першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Ярослав Грушевський, "Укрінформбюро" : ТАНЦІ СМЕРТІ

додано: 07-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999843069.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Танці смерті



Ярослав Грушевський,
"Укрінформбюро"

Миколу Солтиса, що зарізав свою сім'ю – всього шість чоловік, включаючи дружину на третьому місяці вагітності та трирічного сина, оголошеного в розшук Федеральним бюро розслідувань США, знає сьогодні в обличчя вся Америка. За допомогу в його спійманні оголошено винагороду в СТО ВІСІМДЕСЯТ ТИСЯЧ ДОЛАРІВ, а самого його включено до першої десятки списку “найбільш розшукованих злочинців”.



Наразі американські слідчі органи не знають відповіді на питання, чому він скоїв такий жахливий злочин, і чи був Микола сповна розуму. Та й статус його поки не "обвинувачуваний", а лише "підозрюваний". Але ми хочемо привернути вашу увагу не до того, винен чи ні наш колишній співвітчизник в здійсненні цього кривавого злочину, що сколихнув всю Америку. А до того, як українські власті використовують цю трагедію, щоб заробити популярність. "Паблісіті", по-американському.



Шок



Американців, як і українців, вбивствами здивувати важко. У цьому два наших народи схожі. Що в США в неблагополучному районі можна позбавитися життя через десять доларів, що в Україні, десь в робітничому кварталі Кривого Рогу, можуть убити за десять гривень – тобто усього за два долари. Те ж саме стосується і так званих "побутових злочинів", коли глава сімейства, що зневірився знайти роботу, спочатку вбиває дружину, дітей, а потім і сам зводить рахунки з життям. Різниця тільки сумі, що необхідна для прогодування сім'ї.



Майже як в фільмі жахів, з однією лише відмінністю. Вони там дивляться "про це" більше по телевізору, а ми – з вікна.



Цього разу жах оселився з американцями по сусідству. Настільки поруч, що в раніше спокійному окрузі Сакраменто від нарядів поліції та переодягнутих у цивільне співробітників ФБР стало не продихнути. Перелякані американці боялися випускати дітей на вулицю, а російські жителі Каліфорнії навіть хотіли створити загони добровольців, щоб охороняти школи. Місто буквально обклеєне величезними портретами Солтиса... Все, як в кіно.



Фінал у цього трілера винятково український. Весь той час, доки ФБР та поліція шукали Миколу Солтиса і допитували всіх без винятку слов'ян, що мешкають у Сакраменто, вбивця ховався на задвір’ї будинку своєї матері – на городі. Харчувався сирими овочами і, можливо, зумів би сховатися, якби не рідний брат. Дізнавшись, що родич ховається в безпосередній близькості від його будинку, він вивів з будівлі дружину та дітей і став гарячково набирати номер "119". На телефонній станції апаратура звернула увагу чергового на ці дивні дзвінки, і той вирішив, що абонент намагається набрати "911" - телефон служби порятунку.



Треба зазначити, що американці рідко дзвонять до поліцію напряму, віддаючи перевагу цьому короткому номеру перед усіма іншими способами зв'язатися з властями. Коли що не так – рятівний "911", а там вже рятівники зв'яжуться з поліцейськими самостійно. Так і сталося. Через декілька хвилин Микола Солтис, що тримав в страху половину Каліфорнії і переполохав всю Америку, був затриманий.



А тепер скажіть, як після цього американці ставитимуться до емігрантів з України? Як вони реагуватимуть, що я, ви, наші знайомі приїхали до США у справах або погостювати? Як сказав мій приятель Майкл, на якому я вирішив перевірити свої припущення і подзвонив до Сан-Франціско, "ми т’єпер добре знати, хто живе в Україна і д’є знаходиться цей держава".



І тепер скажіть, як будуть ставитися американці до українців взагалі, коли вони дізнаються, що за Солтиса вирішила заступитися держава Україна? Заступитися за вбивцю!



"Ну й що тут такого дивного? - сказали мені в Міністерстві іноземних справ України. - Ми його вважаємо громадянином України, позаяк указу про вихід його з громадянства немає". Тобто Солтис, як і раніше, наш з вами співвітчизник і співгромадянин. Тому до Сакраменто найближчим часом відправиться консул України Валентин Наливайченко, аби "забезпечити дотримання американською юстицією прав підозрюваного"!



Що можна сказати з цього приводу? Задля того, аби рідна держава звернула на тебе увагу, треба вбити шість чоловік!? А як же інакше, якщо ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ українців змушені нелегально працювати в Португалії, а у Києві хоч би хто почухався. А чому ми повинні оцінювати роботу президента і призначених ним держчиновников інакше, якщо понад СТА ТИСЯЧ українців нелегально працюють в Греції, Іспанії, Італії? А скільки ще в Чехії, в Польщі, в Словаччині, в Угорщині? І державі Україна на них плювати, оскільки вони усього лише працюють і наразі, дякувати Богу, ще нікого не убили.



Є у цієї історії ще одна особливість. Той самий Майкл розповів мені, що поліція збирається перевіряти дещо незвичайну версію. Згідно з цією версією, родичі Миколи Солтиса спеціально ховали його якомога довше, щоб винагорода за його спіймання досягла максимальної величини. Логіка такого рішення, на думку поліції, така: "Що сталося, те сталося. Тебе все одно заарештують. Але ти маєш допомогти сім'ї. Поки ми тебе ховаємо, за допомогу в твоєму арешті призначать винагороду. Ми тебе видамо і отримаємо гроші. Тоді сім'я перестане бідувати".



За американськими мірками, таке припущення – далеко не найбільша дурість, на яку здатні доведені до відчаю люди. Тільки ось в чому питання, хто ж довів Миколу Солтиса до такого відчаю? Та країна, яка дала йому притулок, або та країна, з якої він був змушений емігрувати? Яка тільки тепер раптом пригадала про свого громадянина.І не тільки пригадала, але й активно підтримала антинаціональну по суті кампанію “вбивства – маніяк -Україна”.Ну добре, кучмоноїдам це вигідно, аби відвести увагу суспільства від чергових вбивств журналістів тут, вдома. Але навіщо ця вся вакханалія у вітчизняних ЗМІ?

Воістину,Кучмистан...



Наркотрафік



Смерть від руки правосуддя загрожує не лише громадянинові України Миколі Солтису. Дещо раніше, ніж про американську трагедію, Україна дізналася про вирок, винесений в Таїланді нашій землячці Вікторії Мамонтовій. За що? За перевезення та за зберігання наркотиків. Хочете знати її історію?



Вікторія Мамонтова виросла в Харкові. Бог дав їй здібності, але піддав дівчину випробуванням. Коли Віці було три роки, її батько пішов із сім'ї, і весь тягар турбот про дитину ліг на плечі її матері, Тетяни Романівни Михайлової. Зрозуміло, що з грошима було скрутно, але вони вистояли – Віка закінчила школу, кулінарне училище і, – оцініть! – Київський університет ім. Шевченка.



Якби сьогодні на дворі був соціалізм, що нині проклинається багатьма, така дівчина могла б зробити добру кар'єру – знання, помножені на характер, завжди давали відмінний результат. Але про соціалізм залишилися одні спогади. Тому погодьтеся, що з дипломом університету йти працювати кухарем... Не дуже то й хочеться. Залишалося одне – ринок, де тоді знайшли притулок не тільки вчорашні випускники. З ними разом, пліч-о-пліч, ліктем до ліктя, стояли викладачі, кандидати наук, доценти. Цю сувору школу пройшла і Вікторія Мамонтова. Вона торгувала шубами в Москві, човникувала... Але легше не ставало.



А потім їй зробили пропозицію: "Подруго, ти по світі поїздила, порядок знаєш, досвіду набралася... Привези посилочку від друга?" Що це була за посилочка, ви здогадалися.



І пішло-поїхало. Через певний час на Вікторію вже полювали спецслужби. Вона була удачлива, кілька разів виходила сухою з води, але... Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде! Восени минулого року громадянку України Вікторію Мамонтову було заарештовано в Таїланді за перевезення та зберігання наркотиків, а в серпні 2001 р. засуджено до страти. Малоймовірно, що вона не дивилася телесеріал “Бангкок-Хілтон" – його багато разів крутили за кордоном, тому мала б знати, що за злочини, пов'язані з наркотиками, в Таїланді розстрілюють. Жалісна вийшла історія, чи не так?



Але я не про це. Я про те, що не бачу великої різниці між Вікторією і тими українками, єдиний заробіток яких, - перевезення макової соломки із Закарпаття, наприклад, в Київ або Дніпропетровськ. Яка принципова різниця?



А ось яка. В Україні смертну кару скасовано. У іншому разі, вважають політики, Європа не вважатиме нашу державу повністю демократичною. А в США, де можуть стратити Миколу Солтиса, і в Таїланді, де можуть стратити Вікторію Мамонтову, смертна кара – справа звичайна. Саме тому Міністерство іноземних справ України заметушилося.Та й преса постаралася. Ми нарешті побачили як ЗМІ, не обтяжені цензурою, можуть формувати громадську думку в Україні.

Від цієї маленької правди про наших за кордоном ми не змінилися.Ми бачимо неньку-Україну щодня. Як нам зробити, аби вона піклувалася про нас тут, у Києві, в Сумах, в Харкові і в Кам'янець-Подільському? Скрізь. І не примушувала заробляти гроші на чужині у такий бридкий і небезпечний спосіб.



NO COMMENTS...

додано: 07-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/999843069.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua