першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Михайло СВИСТОВИЧ: “Святкування Незалежності в кожного своє”.

додано: 04-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999618410.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ОФІЦІОЗ.

22 серпня зранку представники депутатських корпусів трьох скликань поклали квіти до пам'ятників Тарасу Шевченку і Михайлу Грушевському і відправились на офіційне урочисте засідання, що проходило у Верховній Раді, під якою зранку зібралося біля сотні членів Компартії України та Київської організації Всеукраїнського союзу робітників із гаслами "Буржуазна незалежність - це рабство трудящих", "Наша незалежність - соціалізм", "Кравчука, Кучму, Плюща, Ющенка, Стояна тощо - на звалище історії". Пікетувальники з червоними прапорами вигукували: "Ганьба депутатам, які проголосили Акт Незалежності України". Цікаво, а чи стосується ця ганьба головного спонсора КПУ та члена їхньої фракції Станіслава Гуренко, який також голосував за Акт проголошення Незалежності і переконав це зробити інших комуністів (Гуренко був тоді першим секретарем ЦК КПУ)?

Побачивши Леоніда Кучму з почтом депутатів, пікетники почали свистіти та кричати "Кучму геть!" і "Зрадники!", але на них ніхто не звернув уваги.

Перед самим засіданням політики роздавали інтерв’ю. Віктор Ющенко назвав головним недоліком десяти років Незалежності України - несформованість громадянського суспільства і відсутність реальної демократії. Також, на його думку, не створено оптимальної економіки й міжнародних відносин.

Перший президент України Леонід Кравчук головною своєю помилкою назвав те, що він у 1991 році після здобуття Україною незалежності не добився переобрання Верховної Ради разом із обранням президента України. За його словами, тоді на тлі піднесення український народ міг би обрати зовсім інших депутатів "як за складом, так і за позицією патріотизму". У найближчі 2-3 роки Україні, на думку Кравчука, необхідно буде вирішити п'ять основних принципових завдань. За його словами, першим завданням є завершення аграрної реформи, без якої неможливо говорити про стабільні економічні успіхи держави. Наступним завданням екс-президент вважає завершення політичної реформи, в тому числі й на конституційному рівні, внісши до Конституції низку змін, і не лише тих, які були проголошені референдумом. Третім невідкладним завданням є завершення адміністративної реформи, четвертим - завершення і проведення податкової реформи. І останнім, на думку Л. Кравчука найважливішим, - визначення єдиного вектору зовнішньої політики. За його словами, для вирішення усіх цих завдань, які є "абсолютно реальними", потрібно 2-3 роки. Як позитив перший український президент відзначив той факт, що Україна визначила своїм стратегічним вектором рух до Європи.

Це урочисте засідання можна назвати епохальним хоча б тому, що вперше з часу обрання його другий раз президентом будинок Верховною Ради освятив своєю персоною сам Леонід ІІ Кучма. Окрім нього туди прийшли прем'єр-міністр Анатолій Кінах, народні депутати трьох скликань Верховної Ради, члени уряду та керівники центральних органів влади, голова Верховного суду України Віталій Бойко, судді Верховного суду, голова Конституційного суду Віктор Скомороха, голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець, члени Верховної Ради Криму, голови обласних рад, Київський та Севастопольський міські голови, представники української діаспори, дипломатичного корпусу, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова, екс-прем'єр-міністр України Віктор Ющенко.

На початку засідання пролунав Державний гімн України, потім депутати першого скликання внесли державний прапор, який 24 серпня 1991 року після схвалення Акту проголошення незалежності України був внесений до зали.

Двоє офіцерів Збройних Сил у парадній формі разом з трьома дітьми в українських національних костюмах внесли до зали ексклюзивний примірник Конституції України, виданий з нагоди 10-ї річниці Незалежності України.

Депутати хвилиною мовчання вшанували пам'ять шахтарів, які загинули внаслідок аварії на донецькій шахті ім. Засядька 19 серпня.

Всі чекали виступу Леоніда Кучми, але він, напевно, вирішив, що для першого разу досить і просто показатись в депутатському домі. Правда, “злі язики”, наприклад Олександр Мороз, стверджують, що президент просто не ризикнув виступити, побоюючись повтору ганьби, яку він пережив у перший день ІІІ-го Всесвітнього форуму українців. До того ж виступ Кучми планувався. Про це повідомив заступник голови Верховної Ради Степан Гавриш на прес-конференції 17 серпня.

Голова Верховної Ради Іван Плющ, виступаючи на урочистому засіданні парламенту з нагоди 10-ї річниці Незалежності України, серед суспільно-політичних здобутків України за 10 років незалежності назвав те, що Україна за формою правління перетворилась із радянської на президентсько-парламентську республіку. За його словами, заснування посади президента України було одним із перших надзвичайно важливих організаційно-політичних заходів на шляху побудови нової держави. Наявність президентської влади, за словами І. Плюща, дала змогу утримати цілісність і стабільність держави у найскрутніші періоди її історії.

Також І. Плющ згадав про одну з найбільших подій останнього десятиріччя - ухвалення Конституції незалежної України. Він наголосив, що, за оцінками державних діячів, політиків, Конституція заклала надійні підвалини нашого українського державного устрою, утвердження реальної демократії, піднесення міжнародного авторитету України. Конституція стала основою правової стабільності держави, орієнтиром, за яким влада звіряє і законотворчу, і управлінську діяльність і здійснення правосуддя.

За словами спікера, "втілення в життя положень Конституції - це тривалий і важкий процес, але поступово, інколи, самі того не помічаючи, ми все більше і більше починаємо жити за Конституцією, хоча б у політико-правовій сфері".

Іван Плющ констатував, що в Україні в основному вже сформовано необхідну критичну масу ринкових перетворень, внаслідок чого колишня тоталітарна система і суцільна одержавлена економіка назавжди відійшли в минуле.

Спікер зупинився на найважливіших законопроектах щодо реформування підприємництва, аграрного сектора, бюджетної політики, соціальної сфери. Він також наголосив на необхідності прийняття в цілому Цивільного кодексу, який за його словами, буде "другою Конституцією України", та звернув увагу парламентаріїв на необхідність удосконалення міждержавних відносин шляхом прийняття необхідних правових актів.

Крім того, І. Плющ зазначив, що за 10 років жодна подія загальнодержавного значення не відбувалася без участі парламенту, народних депутатів України.

Спікер підкреслив, що ВР України стала не лише найвищим законодавчим органом, а й зібранням політичної еліти України, своєрідною "кузнею кадрів" для молодої держави, бо саме "із стін парламенту вийшли обидва президенти України - Леонід Кравчук і Леонід Кучма, майже всі прем'єр-міністри України, більшість урядовців". Спікер висловив упевненість, що саме тут здобувають і здобуватимуть досвід політичної та законодавчої діяльності майбутні будівничі країни.

У своєму виступі спікер відзначив "особливу роль" тодішнього голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука, а також членів тодішньої президії, підкресливши також особливі заслуги в розбудові держави Народного руху України, очолюваного В’ячеславом Чорноволом.

Потім почалась “роздача слонів”. Президент України присвоїв звання "Герой України" першому президентові України Леоніду Кравчуку, голові Верховної Ради України Івану Плющу та Київському міському голові Олександру Омельченку і вручив їм ордени "Золота Зірка" в Маріїнському палаці. Звання "Герой України" загалом було присвоєно 8 особам, серед яких - розвідник "Майор Вихрь" Євген Березняк, військовий льотчик-випробувач, генерал-майор Юрій Тишков. На сьогодні в Україні звання "Герой України" присвоєно 40 особам.

35 представникам української громадськості та діаспори, народним депутатам, посадовим особам держави вручено офіційні відзнаки парламенту - Почесну грамоту Верховної Ради України та Грамоту Верховної Ради України. Грамоти вручав Іван Плющ.

Почесну грамоту Верховної Ради України отримали: Олександр Бандурка - народний депутат України, заступник голови парламентського Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності; Іван Бойко - народний депутат першого скликання Верховної Ради України; Едуард Дубінін - голова Дніпропетровської обласної ради; Павло Кислий - народний депутат України першого скликання; Володимир Крижанівський - народний депутат України першого скликання Верховної Ради України; Василь Куйбіда - Львівський міський голова; Борис Олійник - народний депутат України, член парламентського Комітету у закордонних справах; Геннадій Удовенко - народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Грамотою Верховної Ради України нагороджені: Марк Берфман - голова Сумської обласної ради; Оксана Соколик - голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, громадянка Канади; Йосип Велгач - Голова Українсько-Бразилійської Центральної репрезентації, громадянин Федеративної Республіки Бразилія; Дмитро Гнатюк - народний депутат України, заступник голови парламентського Комітету з питань культури та духовності; Ніна Горбач - завідуюча відділом документального забезпечення секретаріату голови Верховної Ради України; Віталій Журавський - народний депутат України, перший заступник голови парламентського Комітету з питань культури і духовності; Олександр Задорожній - голова парламентського Комітету з питань правової політики; В’ячеслав Коваль - керівник апарату Верховної Ради України; Омелян Коваль - голова Українського допомогового комітету Бельгії, громадянин Королівства Бельгія; Василь Костицький - народний депутат України, секретар парламентського Комітету у закордонних справах; Олексій Лапко - голова Печенізької районної ради Харківської області; Василь Лісовий - завідуючий секретаріатом парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; Любомир Мазур - голова Союзу українців у Великій Британії, громадянин Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії; Ніна Марковська - народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства; Ярослав Мацкевич - заступник керівника управління комп'ютеризованих систем апарату Верховної Ради України - завідуючий відділом; Зиновій Митник - голова Івано-Франківської обласної ради; Віктор Педенко - генеральний секретар Світового конгресу українців, громадянин Сполучених Штатів Америки; Володимир Плютинський - народний депутат України, член парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин; Дмитро Поліщук - завідуючий секретаріатом парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони; Олександр Рябченко - народний депутат України, голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації; Юрій Сахно - народний депутат України, член парламентського Комітету у закордонних справах; Анатолій Селіванов - завідуючий відділом зв'язків з органами правосуддя апарату Верховної Ради України; Михайло Сирота - народний депутат України, член парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; Ярослава Стецько - народний депутат України, член парламентського Комітету у закордонних справах; Михайло Теплюк - керівник головного юридичного управління апарату Верховної Ради України; Віталій Шевченко - народний депутат України, секретар парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації; Петро Яремчук - голова Урало-Сибірської асоціації, громадянин Російської Федерації.

Серед нагороджених були й опозиціонери найрізноманітніших ґатунків: Павло Кислий – один з засновників Руху, члени Народного руху України В’ячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Геннадій Удовенко (голова НРУ), голова Конгресу українських націоналістів Слава Стецько, член КПУ та співголова громадського об’єднання “За Україну!” Борис Олійник, ще один співголова організації “За Україну!” Михайло Сирота, а також учасники акції “Україна без Кучми!” - член Українського народного руху Віталій Шевченко, член Соціалістичної партії України Ніна Марковська. ВІД НАГОРОД НЕ ВІДМОВИВСЯ НІХТО!!!

Побоявшись виступити з трибуни, Кучма дав волю своєму язику в кулуарах. Він розповів журналістам, що вважає головним здобутком України за 10 років Незалежності той факт, що "ніхто в світі не має сумнівів", що Україна відбулася як Держава. Але, на думку президента, за 10 років незалежності "не вистачило здорового глузду" (в кого?) сформувати таку політичну структуру, яка б не просто декларувала, а працювала на засадах державності. На запитання, "чи побудована в Україні демократія", Президент запитав у журналістів: "Скажіть, де в світі за 10 років зробили більше, ніж в Україні? Якщо ви хочете за 10 років мати Францію чи Велику Британію, то вибачте" (ми допоможемо президенту і вкажемо де – Естонія, Латвія, Литва). Говорячи про 10 років незалежності, Леонід Кучма зазначив, що за такий короткий термін неможливо побудувати демократію західного зразка. І пояснив: "А потім, за чий рахунок існує сьогодні наша преса?". Після відповіді журналістів "за рахунок спонсорів" Кучма заявив: "Це не спонсори, це п'явки. Тому й демократія така".

Того ж дня Леонід Кучма взяв участь в урочистому відкритті реконструйованого майдану Незалежності і монументу Незалежності в Києві, виступивши там на мітингу і вкотре повторивши, що "ми сьогодні говоримо всьому світу - незалежна Україна відбулася, вона є і буде навіки". Президент зазначив, що монумент Незалежності "і через 10, і 100 років не буде сприйматися як анахронізм", оскільки він є пам'ятником всім, хто боровся за незалежність України, а держава повинна мати загальний історичний образ своєї національної ідеї, наприклад, як статуя свободи у США. Для України - це світлий образ Оранти, берегині нашого українського роду (не хочеться ображати дівчину Христину, яка позувала скульптору, але, на мою скромну думку, ліпити образ України в 2001 році, підбираючи обличчя подібне до картин вісімнадцятого століття, не самий кращий варіант). На думку президента, майдан Незалежності тепер може претендувати на звання одного з кращих майданів Європи.

Після офіційного відкриття керівництво держави поклало квіти до монументу Незалежності. На відкритті були присутні Президент Польщі Олександр Квасневський, прем'єр-міністр України Анатолій Кінах, голова Верховної Ради Іван Плющ, представники українських церков, народні депутати, представники уряду. Після цього відбувся феєрверк.

23 серпня о 15.00 у Національному палаці "Україна" розпочалось друге урочисте засідання, присвячене 10-річчю Незалежності України, де були присутні президенти України Леонід Кучма, Македонії Борис Трайковський, Польщі Олександр Квасневський та Росії Володимир Путін. Тут вже Л. Кучма виступити не побоявся, не дивлячись на присутність в залі Олександра Мороза.

Президент знов повторив, що незалежна Україна "відбулася остаточно і безповоротно" та живе й існує не тільки в атрибутах і сьогодні не можна говорити про Європу без України. Як наголосив президент, 10 років тому ми вступили в нову епоху. За масштабом радикальних змін, які приніс цей поворот історії, його можна порівняти з хрещенням Київської Русі, бо проголошення незалежної України поклало "початок тривалому і дуже складному трансформаційному процесу", перший етап якого завершився, оскільки за ці 10 років сформовано нове покоління молодих людей, за роки незалежності близько 17 млн. молодих людей отримали освіту в різних закладах.

Л. Кучма також нагадав імена тих представників української політичної еліти, які зробили все, щоб Україна була незалежною, і які своєю метою ставили "зберегти Україну для України". Серед інших він назвав прізвища В’ячеслава Чорновола, Івана Драча. Крім того, як сказав президент, "ми віддаємо шану Левку Лук’яненку, який страждав і нині по-своєму страждає за Україну".

Президент України відзначив, що за роки незалежності відбулися якісно нові зміни в економіці України, де "накопичилась така критична маса перетворень, що не дасть повернути назад". За словами Л. Кучми, на сьогодні 80% підприємств відносяться до недержавного сектора економіки, на селі близько 6 млн. людей отримали в приватну власність землю.

Водночас голова держави підкреслив, що, на жаль, ми не гарантовані від катастроф і негараздів, згадавши про трагедію на шахті ім. Засядька в Донецьку.

Учасники урочистого засідання вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих шахтарів.

Л. Кучма зазначив, що підсумки, досягнуті за 10 років незалежності, не треба применшувати і перебільшувати, а необхідно врахувати всі помилки, котрі були зроблені. На думку Президента, сьогоднішня Україна і її здобутки могли б бути більш вагомими, і за це основну частку відповідальності несуть держава і влада, після чого подякував українському народу за терпіння і витримку.

Не забув себе Л. Кучма і похвалити, зауваживши, що він, як голова держави, у найгостріших ситуаціях довів українському суспільстві та всьому світові свою відданість демократичним принципам розв'язання непростих проблем і піддав сумніву те, що подібний іспит "на прихильність до демократії, на особисту витриманість і чесність витримали всі мої опоненти", які, за його словами, зараз виступають проти влади і держави, вставши під прапори захисту свободи і демократії (добре, що не сказав, що ми стали під прапори боротьби проти України як незалежної держави). На його думку, опозиція вбачає демократію виключно в можливості виплескувати свої емоції на владу і державу, "звинувачуючи її (владу) в усіх гріхах, як дійсних, так і уявних". Причому, зазначив Л. Кучма, робиться це інколи з протилежних позицій. Зокрема, за його словами, з одного боку йдуть звинувачення щодо слабкості позицій влади, а з другого - щодо її жорстокості. "В чомусь можна погоджуватись, щось можна списувати на труднощі зростання держави, але одне не викликає сумніву: Українська держава жодного разу не повертала зброї проти своїх громадян, а її солдати не воювали проти інших країн", - наголосив Л. Кучма.

За словами президента, поняття "незалежність" і "демократія" в Україні нероздільні: політична стабільність, громадянський мир забезпечуються і надалі забезпечуватимуться без обмеження прав людей та застосування силових методів розв'язання політичних протиріч. Л. Кучма зазначив, що хоча б той факт, що Україна здобула свою незалежність без кровопролиття та відкритих протистоянь, можна назвати феноменом, зауваживши, що за 10 років країна не раз стояла на межі катастрофи. Він пов'язав це з тим, що відродження держави відбувалось шляхом "компромісів", які "також мають свою ціну".

Гарант Конституції назвав важливим той факт, що люди, які були не згодні з історичним вибором народу, "не були викинуті на узбіччя політичного життя", тому сьогодні в Україні вже нікого не потрібно переконувати у необхідності порозуміння й злагоди в усіх сферах життя (це він до того, що колишні комуністи, ставши народними демократами, утворили “Злагоду?”).

Велику увагу президент приділив релігійним проблемам в Україні, наголосивши на необхідності згуртування українського православ'я в єдину Помісну українську церкву.

За словами Л. Кучми, владі ще багато чого потрібно зробити, щоб завоювати довіру народу. Він наголосив, що громадянське суспільство має "цивілізовано тиснути на владу з тим, щоб державні діячі жили і діяли з народом в унісон, у злагоді, а не зустрічалися на барикадах". І висловив сподівання, що Україна продовжить будувати громадянське суспільство "не з тотальним примусом і насильством, а з реальним забезпеченням прав і свобод людей, справедливості і порядку".

Президент назвав головним завданням діяльності влади на наступне десятиріччя забезпечення прав і свобод людини. За словами Л. Кучми, треба пам'ятати, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, і тому потрібна законодавча база, яка б сприяла залученню українського народу до процесів у державі та суспільстві. "Потрібна влада народу, а не влада над народом", - наголосив гарант української Конституції, забувши додати в кінці фрази звичне для себе слово “суки”. Він закликав політиків прислухатися до народного волевиявлення, назвавши парламентські вибори 2002 року серйозним тестом для демократії і висловивши переконання, що українське суспільство вже "дійшло до того етапу, на якому може висунути людей, здатних постійно обстоювати інтереси народу".

Президент також наголосив, що в наступному десятиріччі має бути істотне випередження середньосвітових темпів економічного розвитку. Зокрема, підвищення темпів для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки та держави. Він переконаний, що Україна має забезпечити щорічне зростання внутрішнього валового продукту на 6-7%. За словами Л. Кучми, у минулому році цього вдалося досягти, і він сподівається, що ці темпи будуть збережені і в нинішньому році. Він нагадав, що зростання валового внутрішнього продукту за сім місяців цього року становить 10%. На думку президента, стабільне економічне зростання не є випадковим збігом обставин, і для підтримки цих позитивних процесів необхідно нарощувати зусилля уряду та Верховної Ради, наголосивши, що наступним завданням влади є боротьба з бідністю.

У своєму виступі Л. Кучма пов'язав ефективне комплексне розв'язання внутрішніх проблем із досягненням зовнішньополітичних цілей України, головною з яких є інтеграція до Європи. У наступному десятиріччі питання здобуття місця у Європейському Союзі має постати в практичній площині, наголосив президент. До пріоритетів державної політики він також відніс захист прав і свобод громадян України за кордоном та розширення присутності культури України в світі. Вагомий внесок у це, на його переконання, має зробити 20-мільйонна українська громада за кордоном. "Нам і нашим нащадкам належить довершити те, за що боролися попередні покоління українців. Будуймо ту Україну, за яку вони боролися! Вітчизну треба любити за те, що вона своя", - закликав Президент.

На урочистому прийомі на честь голів держав та іноземних делегацій, які прибули на святкування 10-ї річниці Незалежності України, Президент Російської Федерації Володимир Путін поздоровив всіх громадян України зі святом 10-річчя Незалежності. "Наше коріння - у Київській Русі", - сказав він. В. Путін вважає, що спільне майбутнє України та Росії - це майбутнє двох європейських держав. "Росія зацікавлена в тому, щоб Україна була успішною та процвітаючою державою", - сказав В. Путін, додавши, що саме такий сусід потрібен Росії. За словами В. Путіна, російське керівництво прийняло рішення про проведення "року України" (а може краще не треба?).

Президент Польщі Олександр Квасневський також відзначив роль Л. Кучми у побудові української незалежності, поздоровив всіх, хто сприяв зміцненню Української держави.

Президент Македонії Борис Трайковський подякував керівникам України, Польщі та Росії за підтримку Македонії, яка переживає важкий період своєї історії. Він висловив сподівання на успіх місій НАТО в Македонії та підкреслив, що договір, який був підписаний між конфліктуючими сторонами, фактично є договором про мир в його країні.

Сенатор США Річард Лугар підкреслив важливість інтеграції України до світової спільноти: "Сполучені Штати стояли та будуть стояти поруч з Україною".

З великими урочистостями на будинку Верховної Ради встановили меморіальну дошку на честь проголошення Незалежності України. Встановили її на місце іншої дошки, де було зазначено, що Леніна було обрано почесним депутатом УРСР. Але через кілька днів “ленінська” дошка знову з’явилася на будинку Верховної Ради в трьох метрах лівіше від дошки про Незалежність. Отже, нинішня влада (це ж не комуністи тихенько повернули її назад) продовжує і далі вшановувати ката України, патетично говорячи з трибун про український патріотизм.


ОПОЗИЦІЯ.

Опозиція 22 серпня провела в Будинку кіно альтернативні урочисті збори, присвячені 10-річчю Незалежності України.

Зала Будинку кіно була переповнена (зібралося понад 1000 осіб), люди стояли в проходах, але ніхто не ремствував, лише стогін розчарування прокотився, коли оголосили, що Юлія Тимошенко знаходиться в лікарні і не зможе взяти участі в сьогоднішньому засіданні.

Урочисте засідання опозиції відрізнялося від аналогічного офіціозного зібрання строкатістю його учасників. Тут зібралися люди самого різного віку та найрізноманітніших уподобань. Найкраще про це говорив їхній зовнішній вигляд: хто в костюмах та сорочках, застібнутих на верхній ґудзик, хто в шортах та футболках з малюнками із фільмів жахів, хто в налакованих мештах, а хто в босоніжках, хто зачесаний на пробор, а хто з косичкою чи розпатланою кучмою.

На сцені Президія у складі: Едуард Коваленко (член Проводу Української національної асамблеї), Микола Габер (голова Патріотичної партії України), Олександр Мороз (голова Соціалістичної партії України), Анатолій Матвієнко (голова Української народної партії “Собор”), Левко Лук’яненко (голова Української республіканської партії), Костянтин Ситник (голова Ради старійшин Української народної партії “Собор”), Олександр Турчинов (заступник голови партії “Батьківщина”), Степан Хмара (голова Української консервативної республіканської партії), Сергій Комісаренко (член Ради Форуму національного порятунку), Олесь Сергієчко (голова Української християнсько-демократичної партії), Тарас Чорновіл (член Ради ФНП та член Президії Всеукраїнського громадського комітету опору “За правду!” – партія “Реформи і порядок”), Тарас Стецьків (член Ради ФНП та член Президії Всеукраїнського громадського комітету опору “За правду!” – партія “Реформи і порядок”), співкоординатори акції “Україна без Кучми!” Юрій Луценко та Володимир Чемерис, Євген Жовтяк (голова Київської обласної організації Українського народного руху) та Михайло Павловський (член партії “Батьківщина”).

Вів збори академік Костянтин Ситник, який зазначив, що 10 років - більш ніж достатній термін, щоб позбавитися ілюзій. За його словами, "настав день вибору, коли Україна знаходиться на межі, за якою як держави її може й не бути".

Першим виступив з доповіддю заступник голови блоку "Форум національного порятунку", голова Української народної партії "Собор" Анатолій Матвієнко, який наголосив, що незалежність, "яка начебто тримається завдяки Президентові Леоніду Кучмі", це не мета існування держави, а передумова для побудови демократичного суспільства. А. Матвієнко порівняв українського президента з капітаном корабля, який не знає, куди його вести. "Мільйони заворожених українців сприймають бутафорію висловлювань Президента як щирість", хоча найлогічніше було б сказати словами гуцульської приказки "злізьте, тату, з даху та не псуйте гонту", - сказав А. Матвієнко.

Голова УНП “Собор” назвав тих вчорашніх борців за волю України, які сьогодні або сидять мовчки, або підтримують Кучму, патріотами-євнухами, що “знають як боротися, але не можуть. Це страшне переродження, яке культивується”, - зробив невтішний висновок А. Матвієнко. “Я щиро поважав цих людей, йшов за ними, унаслідував їхній приклад, але патріотизм повинен мати два крила: щиру любов до України та здатність до дії”, - зазначив промовець і навів приклади Ліни Костенко, яка не прийняла орден Ярослава Мудрого 5-го ступеню з рук Кучми та Івана Драча і Дмитра Павличка. Перший потрапив до уряду завдяки Віктору Ющенку, але не пішов після 26 квітня у відставку, хоча знає, що дні його лічені і його тримали в уряді лише до Форуму українців. Другий сидить у посольстві України в Польщі та мовчить, знаючи, що скоро і його замінять.

“Горині, Яворівський, Плющ... Стомилися наші духовні отці. Тоді помовчіть, не допомагайте ворожим панам. Вершина України безмежна, там вистачить місця всім, навіть якщо 40 мільйонів зійдуть на неї”, - звернувся до них А. Матвієнко.

Наприкінці пан Матвієнко зачитав листа Василя Стуса до сина, де йшлося про Івана Дзюбу, якого поет щиро пошкодував, адже Дзюба виявився репресованим та ще й само репресованим, не захотівши ділити долю своїх побратимів у концтаборах, задушивши свою жертовність своїми ж руками. “Великий Іван Дзюба скінчився... І в очах у мене стоять сльози”. Цими словами В. Стуса закінчив свій виступ Анатолій Матвієнко. І з цим погодились усі присутні в залі.

Найдовше говорив Олександр Мороз, аж мусили йому нагадати про регламент. Але його виступ і зібрав найбільше оплесків.

“Вперше за десять років в одній залі зібралися люди різних поглядів. Шкода, що на це пішло стільки часу, та краще пізно, ніж ніколи. Праві, ліві, центристи по-різному оцінюють причини, з яких Україна переживає сьогодні кризу, але єдині в своїй оцінці того, що криза ця існує. Соціалістична партія України готова йти на компроміс з усіма опозиційними силами, які мають згуртуватися для відстоювання демократії, незважаючи на власні інтереси”, – так розпочав свій виступ Олександр Мороз.

На думку О. Мороза, зараз настав той критичний момент, коли держава або буде збережена, або перетвориться якщо не політично, то економічно в колонію з диктатором на чолі.

Коментуючи виступ президента України на ІІІ-му Всесвітньому Форумі українців, голова СПУ зазначив, що “Кучма сказав те, що аудиторія хотіла б почути, але не сказав того, що мав би сказати, наприклад, чому в Україні не виконуються закони”.

Розкритикував О. Мороз також просторікування Л. Кучми щодо необхідності захисту української мови. "12 років існує закон про мови, п'ять років тому Конституція визначила державний статус української мови, однак, книговидавництво, кіномистецтво, телевізія і все інше ніяким чином не реагує на це законодавство, забезпечення якого знаходиться у руках Президента. Може краще почати поширення української мови з книговидавництва, кінематографа і власного кабінету", , оскільки записи колишнього майора держохорони Миколи Мельниченка свідчать, що Кучма послуговується дивним есперанто, яке не перекладається ні на одну мову” - зауважив голова СПУ. На переконання О. Мороза, українізація не може нормально розвиватися, якщо вчителі злидарюють.

Прикладом реальної, а не формальної демократії О. Мороз назвав системи США та Канади, навівши три умови демократії:

1. Загальне і рівне виборче право.
2. Свобода поглядів та переконань.
3. Свобода слова і свобода одержання правдивої інформації.

Замість цих умов, на думку О. Мороза, в нас діє адмінресурс, який також застосовувався при відборі делегатів на Форум українців. Голова СПУ звинуватив Л. Кучму в лицемірстві, зазначивши, що той навіть не навчився хреститися, і вся діаспора, заради якої він це робив, побачила цю ганьбу.

О. Мороз закликав боротися з однопартійною системою, яка залишилась в Україні, оскільки, не дивлячись на 120 зареєстрованих партій, править лише одна – партія влади, яка виступає під різними назвами. Сьогодні цю роль виконує "зловісне" об’єднання "ТУНДРА" (йдеться про ймовірне об’єднання Народно-демократичної партії, Партії регіонів і "Трудової України" в єдину партію, а також про можливе приєднання до неї Аграрної партії України).

Окремо зупинився О. Мороз на проблемі переслідування опозиційних журналістів з боку влади. Голова СПУ підкреслив, що часто журналісти платять за свою незалежність життям, навівши приклад Вадима Бойка, Бориса Дерев’янка, Ігоря Александрова, Георгія Гонгадзе. Він навів приклад свого перебування в Донецьку, де його запросили на радіостанцію і почали задавати питання що він їсть, чи займається спортом. Коли ж О. Мороз захотів висловити свою точку зору на касетний скандал та інші гострі політичні проблеми України, вони сказали, що не можуть пустити це до ефіру. “Ось така в нас свобода слова”, - резюмував О. Мороз.

Голова СПУ заперечив думку, що касетний скандал є для України пройденим етапом. В нього буде продовження, - заявив О. Мороз, - але воно буде іншим".

Він також повідомив, що для проведення цих зборів опозиції довелося витратити чимало зусиль, оскільки в чотирьох приміщеннях було відмовлено, і приміщення Будинку кіно – п’яте. Також О. Мороз закликав підтримати політв’язнів, які з’явилися в Україні під час правління Л. Кучми, зокрема тих 16 незаконно ув’язнених після подій 9 березня в Києві, які перебувають в СІЗО СБУ.

Лідер СПУ наголосив, що без демократії держава не зможе мати стабільної економіки і зберегти політичний суверенітет. За словами О. Мороза, "всі неолігархічні та некримінальні політичні сили мають об’єднатися і виступити єдиною силою для вирішення цього завдання”. Однією з перемог опозиції, на думку О. Мороза, є те, що Леонід Кучма не зможе балотуватися на третій термін на посаду президента.

“Влада сильна своєю круговою порукою, - зауважив О. Мороз, - і опозиція також має цьому навчитись, не влаштовуючи сварки через ідеологічні розбіжності”. До моменту повалення тоталітарного українського режиму Олександр Мороз закликав всі сили припинити дискусії щодо питання розуміння нації, за яким відрізняються і ліві, і праві.

“Ми мали після Горбачова гарний фундамент для української держави, але нагору вийшли не ті люди”, - заявив член Президії ВГКО “За Правду!” Тарас Чорновіл. На його думку, в Україні відбувся тихий державний переворот. В нас є державні секретарі як подоба генеральних, мафіозна сім’я з олігархів та силових міністрів, яка нагадує комуністичне Політбюро, Адміністрація Президента відповідає секретаріатові ЦК КПРС, оскільки її клерки сьогодні керують державою.

Проте, Т. Чорновіл зазначив, що ще є рештки парламентських сил, хоча “ми теж заражені отим вірусом минулою, бацилою сталінізму і брежнєвізму”.

Промовець виділив три нормальні гілки опозиційних сил. “Добре, що є Мороз, достойна, мудра і чесна людина. Я не можу не поважати цю людину. Добре, що є “Батьківщина”, “Собор” та інші сили, об’єднані у Форумі національного порятунку. І добре, що є символ душевного глибинного панукраїнства Віктор Ющенко. Але ці три сили могла б об’єднати одна людина – В’ячеслав Чорновіл”, - сказав Тарас Чорновіл.

На думку Т. Чорновола, Олександр Мороз, Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко повинні об'єднатися для створення у майбутній Верховній Раді демократичної більшості. За словами Т. Чорновола, якби блоки О. Мороза, Ю. Тимошенко та В. Ющенка змогли об'єднатися і піти разом на вибори, вони б могли стати силою, здатною протистояти нинішній владі. Він зазначив, що опозиції не варто розраховувати на бліцкриг, а треба підготувалися до важкої і тривалої праці. Єдність опозиції необхідна також для того, щоб окремі її представники не конкурувати і не поборювали одне одного.

На думку Т. Чорновола, якщо у майбутньому парламенті вдасться створити бодай ситуативну демократичну більшість, то державу вдасться повернути від тоталітарних механізмів до демократії.

“В Україні немає економічної кризи, немає суспільної кризи - продовжив далі Т. Чорновіл, - а є лише криза влади. І ця влада повинна бути змінена опозицією. Я розумію, що, як казав Олександр Мороз, президент мав піти ще в червні. Але, на жаль, цього не сталося. Однак є сили, які можуть змусити його це зробити. І однією з таких сил є Комітет “За правду!”, членом Президії якого я є. Це щось подібне до Югославії. Там є ОТПОР, а в нас ОПІР, роль якого і виконує наш Комітет. З прибуттям до Києва козацької чайки “Пресвята Покрова” ми розпочинаємо осінній наступ” – закінчив свій виступ молодий політик.

Лідер парламентської фракції "Батьківщина" Олександр Турчинов зазначив, що для перемоги над "злочинним режимом" президента України Леоніда Кучми усі гілки опозиції повинні об’єднатися. За його словами, сьогодні головне завдання опозиції - визначити, яким чином вона може перемогти. О. Турчинов наголосив, що йдеться не лише про відсторонення Л. Кучми від влади, а й про зміну усієї системи влади. За його словами, опозиція повинна досягти тотальної заміни "корумпованої влади, починаючи від сільських рад і закінчуючи Кабінетом Міністрів та адміністрацією президента".

"Україна віддаляється від демократії, між владою і народом – прірва. Місце політв’язнів мають зайняти Кучма та його кліка. Революція – не забаганка безвідповідальних авантюристів. Це – шлях усунення від влади узурпаторів”, - констатував голова Української консервативної республіканської партії Степан Хмара.

“Наше зібрання повинно стати початком боротьби за вибори, обрання нового президента, зміну системи влади”, - резюмував Сергій Комісаренко.

“Десята річниця незалежності – це той знак оклику, який закінчив вікову боротьбу українського народу за волю. Шкода, що зустрічаємо її в таких умовах..., але правда – то велика сила. Вона лікує нас, тож мусимо мобілізуватися, щоб перемогти антинародну владу”, - сказав голова Української республіканської партії Левко Лук’яненко.

Олександр Омельченко назвав президента України Леоніда Кучму злочинцем без вироку суду і зазначив, що сьогодні поряд сидять політв’язні Хмара та Лук’яненко та колишній комуніст Мороз і колишній керівник комсомолу Матвієнко, бо їх об’єднало прагнення “врятувати українську державу”.

“Якби це був єдиний блок демократичних партій, і до нас приєдналися би, переборовши тремтіння в колінах, два Рухи, ПРП, КУН, то ми б мали на виборах 64% голосів, і першим би декретом було б усунення Кучми від влади. Шановні керівники! Ви більш досвідчені в політиці ніж я, подолайте свої амбіції”. – закликав О. Омельченко.

Голова Української християнсько-демократичної партії Олесь Сергієчко закликав відтворити діяльність представницьких органів влади, без чого немає демократії.

Голова патріотичної партії Микола Габер закликав присутніх бути патріотами та не використовувати один одного, після чого всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять В’ячеслава Чорновола та Георгія Гонгадзе.

Михайло Павловський довго рекламував партію “Батьківщина” (5 тисяч членів у Києві, з яких кожен другий – студент), після чого звинуватив президента Л. Кучму у потрійній зраді: інфляції, яка знищила 132 млрд. гривень заощаджень, потуранню діяльності трастів, від яких постраждало 4 млн. громадян України та банкрутстві банку “Україна”, від якого постраждало 1,7 млн. громадян.

“Завдяки Кучмі, - зазначив М. Павловський, - Україна є світовим лідером по вето на закони. Він хоче, щоб його носили на руках, а ми маємо його винести”.

Співкоординатор акції “Україна без Кучми!” Володимир Чемерис зазначив, що всі роки правління Кучми в нас відбувалась втеча від “Свободи”, а зараз відбувається зворотній процес.

Член проводу Української національної асамблеї Едуард Коваленко відзначив, що, на жаль, досягненням десяти років української незалежності стала поява в Україні політв’язнів. Він також сказав, що державою продовжують керувати колишні партфункціонери і процитував уривок з Декларації прав людини, де говориться, що народ має право на повстання, якщо інші шляхи вичерпані.

Наприкінці засідання всі присутні ухвалили Маніфест демократичних сил України, який закликає опозиційні сили до об'єднання.

23 серпня Громадянський комітет захисту Конституції "За Україну без Кучми!" організував пікет біля Національного палацу "Україна", назвавши цю акцію "Відлітай Кучмо, без тебе набагато краще". Початок урочистого засідання офіціози пікетники привітали запуском у небо на заповнених гелієм повітряних кульках великого портрету Кучми.

24 серпня Комітет “За Україну без Кучми!” розбив біля майдану Незалежності інформаційний намет, де роздавалася опозиційна преса.


ОПОЗИЦІЯ КОНСТРУКТИВНА.

Напередодні десятої річниці Незалежності Український народний рух здійняв “всеукраїнську інформаційну бурю”, проголошуючи, що сценарій святкування написаний Москвою, що святковими заходами влади не забезпечено гідне вшанування пам’яті полеглих за волю України тощо. “Українська правиця” навіть утворила альтернативний план святкування.

Тут варто зазначити, що до цієї самої правиці входять десятки партій та громадських організацій, але всю владу в ній фактично узурпував Український народний рух, хоча до правиці входять і опозиційні президенту партії “Батьківщина”, УКРП, УРП, УНП “Собор” та інші, які чомусь дозволяють себе використовувати. На засіданнях правиці ніколи немає кворуму, тамі досі не розроблений механізм представництва від кожної партії та організації, тому там, як правило, є багато рухівців, які й все вирішують.

Найбільшу активність проявляють там Василь Червоній (який чомусь прямо на засіданнях правиці партії, що входять до блоку ФНП, словом “вони”, хоча майже всі вони також входять до “Української правиці”) та голова Української національної консервативної партії Олег Соскін, який то виступає проти Кучми, то захищає його (напевно, важко швидко переключатися з ролі на роль).

Партії антипрезидентської опозиції не бажають піднімати скандал, бо стверджують, що до планів Банкової та Рухів входить сценарій, за яким антипрезидентську опозицію звинуватять у розколі правого спектру української політики та використовуватимуть це на виборах. І продовжують грати в нав’язану їм гру, навіть не намагаючись схитнути шальки терезів на свій бік, бо, окрім УРП, члени інших партій антипрезидентської опозиції (як і президентська позиція в обличчі РХП) засідання правиці просто ігнорують.

На засідання Ради голів “Української правиці” голови не ходять також (навіть голова УНР Юрій Костенко, в чийому приміщенні відбуваються ці засідання), окрім того ж Олега Соскіна та Левка Лук’яненка. Замість них на засіданнях присутні бозна які люди, які невідомо кого представляють, наприклад, Богдан Тернопільський.

Коли ж нарешті Громадський комітет координації участі політичних партій і громадських організацій (а фактично УНР та УНКП), який очолював Василь Червоній, оприлюднив свій “альтернативний” план, всім відразу стало ясно, що писали його в адміністрації президента на Банковій. Наводимо його повністю.

*****************************************************************************
В офіційних заходах ювілейного святкування Незалежності влада забула тих, хто за неї боровся – як живих, так і мертвих. Створення Комітету координації участі політичних партій та громадських організацій у заходах з відзначення 10-ї річниці Незалежності є реакцією громадськості на таку позицію влади.

Кияни та гості столиці запрошуються на святкування 10-ї річниці незалежності України.

ЗІ СВЯТОМ ВАС – УКРАЇНЦІ!

Український Народний Рух

План заходів з відзначення 10-ї річниці Незалежності України, ухвалений громадським комітетом координації участі політичних партій та громадських організацій.


23 серпня

Вшанування пам’яті борців за волю України:

10.00 – молебень пам’яті біля могили патріарха Володимира на майдані святої Софії.
Після молебню покладання квітів до пам’ятників Михайлу Грушевському та Тарасу Шевченку. Покладання вінків на могилах героїв Крут; Стуса; Литвина; Тихого; Чорновола; О. Теліги.

18.00 – акція вшанування пам’яті борців за волю України біля нововідкритого пам’ятника на Майдані Незалежності.


26 серпня

15.00 – вшанування пам’яті загиблих патріотів у Биків ні.


27 серпня

11.00 – в будинку Національної філармонії – урочиста Академія з відзначення 950-ліття заснування Києво-Печерської Лаври.

17.00 – вшанування пам’яті Івана Франка біля його пам’ятника.


28 серпня

Громадські заходи з нагоди відзначення 950-ліття Києво-Печерської Лаври:

10.00 – 12.00 – урочиста літургія у храмі Феодосія Печерського, що навпроти Лаври.

16.00 – 17.00 – всенародне віче: “Києво-Печерська Лавра – святиня українського народу” на майдані святої Софії.

17.30 – 19.00 – спілкування з учасниками і гостями урочистої Академії на площі біля Національного оперного театру.


Як видно з цього “альтернативного” плану, все було зроблено для того, щоб відвести активний політичний народ (а переважна більшість рядових рухівців Києва та області були учасниками акції “Україна без Кучми!”) подалі від центру міста, де були офіційні святкування, а також подалі від тих місць, де мали перебувати Кучма та Путін, проти приїзду якого так голосно кричали рухівці. Там, де проходили “альтернативні” заходи, фактично не було пересічних громадян, тож українським націонал-демократам (в тому числі і нормальним людям, які довірились своєму партійному керівництву) не було кому викладати свою точку зору, окрім самих себе.

На 22 серпня, коли відбувалися всілякі офіційні урочистості “альтернативники” взагалі не запланували жодного заходу. 23 серпня о 14.00 Кучма з Путіним мали бути на відкритті пам’ятника Незалежності. І саме на цей час рухівці, замість того, щоб повести колони людей на майдан Незалежності, відправили їх покладати квіти на могили в різні кінці Києва, але подалі від Кучми та Путіна. Навіть чудової можливості для своєї передвиборчої агітації не використали, хоча до цього вони використовували будь-яку можливість, морально це було чи не морально.

На самий піковий день, 24 серпня, коли на вулицях була найбільша маса народу, і коли відбувалися всі основні заходи, костенківські рухівці навіть нічого не запланували. Так само як і на 25 серпня. А 26 серпня, окрім того, що відвезли людей за Київ у Биківню, теж нічого більше не вигадали.

Низка заходів проводилася в закритих приміщеннях, а 28 серпня, коли саме мав відбуватися хресний хід Московського патріархату, запланували чомусь не пікетування Лаври, а молебень у церкві Феодосія, щоб, не дай Боже, не вийшов хтось з плакатом проти московських попів. До речі, жодного з керівників “Української правиці” я в тому храмі так і не побачив, а молилися там бабусі з московської церкви, які не змогли отримати запрошення до Успенського собору.

Коли я побачив чергову групку бабусь, які не отримали запрошення, і розмірковували, чи не піти їм помолитися хоча б у цю церкву, то вирішив над ними пожартувати. Я підійшов до них і спитав: “А ви знаєте, що це церква Київського патріархату?” Вони з недовірою подивилися на мене і спитали: “А гдє твой крєстік?” Хрестика, як головного аргументу, в мене не виявилося, тому вони все ж пішли до церкви, але через півгодини вискочили звідти як ошпарені, жахливо лаючись (правда, без матюків), хрестячись, плюючись у бік церкви та раз по раз вигукуючи слова “Сатана”. Наблизившись до мене, вони розповіли, що церква дійсно філаретівська, що вони зрозуміли це, коли дійшло до поминання ієрархів.

Ввечері віче біля Софії все ж відбулось. На ньому була присутня жалюгідна купка в кілька сот людей разом з перехожими, що проходили повз майдан.

Путіна так ніхто і не запікетував, окрім Громадського комітету захисту Конституції “За Україну без Кучми!”, хоча всім було відомо і місце його проживання, і пересування по Києву. Більше того, дехто з “альтернативників” досить комфортно почували себе на трибунах поряд з офіційними можновладцями (і тим самим Путіним) на трибуні під час офіційного святкування, написаного, за їхніми ж словами, за московським сценарієм. В колі Кучми та Путіна були помічені Танюк і Удовенко, Заєць і Мовчан. Ось вам і опозиція, ось вам і альтернативне святкування.


Регіони.

Мітинг та урочистий молебень на честь 10-ї річниці Незалежності України відбулися в Сімферополі біля пам'ятника Тарасу Шевченку. В акції взяли участь представники Українського народного руху, Української республіканської партії та Демократичної партії України. Молебень відслужив єпископ Сімферопольский та Кримський Климент (УПЦ КП).

З нагоди 10-річчя проголошення Незалежності України активісти націонал-демократичних сил Одеси, зокрема, регіональні осередки партії "Реформи і порядок", УНП "Собор", Українського народного руху та Народного руху України, Конгресу українських націоналістів, партії "Батьківщина" та інших організацій провели святкову демонстрацію та мітинг під гаслами "Геть Кучму!" і "Україні - українську владу!". В мітингу націонал-демократичних сил взяли участь приблизно 500 осіб. Ця акція проводилася окремо від владних структур і, певною мірою, на противагу заходам влади. Як зазначено в резолюції мітингу, це рішення патріотичної громадськості спричинене некомпетентними, а часом і відверто антиукраїнськими діями влади, наслідком яких є знищення в Одесі та області виробничої інфраструктури, рекреаційних зон, зростання безробіття, занепад соціальної сфери, хронічні невиплати зарплат учителям, медикам... "Українська мрія про незалежність та добробут людей може бути реалізована лише за умови усунення від влади злочинних корумпованих кланів та приходу до керівництва державою представників патріотичних сил", - наголошувалось у резолюції.

Свою акцію в Одесі провели і комуністи - вони провели демонстрацію під червоними прапорами і портретами Леніна та Сталіна. Зокрема, активісти КПУ, ВКП(б), Союзу радянських офіцерів та ПСПУ пройшли колоною від Театру опери та балету до Куликового поля. Біля пам'ятника Леніну відбувся мітинг, більш як півтисячі учасників якого засудили "антинародну політику режиму Кучми".

Біля 200 противників незалежності України з числа членів КПУ, ПСПУ и Партії більшовиків лівих партій провели в Харкові мітинг поряд з відкритим 24 серпня пам’ятником незалежності. Колона, до якої входили представники червоних вступила на площу Рози Люксембург відразу після того, як з неї організовано пішла значно чисельніша колона учасників офіційного мітингу на чолі з губернатором Євгеном Кушнарьовим, мером Михайлом Пилипчуком та віце-спікером парламенту Степаном Гавришем. Сам мітинг червоних пройшов під гаслом "Десять лет незалежности - десять лет геноцида", який несли на жовто-блакитному полотні. Виділялось також гасло "Кучма - политический импотент". А під час офіційного мітингу губернатор не зміг стягнути покривало з монументу незалежності. Довелось приганяти підйомний кран та розрізати мотузки.

В День Незалежності у Херсоне невідомі намалювали на пам’ятнику Леніну свастику і вкрали державний прапор України з будинку облдержадміністрації. Хоча все відбувалось на очах у перехожих близько 13.00, відшукати виконавців і навіть свідків не вдалось.

На День незалежності України у місті Стрий Львівської області урочисто відкрито садибу-музей провідника ОУН Степана Бандери.

Садибу-музей відкрив професор Філадельфійського університету Володимир Бандера - двоюрідний брат Степана Бандери. З-за кордону до Стрия приїхали більше 20 членів родини Степана Бандери - з Канади, Німеччини, США. На урочистостях були також присутні майже вісімдесят родичів С.Бандери зі Стрия, Дрогобича, Львова, Борислава, Калуша. Серед них - рідна сестра Степана Оксана. Ще одна рідна сестра - Володимира - не дожила до родинного свята лише кілька днів, вона померла 11 серпня". Відтепер родина С.Бандери щороку проводитиме у Стриї святкові заходи на День Незалежності України.

10-а річниця Незалежності співпала у Миколаєві із сумною датою в історії міста: 60 років тому, 27 серпня 1941-го, фашистські окупанти розстріляли тут близько 4-х тисяч мирних жителів. Проте не згадали про цю подію ні ліві, що мітингували напередодні свята Незалежності у скверику в центрі міста, ні влада, що провела низку гамірних та помпезних заходів. Відтак у Миколаєві відзначили трагічний ювілей поминальним молебнем тільки ветерани 340-го мотострілкового полку, обласні осередки партій "Батьківщина" і "Собор" та прості городяни. Молебень на військовому кладовищі став логічним продовженням роботи, яку обласні осередки цих партій провели навесні, коли власними силами та коштом впорядкували меморіал воїнів, полеглих у Кримській війні 1853-54 років.

Заступник голови Севастопольської міської держадміністрації Іван Куликов підбиваючи підсумки святкувань 10-річчя Незалежності України, заявив, що не всі керівники підприємств і и організацій Севастополя вивісили на своїх будинках українські державні прапори. А на будинку міської ради прапор взагалі виявився приспущений. І. Куликов пообіцяв розібратися з цими фактами.

додано: 04-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999618410.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua