася якось поза програмою, поза увагою, хоча багато кому цікаво було б почути і їхні думки з приводу. Можливо, вам вдалося поспілкуватися з Тимошенко там, у палаці “Україна”?</I>

- Я не мав можливості поговорити з нею. Але ми виступали за те, щоб їй все-таки надали слово. Наша нація складається з різних політичних течій, і було б закономірно, якби учасники форуму послухали різні думки. Треба надати слово і Юлії Тимошенко, і Матвієнкові, і Морозу. Я далекий від поглядів Мороза, але він також українець, мусимо це визнати. Тож чому б не дати висловитися і йому?

<I>- Ви з прихильністю ставитеся до Віктора Ющенка. Однак чи не видається вам його сьогоднішня політична поведінка дещо в’ялою, розмитою? Навіть з виступу Ющенка на форумі зрозуміло, що він щось замовчує, не договорює чогось найважливішого.<I>

- Можливо, у тому його розумність. Ющенко поки що обходиться загальними словами, але вони правильні. Очевидно, люди хотіли б, щоб він конкретизував свою політичну програму. Ющенко не захотів цього робити. Я не розчарований, тому що думаю, він зробив правильно. Адже у липні-серпні дехто роз’їхався у відпустки, консультації між лідерами політичних партій були ослабленими. А Ющенко може щось деталізувати лише після того, як завершаться ці консультації. Вони ж відбудуться вже після святкування десятої річниці Незалежності. Буде вироблено план щодо створення коаліції національно-демократичних сил, стане зрозуміло, яке місце у цій коаліції може посісти Українська республіканська партія чи, скажімо, наш блок - Форум національного порятунку, а також в якому співвідношенні будемо з блоком Удовенка, Костенка, Пинзеника і Слави Стецько.

<I>- Тобто ви не виключаєте, що Ющенко і Тимошенко знайдуть спільні точки зіткнення навіть під дахом єдиної коаліції?</I>

- Я припускаю це. Ми робитимемо усе для того, щоб Ющенко прийняв на орбіту свого демоб’єднання і опозиційні сили, і неопозиційні сили. Так само важливо, щоб у цей блок увійшли й окремі патріоти, які не належать до жодної партії. Наприклад, Сергій Головатий. Але усе це треба ще обговорювати. Думаю, Ющенко зробив правильно, що не почав вдаватися у деталі, бо вони б його зв’язували або ставили у незручне становище нас.

<I>- Якщо ви не виключаєте можливості об’єднання блоків Ющенка і Тимошенко, якою ж тоді бачите позицію власне Ющенка? Адже, коли зважити на жорсткість та авторитетність Юлії Тимошенко, такий крок може означати послаблення його особистої позиції. Зрештою, союз може стати загрозою міцності ющенківського блоку через несприйняття окремими його учасниками жорсткоопозиційної політики Тимошенко.</I>

- Все-таки рейтинг Ющенка незаперечний і дуже високий. За всіма офіційними рейтингами, Юлія Тимошенко на другому місці.

<I>- Однак політична активність і рішучість Тимошенко наразі не до порівняння з активністю Ющенка... </I>

- Без сумніву. Тому це проблема Ющенка. Якщо він хоче залишитися лідером, утримати свій рейтинг, то мусить проявити сміливість. Думаю, Ющенко відважиться на сміливість. Він не хоче бути сам опозиціонером, таким, як діячі Форуму національного порятунку. Але він може бути лідером різних національно-демократичних сил. Очевидно, у такій ролі, у такому образі Ющенко хоче йти далі. Якщо він допускатиме, що у межах його орбіти можливе існування гостроопозиційного форуму національно-демократичних сил, ми не проти.

<I>- Левку Григоровичу, не так давно в УРП стався скандал, який охрестили черговою “партійною чисткою”. З партії вийшли кілька осіб, що їх звинуватили у прихильності до Президента, після чого почали подейкувати про черговий розкол в УРП, жорсткий авторитаризм її голови. Що ж трапилося насправді? Чи не надто ризикована така позиція, адже, так чи інакше, вона добряче вдарила по іміджу УРП?</I>

- Відбулося нормальне очищення партії від людей, які перестали бути носіями республіканської ідеології, республіканської тактики.

<I>- Але ж це дивно, оскільки деякі з тих осіб, які вийшли з партії, скажімо, Євген Пронюк, стояли біля початків творення УРП. За якими критеріями ви визначили їхню лояльність до Президента, невідповідність партійній ідеології?<I>

- У 1994 році на з’їзді УРП було проголошено, що партія в опозиції до Кучми. Це не випадково, тому що Кучма тоді заявив, що українська національна ідея не спрацювала, до того ж ми бачили, з кого він формує уряд і владу. Отже, ми заявили про свою опозиційність. Що сталося, що Пронюк відійшов від опозиційної політики і став на захист Кучми? Можливо, це індивідуальне явище, а можливо, і явище, доволі поширене у наших рядах, коли борці за волю України стають на бік Кучми. Сумно, бо фактично кожному зрозуміло, що Кучма проводить антиукраїнську політику, і захищати його – означає схвалювати розвал України. Попри все Пронюк на це став. А організаційно відбулося так. Було створено організацію “Єдність-2000”. Прокучмівська структура – туди входили голови обласних державних адміністрацій, яких Кучма призначав, Азаров, голова Державної податкової адміністрації… Туди увійшло і кілька республіканців, з керівництва, зокрема, Ярошинський, Пронюк, Забарило. Поки УРП не проявляла своєї опозиційності, було все гаразд – можна було бути і у Республіканській партії, і у прокучмівській “Єдності-2000”. Коли я став головою і партія почала проявляти свою опозиційність на практиці – ми, скажімо, пікетували німецьке посольство з вимогою, щоби Німеччина не прийняла Кучму, чи російське з вимогою, щоб Росія виплатила гроші, які забрала з ощадкнижок наших громадян; ставили намети, виходили на вулиці, вимагаючи усунення Кучми, – дехто не хотів цього робити. Їм здавалося, що я проводжу неправильну лінію. Вони почали виступати проти все гостріше, думали зробити цілий переворот у Республіканській партії, щоб мене усунути. Але не вийшло, і у лютому рада усунула цих людей від керівництва.

Демократія – велике благо. За радянських часів кожен мусив лукавити: казав одне, думав друге, а робив третє. Зараз у цьому немає потреби, не треба вдавати з себе того, ким ти не є.

Фотографію Левка Лук"яненка, який піднімається до трибуни Форуму дивіться у фотоархіві сайту "Майдан"

додано: 01-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999349833.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua