першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Михайло СВИСТОВИЧ: "Путін прийняв парад української незалежності

додано: 04-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999632682.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

У Києві на честь 10-ї річниці Незалежності України відбувся військовий парад, в якому брали участь 4514 військовослужбовців, 163 одиниці військової техніки і 42 літальних апарати.

Як передає кореспондент УНІАН, Хрещатиком у пішому строю пройшли 20 парадних батальйонів, серед яких - підрозділи Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Національної академії оборони України, Військового гуманітарного інституту НАОУ, Харківського інституту Військово-повітряних сил ім. Івана Кожедуба, Харківського військового університету військ Протиповітряної оборони України, Севастопольського військово-морського інституту ім.П.Нахімова, 95-ої окремої аеромобільної бригади Північного оперативного командування, Національної академії внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Національної академії Прикордонних військ України та ін.

Зокрема, на параді було продемонстровано бойові машини БТР-80, БМП-2, модернізовані БМП-1У, танки Т-64БМ-2, танки Т-84, джипи "Хаммер", батарею СЗМ "Акація", батарею самохідних гаубиць "МСТА-С",батарею гармат "Гіацинт", батарею БМ-21-"Град", батарею модернізованих БМ21У-"Град-М", батарею реактивної системи "Ураган", батарею реактивної системи "Смерч", батарею оперативно-тактичних ракет Р-300, батарею зенітно-ракетного комплексу "Тунгуска", зенітно-ракетні комплекси "Тор", "Оса", "Бук-М1", С-300 В1, С-200В та С-300 ПС.

У повітряному параді взяли участь 32 літаки та 10 гелікоптерів. Зокрема, над Хрещатиком на висоті 300-500 метрів пролетіла пілотажна група "Українські соколи" на шести МІГ-29 ("Українські соколи" продемонстрували фігуру "Віяло", схожу на салют), вертольоти армійської авіації Мі-8 та Мі-24, військово-транспортний Іл-76МД, бомбардувальники Су-24 та Ту-22МЗ, штурмовики Су-25, винищувачі Су-27 та МіГ-29. Вперше над Києвом в парадному розрахунку пройшли військові авіатори морської авіаційної групи, які представлятимуть гелікоптери Ка-27 та літаки Бе-12.

Завершили парад військові музиканти.

Всі, хто мав змогу спостерігати цей парад зблизька або по телевізору, однозначно висловлюються, що це не було свято незалежної держави.

Перед початком параду керівник заводу ім.. Малишева Сергій Плахтій довго російською мовою розхвалював українські танки Т-84. Потім камера перейшла на трибуну, і диктор УТ-1 також довго розповідав, що вона значно нижча, ніж була раніше, що свідчить про нашу відмову від радянської гігантоманії. Він би ще довше говорив, які ми негігантомани, але камера перейшла на величезний за своїми розмірами пам’ятник Незалежності. На якусь мить диктор затнувся, промимривши щось ніби сам до себе на кшталт “А пам’ятник величенький”, але швидко “викрутився”, радісно повідомивши, що те, що пам’ятник такий великий – це не гігантоманія, а консерватизм, що свідчить про нашу шану традицій. І взявся розхвалювати пам’ятник, називаючи його символом Незалежності поряд з синьо-жовтим прапором і тризубом, порівнюючи його з американською статуєю Свободи.

Я б на місці цього балакуна поостерігся порівнювати віковічні та святі для кожного українця символи, рясно политі нашою та ворожою кров’ю, з цим новітнім витвором, який далеко не всім припав до душі, але в озвучувачів офіційної точки зору на УТ-1, як відомо, нічого святого немає: вчора вони славили Леніна, сьогодні з такою ж легкістю та з тими ж словами славлять Незалежність, завтра, якщо накажуть, славитимуть який-небудь Союз слов’янських держав.

До речі, про Леніна. Про його існування я вже й забув, але згадав, коли диктор, багатозначно зазначивши, що в пам’ятника, звичайно, будуть противники, але ж вони є і в нашої Незалежності (я б порадив йому проковтнути язика, бо я особисто є і противником пам’ятника, і прихильником Незалежності без путіних на трибуні), прорік: якщо біля пам’ятника призначатимуть побачення – це означатиме, що символ відбувся. Це смішно, бо побачення призначають і біля годинника, і біля пошти (вони що, теж є символами Незалежності?), а колись, в тому числі й ті, хто ненавидів Леніна та його ідеологію, призначали на вокзалі зустрічі виключно під пам’ятником Леніна (бо там найлегше було знайти один одного), а коли цього ідола знесли, то ще довго казали: “Зустрінемося там, де колись стояв пам’ятник Леніну”. Так що місце призначення побачень і символ Незалежності – це трошки різні речі.

Взагалі від цього параду просто віяло совковістю. Про це нагадувало все: і червоні прапорці на багнетах офіцерів президентського полку спеціального призначення, і суто радянські назви українських військових навчальних закладів (Харківський орденів Великої Вітчизняної війни та Жовтневої революції Військовий інститут військ протиповітряної оборони, Севастопольський ордена Червоної зірки військово-морський інститут імені Нахімова, Житомирський військовий орденів Червоного прапора і Жовтневої революції інституту радіоелектроніки імені Корольова, окремий Новоросійський київський Червоного прапора полк спеціального призначення президента України тощо), і рапорт начальника Національної Академії Міністерства оборони України генерал-лейтенанта Володимира Толубка, того самого Толубка, який, будучи депутатом Верховної Ради першого скликання, входив до тієї злощасної четвірки, яка проголосувала проти Декларації про державний суверенітет України, літаки, які летіли під мелодію сталінських часів “Все выше, и выше, и выше”. Звучала російська команда “На плечо”.

Камера весь час показувало Кучму та Путіна і лише один раз втрьох з Трайковським. Сам Путін стояв між Кучмою та українськими політиками, постійно щось ніби їм вказуючи, раз по раз манив когось пальцем і нібито надавав розпорядження, впевнено щось показував рукою Кучмі. З боку це виглядало так, ніби Путін командує парадом.

Були помічені на трибуні і такі опозиціонери як Танюк і Мовчан.

Єдине, чим відрізнявся цей парад від радянського, це бездоганною стройовою підготовкою курсантів. Вони жодного разу не збились з ноги, жодного разу “не завалили” стрій. Але чи можна цьому радіти? Якби вони ще так гарно стріляли як ходять. І, знаючи про факти, коли льотчики мають дві-три години нальоту на рік, перестаєш радіти бездоганній виправці.

додано: 04-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999632682.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua